ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про повернення позовної заяви в частині позовних вимог
"09" травня 2025 р. справа № 300/2557/25
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Чуприна О.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити з 01.03.2021 відповідний перерахунок з урахуванням індексації пенсії за 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки і виплату проіндексованої пенсії, з урахуванням виплачених сум, -
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ), 14.04.2025 звернувся в суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити з 01.03.2021 відповідний перерахунок з урахуванням індексації пенсії за 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки і виплату проіндексованої пенсії, з урахуванням виплачених сум.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.12.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії ухвали для усунення недоліків шляхом приведення у відповідність адміністративного позову до вимог, статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, подання обґрунтованої заяви про поновлення строку на звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску з 01.03.2022 по 13.10.2024 з інших підстав та мотивів, які вказані в адміністративному позові від 11.04.2025.
Перевіряючи поважність причин пропуску строку звернення з адміністративним позовом, суд у коментованій ухвалі встановлює обставини, які стосуються дотримання строку звернення до суду, до яких, зокрема, відніс наступне:
- "Дослідивши подані позивачем письмові пояснення у адміністративному позові та матеріали адміністративного позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання причин пропуску шестимісячного строку звернення до суду неповажними, зважаючи на таке.
Із матеріалів позовної заяви слідує, що ОСОБА_1 звернувся до пенсійного фонду із заявою, на яку в лютому 2025 року відповідачем надано відповідну запитувану інформацію, зокрема, копії документів, що підтверджують призначення, перерахунок, проведення індексації його пенсії в 2021, 2022, 2023, 2024 роках, копії яких долучено до адміністративного позову.
Разом з тим, цей позов до Івано-Франківського окружного адміністративного суду подано 14.04.2025, водночас позовні вимоги стосуються відновлення порушеного права на отримання пенсії з врахуванням індексації за 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки з 01.03.2021.
Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19.
У зазначеній постанові Верховний Суд наголосив, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Поряд з вказаним, суд вказує на помилковість аргументів представника позивача щодо необхідності застосування до спірних відносин положень абзацу 2 частини 2 статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", як таких, що не встановлюють строків звернення до суду та відповідно матеріальні строки відновлення порушеного права.
Коментована норма Закону вказує про "нараховані" суми пенсії, а у спірному випадку предметом судової перевірки є невірний розрахунок індексації пенсії за 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки, у зв'язку із чим, на переконання позивача, має місце "не нарахування" належних сум пенсії.
Відтак, у випадку "не нарахування" пенсії належний розмір пенсії стає спірним, до правовідносин щодо яких як частина 1 статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" так і приписи статті 122 КАС України встановлюють строки звернення до суду та відновлення порушеного права.".
05.05.2025 до канцелярії суду поштовим зв'язком надійшла заява про поновлення строку звернення до суду. За змістом такої заяви позивач, він не є фахівцем в галузі пенсійного забезпечення, і неодноразово звертався до працівників відповідача усно, проте, отримував відповідь, що перерахунок пенсії проведено відповідно до норм чинного законодавства.
В заяві вказує, що ніхто не може бути позбавлений права доступу до правосуддя. У справі Bellet v. France Європейський суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
"Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права".
"У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 § 1 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany)".
Відтак, на думку позивача, орган виконавчої влади, в даному випадку орган пенсійного фонду, зобов'язаний діяти тільки в межах чинного законодавства. Оскільки частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз цієї норми, як вказує позивач, дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та н органів.
Також, суду наголосив, що позивач є інвалідом 2 групи та часто хворіє, в тому числі і в період з 2022 року по день подання заяви (даний час), тому, внаслідок свого стану та наявності хронічних хворіб пропустив строки звернення до суду з даним позовом. На підтвердження вказаного подав копії документів, виданих закладами охорони здоров'я.
Дослідивши подані ОСОБА_1 письмові пояснення у заяві від 02.05.2025 та матеріали адміністративного позову, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача, що свідчить про наявність підстав для визнання причин пропуску шестимісячного строку звернення до суду неповажними, в частині позовних вимог з 01.03.2022 по 12.06.2024, зважаючи на таке.
Частинами 1 і 2 статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За змістом частини 1 статті 123, частини 6 статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач має право звернутися до суду з заявою про його поновлення, в якій вказати про підстави для поновлення строку та зобов'язаний додати докази поважності причин його пропуску.
Зокрема, позивачу варто мати на увазі, що суд у досліджуваному випадку безпосередньо враховує правові висновки, сформовані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а, за змістом яких у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №340/1019/19).
Водночас, суд наголошує на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був проведений її черговий та/або останній перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів мав місце саме такий її розрахунок чи розрахунок складових пенсії.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Суд також звертає увагу позивача, що Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі ВАТ "Нафтова компанія Юкос" проти росії).
