09 травня 2025 рокуСправа № 280/3709/25 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Мінаєва К.В., розглянувши заяву представника позивача адвоката Романок Анни Федорівни про забезпечення адміністративного позову у справі
за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
08.05.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), у якій позивач просить суд:
1) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період позивачу, оформлене повідомленням №2790 від 27.03.2025;
2) зобов'язати відповідача надати позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі абз. 1 ч. 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як здобувачу вищої освіти, який навчається за денною формою здобуття освіти.
Позовна заява та додатки до неї сформовані в підсистемі «Електронний суд» та подані у формі електронного документа представником позивача адвокатом Романок А.Ф., яка діє на підставі ордеру серії АР №1238748 від 08.05.2025.
Разом з позовною заявою 08.05.2025 до суду надійшла заява про забезпечення позову, у якій представник позивача просить заборонити ІНФОРМАЦІЯ_2 вчиняти дії, пов'язані з мобілізацією та призовом ОСОБА_1 , на військову службу за мобілізацією на особливий період (в тому числі, оповіщення повістками, направлення для проходження медичного огляду, відправлення до місця проходження військової служби) до набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчиняти певні дії.
В обґрунтування поданої заяви представник позивача зазначає, що позивач з 03.10.2023 зарахований до аспірантури Класичного приватного університету, де навчається по теперішній час. Направивши до відповідача заяву про надання відстрочки від призовау під час мобілізації на підставі абз. 1 ч. 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» разом з відповідними документами про освіту, позивач отримав лист про відмову у наданні відстрочки, у якому також повідомлялось про підлягання позивача призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах з огляду на відсутність довідки про здобувача освіти, сформованої в Єдиній державній електронній базі з питань освіти відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560. При цьому позивачу 20.05.2024 ІНФОРМАЦІЯ_3 надавалась відстрочка від призову під час мобілізацію на підставі абз. 2 ч. 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та на момент надання відстрочки постанова Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 вже набула чинності та довідка з ЄДЕБО не вимагалась. На теперішній час у позивача виникли підстави вважати, що відповідач може вчиняти активні дії щодо призову його на військову службу, оскільки заперечує факт наявності права у позивача на відстрочку на згаданій підставі. Крім того, відповідач вже направив звернення до органів Національної поліції України для затримання та доставлення до ТЦК та СП для притягнення до адміністративної відповідальності за порушення військового обліку та в подальшому направить ОСОБА_1 до військової частини для проходження військової служби. Вважає, що без вжиття заходів забезпечення позову мобілізаційні заходи відносно ОСОБА_1 будуть завершені, а тому рішення у цій справі не поновить порушені права позивача.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 153 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову подається одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
За змістом частини першої статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
За приписами частини першої-другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Таким чином, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Тобто, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17, від 29.11.2022 у справі № 640/17821/21, від 06.12.2022 у справі № 140/8745/21.
У постанові Верховного Суду від 03.05.2023 у справі № 640/15534/22 суд звернув увагу, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Проаналізувавши мотиви, якими заявник обґрунтовує подану заяву, суд дійшов висновку, що доводи й аргументи сторони позивача не є достатніми та переконливими для висновку про наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150-151 КАС України, адже мотиви заяви про забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях, що відповідачем можуть вчинятися мобілізаційні заходи.
Суддя зазначає, що процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає, зокрема, документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації та відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби. При цьому документальне оформлення призову включає в себе, зокрема, прийняття наказу про призов військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Разом з тим, позивачем, його представником, не надано доказів на підтвердження вжиття відповідачем заходів щодо вручення повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або на збірний пункт територіального центру комплектування та соціальної підтримки, направлення позивача для проходження військової служби до військової частини тощо, та що існує реальна загроза вжиття заходів, спрямованих на призов заявника на військову службу під час мобілізації.
Твердження про те, що відповідач вже направив звернення до органів Національної поліції України для затримання та доставлення до ТЦК та СП для притягнення до адміністративної відповідальності за порушення військового обліку та в подальшому направить ОСОБА_1 до військової частини для проходження військової служби не підтверджується жодними доказами.
При цьому рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на час особливого періоду не означає автоматичного призову заявника на військову службу та набуття ним статусу військовослужбовця.
Наведені представником позивача у заяві про забезпечення позову аргументи про можливий призов позивача на військову службу під час мобілізації на цій стадії судового процесу не дають підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Водночас суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, що ймовірно можуть бути порушені у майбутньому, а можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Сама ж лише незгода позивача із діями суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Таким чином, наведені заявником обставини, не є обґрунтованими для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову визначеним заявником шляхом, оскільки матеріали заяви про забезпечення позову не містять об'єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів.
Щодо доводів представника позивача у заяві про протиправність рішення відповідача, наявність права на відстрочку, то суд зазначає, що оцінка оскаржуваним у цій справі діям або бездіяльності може бути надана під час розгляду справи по суті з урахуванням доказів, витребуваних судом, стверджувати про правомірність чи неправомірність оскаржуваного рішення відповідача на даний час неможливо.
З огляду на викладене, зважаючи на фактичні обставини справи, виходячи із пов'язаності заходів до забезпечення позову з його предметом, суд вважає, що представником позивача не наведено обґрунтованих підстав, що вказували б на існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справ, у зв'язку з чим заява про забезпечення позову є передчасною та такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 150-154, 241, 243, 248, 256, 293-297 КАС України, суддя
У задоволенні заяви представника позивача адвоката Романок Анни Федорівни про забезпечення адміністративного позову відмовити.
Копію ухвали направити позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі.
Ухвала виготовлена у повному обсязі та підписана 09.05.2025.
Суддя К.В.Мінаєва