09 травня 2025 року Справа № 280/1706/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садового І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
до Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області (пр.Соборний, буд.164, м.Запоріжжя, 69107; код ЄДРПОУ 44754037)
про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -
10.03.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- стягнути з відповідача на користь позивача 30 535,96грн (тридцять тисяч п'ятсот тридцять п'ять гривень 96 копійок) - суму середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні;
- стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі у розмірі 5968,96грн, з яких 5000,00грн - сума витрат на правничу допомогу, 968,96грн - сума сплаченого судового збору.
Ухвалою суду від 14.03.2025 відкрито провадження у справі №280/1706/25, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін (в порядку письмового провадження).
У зв'язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Обґрунтування позовних вимог викладено в позовній заяві (вх.№10953 від 10.03.2025). Зокрема зазначено, що наказом Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області від 17.10.2024 №128 на підставі Розпорядження Президента України від 16.10.2024 №109/2024-рп «Про звільнення ОСОБА_2 з посади начальника Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області» позивача звільнено з посади начальника Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області 17.10.2024, відповідно до пункту 9 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України. Зазначеним наказом доручено Фінансовому відділу апарату Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області здійснити остаточний розрахунок всіх сум, що належать ОСОБА_1 , в тому числі компенсації за 31 календарний день невикористаної щорічної основної відпустки, а саме: за 27 календарних днів щорічної основної відпустки за період роботи з 30.08.2023 по 29.08.2024 та 4 календарних дні щорічної основної відпустки за період роботи з 30.08.2024 по 17.10.2024. Водночас вказано, що відповідачем було несвоєчасно здійснено з позивачем остаточний розрахунок при звільненні, оскільки перерахування грошових коштів в сумі 30911,92 грн на картковий рахунок позивача було здійснено лише 31.10.2024. З метою досудового врегулювання спору 26.11.2024 позивач звернулася до відповідача із заявою у якій просила сплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку у розмірі 30 535,96грн у відповідь на яку отримала відмову, оформлену листом від 03.12.2024 №03-18/3134. Зауважено, що посилання відповідача на частину 3 статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», є безпідставним, та таким, що не заслуговують на увагу суду, так як відсутні жодні докази на підтвердження того, що порушення строків остаточного розрахунку при звільненні сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. З огляду на вищевикладене представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача суму середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 30 535,96грн.
Заперечення відповідача проти задоволення позовних вимог викладено у відзиві на позовну заяву (вх.№14675 від 27.03.2025). Зокрема зазначено, що Указом Президента України №587/2022 від 18.08.2022, на виконання Закону України «Про правовий режим воєнного стану» було утворено Бердянську міську військову адміністрацію Бердянського району Запорізької області. Розпорядженням Президента України №147/2022-рп від 18.08.2022 ОСОБА_1 було призначено начальником Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області. Розпорядженням Президента України №109/2024-рп від 16.10.2024 року «Про звільнення ОСОБА_2 з посади начальника Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області» позивача було звільнено з посади начальника Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області. Відповідно до наказу Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області від 17.10.2024 № 128 «Про звільнення ОСОБА_1 », останнім робочим днем позивача було 17.10.2024. Зауважено, що проведений з позивачем остаточний розрахунок при звільненні 29.10.2024 пов'язаний з неможливістю з 17.10.2024 повноцінної безперервної роботи фінансового відділу апарату Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області та фінансового управління виконавчого комітету Бердянської міської ради з Бердянським управлінням Державної казначейської служби України Запорізької області, у зв'язку з відсутністю електронних довірчих послуг (кваліфікованого сертифіката відкритого ключа) після звільнення позивача з посади начальника Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області та відсутністю права першого підпису керівника, що унеможливило своєчасно здійснити фінансування Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області. Водночас вказано, що у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами, визначає Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», відповідно до частини 3 статті 10 якого роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Враховуючи, що порушення строків остаточного розрахунку при звільненні сталося внаслідок обставин непереборної сили, представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.
Указом Президента України №587/2022 від 18.08.2022, на виконання Закону України «Про правовий режим воєнного стану» було утворено Бердянську міську військову адміністрацію Бердянського району Запорізької області.
