09 травня 2025 року м. Житомир справа № 240/8772/24
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 262940017211 від 13.02.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повторно розглянути заяву позивача від 06.02.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах із зарахуванням до загального страхового стажу періоду навчання з 01.09.1980 по 16.06.1987 згідно з дипломом НОМЕР_1 , періоду роботи з 01.10.2007 по 31.10.2007 р., з 01.02.2009 по 25.03.2011 на ПП «Альбатрос» та до пільгового страхового стажу за Списком № 1 періодів роботи з 16.09.1983 по 14.12.1983 на орендному підприємстві ШПУ-10 комбінату «Луганскшахтострой» електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею та з 16.05.1984 по 31.05.1999 на орендному підприємстві ШПУ-10 комбінату «Луганскшахтострой» електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що йому було відмовлено в призначенні пенсії за нормами ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Свою відмову відповідач мотивував відсутністю у позивача пільгового стажу за Списком № 1 та відсутністю пільгової довідки. Крім того, Відповідач 2 до страхового стажу позивача не врахував період навчання позивача з 01.09.1980 р. по 16.06.1987 р. в Краснолуцькому гірничому технікумі, оскільки даний період перетинається з роботою відповідно до трудової книжки позивача та відсутня уточнююча довідка, а також періоди ведення позивачем підприємницької діяльності з 01.10.2007 р. по 31.10.2007 р., з 01.02.2009 р. по 30.09.2013 р., з 01.07.2014 р. по 24.11.2014 р., з мотивів відсутності підтверджуючих документів про сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та відсутності інформації про сплату страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу. Позивач не погоджується з таким рішенням, вважає його протиправним та таким, що порушує право позивача на отримання пенсії за віком на пільгових умовах. Посади, на яких він працював у період з 16.09.1983 р. по 31.05.1999 р., віднесені до Списків № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, що були чинними у вказані періоди роботи. Вказує, що записів в трудовій книжці для підтвердження його пільгового трудового стажу, який складає 15 років 3 місяці 15 днів, цілком достатньо, оскільки в його трудовій книжці зазначені періоди роботи, назви професії, а також визначено, що роботи виконувались з повним робочим днем в шахті під землею.
Зазначає, що порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового чи пільгового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки.
Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
До суду від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача проти задоволення позову заперечив. Зазначає, що позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю пільгового стажу.
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подало до суду відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні адміністративного позову. В обґрунтування своєї позиції вказав, що документального підтвердження повної зайнятості (роботи на умовах повного робочого дня) за відповідними професіями заявником не надано, відсутня уточнююча довідка з підприємства про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній відповідно до Порядку № 637 від 12 серпня 1993 року.
Згідно з частиною 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
06.02.2024 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та просив призначити пенсію по списку №1 без пільгових довідок, оскільки підприємство знаходиться на тимчасово окупованих територіях.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача.
За результатами розгляду заяви прийнято рішення від 13.02.2024 №262940017211 про відмову у призначенні пенсії.
Відмову Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області мотивувало відсутністю у позивача пільгового стажу за Списком № 1 та відсутністю пільгової довідки.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано:
- період навчання з 01.09.1980 по 16.06.1987 згідно диплому НОМЕР_2 від 17.06.1987, оскільки даний період перевищує термін навчання та перетинається з роботою відповідно до трудової книжки НОМЕР_3 від 29.12.1983;
- періоди з 01.10.2007 по 31.10.2007, з 01.02.2009 по 30.09.2013, з 01.07.2014 по 24.11.2014, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу.
Вважаючи вказане рішення протиправним та таким, що порушує його право на отримання пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені в Законі України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).
Пунктом 1 частини 1статті 8 Закону №1058-IV визначено право громадян України, які застраховані згідно із цим Закономта досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Згідно з частиною 1статті 9 Закону №1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Пунктом 2 Розділ XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Відносини з приводу призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників врегульовані статтею 114 Закону №1058-IV.
Відповідно до частини 1статті 114 Закону №1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Пунктом 1 частини 2статті 114 Закону №1058-IV передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Таким чином, пункт 1 частини 2статті 114 Закону №1058-IV визначає, що пенсія за віком на пільгових умовах призначається працівникам за наявності у сукупності таких обов'язкових умов:
- зайнятість особи повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України;
- наявність стажу на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, не менше 10 років для чоловіків та не менше 7 років 6 місяців для жінок;
- наявність атестації робочого місця;
- наявність загального страхового стажу не менше 25 років для чоловіків та не менше 20 років для жінок;
- досягнення особою 50 річного віку.
Відтак, наявність визначеного в пункті 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV спеціального стажу на роботах на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників не менше 10 років (для чоловіків) є обов'язковою вимогою для виникнення у особи права на призначення пенсії на пільгових умовах у 50 річному віці.
Порядок застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383(далі - Порядок № 383).
Пунктом 3 Порядку № 383 визначено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
При цьому, у пункті 4 Порядку № 383 зазначено, що згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442, атестація робочих місць за умовами праці проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.
