09 травня 2025 року м. Житомир справа № 240/25599/24
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання неправомірною відмову, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, у якому просить:
- визнати відмову відповідача, Головного управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в призначенні мені пенсії із зниженням пенсійного віку, оформлену рішенням №063550006577 від 14.11.2024, у відповідності із Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірною;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити мені пенсію як потерпілому від аварії на ЧАЕС 3-ї категорії, що проживала у зоні безумовного (обов'язкового) відселення із зниженням пенсійного віку на 9-ть років у відповідності із Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В обґрунтування позову вказує, що тривалий період часу проживав в с.Виступовичі, Коростенського (колишнього Овруцького) району, яке віднесено до зони безумовного обов'язкового відселення, тобто 2-ї зони радіаційного забруднення. Зазначає, що звернувся до відповідача із заявою про призначення мені пенсії за віком як потерпілому від аварії на ЧАЕС із відповідним зниженням пенсійного віку. Відповідачем, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області, мені було відмовлено з надуманих підстав, що вбачається з рішення №063550006577 від 14.11.2024. Позивач у позові стверджує, що його проживання в зоні безумовного обов'язкового відселення становить більш ніж 6 років (2 з яких необхідно прожити до 01.01.1993) підтверджується достатніми доказами. Просить позов задовольнити.
Суддя своєю ухвалою прийняла позовну заяву до розгляду, відкрила спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи, зобов'язала Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надати до суду у термін, протягом п'ятнадцяти днів, з дня отримання даної ухвали, належним чином завірені копії матеріалів відмовної пенсійної справи ОСОБА_1 .
Відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, надійшов до суду 22.01.2025. Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що після реєстрації заяви позивача та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення від 14.11.2024 № 063550006577 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796, у зв'язку з недосягненням на дату звернення пенсійного віку 53 років. Дії Головного управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області вважає правомірними.
До відзиву додано копії матеріалів відмовної пенсійної справи позивача.
Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області надійшов до суду 05.02.2025. Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що до періоду постійного проживання на території зоні безумовного (обов'язкового) відселення не зараховано період навчання в Головинському СПТУ № 2 з 01.09.1989 по 25.06.1992. Крім того до страхового стажу не зараховані періоди роботи в колгоспі з 13.07.1992 по 17.07.1997 відповідно до архівних витягів від 25.10.2024 № Б/929 та №Б/929/1, оскільки період перетинається з періодом проходження військової служби та відсутня інформація про встановлений мінімум вихододнів та кількість вироблених вихододнів у колгоспі. Звертає увагу суду, що для зарахування до страхового стажу періоду роботи в колгоспі необхідно надати до територіальних органів Пенсійного фонду України довідку про кількість відпрацьованих вихододнів та встановлений мінімум вихододнів в колгоспі, довідку про реорганізацію. Однак, уточнюючих довідок про періоди вищезазначеної роботи позивачем Головному управлінню не надано.
Відповідач вважає оскаржуване рішення обґрунтованим та правомірним. Просить відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Встановлено, що 07.11.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком (а.с. 26).
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Чернігівській області, за принципом екстериторіальності, розглянуто заяву ОСОБА_1 від 07.11.2024 та прийнято рішення №063550006577 від 14.11.2024 про відмову у призначенні пенсії (а.с. 27). У рішенні вказано: "До періоду постійного проживання на території зоні безумовного (обов'язкового) відселення не зараховано період навчання в Головинському СПТУ №2 з 01.09.1989 по 25.06.1992.
Станом на 1 січня 1993 року період проживання на території радіоактивного забруднення складає 3 роки 9 місяців 12 днів, що дає право на зниження пенсійного віку на 7 років.
Страховий стаж особи складає 31 рік 11 місяців 11 днів.
За наданими документами до страхового стажу не зараховані періоди роботи в колгоспі з 13.07.1992 по 17.07.1997 відповідно до архівних витягів від 25.10.2024 №Б/929 та КоБ/929/1, оскільки період перетинається із періодом проходження військової слухай та відсутня інформація про встановлений мінімум вихододнів та кількість вироблених вихододнів у колгоспі.
Для зарахування до страхового стажу періоду роботи в колгоспі необхідно надати уточнюючу довідку про встановлений мінімум трудової участі та кількість вироблених вихододнів, довідку про реорганізацію
В призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зі зниженням пенсійного віку відмовити, оскільки заявник не досяг пенсійного віку - 53 роки.
Вважаючи таке рішення протиправним, а свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058).
Зокрема, частиною 1 статті 26 Закону №1058 передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Водночас, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ).
Статтею 49 Закону №796-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені в статті 55 Закону № 796-XII.
Абзацом першим частини першої статті 55 Закону № 796-XII передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Відповідно до абзацу 3 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали бо постійно працюють у зоні безумовного (обов'язкового) відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 2 років, вік виходу на пенсію зменшується на 4 роки* та додатково 1 рік за кожний рік проживання (роботи), але не більше 9 років.
