09 травня 2025 року м. Житомир справа № 240/935/25
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про відмову в призначенні пенсії від 19.07.2024 №064150015984;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу періоди догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми: з 23.06.1990 по 05.12.1991, з 09.07.1999 по 08.07.2002, з 05.09.2003 по 14.07.2004, з 01.10.2004 по 31.08.2011 з урахуванням правових висновків суду за результатами розгляду даного позову;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити мені пенсію по інвалідності з 29.05.2024.
В обґрунтування позову вказує, що факт народження та догляду за малолітніми синами підтверджується: свідоцтвами про народження ОСОБА_2 від 14.05.1996 серії НОМЕР_1 , ОСОБА_3 від 06.08.1999 серії НОМЕР_2 ; довідкою про отримання допомоги від 24.06.2024 №2537, посвідченням від 26.03.2004 серії НОМЕР_3 , виданим ОСОБА_4 , згідно яких у період з 05.09.2003 по 30.09.2004 позивач отримувала державну соціальну допомогу дітям з інвалідністю з дитинства (утриманець ОСОБА_3 ); посвідченням від 20.10.2005 серії НОМЕР_4 , виданим Бердичівським міським управлінням Пенсійного фонду України, у якому міститься фото сина та відповідна відмітка: «Дитина інвалід до 16 р. ОСОБА_3 , 1999 р.н.»; згідно вказаного посвідчення позивачу виплачувалась допомога з 23.09.2004 по 31.08.2011. На переконання позивача, у вказані періоди вона підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, оскільки фактично здійснювала догляд за дитиною з інвалідністю, будучи працездатною не працювала та отримувала державну соціальну допомогу, відповідно до законодавства. Позивач у позові вказує, що станом на 24.02.2022 свідоцтва про народження синів приймалися на території України без спеціального посвідчення відповідно до чинної на той час ст. 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року. Воєнний стан, який був введений в Україні 24.02.2024 на підставі указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, неодноразово продовжувався та продовжував свою дію станом на 11.07.2024 (день подання заяви про призначення пенсії з усіма документами, визначеними правовими нормами) і діє на даний час, що є загальновідомим фактом. З огляду на вказане, свідоцтва про народження ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , хоч і були видані у 1999 та 1996 відповідно державним органом російської федерації, однак, приймались на території України без спеціального посвідчення до 24.02.2022 та приймаються без спеціального посвідчення і на даний час. Вважає відмову у зарахуванні до стажу періодів догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми та, як наслідок відмову у призначенні пенсії, - протиправними. Просить позов задовольнити.
Суддя своєю ухвалою від 16.01.2025 прийняла позовну заяву до розгляду, відкрила спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи та зобов'язала відповідача надати до суду копії матеріалів відмовної пенсійної справи позивача.
Відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на позовну заяву надійшов до суду 04.02.2025. Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що після реєстрації заяви позивача та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області, за принципом екстериторіальності, розглянуто заяву Позивача та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення від 19.07.2024 та винесено рішення №064150015984 про відмову у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу. Дії управління вважає правомірними. Просить відмовити у задоволенні позову.
Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області відзив на позовну заяву до суду не надіслало.
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Встановлено, що ОСОБА_1 із 29.05.2024 є особою з інвалідністю другої групи, що підтверджується випискою з акта огляду МСЕК до довідки серії 12ААГ №938662 (а.с. 59)
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою від 11.07.2024 про призначення пенсії по інвалідності.
Враховуючи принцип екстериторіальності, розгляд заяви та наданих документів щодо призначення пенсії по інвалідності здійснено структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.
Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, розглянувши заяву ОСОБА_1 від 11.07.2024, прийняло рішення №064150015984 від 19.07.2024 про відмову у призначенні пенсії. У рішенні вказано: " Необхідний страховий стаж статтею 32 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для осіб, яким установлено II та III групи інвалідності від 52 років до досягнення особою 55 років включно становить 13 років.
Страховий стаж особи становить 11 років 6 місяців 8 днів.
До страхового стажу не зараховано:
- період догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки у свідоцтві про народження не читається печатка;
- період догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку ІНФОРМАЦІЯ_2 та період догляду з 05.09.2003 по 30.09.2004 відповідно до довідки від 24.06.2024 №2537, оскільки у свідоцтві про народження не читається печатка.
Дія Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 припинена з 19.06.2023 (свідоцтва про народження дітей видані в російській федерації)."
