ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"09" травня 2025 р. справа № 300/9667/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Боброва Ю.О., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 29.11.2024 №926190114530, зобов'язання здійснити з 01.01.2024 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, згідно довідки ТУ ДСА України в Івано-Франківській області від 21.11.2024 №306.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, як суддя у відставці та отримує щомісячне довічне грошове утримання відповідно до Закону України “Про судоустрій і статус суддів». На виконання судового рішення позивачу видано оновлену довідку про суддівську винагороду, з якою він звернувся до пенсійного органу із заявою про проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Однак, оскаржуваним рішенням відповідач відмовив в проведенні такого перерахунку з посиланням на те, що суддівська винагорода судді, який працює на відповідній посаді, не збільшувалася, тому відсутні підстави для здійснення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці. Позивач вказує на те, що відповідно до Закону України “Про судоустрій і статус суддів» (далі Закон № 1402-VIII), для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлений на 1 січня календарного року. Оскільки ця конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, відповідач протиправно відмовив позивачу в здійсненні перерахунку.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
07.01.2025 позивачем подано суду заяву про зменшення (уточнення) позовних вимог позову, а саме просив визнати протиправним та скасування рішення від 29.11.2024 №926190114530, зобов'язання здійснити з 01.01.2024 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 72% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, згідно довідки ТУ ДСА України в Івано-Франківській області від 21.11.2024 №306.
Ухвалою суду від 20.01.2025 прийнято до розгляду заяву позивача від 07.01.2025 року про уточнення позовних вимог в адміністративній справі №300/9667/24.
Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечила з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву, який міститься в матеріалах справи. Вказала, що розмір прожиткового мінімуму працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді на 2020-2024 роки визначається законами України про Державні бюджети України на 2020-2024 роки, зокрема статтею 7 таких законів, згідно з якою, прожитковий мінімум працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді становить 2102 грн. Положення ст. 7 законів України про Державні бюджети на 2022-2024 роки є чинними, неконституційними не визнані, а тому підлягають до застосування всіма юридичними та фізичними особами. Оскільки змін розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з 2020 року не відбулося, то відсутні правові підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням оновленої довідки.
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами, дослідивши і оцінивши докази, судом встановлено наступне.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 58% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
На виконання рішення суду, Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області позивачу видано довідку від 21.11.2024 №306 про суддівську винагороду відповідно станом на 01.01.2024 для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про здійснення перерахунку щомісячного утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області від 21.11.2024 №306.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області від 29.11.2024 №926190114530 відмовлено позивачу в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з підстав незмінності з 2020 року розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Позивач, вважаючи протиправним рішення відповідача звернувся до суду з цим позовом для захисту свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд застосовує наступні правові норми.
В статті 130 Конституції України передбачено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Організація судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначена в Законі України “Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII, зі змінами, (далі - Закон №1402-VIII).
В цьому Законі врегульовані також питання забезпечення суддів і статусу судді у відставці.
Згідно з частиною 3 статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2 відсотки грошового утримання судді.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України (частини 4, 5 статті 142 Закону №1402-VIII).
Відповідно до приписів Закону України “Про судоустрій і статус суддів» постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за №200/14891, затверджено Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Порядок ПФУ №3-1).
Відповідно до Порядку Порядок ПФУ №3-1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України “Про судоустрій і статус суддів», частини другої статті 27 Закону України “Про Конституційний Суд України» органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання.
У пунктах 6-9 розділу IV Порядку ПФУ №3-1 вказано, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду, надісланої відповідним органом (без звернення судді у відставці), або за зверненням судді у відставці. Документи про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання розглядає орган, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про перерахунок або про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання.
Орган, що приймає рішення про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, не пізніше 10 днів після винесення рішення інформує особу про перегляд щомісячного довічного грошового утримання із зазначенням його розміру або про відмову в перегляді щомісячного довічного грошового утримання із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок.