При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку (в даному випадку 4 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
З наведених положень Закону №796-XII вбачається, що обов'язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі абзацу 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII є факт постійного проживання та (або) роботи такої особи у зоні безумовного (обов'язкового) відселення протягом двох років до 01 січня 1993 року.
При цьому, особам, які додатково до зазначеної умови постійно проживали у зоні гарантованого добровільного відселення в період з моменту аварії (26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року, ще встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку в розмірі 4 роки.
Особам, які постійно не працювали/постійно не проживали в зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії (26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року, але постійно проживали/постійно працювали у зазначеній зоні протягом двох років до 01 січня 1993 року, зменшення пенсійного віку здійснюється без застосування початкової величини, та розраховується, як 1 рік зменшення пенсійного віку за 1 рік проживання/роботи в зоні безумовного (обов'язкового) відселення.
Таким чином, виникнення право на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв'язку із постійним проживанням, або у зв'язку із роботою в такій місцевості. При цьому, як вбачається зі змісту статті 55 вказаного Закону, зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
Відтак, зміст вищезазначених положень свідчать, що особа, яка постійно проживала або постійно проживає чи постійно працювала або постійно працює у зоні безумовного (обов'язкового) відселення, набуває права на призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до абзацу 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII у випадку дотримання таких умов:
- наявності у цієї особи статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи;
- наявності у цієї особи необхідного періоду проживання (роботи) у зоні безумовного (обов'язкового) відселення, який станом на 1 січня 1993 року повинен становити не менше 2-х років.
При цьому, виходячи із змісту правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, обов'язковий для отримання особою статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26 квітня 1986 року. Отже, щодо періоду проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні безумовного (обов'язкового) відселення протягом двох років станом на 01 січня 1993 року, то його необхідно обраховувати з 26 квітня 1986 року по 01 січня 1993 року. Вказане пов'язане із поняттям виникнення зони безумовного (обов'язкового) відселення, яке згідно чинного законодавства нерозривно пов'язано із моментом аварії на Чорнобильській АЕС.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1(у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1) (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до абзацу дев'ятого підпункту 7 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1 (в редакції, на момент спірних правовідносин) потерпілими від Чорнобильської катастрофи до заяви про призначення пенсії додаються такі документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку:
- документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;
- посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи).
Під час розгляду справи судом встановлено, що для підтвердження наявності права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до абзацу 3 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII позивачем, на виконання вимог п. 2.1 Порядку №22-1, до заяви про призначення йому пенсії додав:
довідку Виконавчого комітету Овруцької міської ради Коростенського району Житомирської області від 16.10.2024 №20-967 (а.с. 29);
копію посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 2 серії НОМЕР_1 від 07.087.1994.
Згідно з статтею 9 Закону №796-ХІІ (в редакції, чинній на момент видачі позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи) особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є, зокрема:
1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;
2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до статті 65 Закону №796-ХІІ документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".
Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На момент видачі позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 2 серії НОМЕР_1 , правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи були врегульовані Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 №501 (далі - Порядок №501).
Пунктом 2 Порядку №501 (в редакції, що діяла станом на момент видачі позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи) передбачено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Таким чином, наявність у позивача статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи, підтвердженого відповідним посвідченням 2 категорії серії серії НОМЕР_1 від 07.07.1994, надає йому право користуватися пільгами, передбаченими Законом №796-ХІІ.
Водночас, як вже зазначалось судом, визначеними в абзаці 3 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII умовами, які надають особі право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 9 років, є не тільки наявність статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи, а ще й проживання (робота) такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 2-х років.
У позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що його проживання в зоні безумовного обов'язкового відселення становить більш ніж 6 років (2 з яких необхідно прожити до 01.01.1993) підтверджується достатніми доказами.
Надаючи оцінку вказаним доводам позивача суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 11 Закону №796-ХІІ (в редакції, що була чинна станом на момент видачі позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи) до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать, зокрема:
- особи, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, та відселені або самостійно переселилися з цих територій;
- особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років;
В свою чергу, пунктом 4 Порядку № 501 (в редакції, чинній на момент видачі позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи) передбачено, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи з числа евакуйованих у 1986 році із зони відчуження і особам, які постійно проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення про відселення (розпорядження Ради Міністрів УРСР від 28 червня 1989 р. N 224), віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення сірого кольору, серія Б.
Зміст вказаних правових норм свідчить, що статус потерпілих від Чорнобильської катастрофи, який пов'язаний саме із зоною безумовного (обов'язкового) відселення, надався особам, які постійно проживали на територіях зони безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії (тобто на 26.04.1986) до прийняття рішення про відселення.
З огляду на зазначене суд приходить до висновку, що наявне у позивача посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 2 серії Б не є документом, який беззаперечно підтверджує факт його проживання/роботи на території зони безумовного (обов'язкового) відселення станом на 01 січня 1993 року не менше двох років, оскільки таке посвідчення видавалось йому на підставі постійного проживання на території зони безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення про відселення (без конкретизації кількості років).
