ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"09" травня 2025 р. справа № 640/650/20
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Служби безпеки України у місті Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання до вчинення дій,
ОСОБА_1 звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до Головного управління Служби безпеки України у місті Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання до вчинення дій.
Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуваним наказом від 30.10.2029 за №528/ДСК, відповідач протиправно зняв позивачу допуск до державної таємниці з 30.09.2019, що призвело до скасування надбавки за допуск до державної таємниці у розмірі 15%. Вважає, що зняття допуску до державної таємниці повинно було відбутись саме з дати винесення оскаржуваного наказу - 30.10.2019.
Згідно ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.01.2020 дану позовну заяву залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
На виконання Закону України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ" від 16.07.2024 № 3863-IX та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 за № 399, адміністративну справу № 640/650/20 передано Івано-Франківському окружному адміністративному суду.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 прийнято до провадження адміністративну справу №640/650/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Служби безпеки України у місті Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання до вчинення дій та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
В матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву в якому представник відповідача проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні з тих підстав, що саме з 30.09.20219, після видання наказу про звільнення позивача з військової служби, у позивача закінчився термін допуску до державної таємниці, у зв'язку з чим оскаржуваним наказом у відповідності до вимог пункту 74 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях, припинено доступ до державної таємниці. (а.с.31-36).
Згідно наявної в матеріалах справи відповіді на відзив, позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити (а.с.60-65).
У своїх запереченнях від 30.04.2020 представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши в сукупності письмові докази, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 до 30.10.2019 проходив службу в Головному управлінні Служби безпеки України у місті Києві та Київській області та згідно наказу від 30.09.2009 за №508/ДСК мав допуск до державної таємниці за формою 2 (а.с.49).
На підставі рапортів ОСОБА_1 від 12.08.2019 та від 14.08.2019, наказом Служби безпеки України від 13.09.20219 за №1227-ОС позивача звільнено з військової служби за підпунктом "а" пункту 61, підпунктом "г" пункту 63 (у зв'язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів) та підпунктом 88-1 (у запас) Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України (а.с. 39,40,46).
На підставі рапорту ОСОБА_1 від 11.09.2019, наказом Головного управління Служби безпеки України у місті Києві та Київській області від 11.09.2019 за №331-ОС позивачу надано частину щорічної основної відпустки за 2019 рік терміном 38 календарних дінв з урахуванням 1-го святкового дня, з 11 вересня до 18 жовтня 2019 року включно (а.с. 43,44).
Наказом Головного управління Служби безпеки України у місті Києві та Київській області від 30.10.2019 за №408-ОС, ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу з 30.10.2019 (а.с.45).
Згідно наказу Головного управління Служби безпеки України у місті Києві та Київській області від 30.10.2019 за №528/ДСК ОСОБА_1 припинено доступ до державної таємниці зі ступенем секретності "Цілком таємно", "Таємно", у зв'язку з закінченням строку дії допуску до державної таємниці за формою 2, з 30.09.2019 (а.с.56).
Вважаючи наказ від 30.10.2019 за №528/ДСК протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Основними нормативно-правовими актами, якими визначено порядок охорони державної таємниці, порядок організації та забезпечення режиму секретності в установах і організаціях, а також порядок надання, переоформлення та скасування допуску громадян до державної таємниці є Закон України "Про державну таємницю" та Порядок організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 року №939.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державну таємницю" доступ до державної таємниці-це надання повноважною посадовою особою дозволу громадянину на ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, або ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, цією посадовою особою відповідно до її службових повноважень.
За приписами цієї ж статті під режимом секретності слід розуміти встановлений згідно з вимогами цього Закону та інших виданих відповідно до нього нормативно-правових актів єдиний порядок забезпечення охорони державної таємниці.
Згідно з ч. 6 ст. 5 Закону України "Про державну таємницю" забезпечення охорони державної таємниці відповідно до вимог режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, діяльність яких пов'язана з державною таємницею, покладається на керівників зазначених органів, підприємств, установ і організацій.
