09 травня 2025 року Київ справа №320/53259/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування постанов, -
встановив:
До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у якому позивач просить суд:
- визнати дії державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Стрепетової Олександри Сергіївни щодо винесення постанови про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору від 02 жовтня 2024 року у виконавчому провадженні №76070272 - неправомірними;
- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Стрепетової Олександри Сергіївни про стягнення виконавчого збору від 02 жовтня 2024 року у виконавчому провадженні №76070272;
- визнати дії державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Стрепетової Олександри Сергіївни щодо винесення постанови від 06.11.2024 про накладення штрафу в розмірі 1 700, 00 грн на ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №76070272 неправомірними;
- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Стрепетової Олександри Сергіївни про накладення штрафу від 06.11.2024 в розмірі 1 700, 00 грн у виконавчому провадженні №76070272.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 справу відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю у відповідача правових підстав для прийняття оскаржуваних рішень.
За час розгляду справи відповідачем не надано суду відзиву або іншого документу, зі змісту якого було б можливим встановити його ставлення до заявлених позовних вимог.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 28 травня 2024 року, справа №754/7499/23, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні батька з дитиною: «визначено ОСОБА_2 - способи та порядок участі у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 за наступним графіком побачень:
- перша ( І) та третя (III) субота і неділя місяця - з 10:00 год. ранку суботи до 18:00 год. вечора неділі;
- спілкування з дитиною, за її бажанням, особисто будь-якими засобами зв'язку;
- Новий рік, Пасха, Різдво за домовленістю батьків;
- 14 днів для спільного відпочинку, за попередньою домовленістю з матір'ю дитини та врахувавши бажання дитини.
Зобов'язано ОСОБА_1 , повідомляти батька - ОСОБА_2 про зміну фактичного місця проживання дитини - ОСОБА_3 та його місця навчання у дошкільному/шкільному навчальному закладі».
Постановою державного виконавця Деснянського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Стрепетовою О.С. від 19.09.2024 (ВП №76070272) відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №754/7499/23 виданого 13.08.2024 Деснянським районним судом м. Києва.
02.10.2024 державним виконавцем Деснянського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Стрепетовою О.С. прийнято постанову про стягнення виконавчого збору у ВП №76070272.
06.11.2024 державним виконавцем Деснянського ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Стрепетовою О.С. прийнято постанову про накладення штрафу у ВП №76070272, якою накладено штраф за невиконання рішення суду у розмірі 1 700, 00 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на території України.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі - Закон №1404).
Згідно з ч. 1 ст. 1 ст. 1 Закону № 1404 виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Положеннями статті 5 Закону України №1404 визначено, що примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404 підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 15 Закону України №1404 сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Статтею 18 Закону України №1404 встановлені обов'язки і права виконавців. Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону № 1404 за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Згідно положень статті 27 Закону України №1404, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Статтею 63 Закону України №1404-VIII передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
Статтею 75 Закону України №1404 встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
У відповідності до ч. 4 ст. 19 Закону №1404 сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Системний аналіз викладених правових норм свідчить про те, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання боржником судового рішення у встановлений строк без поважних причин. Поважними причинами невиконання боржником рішення можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення боржника, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для виконання рішення у встановлений виконавцем строк та повинні бути підтверджені належними доказами.
Обґрунтовуючи поважність причин невиконання рішення суду, позивач вказує на те, що 21.07.2024 ДОП ВП №2 Фастівського РУП ГУНП в Київській області було складено терміновий заборонний припис стосовно кривдника ОСОБА_2 . Із змісту припису вбачається, що 21.07.2024 ОСОБА_2 в стані алкогольного сп'яніння образив нецензурною лайкою та словесно погрожував колишній дружині ОСОБА_1 внаслідок чого могла бути завдана шкода її психологічному здоров'ю.
Згідно листа Фастівського РУП від 02.08.2024, наданого на запит адвоката, 21.07.2024 о 20 год 22 хв на спецлінію « 102» ГУНП в Київській області надійшло звернення ОСОБА_1 щодо можливих неправомірних дій чоловіка ОСОБА_2 . Вказане повідомлення зареєстроване до ІКС ШНП №6849 відділення поліції №1 (м. Боярка) Фастівського РУП. За результатами звернення відносно ОСОБА_2 складено адміністративні матеріали за ч. 1 ст. 178 КУпАП, ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та за ч. 1 ст. 184 КУпАП, а також винесено терміновий заборонний припис. 23.07.2024 адміністративні протоколи направлені на розгляд до Києво-Святошинського районного суду Київської області для прийняття рішення.