Зазначена постанова Кабінету Міністрів України від 01.08.92 № 442 "Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці" набула чинності з 21.08.1992. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.1992, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.
З аналізу зазначених норми Порядку №383 вбачається, що до 21.08.1992 період роботи особи на відповідних посадах або за відповідними професіями за Списками №1 і №2 зараховується до пільгового стажу роботи за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи. Натомість, після 21.08.1992 період роботи на відповідних посадах або за відповідними професіями за Списками №1 і №2 зараховується до пільгового стажу роботи за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці.
Відповідно до пункту 10 Порядку № 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637(далі - Порядок № 637) визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
З аналізу норм Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Порядку застосування списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 та Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, дає підстави для висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, відповідно до ст. 114 Закону України №1058-IV, є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. При цьому, документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Таким чином, право на зарахування певного періоду роботи до стажу роботи на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників визначається органом, що призначає пенсію на підставі інформації, зазначеної в трудовій книжці такої особи.
Відповідно до п. 1 і 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442, атестація проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому; основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Пунктом 4 зазначеного Порядку встановлено, що атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Згідно з п. 6 Порядку № 442, атестація робочих місць передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідальність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії із шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Відповідно до п. 4.1 Порядку № 383, при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21 серпня 1992 року, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.
Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 1, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Суд зазначає, що обов'язок проведення атестації робочих місць законодавством покладено, у першу чергу, на керівників підприємств (роботодавців). Порушення цього обов'язку у формі не проведення або неякісного проведення призводить до позбавлення громадян їхнього конституційного права на соціальний захист, і зокрема, на пенсійне забезпечення за віком на пільгових умовах, що є недопустимим у правовій державі.
Так, Велика палата Верховного Суду у справі № 520/15025/16-а від 19.02.2020 сформулювала правовий висновок, згідно з яким, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII. Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.
Згідно записів у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 , копія якої міститься в матеріалах справи, встановлено:
- запис №1: 16.09.1983 - Орендне підприємство ШПУ-10 комбінату «Луганскшахтострой» прийнятий для проходження виробничої практики електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею;
- запис №2: 14.12.1983 звільнений у зв'язку із закінченням виробничої практики . Наказ №182 к від 22.12.1983;
- запис №3: 16.05.1984 - Орендне підприємство ШПУ-10 комбінату «Луганскшахтострой». Прийнятий на гірномонтажну дільницю електрослюсарем підземним 3 розряду з повним робочим днем під землею. Наказ №82к від 16.05.1984;
- 05.09.1988- переведений на дільницю капітального будівництва електрослюсарем підземним 4 розряду з повним робочим днем під землею;
- запис №5: 31.05.1999 звільнений за власним бажанням. Наказ №55к від 31.05.1999.
Суд зазначає, що посада, зазначена у трудовій книжці позивача, відносяться до Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (Список №1 затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 р. N 162).
Суд встановив, що позивач працював повний робочий день на підземних роботах на посаді електрослюсаря підземного в Орендному підприємстві ШПУ-10 комбінату «Луганскшахтострой» з 16.09.1983 по 14.12.1983 та з 16.05.1984 по 31.05.1999.
Вказані записи щодо періодів роботи позивача виконано без перекреслень, виправлень, у чіткій послідовності та відповідності дат, які завірені підписами та печатками роботодавців з посиланням на номери наказів.
Відомості про повний робочий день позивача на підземних роботах містяться в трудовій книжці серії НОМЕР_3 . Тому суд вважає безпідставними посилання відповідачів на відсутність документального підтвердження зайнятості позивача повний робочий день.
При цьому, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області при прийнятті рішення про відмову у призначенні пенсії вказало на відсутність необхідного пільгового стажу та необхідність надання уточнюючої довідки.
Натомість надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації для підтвердження стажу роботи на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або за відсутності у трудовій книжці необхідних записів, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Проте, пенсійним органом не обгрунтовано необхідність надання уточненої довідки, оскільки позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового/страхового стажу.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом зобов'язання зарахувати період роботи з 16.09.1983 по 14.12.1983 та з 16.05.1984 по 31.05.1999 до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Щодо неврахування до страхового стажу позивача періодів здійснення підприємницької діяльності з 01.10.2007 по 31.10.2007, з 01.02.2009 по 30.09.2013 з 01.07.2014 по 24.11.2014, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, до страхового стажу ОСОБА_2 не зараховано періоди ведення підприємницької діяльності з 01.10.2007 по 31.10.2007, з 01.02.2009 по 30.09.2013, з 01.07.2014 по 24.11.2014, оскільки відсутні підтверджуючі документи про сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та відсутня інформація про сплачені страхові внески в індивідуальних відомостях про застраховану особу.
Позивач просить зарахувати до загального страхового стажу періоди роботи з 01.10.2007 по 31.10.2007, з 01.02.2009 по 25.03.2011, що підтверджуються записами у трудовій книжці.
Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та / або є платниками відповідно до цього Закону.