За приписами норми ч. 5 ст. 26 Закону України "Про державну таємницю" скасування раніше наданого допуску до державної таємниці здійснюється органами Служби безпеки України у разі виникнення або виявлення обставин, передбачених статтею 23 цього Закону, або після припинення громадянином діяльності, у зв'язку з якою йому було надано допуск, втрати ним громадянства або визнання його недієздатним на підставі інформації, здобутої органами Служби безпеки України або отриманої від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій.
Порядок надання, переоформлення та скасування громадянам допуску до державної таємниці встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 26 Закону України "Про державну таємницю").
Пунктом 80 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 року №939 (далі - Порядок №939) передбачено, що скасування раніше наданого допуску до державної таємниці здійснюється органами СБУ за місцем провадження громадянином діяльності, пов'язаною з державною таємницею, у разі виявлення або виникнення обставин, передбачених ст. 23 Закону України "Про державну таємницю".
Відповідно до пунктів 81, 82 Порядку № 939 у разі виявлення органом СБУ обставин, передбачених ст. 23 Закону України "Про державну таємницю" рішення про скасування громадянину допуску до державної таємниці приймається у формі наказу або розпорядження органу СБУ, про що керівнику підприємства, установи, організації надсилається повідомлення із зазначенням причин і підстав для скасування.
Громадянин вважається таким, якому скасовано допуск до державної таємниці, з дати видання наказу або розпорядження органу СБУ про його скасування.
Водночас, відповідно до пункту 74 Порядку № 939 у разі закінчення строку дії допуску до державної таємниці наказом керівника підприємства, установи, організації громадянину припиняється доступ до державної таємниці.
А згідно пункту 76 Порядку №939 у разі закінчення строку дії допуску громадянина до державної таємниці та за відсутності у громадянина подальшої потреби в діяльності, пов'язаній з державною таємницею, такий допуск не підлягає скасуванню.
Як зазначалось судом вище, ОСОБА_1 до 30.10.2019 проходив службу в Головному управлінні Служби безпеки України у місті Києві та Київській області та згідно наказу від 30.09.2009 за №508/ДСК мав допуск до державної таємниці за формою 2 (а.с.49). Такий допуск надавався позичу терміном на 10 років та закінчився 30.09.2019.
Тобто, в силу вищенаведених пунктів Положення №939 у позивача допуск до державної таємниці припинився саме 30.09.2019 року, та зважаючи на те, що наказом від 13.09.20219 за №1227-ОС позивача звільнено з військової служби за підпунктом "а" пункту 61, підпунктом "г" пункту 63 (у зв'язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів) та підпунктом 88-1 (у запас) Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, підстав продовження такого допуску у відповідача не було.
Більше того, позивачем не надано доказів наявності необхідності продовження йому допуску до державної таємниці у вказаному періоді, згідно вимог статті 26 Закону України "Про державну таємницю".
Підсумовуючи усе вищенаведене, суд доходить висновку, що приймаючи оскаржуваний наказ від 30.10.2019 за №528/ДСК, яким ОСОБА_1 припинено доступ до державної таємниці зі ступенем секретності "Цілком таємно", "Таємно", у зв'язку з закінченням строку дії допуску до державної таємниці за формою 2, з 30.09.2019, відповідач забезпечив дотримання вимог пункту 74 Порядку №939 та фактично констатував факт припинення доступу позивача до державної таємниці, який припинився в силу закінчення терміну на який його було надано, саме 20.09.2019.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як наслідок суд доходить висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваного наказу діяв у межах повноважень та у спосіб визначений нормативними актами, прав позивача не порушив.
Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція).
Так, Європейський Суд з прав людини (надалі по тексту також - Суд) у своєму рішенні по справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (від 9 грудня 1994 року №18390/91), вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов'язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
В рішенні "Салов проти України" (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року) Суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підсумовуючи все вищевикладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
В задоволенні позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Служби безпеки України у місті Києві та Київській області (код ЄДРПОУ 20001792, пров. Аскольдів, 3-А, м. Київ, 01010) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання до вчинення дій - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Матуляк Я.П.