Крім того, 21.07.2024, у той день, коли син був з батьком згідно встановленого судом графіку, також було складено протокол за ч. 1 ст. 178 КУпАП - розпивання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в інших заборонених законом місцях, крім підприємств торгівлі і громадського харчування, в яких продаж пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв на розлив дозволена відповідним органом місцевого самоврядування, або поява в громадських місцях у п'яному вигляді, що ображає людську гідність).
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 вересня 2024 року, яка набрала законної сили, ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2, ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення. У постанові суду зазначено «дослідженими матеріалами доведено, що 21.07.2024 року ОСОБА_2 дозволив собі нецензурну лайку на адресу колишньої дружини ОСОБА_1 у присутності малолітнього сина, чим завдав шкоди психічному здоров'ю матері та дитини, а тому в його діях є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, також матеріалами справи та відео зафіксовано, що 21.07.2024 року ОСОБА_2 перебував у стані, в якому не міг піклуватися про здоров'я дитини, чим ухилився від цій частині від виконання батьківського обов'язку, тому його дії відповідають складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП».
Суд зазначає, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано і таке невиконання сталося без поважних на те причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме не виконання рішення суду без поважних причин. Поважними можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником, та які не залежали від його волевиявлення.
Враховуючи вищезазначене, невиконання судового рішення позивачем за наведених вище умов вчинення ОСОБА_2 неправомірних дій щодо позивача, що підтверджується документально, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Суд зазначає, що постанова державного виконавця про накладення штрафу не містить обґрунтувань щодо реальної можливості позивача виконати рішення суду за вказаних вище обставин.
Крім того, за час розгляду справи відповідачем, на виконання вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, не надано суду доказів усунення наведених вище обставин, які об'єктивно, на думку суду, унеможливили виконання позивачем рішення суду.
В той же час, позивачем, на підтвердження неможливості виконати судове рішення у строк, визначений державним виконавцем, надано інформацію відповідачу, яка, на думку суду, вказує на поважність причин невиконання рішення суду в строк наданий державним виконавцем.
Відтак, суд доходить висновку про те, що позивачем, вживалися відповідні заходи, спрямовані на виконання судового рішення у вищевказаній справі, а неможливість своєчасного виконання рішення суду була зумовлена об'єктивними обставинами, які ускладнили виконання рішення боржником і не залежали від його волевиявлення.
Відтак, своєчасне невиконання судового рішення, на думку суду, відбулось з незалежних від позивача причин, які є поважними у розумінні статей 63, 75, Закону № 1404, що виключає можливість накладення штрафу на боржника та свідчить про протиправність оскаржуваного позивачем рішення відповідача.
Щодо питання правомірності постанови відповідача про стягнення виконавчого збору, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 4 ст. 27 Закону № 1404 державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Позивач звертає увагу на те, що постанову про відкриття виконавчого провадження винесено 19.09.2024, а постанову про стягнення виконавчого збору винесено 02.10.2024, що є порушенням наведеної вимоги Закону № 1404.
У даному контексті суд зазначає, що відповідно до ст. 27 Закону № 1404 виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.
Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
На думку суду, порушення вимог Закону № 1404 в частині прийняття постанови про стягнення виконавчого збору пізніше від визначеного ст. 27 такого Закону строку не впливає на правову природу такого рішення та є формальним порушенням, яке не може тягнути за собою визнання такої постанови протиправною та її скасування. У даному випадку, вчинення державним виконавцем дій щодо стягнення виконавчого збору є його обов'язком, який спрямований на забезпечення здійснення відповідного виконавчого провадження, і допущення формальних помилок, у тому числі у строках прийняття такого рішення, не впливає на права та інтереси позивача, адже вказане не впливає на суть відповідних правовідносин щодо стягнення виконавчого збору.
У зв'язку з наведеним, суд не вбачає правових підстав для скасування такої постанови державного виконавця.
Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних дій та рішень на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Згідно зі статтею 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати у розмірі 1 211, 20 грн, тобто пропорційно задоволеним вимогам, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати дії державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Стрепетової Олександри Сергіївни щодо винесення постанови від 06.11.2024 про накладення штрафу на ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №76070272 протиправними.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Стрепетової Олександри Сергіївни про накладення штрафу від 06.11.2024 у виконавчому провадженні №76070272.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (02138, м. Київ, вул. Бальзака, буд. 64; код ЄДРПОУ 34972294) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені останньою судові витрати у розмірі 1 211, 20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.