Щодо довідки Виконавчого комітету Овруцької міської ради Коростенського району Житомирської області від 16.10.2024 №20-967, суд зазначає, що згідно з вказаною в ній інформацією ОСОБА_1 з 26.04.1986 по 01.12.1992 був зареєстрований та постійно проживав у с. Виступовичі Коростенського району Житомирської області (а.с. 29).
Всього 6 років 7 місяців 6 днів.
Верховний Суд у постанові від 11 листопада 2024 року у справі № 460/19947/23 виснував, що оскільки військова служба та навчання зазвичай є тривалими періодами, протягом яких особа постійно перебуває (проживає) в певному місці, такі періоди можуть бути прирівняні до постійного проживання або роботи в зоні радіаційного забруднення і враховані під час призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, лише за умови, що останні безпосередньо проходили в забрудненій зоні і зазначене буде підтверджено відповідними документами, які однозначно вказують на місцезнаходження позивача у радіоактивній зоні протягом відповідного періоду (довідка з гуртожитку навчального закладу, в якому проживав позивач під час навчання; військовий квиток, довідка з військової частини про її місце дислокації або інші документи, з яких вбачається інформація про місце розташування військової частини).
В той же час, враховуючи приписи Порядку № 22-1, підставою для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні радіаційного забруднення. Тобто наявність посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень абзацу 5 пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 29 січня 2020 року у справі № 572/245/17 та від 17 червня 2020 року у справі №572/456/17, від 11 листопада 2024 року у справі № 460/19947/23.
Також, у постановах від 19 вересня 2019 року у справі № 556/1172/17, від 11 березня 2024 року у справі № 500/2422/23, від 19 вересня 2024 року у справі №460/23707/22, від 02 жовтня 2024 року у справі № 500/551/23 Верховний Суд також зазначив про те, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням, або у зв'язку з роботою в такій місцевості.
Відповідно до записів в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 в період з 01.09.1989 по 25.06.1992 (2 роки 9 місяців 25 днів) навчався у Головинському СПТУ №2.
Вказана обставина також підтверджується копією диплому серії НОМЕР_3 (а.с. 51)
Суд зазначає, що оскільки селище Головине Житомирського району Житомирської області не віднесено до зони радіоактивного забруднення, тому період навчання позивача з 01.09.1989 по 25.06.1992 не може бути врахований до періоду проживання позивача в зоні безумовного (обов'язкового) відселення при вирішенні питання про дотримання позивачем умови для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до абзацу 3 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Таким чином, наданою позивачем довідкою Виконавчого комітету Овруцької міської ради Коростенського району Житомирської області від 16.10.2024 №20-967 підтверджується лише факт проживання позивача станом на 01.01.1993 у зоні безумовного (обов'язкового) відселення (с. Виступовичі Коростенського району Житомирської області) протягом 3 років 9 місяців 12 днів (з 26.04.1986 по 31.08.1986 - 3 роки 4 місяці 06 днів, з 26.06.1992 по 01.12.1992 - 5 місяців 6 днів).
Вказане свідчить, що період проживання ОСОБА_1 у зоні гарантованого безумовного (обов'язкового) станом на 01 січня 1993 року складає більше 2-х років, що вказує про наявність у позивача права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до вимог статті 55 Закону №796-XII у зв'язку з наявністю обов'язкової умови - проживання або робота такої особи у зоні безумовного (обов'язкового) відселення станом на 1 січня 1993 року не менше 2х років.
Зі місту встановлених обставин випливає, що з моменту аварії та станом на 31 липня 1986 року позивач проживав у населеному пункті, який відноситься до зони безумовного (обов'язкового) відселення, а тому ОСОБА_1 має право на застосування початкової величини зниження пенсійного віку на 4 роки.
Вказана обставина свідчить на користь висновку, що позивач має право на зменшення пенсійного віку на 7 років (4 роки - початкова величина + 3 роки додатково за кожен рік проживання в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, який, як встановлено судом становить 3 роки 9 місяців 12 днів).
З урахуванням викладеного, суд вважає обґрунтованими та такими, що відповідають встановленим під час судового розгляду справи обставинам, висновки Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, викладені в оскаржуваному рішенні, щодо наявність у позивача права на зниження пенсійного віку на 7 років.
Отже, є помилковим та таким, що не підтверджується належним доказами, твердження позивача щодо наявності у нього права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 9 років.
Суд додатково зауважує, що єдиною підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії на підставі його заяви від 07.11.2024 є відсутність необхідного терміну проживання на території радіоактивного забруднення.
Враховуючи вищезазначене правове регулювання та встановлені судом обставини справи суд приходить до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 14.11.2024 №063550006577 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до абзацу 3 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є правомірним та не підлягає скасуванню, а тому відсутні заяви для задоволення позовних вимоги.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, ЄДРПОУ: 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83 А, м. Чернігів, 14005, ЄДРПОУ: 21390940) про визнання неправомірною відмову, зобов'язання вчинити дії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Лавренчук
09.05.25