07 травня 2025 року Київ справа №640/7158/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, -
встановив:
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, в якому просить суд:
- визнати бездіяльність прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя у невиплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2019 року у справі №826/17794/14 протиправною.
- стягнути з прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2019 року у справі №826/17794/14 за період з 14 вересня 2019 року по 31 січня 2020 року у розмірі 200 601 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя у невиплаті позивачу середнього заробітку за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2019 року у справі №826/17794/14. Стягнуто з Прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2019 року у справі №826/17794/14 за період з 14 вересня 2019 року по 30 січня 2020 року у розмірі 65 830,08 грн. У задоволенні позову в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2021 року змінено, викладено абзац третій його резолютивної частини в редакції: «Стягнути з Прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2019 року у справі №826/17794/14 за період з 14 вересня 2019 року по 30 січня 2020 року у розмірі 66 530,40 грн (шістдесят шість тисяч п'ятсот сорок гривень та сорок копійок)». В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2021 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 09.08.2023 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року скасовано в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року залишено без змін.
Тобто, розгляд справи здійснюється виключно у межах вимог про стягнення з прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2019 року у справі №826/17794/14 за період з 14 вересня 2019 року по 31 січня 2020 року у розмірі 200 601 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.11.2023 справу прийнято до провадження та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
В обґрунтування позовних вимог позивачем вказано, що у зв'язку з оскарженням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2019 року до Шостого апеляційного адміністративного суду та Верховного Суду, фактичне поновлення позивача відбулось лише 31.01.2020 року відповідно до наказу прокурора Автономної Республіки Крим від 31.01.2020 року №19к. В той же час, виплачено суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 856 491,36 грн., тобто, з дати незаконного звільнення 23.10.2014 року по день ухвалення рішення суду 13.09.2019 року. Однак, з 14.09.2019 року по 30.01.2020 року - час оскарження відповідачами рішення, позивачу не виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу. Оскільки зазначене вище рішення суду не було виконано відповідачем негайно, позивач вважає наявними підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку за період затримки виконання судового рішення.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує на правомірності своїх дій у межах спірних правовідносин.
Такі доводи заперечені позивачем у наданій суду відповіді на відзив, який міститься в матеріалах справи.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2019 року у справі №826/17794/11, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року, позов ОСОБА_1 до Прокуратури Автономної Республіки Крим, Міністерства юстиції України про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити дії задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано наказ в.о. прокурора Автономної Республіки Крим №51к від 22 жовтня 2014 року про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади начальника відділу інформатизації прокуратури Автономної Республіки Крим.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу інформатизації прокуратури Автономної Республіки Крим з 23 жовтня 2014 року.
Стягнуто з прокуратури Автономної Республіки Крим на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23 жовтня 2014 року по 13 вересня 2019 року у розмірі 856 491,36 грн (вісімсот п'ятдесят шість тисяч чотириста дев'яносто одна грн. 36 коп.).
Допушено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу інформатизації прокуратури Автономної Республіки Крим та стягнення з прокуратури Автономної Республіки Крим на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 15 407,21 грн. (п'ятнадцять тисяч чотириста сім грн. 21 коп.).
Зобов'язано Міністерство юстиції України вилучити з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», відомості стосовно ОСОБА_1 .
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань прокуратури Автономної Республіки Крим судовий збір у розмірі 768,40 грн.
Постановою Верховного Суду від 23 жовтня 2020 року змінено рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року у справі №826/17794/14, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року у справі № 826/17794/14 залишено без змін.
Наказом прокурора Автономної Республіки Крим від 31 січня 2020 року №19к скасовано наказ виконувача обов'язків прокурора Автономної Республіки Крим №51к від 22 жовтня 2014 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу інформатизації Прокуратури Автономної Республіки Крим, відповідно до Закону України «Про очищення влади» (пункту 7-2 статті 36 КЗпП України). Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу інформатизації Прокуратури Автономної Республіки Крим з 23 жовтня 2014 року.
Прокуратурою Автономної Республіки Крим 05 лютого 2020 року виконано рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах стягнення за один місяць у розмірі 15 407, 21 грн.
Головним управлінням Казначейства у м. Києві 12 лютого 2020 року виконано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2019 року у справі №826/17794/14 в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 23 жовтня 2014 року по 13 вересня 2019 року у загальній сумі 841 084,15 грн, з урахуванням утриманих податків і зборів.
У зв'язку з тим, що зазначене вище рішення суду в частині поновлення на посаді фактично виконано 03 лютого 2020 року, позивач звернувся до прокурора Автономної Республіки Крим із заявою від 03 лютого 2020 року з проханням виплатити середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 14 вересня 2019 року по 03 лютого 2020 року, у відповідь на що листом від 18 лютого 2020 року позивачу рекомендовано звернутись до суду.
Позивач уважає, що відмова відповідача у виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 14 вересня 2019 року по 30 січня 2020 року, тобто з моменту ухвалення судового рішення та до моменту фактичного поновлення на роботі, є протиправною та суперечить статті 235 КЗпП України, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною другою статті 129 Конституції України обов'язковість судових рішень є однією із основних засад судочинства.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом; право на судовий захист є гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Відповідно до частини 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Частиною 2 статті 372 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Відповідно до частини 1 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядав трудовий спір, підлягає негайному виконанню (частина 7 статті 235 КЗпП України).
Рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання відповідного наказу про поновлення на роботі.
Згідно зі статтею 236 КЗпП України у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Частиною 1 статті 27 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року №108/95-ВР визначено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).
Згідно з пунктом 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Пунктом 8 Порядку № 100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
За змістом пункту 10 Порядку № 100 передбачено, що у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.
