08 травня 2025 року м. Житомир справа № 240/5578/25
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Попової О. Г., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №064250010260 від 12.02.2025 щодо відмови у призначенні пенсії;
- зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити з 01 січня 2025 року пенсію із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач має посвідчення громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорії 3), а тому, на думку позивачки, вона, як потерпіла від Чорнобильської катастрофи, має право на призначення пенсії на пільгових умовах. В подальшому, звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку. Проте, відповідачем надіслано повідомлення про відмову у призначенні пенсії. Не погоджуючись з таким рішенням органу Пенсійного фонду, позивачка звернулась до суду з даним позовом, оскільки проживає в зоні радіаційного забруднення та має відповідний стаж роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 07.03.2025 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).
21.03.2025 через систему "Електронний суд" представником Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначено, що період проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення становить 34 роки 07 місяців 01 день (з 28.10.1987 по 21.07.1988, з 19.02.1991 по 24.12.2024), в тому числі станом на 01.01.1993 - 02 роки 07 місяців 07 днів, що є недостатнім для призначення відповідного виду пенсійного забезпечення. Період проживання (роботи) в зоні посиленого радіологічного контролю на 01.01.1993 становить 01 рік 06 місяців 02 дні (з 26.04.1986 по 27.10.1987), що є недостатнім для призначення відповідного виду пенсійного забезпечення.
У відповідності до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами із прийняттям рішення відповідно до ч.5 ст.250 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 07.08.1995 позивач має статус громадянки, громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорії 3).
04.02.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву позивача про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області та 12.02.2025 прийнято рішення №064250010260 про відмову у призначенні пенсії.
В зазначеному рішенні вказано, що до страхового стажу зараховано всі періоди; для визначення права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» надано: посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 від 07.08.1995 (3 категорія), дані якого не враховано, оскільки зазначено прізвище українською мовою» « ОСОБА_2 », що не відповідає паспортним даним особи « ОСОБА_3 »; довідку від 04.02.2025 №3-20/05-17 щодо періоду проживання в с. Липляни Коростенського району Житомирської області з 26.04.1986 по 27.10.1987, яке відноситься до зони посиленого радіологічного контролю; довідку від 25.04.2024 №234 щодо навчання з 01.09.1987 по 21.07.1988 в ДНЗ «Малинський професійний ліцей» розташованого в м. Коростень Житомирської області, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення; довідку від 11.12.2024 №894 щодо періоду роботи з 19.02.1991 по 13.05.2019 в м. Коростень Житомирської області; довідку від 24.12.2024 №3403 щодо періоду проживання з 04.04.1991 по теперішній час в м. Коростень Житомирської області. Період проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення становить 34 роки 07 місяців 01 день (з 28.10.1987 по 21.07.1988, з 19.02.1991 по 24.12.2024), в тому числі станом на 01.01.1993 - 02 роки 07 місяців 07 днів. Період проживання (роботи) в зоні посиленого радіологічного контролю на 01.01.1993 становить 01 рік 06 місяців 02 дні (з 26.04.1986 по 27.10.1987). Пенсійний вік може бути знижений лише за однією підставою, передбаченою статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В подальшому, листом від 18.02.2025 ГУ ПФУ в Житомирській області повідомило позивача про зміст рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
Вважаючи вказану відмову протиправною та такою, що порушує право позивача на призначення пенсії на пільгових умовах, остання звернулася до суду з вказаним позовом за захистом порушених прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі Закон №1058-IV в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника (частина перша статті 9 Закону №1058-IV).
Як визначено частиною першою статті 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ).
Відповідно до абзацу першого статті 55 Закону № 796-XII передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Пунктом 2 частини першої статті 55 зазначеного Закону №796-ХІІ встановлено, зокрема, що:
- особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку - 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років;
- особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Частиною третьою статті 55 Закону № 796-XII прямо передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Згідно з пунктом 13 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV, у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.
Системний аналіз зазначених правових норм вказує на те, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться, у разі вибору цих осіб, згідно з нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом № 796-XII.
Як вже зазначено судом вище, рішенням №064250010260 від 12.02.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 від 07.08.1995 (3 категорія), дані якого не враховано, оскільки зазначено прізвище українською мовою» « ОСОБА_2 », що не відповідає паспортним даним особи « ОСОБА_3 »; довідку від 04.02.2025 №3-20/05-17 щодо періоду проживання в с. Липляни Коростенського району Житомирської області з 26.04.1986 по 27.10.1987, яке відноситься до зони посиленого радіологічного контролю; довідку від 25.04.2024 №234 щодо навчання з 01.09.1987 по 21.07.1988 в ДНЗ «Малинський професійний ліцей» розташованого в м. Коростень Житомирської області, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення; довідку від 11.12.2024 №894 щодо періоду роботи з 19.02.1991 по 13.05.2019 в м. Коростень Житомирської області; довідку від 24.12.2024 №3403 щодо періоду проживання з 04.04.1991 по теперішній час в м. Коростень Житомирської області. Період проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення становить 34 роки 07 місяців 01 день (з 28.10.1987 по 21.07.1988, з 19.02.1991 по 24.12.2024), в тому числі станом на 01.01.1993 - 02 роки 07 місяців 07 днів. Період проживання (роботи) в зоні посиленого радіологічного контролю на 01.01.1993 становить 01 рік 06 місяців 02 дні (з 26.04.1986 по 27.10.1987). Пенсійний вік може бути знижений лише за однією підставою, передбаченою статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Надаючи аргументам спірного рішення суд вказує про наступне.
