про закриття провадження
08 травня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/2287/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо відмови у розрахунку суми заборгованості і виплаті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії, яка за життя належала і не була одержана її померлим дядьком - ОСОБА_2 на підставі рішень Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.11.2020 року у справі №340/4879/20, від 20.10.2021 року у справі №340/6006/21, від 14.09.2023 року у справі №340/5766/23 та від 13.11.2023 року у справі №340/7580/23;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області розрахувати заборгованість і виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суми пенсії, яка за життя належала і не була одержана її померлим дядьком - ОСОБА_2 на підставі рішень Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.11.2020 року у справі №340/4879/20, від 20.10.2021 року у справі №340/6006/21, від 14.09.2023 року у справі №340/5766/23 та від 13.11.2023 року у справі №340/7580/23.
В обґрунтування вимог зазначає, що є племінницею померлого ОСОБА_2 . У зв'язку з прийняттям спадщини, через свого представника, ОСОБА_3 , звернулась до відповідача із заявами від 27 листопада 2024 року, від 06 січня 2025 року та від 19 лютого 2025 року щодо надання інформації про суму заборгованості та виплату їй, як єдиній спадкоємиці, сум пенсії, що належали спадкодавцю на підставі рішень суду, у чому їй було незаконно відмовлено листами відповідача, від 18.12,2024 року, від 27.01.2025 року та від 04.03.2025 року. Відмова відповідача не відповідає законодавчим основам спадкового права встановленим, Цивільним Кодексом України, зокрема статтею 1227, а тому є незаконною і протиправною. Крім того, стаття 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", передбачає порядок виплати сум недоодержаної пенсії спадкодавця членам його сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті та які звернулися за її виплатою не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера, в чому їй також було безпідставно відповідачем відмовлено.
Представником відповідача подано відзив на адміністративний позов ( а.с. 36-39), в якому просив відмовити в задоволенні вимог.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Позивач є племінницею померлого ОСОБА_2 ( а.с.11-12,14, 20-25) та подала заяву про прийняття спадщини ( а.с.19).
Позивач, через свого представника, ОСОБА_3 , звернулась до відповідача із заявою від 27.11.2024 ( а.с.4) в якій вказано, що рішеннями Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року у справі за №340/4879/20, від 20 жовтня 2021 року у справі за №340/6006/21, від 14 вересня 2023 року у справі за №340/5766/23 та від 13 листопада 2023 року у справі за №340/7580/23 Управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (надалі Управління) зобов'язано здійснити ОСОБА_2 , перерахунки та виплату пенсії за вислугу років в розмірі 86% суми грошового забезпечення та щомісячної доплати у розмірі 2000 грн., з урахуванням проведених виплат. Враховуючи викладене, просить надати інформацію щодо виконання зазначених судових рішень, повідомити суми до виплати та здійснити їх повну виплату ОСОБА_1 , у передбачені чинним законодавством строки у зв'язку з прийняттям нею спадщини від її дядька - ОСОБА_2 .
Відповідач листом від 18.12.2024 № 10632-10842/П-04/8-1100/24 ( а.с.5) роз'яснив представнику позивача порядок звернення до органів пенсійного фонду для отримання інформації про померлого та зазначено перелік документів, які необхідно надати.
Позивач, через свого представника, ОСОБА_3 , звернулась до відповідача із заявою від 06.01.2025 про виплату допомоги на поховання, неотриманої пенсії у зв'язку із смертю померлого пенсіонера ( а.с.6-7).
Відповідач листом від 27.01.2025 № 1100-0404-8/5465 ( а.с.8) роз'яснив представнику позивача, що надання заяви за довіреністю не передбачено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-І, а тому відсутні підстави для виплати недоотриманої пенсії.
Позивач, через свого представника, ОСОБА_3 , звернулась до відповідача із заявою від 19.02.2025, аналогічній заяві від 18.12.2024 ( а.с.5), з наданням додаткових документів про підтвердження родинних стосунків і спадкових справ.
Відповідач листом від 04.03.2025 ( а.с.10) повідомив представника позивача, що відповідь стосовно виплати недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю померлого пенсіонера ОСОБА_2 було надано їй листами Головного управління від 18.12.2024 № 10632-10842/П-04/8-1100/24 та від 27.01.2025 № 1100-0404-8/5465.
Не погоджуючись із такими відповідями ГУ ПФУ в Кіровоградській області позивач звернулась із даним позовом до суду.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Частиною другою ст. 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (ч. 3 ст. 124 Основного Закону).
Водночас право на звернення до суду здійснюється на підставах і в порядку, установлених законом.
