09 травня 2025 року справа №320/18778/24
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Білоноженко М.А.,
розглянувши у приміщені суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомГоловного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011)
доОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 )
простягнення податкового боргу
встановив:
Головне управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило суд:
- стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) податковий борг у розмірі 142 086, 78 гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до приписів Податкового кодексу України за відповідачем обліковується податковий борг, який у добровільному порядку останнім не сплачено.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, виходячи з того, що відповідачем здійснено оплату податкових зобов'язань, які задекларовані самостійно, проте така оплата здійснена на неправильний рахунок, про що було повідомлено контролюючий орган, що підтверджується квитанцією №2 від 29.03.2023, а також зауважував на тому, що податкове повідомлення-рішення про нарахування пені прийнято в порушення норм абзацу 11 п. 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.
Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій останній заперечив проти висновків, викладених у відзиві на позовну заяву, зауваживши, що при розгляді справи про стягнення податкового боргу суд не надає оцінку правомірності рішень, на підставі яких виник такий податковий борг, що підтверджується позицією Верховного Суду у справі №807/495/17 від 19.02.2019.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом ОСОБА_1 перебуває на обліку в контролюючих органах як платник податків за основним місцем.
Станом на день звернення до суду за відповідачем обліковується податковий борг у розмірі 142086,78 грн грн.
Так, зазначена сума податкового боргу виникла на підставі податкового повідомлення-рішення, яке є узгодженим та самостійно задекларованих податкових зобов'язань, але не сплачених у встановлений строк.
Задля стягнення суми податкового боргу з ОСОБА_1 позивач, у відповідності до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20, пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Вирішуючи спір суд виходить з наступного.
Згідно з приписами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, «грошове зобов'язання платника податків» - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень, у відповідності до положень пункту 41.2 статті 41 Податкового кодексу України.
Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Позивач надіслав відповідачу податкову вимогу форми «Ф» №0000325-1306-2615 від 27.03.2023. Доказів оскарження вказаної податкової вимоги в адміністративному чи судовому порядку суду не надано, а тому вона є чинною та підлягає виконанню. Також відсутні докази оскарження суми податкового зобов'язання.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Стосовно доводів представника відповідача, суд зазначає, що предметом цієї справи є заявлена податковим органом вимога про стягнення узгодженого податкового зобов'язання. Правомірність дій та прийняття рішень позивачем суд не досліджував, оскільки такі питання виходять за межі заявлених позовних вимог, тобто підстав і предмету позову, що кореспондується із висновками Верховного Суду, зробленими у постанові від 25 січня 2019 року по справі № 810/1760/17.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 19.02.2019 у справі №807/495/17 зазначив наступне:
«З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених ПК України, тощо.
При цьому питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань, у тому числі й штрафних (фінансових) санкцій, не охоплюється предметом даного позову, оскільки податкові повідомлення-рішення суб'єкта владних повноважень, згідно з якими відповідні зобов'язання визначено, не є предметом позову у справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.».
Вказане свідчить, що в межах справи №320/18778/24 суд не може надавати оцінку правомірності винесення податкових повідомлень-рішень, а також бездіяльності позивача щодо не задоволення заяви позивача про зарахування коштів на відповідний рахунок.
Більше того, позивач не оскаржувалась вимога про сплату боргу у судовому порядку.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, зважаючи на те, що відповідачем не надано суду доказів сплати узгодженої суми податкової заборгованості у добровільному порядку або оскарження її, суд дійшов висновку, що позовні вимоги контролюючого органу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 2, 77, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд-
Позов Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) податковий борг у розмірі 142086,78 гривень.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Білоноженко М.А.