Розпорядженням Президента України №147/2022-рп від 18.08.2022 начальником Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області було призначено ОСОБА_1 (а.с.21).
Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 , виданої 30.08.2022 на ім'я позивача, 30.08.2022 ОСОБА_1 прийнято присягу посадової особи місцевого самоврядування (а.с.24-26).
Розпорядженням Президента України №109/2024-рп від 16.10.2024 «Про звільнення ОСОБА_2 з посади начальника Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області» ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області (а.с.22).
Наказом Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області від 17.10.2024 № 128, ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області з 17.10.2024. Пунктом 2 зазначеного наказу Фінансовому відділу апарату Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області доручено здійснити остаточний розрахунок всіх сум, що належать ОСОБА_1 , в тому числі компенсації за 31 календарний день невикористаної щорічної основної відпустки, а саме: за 27 календарних днів щорічної основної відпустки за період роботи з 30.08.2023 по 29.08.2024 та 4 календарних дні щорічної основної відпустки за період роботи з 30.08.2024 по 17.10.2024 (а.с.23).
31.10.2024 відповідачем проведено остаточний розрахунок з ОСОБА_1 , а саме виплачено належну позивачу при звільненні заробітну плату у розмірі 30 911,92грн. Вказане підтверджується випискою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (а.с.33).
25.11.2024 позивач звернулася до відповідача із заявою про досудове врегулювання спору у якій просила протягом п'яти робочих днів з моменту отримання заяви сплатити заборгованість у розмірі 30 535,96грн, що виникла у зв'язку із несвоєчасним розрахунком при звільненні (а.с.28-29).
Листом відповідача від 03.12.2024 №03-18/3134 позивачу було роз'яснено, що згідно з наказом Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області від 17.10.2024 № 128 «Про звільнення ОСОБА_1 » останнім робочим днем позивача було 17.10.2024. На підставі вказаного наказу фінансовим відділом апарату Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області проведено остаточний розрахунок при звільненні та здійснено відповідні нарахування, що підтверджується платіжною інструкцією від 29.10.2024 № 196 на суму 30 911,92 грн. Дана платіжна інструкція 31.10.2024 була проведена Бердянським управлінням Державної казначейської служби України Запорізької області та кошти перераховані на розрахунковий рахунок. Поряд з цим повідомлено, що підготовка документів до Бердянського управління Державної казначейської служби України Запорізької області здійснюється фінансовим відділом апарату Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області шляхом реєстрації фінансових зобов'язань за допомогою Програмного забезпечення системи дистанційного обслуговування «Клієнт Казначейства - Казначейство» та підписами ЕЦП начальника Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області, головного бухгалтера та печатки підприємства. Таким чином, проведений 29.10.2024 остаточний розрахунок після звільнення пов'язаний з неможливістю з 17.10.2024 повноцінної роботи фінансового відділу апарату Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області та фінансового управління виконавчого комітету Бердянської міської ради з Бердянським управлінням Державної казначейської служби України Запорізької області та є обставинами непереборної сили, що виключає відповідальність роботодавця (а.с.30).
Вважаючи, що відповідачем було порушено строки розрахунку при звільненні, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом про стягнення з відповідача суми середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 30 535,96грн.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані сторонами докази, суд приходить до наступних висновків.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 2 статті 2 КАС України, відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статі 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право особи на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці Про захист заробітної плати № 95, ратифікованої Україною 30.06.1961, незалежно від назви оплати праці і методу її обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.
Статтею 12 цієї Конвенції встановлено, що коли минає термін трудового договору, остаточний розрахунок заробітної плати, належної працівнику, має бути проведено відповідно до національного законодавства, колективного договору чи рішення арбітражного органу, або - коли немає такого законодавства, угоди чи рішення - в розумний термін з урахуванням умов контракту.