Звертаючись до суду з позовною заявою, ОСОБА_1 вважає відмову у призначенні пенсії по інвалідності протиправною та такою, що порушує її права та законні інтереси.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 р. №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
За змістом пункту 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до статті 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частин 1, 2 статті 30 Закону №1058-IV, пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону. Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.
Згідно із ч.1 ст.32 Закону №1058-IV, особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю II та III груп: від 52 років до досягнення особою 55 років включно - 13 років.
Отже, обов'язковими умовами для призначення пенсії по інвалідності, відповідно до вказаної вище норми, у випадку встановлення інвалідності ІІІ групи, є вік - від 52 років до 55 включно років та 13 років страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією.
Як вбачається з рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області про відмову в призначенні пенсії по інвалідності від 19.07.2024 №064150015984, вік позивача - 55 років, страховий стаж позивача - 11 років 6 місяців 08 днів.
Підставою для відмови в призначенні пенсії слугувала відсутність у позивача необхідного стажу 13 років. До страхового стажу не зараховано:
- період догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки у свідоцтві про народження не читається печатка;
- період догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку ІНФОРМАЦІЯ_2 та період догляду з 05.09.2003 по 30.09.2004 відповідно до довідки від 24.06.2024 №2537, оскільки у свідоцтві про народження не читається печатка.
Окрім того, в оскаржуваному рішенні зазначено, що дія Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 припинена з 19.06.2023 (свідоцтва про народження дітей видані в російській федерації).
Отже, зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що відповідачем до страхового стажу позивача не зараховано жодного дня, який пов'язаний з її дітьми, з підстав "оскільки у свідоцтві про народження не читається печатка."
Судом встановлено, що позивач до заяви про призначення пенсії подала копії свідоцтв про народження синів:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 44)
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 народженні (а.с. 43)
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1) у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення).
Згідно з пунктами 1.1 зазначеного Порядку заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший; заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання; заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України.
Пунктом 2.9 Порядку № 22-1 встановлено, що під час подання заяв, передбачених пунктом 1.1 розділу І, пунктом 3.1 розділу III та пунктом 5.1 розділу V цього Порядку, особою пред'являється паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, посвідка на постійне проживання, посвідчення біженця або інший документ, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України), свідоцтво про народження дитини (за відсутності у дитини паспорта громадянина України).
Пунктом 11 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМУ від 12 серпня 1993 р. №637 (далі - Порядок №637) визначено, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.
Отже, вказана правова норми визначає надання до органу, що призначаю пенсію, або свідоцтва про народження дитини або її паспорта.
Відповідачем визнається та матеріалами відмовної пенсійної справи позивача підтверджується, що ОСОБА_1 подала до заяви від 11.07.2024 і копії свідоцтв про народження дітей і копії паспортів дітей.
Свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 , видане 06.08.1999, містить інформацію про те, що позивачка є матір'ю ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 43, 20 на звороті).
Свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане 14.05.1996, містить інформацію про те, що позивачка є матір'ю ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 17).
На переконання суду, нечіткий відтиск печатки на вказаних документах, за умови його фактичної наявності, не є доказом їх нікчемності та не спростовує факту наявності у позивача дітей, інформація про яких зазначена у таких документах.
Окрім того, до заяви про призначення пенсії позивач також надала копії паспортів своїх синів: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с. 64-65 а.с. 66-68).
З огляду на викладене, та з урахуванням щодо позивач, на виконання приписів п.11 Порядку №637, надала також копії паспортів дітей, що є достатньою підставою для встановлення часу догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, суд вважає протиправною відмову у зарахуванні до стажу позивача періоду догляду за дітьми до досягнення трьох років з підстав "оскільки у свідоцтві про народження не читається печатка".
Щодо висновку пенсійного органу, викладеному в оскаржуваному рішенні, що: "Дія Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 припинена з 19.06.2023 (свідоцтва про народження дітей видані в російській федерації)", суд зазначає наступне.
Так Постановою Кабінету Міністрів України № 1328 від 29.11.2022 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. москві.
Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022.
Згідно ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Отже, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 Україна, як держава учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а тому припинення у грудні 2022 року участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, не стосуються періодів видачі свідоцтв про народження дітей позивача, що мали місце в період дії вказаної Угоди.
За наявності чинних у період видачі свідоцтв про народження дітей положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді неврахування при розгляді заяви про призначення пенсії таких свідоцтв про народження дітей, які видані в російській федерації.
Суд зауважує, що при неврахуванні довідки №2537 від 24.06.2024 відповідач також посилався на підставу "оскільки у свідоцтві про народження не читається печатка" та припинення дії Угоди.