Коефіцієнт, на який слід коригувати виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, розраховується шляхом ділення окладу (тарифної ставки), встановленого після підвищення, на оклад (тарифну ставку) до підвищення.
Якщо підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення окладів.
Якщо протягом періоду вимушеного прогулу в установі, організації були підвищені посадові оклади відповідно до актів законодавства (в тому числі і за посадою незаконно звільненого працівника), то проводиться коригування заробітної плати за час вимушеного прогулу на коефіцієнт підвищення.
З конструкції цієї норми слідує, що у разі підвищення тарифних ставок і посадових окладів, як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення, коригуються на коефіцієнт їх підвищення при обчисленні середньої заробітної плати.
Подібна правова позиція неодноразово викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 06 серпня 2019 року у справі № 0640/4691/18, від 15 квітня 2020 року у справі №826/15725/17, від 03 жовтня 2019 року у справі №804/8042/17, від 15 жовтня 2020 року у справі №826/17601/14, від 25 лютого 2021 року у справі №826/4583/14, від 02 листопада 2021 року у справі №826/20483/14 і Верховний Суд у цій справі не вбачає підстав відступати від неї.
Таким чином, для правильного розрахунку суми, що підлягає стягненню при затримці виконання рішення про поновлення на роботі необхідно враховувати, чи мало місце збільшення посадових окладів прокурорів і слідчих органів прокуратури одночасно зі зміною структури заробітної плати за відповідний період.
Повертаючи дану справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд вказав на правомірності не врахування при вирішення даної справи положення постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1155 «Про умови оплати праці прокурорів», з огляду на те, що виплата заробітної плати згідно з постановою № 1155 та статтею 81 Закону №1697-VІІ пов'язувалася із фактом переведення прокурорів (після їхньої атестації) на посади в «новоутворені»/«оновлені» прокуратури (відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури»).
Разом з тим, Верховий Суд акцентував, що стягуючи з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання судового рішення про поновлення на роботі, суди не взяли до уваги пункт 10 Порядку № 100 та не навели в своїх рішеннях відповідних мотивів щодо його незастосування з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657, що було основним доводом позивача в обґрунтування позовних вимог, апеляційної та касаційної скарг.
У зв'язку з цим, Верховний Суд наполягає, що судам попередніх інстанцій необхідно дослідити чи мало місце збільшення посадових окладів за відповідною посадою одночасно зі зміною структури заробітної плати за відповідний період та в залежності від встановленого зробити розрахунок середнього заробітку, що є процесуальним обов'язком суду.
У контексті наведеного, суд зазначає таке.
Згідно довідки Генеральної прокуратури України від 07.11.2014 №18/2140 вих-14, середня місячна заробітна плата позивача, обчислена за останні 2 місяці роботи, складає 15 407, 21 грн.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - на число календарних днів за цей період.
Отже, за розрахунком середньоденний заробіток позивача становить: 30 814, 42 грн. (заробітна плата за 2 останні місяці) / 44 робочих дня = 700, 32 грн.
Посадовий оклад позивача, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» № 505 на час звільнення становив 2 518 грн.
Водночас, відповідно до абз. 12 пп. 3 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 підвищено на 25 відсотків посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців, розміри яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505.
Удруге підвищення розміру посадового окладу за відповідною посадою начальник відділу обласної прокуратури відбулось 06 вересня 2017 року із набранням чинності постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» якою внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» від 31 травня 2012 року № 505.
Згідно із цими змінами Додаток 2 «посадових окладів працівників прокуратур Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, військових прокуратур регіонів і прирівняних до них прокуратур» до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 затверджено у новій редакції, відтак посадовий оклад за посадою позивача встановлено у розмірі 7 750, 00 грн.
Водночас, на підставі п. 4 виключено абз. 12 пп. 3 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» щодо підвищення на 25 відсотків посадових окладів керівних працівників, спеціалістів і службовців, розміри яких затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505.
Таким чином, з урахуванням указаних підвищень посадових окладів прокурорсько- слідчим працівникам, за періоди з часу звільнення з посади і органів прокуратури, розмір посадового окладу за посадою позивача складав з 06 вересня 2017 року - 7 750, 00 грн.
Таким чином, передбачений п. 10 Порядку коефіцієнт підвищення, з урахуванням того, що у період з 14 вересня 2019 року по 30 січня 2020 року оклад за посадою позивач складав 7 750, 00, становить з 06 вересня 2017 року - 3,08 ( оклад 7 750, 00 грн. / оклад 2 518,00 грн).
З 14 вересня 2019 року по 30 січня 2020 року кількість робочих днів складає 95 (підлягають врахуванню робочі дні за період з 14.09.2019 по 30.01.2020 включно, які складають: за вересень 11 днів, за жовтень - 22 дні, за листопад -21 день, за грудень - 21 день і за січень - 20 днів, що загалом дорівнює 95-ти дням).
А тому за вказаний період сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача, з урахуванням коефіцієнту підвищення, який застосовується до раніше визначеної суми середньоденного розміру заробітної плати позивача, складає 204 915, 00 грн (95 х (700, 32 грн х 3.08)).
Відповідно, саме вказане сума підлягає стягнення на користь позивача. А оскільки, вона є більшою, ніж визначена ним у позовній заяві, суд вважає за необхідне, з метою найбільш повного та ефективного захисту порушених прав та інтересів позивача, вийти за межі позовних вимог.
Згідно зі статтею 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -
Стягнути з Прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя (03150, м. Київ, вул. Ділова, буд. 24; код ЄДРПОУ 02911088) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2019 року у справі №826/17794/14 за період з 14 вересня 2019 року по 30 січня 2020 року у розмірі 204 915, 00 грн (двісті чотири тисячі дев'ятсот п'ятнадцять гривень).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.