Відповідно до частини 1 статті 115 Кодексу законів про працю України та частини 1 статті 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до положень статей 47, 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплати всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно до частини 1 статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
Положеннями частини 2 статті 116 Кодексу законів про працю України визначено, що у разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку наступає передбачена статтею 117 Кодексу законів про працю України відповідальність.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема, захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Відповідно до правової позиції, сформованої у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16, за змістом приписів статей 94, 116, 117 КЗпП України і статей 1, 2 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці», середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
Вказані висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, наведеною в постанові від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17, згідно з якою під належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Суд звертає увагу, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022 від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/2023, від 05.02.2024 №49/2024, від 06.05.2024 № 271/2024, від 23.07.2024 №469/2024, від 28.10.2024 №740/2024. Указом Президента України від 14.01.2025 № 26/2025 строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 8 лютого 2025 року строком на 90 діб, тобто, останній діє на момент розгляду цієї справи.
24.03.2022 набрав чинності Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-ІХ (далі - Закон № 2136-ІХ), яким визначені особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Частинами другою та третьою статті 1 цього Закону № 2136-ІХ встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.
У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.
Відповідно до частини 2, 3 статті 10 Закону № 2136-ІХ роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати; роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили; звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов'язку виплати заробітної плати.
З наведеної спеціальної норми права слідує висновок про те, що роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили.
Судом під час розгляду справи встановлено, що Розпорядженням Президента України №109/2024-рп від 16.10.2024 «Про звільнення ОСОБА_2 з посади начальника Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області» ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області.
Наказом Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області від 17.10.2024 № 128, ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області з 17.10.2024.
Пунктом 2 зазначеного наказу Фінансовому відділу апарату Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області доручено здійснити остаточний розрахунок всіх сум, що належать ОСОБА_1 , в тому числі компенсації за 31 календарний день невикористаної щорічної основної відпустки, а саме: за 27 календарних днів щорічної основної відпустки за період роботи з 30.08.2023 по 29.08.2024 та 4 календарних дні щорічної основної відпустки за період роботи з 30.08.2024 по 17.10.2024.
31.10.2024 відповідачем проведено остаточний розрахунок з ОСОБА_1 , а саме виплачено належну позивачу при звільненні заробітну плату у розмірі 30 911,92грн. Вказане підтверджується випискою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк».
Суд звертає увагу, шо питання щодо несвоєчасної виплати позивачу остаточного розрахунку при звільненні не є спірним в межах розгляду даної справи.
Водночас, заперечуючи проти задоволення заявлених позовних вимог представник відповідача, зокрема, зазначає, що неможливість проведення з позивачем у день звільнення 17.10.2024 остаточного розрахунку прямо пов'язана з обставинами непереборної сили, що у свою чергу, виключає відповідальність Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області.
Розглянувши вищенаведені доводи представника відповідача у сукупності із наявними у матеріалах справи письмовими доказами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Позивач, перебуваючи на посаді начальника Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області своїм розпорядженням від № 859 від 16.10.2024 «Про звільнення ОСОБА_3 » звільнила начальника фінансового відділу управління виконавчого комітету Бердянської міської ради ОСОБА_3 з 16.10.2024 (а.с.66).
Розпорядженням Президента України №109/2024-рп від 16.10.2024 «Про звільнення ОСОБА_2 з посади начальника Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області» ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області (а.с.22).
Відповідно до наказу Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області від 18.10.2024 № 129 ОСОБА_4 приступив до виконання обов'язків начальника Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області з 18.10.2024 (п'ятниця) (а.с.63).
Після звільнення ОСОБА_1 та вступу до виконання обов'язків начальника Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області з 18.10.2024 ОСОБА_5 , останнім в понеділок 21.10.2024 було скеровано лист до Головного управління Державної казначейської служби України в Запорізькій області та Сектору реєстрації та роботи з клієнтами з надання кваліфікованих електронних довірчих послуг про надання необхідного переліку документів з метою отримання кваліфікованих електронних довірчих послуг (кваліфікованого сертифіката відкритого ключа) (а.с.64).
Крім того, 22.10.2024 в.о. начальника Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області звернувся до Бердянського управління Державної казначейської служби України Запорізької області із листом про надання документів, згідно з яким було надано інформацію про кваліфіковані електронні підписи та кваліфіковану електронну печатку (а.с.65).
Разом із тим, Розпорядженням в.о. начальника Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області Матвієнка М.Я. № 879 від 25.10. 2024 «Про покладання тимчасового виконання обов'язків», було покладено тимчасове виконання обов'язків начальника фінансового відділу управління виконавчого комітету Бердянської міської ради на начальника відділу зведеного бюджетного планування і фінансування ОСОБА_6 на період з 25.10.2024 по 15.12.2024 з правом першого підпису.