У разі якщо внаслідок перерахунку розмір щомісячного довічного грошового утримання зменшується, щомісячне довічне грошове утримання виплачується в раніше встановленому розмірі, про що орган, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, повідомляє суддю.
Відтак, розмір отримуваного суддею у відставці щомісячного довічного грошового утримання залежить від розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, відповідно до вимог діючого законодавства, а підставою для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є зміна розміру складових суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді.
Підставою для вчинення органом Пенсійного фонду України дій, спрямованих на такий перерахунок, може бути як відповідна заява судді у відставці та додані до неї документи, так і надіслана відповідним органом (після взаємодії відповідних суб'єктів владних повноважень між собою) до органу Пенсійного фонду України довідка про суддівську винагороду.
Як встановлено судом і не заперечується сторонами довідка Територіального управління Державної судової адміністрації України в Івано-Франківській області від 21.11.2024 №306 про суддівську винагороду для обчислення позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, отримана територіальним органом Пенсійного фонду України разом із заявою позивача.
Як наслідок, відповідач (територіальний орган ПФУ, визначений за принципом екстериторіальності на розгляд заяви позивача), після надходження заяви позивача та довідки про суддівську винагороду станом на 01.01.2024 для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен був провести відповідні перерахунки щомісячного довічного грошового утримання позивача, як судді у відставці.
Проте, відповідачем протиправно, після зміни розміру складових суддівської винагороди судді з 01.01.2024 та видачі оновленої довідки, відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового отримання судді у відставці, оскільки на думку відповідача зміни розміру складових суддівської винагороди не відбулася, так як базовий оклад судді не змінився.
Безпідставними є твердження відповідача про те, що зміни розміру складових суддівської винагороди не відбулася, так як базовий оклад судді не змінився, з огляду на нижчевикладене.
Частиною першою статті 4 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII) встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів» (частина друга статті 4 Закону №1402-VIII).
Відповідно до частини першої статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною другою статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Частиною третьою статті 135 Закону №1402-VIII (в редакції Закону №1774-VIII) передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема судді апеляційного суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2021 - 2270 грн. Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» передбачено у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2022 у розмірі 2481 грн. В статті 7 Закону України “Про Держаний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 встановлено в розмірі 2684 грн. Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» передбачено, що в 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2022 становить 3028 грн.
Відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України від 15 липня 1999 року №966-XIV “Про прожитковий мінімум» (далі - Закон №966-XIV).
Прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості (стаття 1 Закону №966-XIV).
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
У змісті наведеної норми Закону №966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.
Приписами статті 4 Закону №966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
В Законі України “Про Державний бюджет України на 2021 рік», зокрема в статті 7, разом із встановленням на 01 січня 2021 року прожиткових мінімумів, у тому числі для працездатних осіб в розмірі 2270,00 грн., був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як “прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2102,00 грн.
Аналогічні норми містяться в законах України про Державний бюджет на 2022, 2023 та 2024 роки (абзац 5 статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2022 рік», Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік», Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік»).
Таким чином, цими нормами фактично змінено складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів».
Натомість, Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як “прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», тобто цим законом судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Відтак, зміни до Закону №1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, а також до Закону №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму, не вносилися, а тому відсутні законні підстави для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди.
Так, для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону №1402-VIII, які мають пріоритет стосовно пізніших положень законів України про Державний бюджет України на 2021-2024 роки.
Закони України про Державний бюджет України на 2021-2024 роки не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Отже, Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів», а тому посилання відповідача є безпідставними.
Правова позиція щодо застосування статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2021 рік», статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» викладена у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі №400/2031/21, від 30 листопада 2021 року у справі №360/503/21, 22 червня 2023 року у справі №400/4904/21, від 12 липня 2023 року у справі №140/5481/22, від 24 липня 2023 року в справі №280/9563/21 та від 13.09.2023 у справі №240/44080/21.