Згідно з підпунктом 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (далі Порядок №22-1), документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи: документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Статтею 65 Закону №796-ХІІ визначено, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України (ч. 1). Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій (ч. 4).
Позивачем до позовної заяви додано посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії НОМЕР_1 , виданого 07.08.1995 Житомирською обласною державною адміністрацією, відповідно до якого пред'явник посвідчення має право на пільги і компенсації, встановлені Законом №796-ХІІ.
У відповідності до пункту 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №551 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин, далі Порядок №551) посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, іншими актами законодавства.
За змістом абзацу 6 Порядку №551 потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 р. прожили в зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, і таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а в зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення Потерпілий від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії Б зеленого кольору.
Зазначене кореспондується зі змістом частини третьої статті 65 Закону №796-ХІІ, згідно з якою посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 31.10.2019 у справі №212/12245/13-а (№К/9901/1087/18), які є обов'язковими для врахування судами в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.
Таким чином, Законом № 796-ХІІ та Порядком №551 чітко визначено, що саме посвідчення відповідної категорії є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, визначеними Законом для такої категорії.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що наявність у позивача посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії НОМЕР_1 , виданого 07.08.1995, підтверджує той факт, що позивач з моменту аварії на ЧАЕС та станом на 1 січня 1993 року постійно проживала у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років, що дає їй право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку.
Зазначене посвідчення недійсним не визнавалось, статус позивачки як потерпілого від Чорнобильської катастрофи не оспорюється; доказів фактичного проживання або реєстрації місця проживання позивачки в іншому місті, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, суду не надав.
При цьому, в оскаржуваному рішенні пенсійним органом зазначено, що посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 від 07.08.1995 (3 категорія), дані якого не враховано, оскільки зазначено прізвище українською мовою» « ОСОБА_2 », що не відповідає паспортним даним особи « ОСОБА_3 »
Однак суд вказує, що неналежний порядок ведення та заповнення документації з вини адміністрації не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань призначення пенсії за віком.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист (постанова Верховного Суду від 25.04.2019 у справі №593/283/17).
Зважаючи на відсутність суперечностей у поданих позивачем документах, а також відсутності обґрунтованих сумнівів у тому, що мова в наданих документах йде про іншу особу, суд вважає, що надане позивачем посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 від 07.08.1995 (3 категорія) підтверджують період проживання в зоні радіологічного забруднення та повинна бути зарахована відповідачем.
Так, як вже зазначалося, підставами для відмови у призначенні пенсії відповідно до ч.2 ст.55 Закону №796-XII стало не підтвердження факту постійного проживання позивача станом на 01.01.1993 у зоні посиленого радіологічного контролю не менше 4 років; а в зоні гарантованого добровільного відселення - не менше 3 років, так як відповідач вважає, що сумування періодів проживання в різних зонах забруднення при визначенні права на призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ч.2 ст.55 Закону №796-XII не передбачено будь-якими чинними нормативно-правовими актами.
Однак, суд не погоджується з вказаними доводами відповідача, та вважає за необхідне вказати, що відсутність норми права, яка б врегульовувала порядок сумування періодів проживання в різних зонах радіоактивного забруднення не може впливати на право позивача щодо отримання пенсії, відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" .
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивач, відповідно до п.2 ст.55 Закону України ''Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи'' має право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку не більше як на 5 років, оскільки величина зниження пенсійного віку є встановленою.
Крім цього, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що матеріалами справи підтверджено факт постійного проживання позивача в с. Липляни Коростенського (Малинського) району Житомирської області у період з 26.04.1986 по 27.10.1987, що становить 01 рік 06 місяців 02 дні (зона 4) та в м. Коростень Коростеньського району Житомирської області у період з 28.10.1987 по 21.07.1988, з 19.02.1991 по 24.12.2024 (станом на 01.01.1993 - 02 роки 07 місяців 07 днів) (зона 3).
Таким чином, позивач майже весь час з моменту аварії на Чорнобильській АЕС (26.04.1986), проживав в населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, що дає право на призначення їй пенсії зі зменшенням пенсійного віку .
Зі свого боку, позивач вчинив всі необхідні для призначення пенсії дії та надав усі можливі та наявні у нього документи.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивач, відповідно до п.2 ст.55 Закону України ''Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи'' має право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку не більше як на 5 років, оскільки величина зниження пенсійного віку є встановленою.
Враховуючи висновки Верховного Суду у відповідності до вимог ч.5 ст.242 КАС України, а також зважаючи на вказані обставини, суд вважає за необхідне визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", викладену в рішенні №064250010260 від 12.02.2025.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах з дня звернення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати.
Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
При цьому, чинним законодавством України встановлена можливість подання відповідної заяви про призначення (перерахунок) пенсії до територіального органу Пенсійного фонду України та визначено екстериторіальний принцип обробки заяв. А тому, оскільки відповідальним за прийняття оскаржуваного рішення є орган Пенсійного фонду, що розглядав таку заяву, належним способом захисту порушеного права є зобов'язання саме такого органу Пенсійного фонду повторно розглянути заяву про призначення пенсії та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду.
А отже, позовні вимоги слід задовольнити шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву позивачки від 04.05.2025 про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Оскільки судом обрано інший спосіб захисту порушеного права ніж просив позивач, в цій частині позову суд відмовляє.
Згідно із ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено правомірність свого рішення, а тому позовні вимоги слід задовольнити частково.
Питання відшкодування судового збору вирішується на підставі положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, Миколаївська обл., 54008. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13844159), визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 12.02.2025 за №064250010260 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.02.2025 про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.Г. Попова
08 травня 2025 р.
08.05.25