У понеділок 29.10.2024 фінансовим управлінням виконавчого комітету Бердянської міської ради було здійснено фінансування Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжної інструкції № 339/224 від 29.10.2024 (а.с.70).
Водночас, 29.10.2024 була створена та передана до Бердянського управління Державної казначейської служби України Запорізької області платіжна інструкція №196 про сплату ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні в розмірі 30 911,92 грн (а.с.71).
Крім того, судом було досліджено звукозапис проведеного у Орджонікідзевському районному суді м. Запоріжжя судового засідання від 31.01.2025 у справі №335/13397/24, який міститься на долучених сторонами до матеріалів справи компакт-дисках та встановлено, що вищенаведені обставини підтверджуються наданими під присягу показами свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , які були допитані в приміщенні Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя.
Враховуючи, що як зазначає відповідач та не спростовується позивачем підготовка документів до Бердянського управління Державної казначейської служби України Запорізької області здійснюється фінансовим відділом апарату Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області виключно шляхом реєстрації фінансових зобов'язань за допомогою Програмного забезпечення системи дистанційного обслуговування «Клієнт Казначейства - Казначейство» та підписами ЕЦП начальника Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області, головного бухгалтера та печатки підприємства, суд дійшов висновку, що проведений з позивачем остаточний розрахунок при звільненні 29.10.2024 пов'язаний з неможливістю з 17.10.2024 повноцінної безперервної роботи фінансового відділу апарату Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області та фінансового управління виконавчого комітету Бердянської міської ради з Бердянським управлінням Державної казначейської служби України Запорізької області, у зв'язку з відсутністю електронних довірчих послуг (кваліфікованого сертифіката відкритого ключа) після звільнення позивача з посади начальника Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області та відсутністю права першого підпису керівника, що унеможливило своєчасно здійснити фінансування Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області.
При цьому, суд критично сприймає посилання позивача на те, що 21.10.2024 на посаду начальника фінансового відділу управління виконавчого комітету Бердянської міської ради було призначено ОСОБА_8 та зауважує, що матеріали справи не місять жодних доказів виконання останньою посадових обов'язків начальника фінансового відділу управління виконавчого комітету Бердянської міської ради, так само і відсутні докази отримання нею ЕЦП, що дало б змогу здійснити фінансування Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області задля виплати ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні.
Крім того, з наданих у судовому засіданні 31.01.2025 ОСОБА_8 у якості свідка показань судом встановлено, що остання пояснила, що дійсно 21.10.2024 ввечері було створено розпорядження про призначення її т.в.о. начальника фінансового управління виконавчого комітету Бердянської міської ради, однак в цей же день вона зателефонувала керівництву та повідомила, що відмовляється від даної посади. Також зауважила, що жодних функцій не виконувала та фактично не вступила на вказану посаду. Свідок чітко зауважила, що не виконувала жодних функцій на посаді начальника фінансового управління, оскільки одразу після винесення розпорядження відмовилась від вступу на вказану посаду, а вказане розпорядження було скасовано. Тобто, посада залишалася вільною, що як вже зазначалося, унеможливило здійснити фінансування та відповідно своєчасну виплату належних позивачу при звільненні сум.
З огляду на те, що затримка остаточного розрахунку при звільненні виникла внаслідок об'єктивних та незалежних від відповідача причин та оскільки позивачем не доведено, що така затримка була спричинена неналежним виконанням Бердянською міською військовою адміністрацією Бердянського району Запорізької області обов'язків роботодавця, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення на користь позивача середнього заробітку.
Щодо інших посилань учасників справи, суд зазначає, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.
У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно із пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).
На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача.
З огляду на те, що позивачу відмовлено в задоволенні позову, підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат згідно із статтею 139 КАС України відсутні.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 143, 241-246, 250 КАС України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької області (пр.Соборний, буд.164, м.Запоріжжя, 69107; код ЄДРПОУ 44754037) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 09.05.2025.
Суддя І.В.Садовий