Враховуючи встановлені під час розгляду адміністративної справи обставини, що підтверджуються належним доказами, суд дійшов висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області при розгляді заяви ОСОБА_1 безпідставно не враховано свідоцтво серії НОМЕР_5 від 06.08.1999 про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та свідоцтво серії НОМЕР_6 від 14.05.1996 про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та, відповідно не надано оцінку іншим документам, що стосувались страхового стажу позивача, який пов'язаний з її дітьми.
Неврахування вказаних документів призвело до порушення прав позивача при розгляді її заяви від 11.07.2024.
Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 19.07.2024 №064150015984 є необґрунтованим та безпідставним, а тому підлягає скасуванню.
Щодо обраного позивачем способу захисту порушених прав, суд зазначає наступне.
Вирішуючи позовні вимоги стосовно зобов'язання відповідача прийняти нове рішення про призначення пенсії, суд приймає до уваги дискреційність повноважень пенсійних органів у питаннях щодо призначення та перерахунку пенсій та виходить із наступного.
На законодавчому рівні відсутнє поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє, проте, у судовій практиці сформовано позицію щодо цього поняття, відповідно до якого під дискреційними повноваженнями слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними у разі, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень.
Тобто, за настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Отже, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що цей вибір здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію.
Повноваження пенсійного органу і порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.
У справі, що розглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії по інвалідності на умовах, передбачених нормами Закону №1058.
Згідно із ч.1 ст.32 Закону №1058-IV, особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю II та III груп: від 52 років до досягнення особою 55 років включно - 13 років.
Відповідачем за результатом розгляду заяви позивача від 11.07.2024 визнається наявність у ОСОБА_1 стажу 11 років 6 місяців 8 днів.
У прохальній частині позову позивач просить суд зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу періоду догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми: з 23.06.1990 по 05.12.1991, з 09.07.1999 по 08.07.2002, з 05.09.2003 по 14.07.2004, з 01.10.2004 по 31.08.2011.
В обґрунтування позову вказувала, що у 1990 та 1999 у неї народились діти, а із 2003 року по серпень 2011 року здійснювала догляд за дитиною з інвалідністю, не працювала, отримувала державну соціальну допомогу, а тому вказаний період повинен зараховуватись до страхового стажу.
Суд зауважує, що за приписами п. "є" та "ж" статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", до стажу роботи зараховується: час догляду за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду; час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
За приписами п. 11 Порядку №637, час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі:
свідоцтва про народження дитини або паспорта громадянина України (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть);
документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.
Відповідно до п. 10 Порядку №637, час догляду за особою з інвалідністю I групи, дитиною з інвалідністю віком до 16 років, а також пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, встановлюється на підставі:
інформації про отримання допомоги, компенсації за догляд за такою особою, одержаної органами Пенсійного фонду України від органів соціального захисту населення, або акта обстеження фактичних обставин здійснення догляду;
документів, що засвідчують перебування на інвалідності (для осіб з інвалідністю I групи і дітей з інвалідністю) і вік (осіб похилого віку і дітей з інвалідністю).
Однак, як встановлено судом при розгляду адміністративної справи, відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано докази наявності у ОСОБА_1 двох дітей, з огляду на що, суб'єктом владних повноважень взагалі не надавалась оцінка документам та періодам, що пов'язані із вказаною обставиною, зокрема і період догляду за дітьми до досягненню ними трирічного віку і період догляду за дитиною з інвалідністю.
З огляду на вказане, на переконання суду позовна вимога зобов'язального характеру в цій частині є передчасною.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача, з урахуванням встановлених судом обставин, є зобов'язання повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.07.2024, із урахуванням висновків суду.
Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 09 липня 2024 року у справі №240/16372/23, дії зобов'язального характеру щодо призначення позивачці пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком.
Отже, оскільки оскаржуване рішення приймалось Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області, то саме вказаний суб'єкт владних повноважень повинен повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.07.2024.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
У зв'язку з відсутністю документально підтверджених судових витрат по даній справі, питання про їх розподіл судом не розглядається.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Частково задовольнити позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83А, м. Чернігів, 14005, ЄДРПОУ: 21390940), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м.Житомир,10003, ЄДРПОУ: 13559341) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 19.07.2024 №064150015984 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії по інвалідності від 11.07.2024, із урахуванням висновків суду у даній справі.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Лавренчук
09.05.25