про витребування доказів
09 травня 2025 року 810/2666/17
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Будкомплекс» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,
до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Будкомплекс» (далі по тексту також позивач, ТОВ «ВФ «Будкомплекс») з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі по тексту також відповідач, ГУ ДФС у Київській області), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.05.2017 №№ 0016211408 та 001621408.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що спірними податковими повідомленнями-рішеннями йому протиправно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
На думку позивача, відповідач дійшов необґрунтованих висновків про порушення ТОВ «ВФ «Будкомплект» податкового законодавства, оскільки контролюючим органом не вказано , які саме операції він вважає непідтвердженими, безпідставно зроблено висновок про відсутність у позивача економічної мети для надання та отримання послуг, не досліджено факт придбання товарів і послуг, а висновки відповідача базуються на припущеннях.
Позивач стверджує про віднесення в межах спірних відносин сум ПДВ до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, зареєстрованих його контрагентами в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Крім того, на думку позивача, відповідачем безпідставно проведено перевірку за відсутності у статті 78 ПК України обставин та підстав для її проведення.
По суті викладених в акті перевірки порушень позивач зазначив про реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «Тренд Консалт» у перевіряємому періоді.
Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 03.08.2017 (суддя Харченко С.В.) відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.08.2017 (суддя Харченко С.В.) зупинено провадження в адміністративній справі № 810/2666/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Будкомплекс» до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень до отримання судом додаткових доказів по даній справі.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 13.02.2024 №411/0/15-24 звільнено ОСОБА_1 з посади судді Київського окружного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку.
За результатами повторного автоматизованого розподілу адміністративна справа була передана для розгляду судді Донцю В.А.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.04.2024 (суддя Донець В.А.) прийнято адміністративну справу до провадження та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 13.02.2025 №246/0/15-25 звільнено ОСОБА_2 з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва (відряджений до Київського окружного адміністративного суду) у зв'язку з поданням заяви про відставку.
За результатами повторного автоматизованого розподілу 07.03.2025 адміністративна справа була передана для розгляду судді Дудіну С.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 адміністративну справу прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Цією ухвалою поновлено провадження у справі та замінено відповідача у справі - Головне управління ДФС у Київській області, на його правонаступника, Головне управління ДПС у Київській області (далі по тексту також - відповідач, ГУ ДПС у Київській області).
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач в адміністративному позові стверджує, що сама стаття ПК України не може бути підставою для проведення перевірки, а також про відсутність обставин та підстав для перевірки, які визначені у статті 78 ПК України.
Відповідач, в свою чергу, заперечує означені доводи без надання відповідних доказів, що має наслідком наявність підстав для витребування від ГУ ДПС у Київській області нормативного обґрунтування наявності підстав для призначення перевірки відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України з наданням підтверджуючих доказів, зокрема доказів виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, направлення на його адресу запиту(ів) та ненадання ним пояснення та їх документальних підтверджень на письмовий(і) запит(и) контролюючого органу, а також копії наказу про призначення перевірки, направлення на перевірки.
Також в акті перевірки зафіксовано ненадання позивачем до перевірки доказів здійснення позивачем розрахунків з контрагентом за перевіряємий період, специфікацій до договору постачання від 21.10.2015 №2110-15, заявок, сертифікатів відповідності товарів, які постачалися в рамках означеного договору. Крім того суд зазначає про відсутність в матеріалах справи доказів оприбуткування придбаних позивачем у ТОВ «Тренд консалт» товарів в рамках договору постачання від 21.10.2015 №2110-15.
Критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах частини другої статті 2 КАС України, а у силу вимог частини другої статті 77 КАС України обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.
Тому відповідність закону рішення чи діяння (управлінського волевиявлення) суб'єкта владних повноважень має доводитись, насамперед, відповідачем - суб'єктом владних повноважень.
При цьому, із положень частин першої та другої статті 77 КАС України у поєднанні з приписами частини четвертої статті 9, абзацу 2 частини другої статті 77, частин третьої і четвертої статті 242 КАС України слідує, що владний суб'єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності у спорі за стандартом доказування - «поза будь-яким розумним сумнівом» (тобто запропоноване сприйняття ситуації повинно виключати реальну ймовірність існування у дійсності будь-якого іншого варіанту), у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - «баланс вірогідностей» (тобто запропоноване сприйняття ситуації не повинно суперечити умовам реальної дійсності і бути можливим до настання).
Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування суб'єктом владних повноважень задекларованого, але не доведеного документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не спричиняє виникнення безумовних та беззаперечних підстав для висновку про реальне існування такої обставини у дійсності.
І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку частини другої статті 77 КАС України, однак реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Правильність саме такого тлумачення змісту частини першої статті 77 та частини другої статті 77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №520/2261/19, відповідно до якого визначений статтею 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Окрім того, саме таке тлумачення стандартів доказування є цілком релевантним правовому висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21.
У розумінні частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, згідно з частиною першою статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а в силу запроваджених частинами першою та другою статті 74 КАС України застережень суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням встановленого законом порядку або не підтверджені визначеними законом певними засобами доказування.
Відповідно до частини першої статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
За правилом частини першої статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з частинами першою та другою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тлумачення змісту означеної норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019 по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де вказано, що обов'язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб'єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав (інтересів) та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.
Згідно з частиною третьою статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
Статтею 129 Конституції України обов'язковість рішень суду (до яких належать і ухвали) визначена як одна з основних засад судочинства.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Суд зазначає, що за приписами статті 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно статті 9 КАС України принципами адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частині четвертій статті 9 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Таким чином, принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі зобов'язує суд вчинити всі необхідні дії для повного та всебічного з'ясування фактичних обставин справи з метою забезпечення прийняття правосудного рішення.
Згідно з частинами другою та третьою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частин першої та другої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.
Положеннями частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи.
Згідно частини шостої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України6. якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Згідно статті 80 КАС України, про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.
Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне витребувати:
від позивача: докази здійснення з Товариством з обмеженою відповідальністю «Тренд консалт» розрахунків за договором постачання від 21.10.2015 №2110-15; належним чином завірені копії специфікацій до договору постачання від 21.10.2015 №2110-15, на підставі яких позивачу постачався товар у спірному періоді, які є його невід'ємними частинами, заявки на товар, що постачався, оформлення яких є умовою означеного договору, сертифікатів відповідності товарів, які постачалися в рамках договору постачання від 21.10.2015 №2110-15; докази оприбуткування придбаних позивачем у ТОВ «Тренд консалт» товарів в рамках договору постачання від 21.10.2015 №2110-15;
від відповідача: нормативне обґрунтування наявності підстав для призначення перевірки відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України з наданням підтверджуючих доказів, зокрема доказів виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, направлення на його адресу запиту(ів) та ненадання ним пояснення та їх документальних підтверджень на письмовий(і) запит(и) контролюючого органу, а також копії наказу про призначення перевірки, направлення на перевірки.
Керуючись статтями 12, 72, 77, 80, 94, 241 - 243, 248, 257, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Витребувати від позивача:
- докази здійснення з Товариством з обмеженою відповідальністю «Тренд консалт» розрахунків за договором постачання від 21.10.2015 №2110-15;
- належним чином завірені копії специфікацій до договору постачання від 21.10.2015 №2110-15, на підставі яких позивачу постачався товар у спірному періоді, які є його невід'ємними частинами, заявки на товар, що постачався, оформлення яких є умовою означеного договору, сертифікатів відповідності товарів, які постачалися в рамках договору постачання від 21.10.2015 №2110-15;
- докази оприбуткування придбаних позивачем у ТОВ «Тренд консалт» товарів в рамках договору постачання від 21.10.2015 №2110-15.
2. Витребувати від відповідача:
- нормативне обґрунтування наявності підстав для призначення перевірки відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України з наданням підтверджуючих доказів, зокрема доказів виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, направлення на його адресу запиту(ів) та ненадання ним пояснення та їх документальних підтверджень на письмовий(і) запит(и) контролюючого органу, а також копії наказу про призначення перевірки, направлення на перевірки.
3. Витребувані докази надати суду протягом п'яти календарних днів з моменту отримання копії цієї ухвали (або її тексту засобами зв'язку).
4. Зобов'язати відповідача у випадку неможливості подати докази, витребувані судом, або неможливості подати такі докази у встановлені строки, повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
5. Роз'яснити, що відповідно до положень статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України за неподання без поважних причин доказів, витребуваних судом, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом, зокрема, штраф або тимчасове вилучення доказів для дослідження судом.
У разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.
6. Роз'яснити, що відповідно до положень статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи.
7. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду
Суддя Дудін С.О.