Окрім того, згідно із пунктом 46 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі (надалі по тексту також - Рішення Суду) "Устименко проти України" (заява №32053/13 від 29.01.2016), одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу resjudicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений "особливими і непереборними" обставинами.
У пункті 47 Рішення Суду зазначено, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип resjudicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 за №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Крім цього, при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.
Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №340/1019/19).
Так, суд вважає, що подані ОСОБА_1 виписки з медичної карти амбулаторного хворого від 28.04.2025, від 29.04.2025, виписка з медичної карти стаціонарного хворого від 28.04.2023 за період з 17.04.2023 по 28.04.2023 та виписка з медичної карти стаціонарного хворого від 02.04.2025 за період з 24.03.2025 по 02.04.2025 засвідчують про недовготривалий період перебування у закладах охорони здоров'я із метою отримання медичної допомоги.
Такі документи окремо та в своїй сукупності не можуть свідчити про неможливість позивача бути обізнаним про своє порушене право, обмеження чи позбавлення можливості скористатися захистом і відновлення свого права, в тому числі на подання відповідної позовної заяви, у зв'язку із чим суд не ідентифікує подані медичні документи як доказ поважності пропуску строку звернення до суду за весь період з 01.03.2022 по 13.10.2024.
В контексті доводів позивача і поданих на їх обґрунтування документів, суд виходить із наступного.
Верховний Суд у постанові від 12.02.2020 у справі №560/3070/19 зазначив, що амбулаторне лікування розуміє під собою лікувально-профілактичні дії, які надаються особі (основні види медичної допомоги), як в самій амбулаторії (без залишення в лікарні на стаціонар), так і вдома.
Хвороба, лікування в умовах денного стаціонару, перебування на амбулаторному лікуванні не є перешкодою для звернення до суду з позовом та не є об'єктивно непереборними обставинами, оскільки залежать виключно від волевиявлення самого позивача та належного використання ним своїх прав, визначених нормами закону.
Зазначений висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22.11.2019 у справі №120/4137/18-а, відповідно до якої перебування особи на амбулаторному лікуванні, на відміну від стаціонарного, не позбавляє можливості такої особи реалізувати своє право на захист порушених прав, як самому, так і через представника.
Суд у спірному випадку враховує те, що позивачем надано докази про перебування саме на стаціонарному лікуванні лише у періоди з 17.04.2023 по 28.04.2023, з 24.03.2025 по 02.04.2025, при цьому, неможливості звернутися до суду до початку стаціонарного лікування, у періоди між перебуванням у стаціонарі та/або після завершення стаціонарного лікування позивачем не обґрунтовано.
Відтак, суддя констатує, що заява ОСОБА_1 від 02.05.2025 так і не містить посилання на обґрунтовані, поважні причини пропуску строку звернення до суду, в частині позовних вимог щодо здійснення з 01.03.2022 по 13.10.2024 відповідного перерахунку з урахуванням індексації пенсії і виплату пенсії, а доводи позивача не спростовують позиції суду щодо наявності підстав для обмеження права на звернення до суду шестимісячним строком.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій, що повинно бути підтверджено належними доказами.
Враховуючи наведене, у зв'язку із відсутністю належного обґрунтування поважності пропуску шестимісячного строку звернення до суду, позовна заява вважається поданою без дотримання відповідного строку звернення до суду.
Згідно пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина 2 статті 123 КАС України).
Оскільки позивачем у встановлений законом строк не було наведено обґрунтованих підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду, в частині позовних вимог щодо здійснення з 01.03.2022 по 13.10.2024 відповідного перерахунку з урахуванням індексації пенсії і виплату пенсії, які б свідчили про поважність причин пропуску такого строку, то наявні усі правові підстави для повернення позовної заяви ОСОБА_1 .
Водночас суд звертає увагу позивача на те, що в силу вимог частини 8 статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Враховуючи наведене, керуючись статями 122, 123, 169, 243, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення в суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, з підстав, визначених у заяві про поновлення процесуального строку від 02.05.2025 в частині позовних вимог щодо визнання дій протиправними та зобов'язання здійснення з 01.03.2022 по 13.10.2024 відповідного перерахунку з урахуванням індексації пенсії і виплату пенсії.
2. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в частині позовних вимог щодо визнання дій протиправними та зобов'язання здійснення з 01.03.2022 по 13.10.2024 відповідного перерахунку з урахуванням індексації пенсії і виплату пенсії, - повернути позивачу з усіма доданими до неї матеріалами.
Копію цієї ухвали, разом з позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами, невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Чуприна О.В.