Кожний із процесуальних кодексів установлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур, та осіб, котрі можуть ініціювати їхнє вирішення. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу, що не є порушенням прав на справедливий судовий розгляд та ефективний засіб юридичного захисту, гарантованих статтями 6 та 13 Конвенції про захист прав особи й основоположних свобод.
Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України.
За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
У свою чергу, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо позивач намагається захистити своє порушене приватне право шляхом оскарження управлінських дій суб'єктів владних повноважень.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Визначаючись стосовно наявності підстав для розгляду цього спору у порядку адміністративного судочинства, суд зазначає таке.
У розумінні ст.1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Отже, право на пенсію є індивідуальним особистим правом кожного громадянина і не підлягає передачі у порядку спадкування.
Разом з тим, відносини з приводу набуття спадкоємцями померлого пенсіонера права власності на кошти, котрі у якості пенсії не були отримані пенсіонером за життя, регламентовані низкою норм права як із кола публічного законодавства, так і з кола приватного (тобто цивільного) законодавства.
Так, згідно з ст.1216 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтями 1218, 1219 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 4) право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом.
Згідно зі статтею 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Таким чином особливість пенсійних (публічно-правових) відносин у сфері соціального захисту між конкретною особою та Пенсійним фондом України полягає в тому, що вони нерозривно пов'язані з особою пенсіонера, а відтак після смерті цієї особи зобов'язання Пенсійного фонду України, за загальним правилом, не можуть бути об'єктом спадкування та виплат на майбутнє його спадкоємцям.
Водночас, недоотримана, у зв'язку зі смертю пенсіонера, сума пенсії, на яку він мав право, виплачується, зокрема, в порядку ст.91 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон України №1788-ХІІ), ст.52 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон України №1058-IV), ст.61 Закону України від 09.04.1992р. №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон України № 2262-XII).
При цьому, сума пенсії, яка не була одержана за життя пенсіонера охоплює собою всю суму заборгованості Пенсійного фонду України, у тому числі, кошти, які нараховані на виконання рішення суду, але невиплачені.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 91 Закону України №1788-ХІІ суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
За положеннями ст. 52 Закону України №1058-IV сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Згідно з ст. 61 Закону України №2262-XII суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. При зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. В разі смерті пенсіонера членам його сім'ї або особі, яка здійснила його поховання, виплачується для цього допомога в розмірі тримісячної пенсії, але не менше п'ятикратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Вказані положення зазначених законів дають змогу дійти висновку, що виплата суми пенсії, яка не була одержана за життя пенсіонера, за загальним правилом, здійснюється у позасудовому порядку (добровільно) органами Пенсійного фонду України членам сім'ї, особам, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, особам, що знаходилися на його утриманні, які звернулися із відповідною заявою протягом 6 місяців з дня смерті пенсіонера. У разі відсутності членів сім'ї або в разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в межах цього строку суми пенсій, призначених, зокрема, за Законом № 1058-IV, можуть входити до складу спадщини.
У публічних відносинах члени сім'ї/родини померлого пенсіонера набувають публічне суб'єктивне право на одержання частини коштів як пенсії померлої людини у разі одночасної сукупності таких умов як: 1) нарахування пенсії до виплати, ініціювання грошового переказу, але неотримання грошей набувачем, тобто виникнення боргу; 2) спільне проживання з померлим; 3) подання письмової заяви про отримання пенсії протягом 6 місяців від події смерті пенсіонера.
Таким чином, за змістом перелічених вище норм матеріального права, публічні суспільні відносини з приводу пенсійного забезпечення виникають між державою Україна в особі компетентного територіального органу Пенсійного фонду України та людиною у правовому статусі громадянина України. Однак, публічні суб'єктивні права (та публічний інтерес) у цих відносинах має виключно пенсіонер.
У межах заявленого позову позивач фактично оскаржує відмову ГУ ПФУ в Кіровоградській області у розрахунку суми заборгованості та виплаті їй, як племінниці померлого пенсіонера, яка вступила у спадщину, неотриману останнім за життя пенсію, нараховану йому на виконання рішень Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року у справі №340/4879/20, від 20 жовтня 2021 року у справі №340/6006/21, від 14 вересня 2023 року у справі №340/5766/23 та від 13 листопада 2023 року у справі №340/7580/23.
Вказане свідчить, що у межах даного спору позивач звернулась до суду не на захист власного суб'єктивного права у сфері пенсійного забезпечення, а на захист цивільного права пов'язаного з набуттям права власності на майно померлого чоловіка у вигляді нарахованої на його користь, але не виплаченої пенсії.