Так, Верховний Суд у постанові від 13.09.2023 у справі №240/44080/21 сформулював такі правові висновки:
- Законом України “Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
- суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України “Про судоустрій і статус суддів»;
- зміна Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік» складової для визначення базового розміру посадового окладу судді, є порушенням гарантії незалежності суддів.
З огляду на викладене зміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено: на 01 січня 2021 року - 2270,00 грн.; на 01 січня 2022 року - 2481,00 грн.; 01 січня 2023 року - 2684 грн.; 01 січня 2024 - 3028 грн., - на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена, а саме на прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн. згідно з положенням статті 7 Закону №1082-IX, статті 7 Закону №1928-IX, статті 7 Закону №2710-IX, не є правомірною.
Відтак пенсійним органом протиправно відмовлено позивачу у перерахунку щомісячного довічного грошового отримання судді у відставці відповідно до довідки від 21.11.2024 №306, а тому прийняте рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області від 29.11.2024 №926190114530 підлягає скасуванню.
Щодо виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 72% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, суд зазначає наступне.
Згідно посилань представника відповідача у відзиві на позовну заяву та навних у матеріалі справи розрахунку стажу та протоколу за пенсійною справою стаж позивача на посаді судді становить 24 роки 6 місяців 2 дні. Відповідно його щомісячного довічного грошового утримання обчислено у розмірі 58% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Проте, як встановлено судом, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.05.2019 №300/797/19 зобов'язано Надвірнянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, календарний період проходження строкової військової служби 2 роки 14 днів з 25.05.1982 року по 07.06.1984 року, половину строку навчання за денною формою на юридичному факультеті у Львівському державному Університеті ім. І.Франка з 31.07.1984 року по 27.06.1989 року 2 роки 5 місяців 12 днів та 1 рік 8 місяців 27 днів роботи на посаді старшого консультанта відділу організації забезпечення судової діяльності управління юстиції Івано-Франківського облвиконкому з 03.07.1990 року по 30.03.1992 рік та провести відповідний перерахунок починаючи з 01 жовтня 2016 року, нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до положень Закону України “Про судоустрій і статус суддів», без обмеження граничного розміру щомісячного грошового утримання.
Відтак, вказаним рішенням до стажу роботи, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зараховано календарний період проходження строкової військової служби - 2 роки 14 днів, половину строку навчання за денною формою на юридичному факультеті у Львівському державному Університеті ім. І.Франка - 2 роки 5 місяців 12 днів та 1 рік 8 місяців 27 днів роботи на посаді старшого консультанта відділу організації забезпечення судової діяльності управління юстиції Івано-Франківського облвиконкому. Отже, загальний стаж роботи, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, з урахуванням стажу на посаді судді, складає більше 30 року (24 роки 6 місяців 2 дні + 2 роки 14 днів + 2 роки 5 місяців 12 днів + 1 рік 8 місяців 27 днів).
Таким чином, посилання представника відповідача про необхідність обчислення щомісячного довічного грошового утримання позивача у розмірі 58% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з огляду на наявність стажу роботи - 24 роки 6 місяців 2 дні, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, є безпідставними.
З урахуванням викладеного, відповідно до приписів частиною 3 статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання позивача, як судді у відставці складає 70% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а тому у цій частині позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Отже пенсійний орган слід зобов'язати здійснити з 01.01.2024 року перерахунок позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 70% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, згідно довідки ТУ ДСА України в Івано-Франківській області від 21.11.2024 №306, з урахуванням виплачених сум.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги є частково обґрунтованими, а позов такий, що підлягає до задоволення частково.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи наведене, слід стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивачки судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 29.11.2024 №926190114530 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового отримання судді у відставці.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 01.01.2024 року перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 70% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, згідно довідки ТУ ДСА України в Івано-Франківській області від 21.11.2024 №306, з урахуванням виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Відповідно до статей 255, 295, 297 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;
відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, код в ЄДРПОУ 13486010, площа Соборна, 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122.
Суддя /підпис/ Бобров Ю.О.