ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про залишення позовної заяви без руху
"09" травня 2025 р. Справа № 300/3041/25
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Могила А.Б. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Черніков Денис Юрійович, до військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Черніков Денис Юрійович, звернувся в суд із позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України в якій просить:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), грошову допомогу на оздоровлення, а також одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, компенсацію за невикористану відпустку, з 11.06.2023 по 30.06.2024 включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ № 704;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити з 11.06.2023 по 30.06.2024 включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, компенсацію за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ № 704, з урахуванням виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку КМУ №44;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 11.06.2023 по день фактичної виплати грошового забезпечення;
- зобов'язати Міністерство оборони України здійснити фінансування розпорядника коштів другого рівня з бюджетної програми видатків номер 2101020 для проведення виплати невиплаченого грошового забезпечення за період служби з 11.06.2023 по 30.06.2024 виходячи із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ № 704;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невключенні до складу грошового забезпечення сум додаткової винагороди передбаченої Постановою КМУ № 168 при обчисленні розміру грошової компенсації при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2023-2024 роки.
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити компенсацію при звільненні за невикористані дні оплачуваної відпустки за 2023-2024 роки, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої Постановою КМУ №168 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку КМУ №44;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої компенсації при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток за весь час затримки виплати по день фактичної виплати компенсації;
- зобов'язати Міністерство оборони України здійснити фінансування розпорядника коштів другого рівня з бюджетної програми видатків номер 2101020 для проведення виплати компенсації при звільненні за невикористані дні оплачуваних відпусток за 2023-2024 роки, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої Постановою КМУ № 168.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Разом з цим, при визначенні початку перебігу строку звернення до суду законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факт порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Такі правові висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі № 809/1087/17 та від 22.11.2018 у справі №815/91/18.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом спірних правовідносин у даній справі є нарахування та виплата позивачу грошового забезпечення у належному розмірі за період з 11.06.2023 по 30.06.2024 та перерахунок і виплата компенсації при звільненні за невикористані дні оплачуваної відпустки за 2023-2024 роки.
Таким чином, даний спір пов'язаний з недотриманням законодавства про оплату праці.
Верховний Суд у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України, в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, у постанові від 21.03.2025 по справі №460/21394/23 дійшов висновків, що якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
З урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року.
Період до 19 липня 2022 року регулюється положеннями статті 233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати [грошового забезпечення] без обмеження будь-яким строком. Проте, період з 19 липня 2022 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Як вбачається із позовної заяви військовою частиною НОМЕР_1 на адвокатський запит представника позивача надано довідку від 28.12.2024 №1479/13/4013 про нараховане та виплачене позивачу грошове забезпечення за період з 11.06.2023 по 30.06.2024. У вказаній довідці також зазначені суми, які виплачені ОСОБА_1 під час виключення зі списків особового складу частини НОМЕР_1 .
Таким чином, з урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, відлік строку звернення до суду з даним позовом розпочався з моменту отримання позивачем довідки від 28.12.2024 №1479/13/4013.
Вказане узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом в постанові від 21.03.2025 по справі №460/21394/23.
При цьому, представник позивача зазначив, що 19.03.2025 він від імені ОСОБА_1 звертався до Вінницького окружного адміністративного суду із позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 . Однак, ухвалою від 08.04.2025 по справі № 120/3692/25 такий позов повернуто позивачу. Вказав, що на момент звернення до Вінницького окружного адміністративного суду (19.03.2025) не був пропущений тримісячний строк отримання повідомлення від відповідача.
Тобто, позивач вже звернувся до адміністративного суду із позовом за захистом своїх прав, свобод та інтересів, проте Вінницький окружний адміністративний суд ухвалою від 08.04.2025 по справі № 120/3692/25 повернув позовну заяву особі, яка її подала у зв'язку із порушенням правил об'єднання позовних вимог.
В контексті наведеного, невиконання позивачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення позову, та як наслідок, повернення позовної заяви не належить до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із повторно поданою позовною заявою та відкриття провадження.
Повернення раніше поданої позовної заяви не означає можливість повторного звернення до суду у будь-який час після такого повернення, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.
Як наслідок, надання особі права на повторне звернення до суду з позовною заявою, не звільняє таку особу від дотримання встановленого законом строку на її подання.
Також, перебіг тримісячного строку звернення до суду не переривається на період з дати звернення позивача до Вінницького окружного адміністративного суду до дати постановлення ухвали у справі № 120/3692/25 про повернення позовної заяви.
Пред'явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме з цією процесуальною дією пов'язується початок процесу у справі.
Відповідно до вимог процесуального законодавства суддя відкриває провадження у справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому процесуальним кодексом.
За змістом викладеного, перебіг строку звернення до суду шляхом пред'явлення позову може перериватися у разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або повернув її, то перебіг строку звернення до суду не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підвідомчості, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами.
Така правова позиція щодо переривання строків звернення до суду висловлена Верховним Судом у постанові від 02.04.2019 по справі № 902/326/16.
Наведене в сукупності свідчить про те, що звернення до суду з позовною заявою, яка не відповідає вимогам процесуального законодавства та, як наслідок її повернення позивачу, не може бути розцінено як переривання перебігу встановлених строків для звернення до суду або поважністю причини пропуску такого строку.
Як наслідок, подаючи позов вдруге, а саме - 05.05.2025 позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду.
Верховний Суд неодноразово у своїх судових рішеннях наголошував, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Таким чином, причини пропущення строку звернення до суду, які зазначені представником позивача у позовній заяві, є неповажними.
У разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку (частина 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частиною 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення.
Відповідно до частини 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У зв'язку з вищевикладеним, згідно з вимогами статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків.
На підставі наведеного, керуючись статтями 122, 123, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Черніков Денис Юрійович, до військової частини НОМЕР_1 , Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати позивачу десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення вказаних недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням у ній підстав для поновлення такого строку та доказів поважності причин його пропуску.
Роз'яснити, що в разі неусунення недоліків у визначений строк позовна заява буде повернена.
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Суддя /підпис/ Могила А.Б.