Суд зазначає, що питання захисту прав осіб, які звернулися до суду з позовом про зобов'язання органу пенсійного фонду здійснити виплату нарахованих сум пенсії, яка не була одержана за життя пенсіонера, неодноразово досліджувалося Великою Палатою Верховного Суду також у інших справах.
У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 286/3516/16-ц Велика Палата Верховного Суду встановила, що у грудні 2016 року фізична особа звернулася до суду з позовом до органу пенсійного фонду про стягнення суми неотриманих спадкодавцем пенсійних виплат. Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 31 січня 2017 року позов задоволено. Стягнуто з органу пенсійного фонду на користь позивача неодержані її чоловіком за життя кошти, а саме: підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, передбачене статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, передбачену статтею 51 цього Закону, за період із 04 лютого по 31 липня 2014 року в загальній сумі 14 979,52 грн. У квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга органу пенсійного фонду, в якій останній, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просило рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду скасувати. Касаційну скаргу мотивовано тим, що спір повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства, оскільки спір виник щодо оскарження дій відповідача, який є суб'єктом владних повноважень.
Велика Палата Верховного Суду, проаналізувавши правовідносини, що виникли у цій справі, дійшла висновку, що вказаний спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки у цій справі предметом позову є майнова вимога позивача, що стосується визнання за нею право власності на майно - грошові кошти, які належали до виплати її померлому чоловіку.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 3 квітня 2019 року у справі № 808/1346/18. Суд у цій справі виходив з того, що на дату смерті батька позивачки судові рішення про здійснення перерахунку його пенсії відповідачем виконані не були. Вказане стало підставою для звернення до адміністративного суду з позовом до органу пенсійного фонду про визнання бездіяльності відповідача протиправною і зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до постанов Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 4 серпня 2009 року та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2010 року. Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду вказала, що спори предметом яких є майнова вимога позивача щодо визнання, зокрема, в порядку спадкування, права власності на грошові кошти, мають приватноправовий характер і підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.
Крім того, такий підхід застосований також Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду, зокрема, у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі № 355/323/17, де Суд, вирішуючи питання наявності у особи права на отримання нарахованої, але невиплаченої пенсії (доплат до пенсії) її померлого чоловіка вказав, що аналіз статей 1218, 1219, 1227 ЦК України свідчить, що законодавець не забороняє спадкування права на отримання нарахованої, але неодержаної пенсії (доплат до пенсії). Суд виходив з того, що оскільки особі за життя було здійснено перерахунок пенсії на підставі постанов Березанського міського суду Київської області від 12 серпня 2009 року та Апеляційного суду Київської області від 04 серпня 2011 року, позивач як спадкоємець за законом в установленому законом порядку прийняла спадщину після його смерті, а тому набула права на отримання нарахованої, але невиплаченої пенсії (доплат до пенсії). Суд також наголосив, що стягнення у судовому порядку нарахованої на підставі вказаних рішень, але невиплаченої спадкодавцю за життя суми пенсії, не призведе до подвійного стягнення з держави одних і тих самих сум.
Подібні висновки щодо розгляду спорів, які стосуються виплати недоодержаних сум пенсії, в порядку цивільного судочинства за позовом спадкоємця до органу пенсійного фонду, неодноразово висловлені Великою Палатою Верховного Суду також у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 284/252/17 (позов про стягнення з органу пенсійного фонду у порядку спадкування неодержані за життя спадкодавиці (матері позивача) підвищення до пенсії й додаткової пенсії, щорічної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування), а також Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 28 квітня 2022 року у справі №428/3913/20 (позов про стягнення недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера в порядку спадкування), від 30 листопада 2022 року справа № 638/19167/19 (спір щодо стягнення спадщини у вигляді недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера).
Оскільки предметом спору є майнова вимога позивача про визнання за нею права на грошові кошти недоотриманої її дядьком пенсії та виплату їй цих коштів, суд приходить до висновку, що спір між сторонами виник про цивільне право, а тому він підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.
Аналогічний висновок вказаний у постанові Верховного суду від 28.11.2023 року по справі 420/244/20 та постанові від 15.12.2023 року по справі №805/2628/18-а.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно ч. 2 ст. 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Позивач має право звернутися з даним позовом в порядку цивільного процесуального судочинства до місцевого суду загальної юрисдикції.
Керуючись статтями 238, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Провадження у справі № 340/2287/25 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , адреса листування - АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7А, м. Кропивницький, 25009, ЄДРПОУ 20632802) про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити дії закрити.
Роз'яснити позивачу, що справа підлягає розгляду в порядку цивільного процесуального судочинства місцевим судом загальної юрисдикції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду у 15 - денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду А.В. САГУН