09 травня 2025 року Київ справа №320/41697/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ ДІСТРИБЬЮШИН» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ ДІСТРИБЬЮШИН» до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №0489622302 від 17.07.2023 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 524 370, 00 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.12.2023 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Свої вимоги позивач мотивує безпідставністю оскаржуваного рішення з огляду на відсутність правових підстав для його прийняття.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує, що оскаржуване рішення прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені у такому відзиві.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлення від 16.06.2023 №10193/26-15-23-02-19, виданого Головним управлінням ДПС у м. Києві, та на підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 12.06.2023 № 2860-п проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «АВ ДІСТРИБЬЮШИН» з питань подання платником податків з порушенням вимог п.39.4 ст 39 Кодексу звіту про контрольовані операції за 2021 рік та повідомлення про участь у міжнародній групі компаній за 2021 рік.
За результатами проведеної перевірки первинних документів, даних бухгалтерського обліку виявлено факти проведення ТОВ «АВ ДІСТРИБЬЮШИН» контрольованих операцій за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, а саме господарські операції, що визнаються контрольованими відповідно до підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу І Податкового кодексу України на загальну суму 128 834 985, 00 грн.
Так, ТОВ «АВ ДІСТРИБЬЮШИН» за звітний 2021 рік було придбано електропобутові товари: аудіо-, відеотехніку, побутову техніку, радіокеровані моделі, аксесуари та комплектуючі до них, ноутбуки і жорсткі диски відповідно контракту на поставку товарів від 03.10.2019 № 03/10/19, укладеного з компанією Union Distribution s.r.o. (Чеська Республіка) на суму - 128 556 286,32 грн;
Крім того, ТОВ «АВ ДІСТРИБЬЮШИН» за звітний 2021 рік було придбано автомобіль, що був у використанні, призначений для використання по дорогах загального користування, відповідно до договору купівлі-продажу від 01.07.2021 № 1, укладеного з компанією Union Distribution s.r.o (Чеська Республіка) на суму - 278 698,68 грн;
Звіт про контрольовані операції за звітний (податковий) період 2021 рік ТОВ «АВ ДІСТРИБЬЮШИН» до органу ДПС України було подано 08.02.2023 за реєстраційним №9434793597, тобто з порушенням строків, встановлених п.п. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Кодексу.
Такі висновки зафіксовано актом перевірки позивача від 27.06.2023 № 46467/Ж5/26-15-23-02-21.
У зв'язку з наведеним, 17.07.2023 відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення №0489622302 про нарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 524 370, 00 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.
Згідно п.п. 39.2.1.1. п. 39.2. ст. 39 Податкового кодексу України контрольовані операції - це певні операції, які виконуються між суб'єктами господарювання, контролюються уповноваженими податковими органами. До даної категорії належать усі операції господарського характеру, за підсумками яких може відбуватися або завищення витрат, або заниження доходів, а це веде до заниження прибутку та податку на такий прибуток.
У підпункті 39.2.1.4 Податкового кодексу України закріплено конкретний список можливих контрольованих операцій. Так, до них відносяться:
? операції з такою продукцією , як сировина або готові товари (відбувається експорт або імпорт);
? операції, які полягають у наданні або придбанні певних послуг;
? операції, об'єктом яких виступають нематеріальні активи або об'єкти інтелектуальної власності;
? операції фінансового характеру (наприклад, лізинг, інвестиції, кредити тощо);
? угоди купівлі-продажу, об'єктами яких можуть бути корпоративні права, цінні папери, інвестиції, матеріальні та нематеріальні активи;
? операції нерезидента з його постійним представництвом (резидентом України);
? операції передачі резидентом України нерезиденту функцій, активів, ризиків, у результаті яких на «неринкових умовах» зменшуються доходи (фінансовий результат) такого резидента.
Згідно з підпунктом 39.2,1.7, операція вважається контрольованою, коли відповідає наступним двом критеріям:
1. Загальний дохід платника податку на прибуток за річний звітний період більше, ніж 150 млн грн.
2. Розмір операції платника податку на прибуток з кожним окремим контрагентом за річний звітний період більше, ніж 10 млн грн.
Звіт про контрольовані операції повинні подавати всі платники податків, прибуток яких за рік від будь-якої діяльності склав понад 150 000 000 грн і кількість господарських операцій з будь- якими контрагентами-нерезидентами, прописаними у ст. 39 ПКУ - понад 10 000 000 грн.
Позивачем не заперечується, що річний дохід товариства від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку (за вирахуванням непрямих податків) за 2021 звітний рік складає 220 333 697 грн., що перевищує 150 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік, та відповідає критерію визнання операцій контрольованими, визначеному абзацом другим п.п. 39.2.1.7 п. 39.2 ст. 39 Кодексу.
Підпунктом 39.4.2 п.39.4 ст.39 Кодексу встановлено, що платники податків, обсяг контрольованих операцій яких з одним контрагентом перевищує 10 млн. гривень (без урахування податку на додану вартість), зобов'язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 жовтня року, що настає за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.
Водночас, як вже зазначалось, звіт про контрольовані операції за звітний (податковий) період 2021 рік позивачем до органу ДПС України було подано 08.02.2023 за реєстраційним №9434793597, тобто з порушенням строків, встановлених п.п. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Кодексу.
Позивач не заперечує проти того, що ним було невчасно подано звіт про контрольовані операції. Аргументуючи причину пропуску такого строку, позивач посилається на складне становище функціонування бізнесу у період запровадженого в Україні карантину. Аналізуючи такі доводи позивача, суд зазначає таке.
У позовній заяві позивач посилається на необхідність застосування до спірних правовідносин вимог пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, відповідно до якого за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються.
Разом з тим суд визнає безпідставними такі доводи позивача з огляду на вимоги пункту 69-2 підрозділу 10 розділу XX ПК України, яким визначено, що у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.
Оскільки норма пункту 69-2 підрозділу 10 розділу XX ПК України була прийнята пізніше від пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, саме таке положення податкового законодавства підлягає врахуванню при регулюванні спірних правовідносин.
Отже, наведені позивачем доводи не ґрунтуються на вимогах податкового законодавства, а тому оцінюються судом критично. Таким чином, суд погоджується з позицією відповідача про те, що в порушення п.п. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 ПК України позивачем подано повідомлення про участь у міжнародній групі компаній з порушенням термінів подання, а саме 08.02.2023, що свідчить про правомірність оскаржуваного рішення, прийнятого у зв'язку з допущенням позивачем такого порушення.
Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Зазначений висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -
У задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.