Згідно з частиною першою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За змістом статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Основним документом, що підтверджує стаж роботи, відповідно до статті 62 Закону № 1788-ХІІ, є трудова книжка.
Судом встановлено, що відповідно до записів трудової книжки позивача, останній з 01.06.1999 прийнятий директором ПП «Крон». 31.12.2008 звільнений з посади за власним бажанням.
05.01.2009 прийнятий директором ПП «Альбатрос». 25.03.2011 звільнений з посади за власним бажанням.
Отже, записами у трудовій книжці підтверджено періоди роботи позивача на відповідних підприємствах.
За періоди 01.10.2007 по 31.10.2007, з 01.02.2009 по 25.03.2011 відсутня інформація про сплачені страхові внески в індивідуальних відомостях про застраховану особу.
Згідно з статтею 20 Закону №1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
З 01.01.2004 набрали чинності положення Закону №1058-ІV і саме з цього часу законом передбачено обчислення пенсій за віком за даними, накопиченими на кожну застраховану особу в електронних базах даних системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України відповідно до звітів роботодавців, а саме за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Відтак відсутність відомостей про сплату страхових внесків за застраховану особу після 01.01.2004 у Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування впливає на підтвердження страхового стажу особи.
ОСОБА_2 вказує, що працював у період, який просить зарахувати до страхового стажу з 01.02.2009 по 25.03.2011 директором Приватного підприємства «Альбатрос».
Судом досліджено довідку форми ОК-5 з індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_2 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. У ній відсутні будь-які відомості про сплачені страхові внески страхувальником Приватним підприємством «Альбатрос» за позивача в період 01.02.2009 по 25.03.2011.
Як встановлено судом, бчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками. Страхувальнами є роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та / або є платниками відповідно до цього Закону.
В свою чергу, відповідно до статті 1 Закону №1058-IV, роботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання; фізична особа, яка використовує працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні); власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародної), філії та представництва, який використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд зазначає, що позивач, як керівник юридичної особи був відповідальним за повноту та правильність нарахування відповідних внесків.
Таким чином, позивач був безпосередньо особою, яка мала відповідати, в тому числі, і за повноту сплати страхових внесків.
Оскільки позивач перебуваючи на посаді директора Приватного підприємства "Крон" та Приватного підприємства «Альбатрос» був безпосередньо особою, яка мала відповідати, в тому числі, і за повноту сплати страхових внесків, то відсутні підстави для зарахування позивачу до загального страхового стажу періоду роботи директором ПП "Крон" з 01.10.2007 по 31.10.2007 та ПП "Альбатрос" з 01.02.2009 по 25.03.2021.
Щодо періоду навчання 01.09.1980 по 16.06.1987, який не врахований відповідачем, суд враховує таке.
В оскаржуваному рішенні зазначено, що до страхового стажу згідно наданих документів не зараховано період навчання з 01.09.1980 до 16.06.1987 відповідно до диплома НОМЕР_2 від 17.06.1987, оскільки навчання перетинається з роботою відповідно до трудової книжки НОМЕР_3 .
Вказано, що для зарахування до страхового стажу періоду навчання, необхідно надати уточнюючу довідку т інші документи, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання, що передбачено пунктом 8 Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
Оцінюючи підстави для незарахування до страхового стажу періоду навчання позивача суд вказує, що відповідно до статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 18 Порядку № 637, за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відсутності записів у ній, наявності неправильних чи неточних записів у трудовій книжці відповідач вправі вимагати від заявника подання додаткових документів на підтвердження страхового стажу.
Згідно пунктом 8 Порядку №637, період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Згідно з дипломом серії НОМЕР_1 від 17.06.1987 ОСОБА_1 в 1980 році вступив до Краснолуцького гірничого технікуму і в 1987 році закінчив повний курс вказаного технікуму за спеціальністю «Гірнича електромеханіка».
Суд зауважує, що вказаний вище диплом не мiстить помарок, виправлень та пiдчисток, на ньому є пiдписи голови державної квалiфiкацiйної комісії, директора навчального закладу та печатка, проставлена вiдмiтка про видачу та реєстраційний номер.
Отже, з вказаного диплома можна визначити вci данi для встановлення навчання позивача для зарахування до трудового стажу.
Відповідно до записів в трудовій книжці серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 з 16.09.1983 по 14.12.1983 та з 16.05.1984 по 31.05.1999 працював в орендному підприємстві ШПУ-10 комбінату «Луганскшахтострой» на посаді електрослюсаря підземного .
Тож період навчання позивача дійсно, перетинається з періодами роботи позивача з 16.09.1983 по 14.12.1983 та з 16.05.1984.
Проте, беручи до уваги норми пункту "д" частини третьої статті 56 Закону № 1788-XII та пункту 8 Порядку № 637 той період навчання позивача, який не перетинається з періодом його роботи, може бути зарахований до страхового стажу позивача.
Тому суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області безпідставно не зарахувало до страхового стажу позивача спірний період навчання з 01.09.1980 по 15.09.1983 та з 15.12.1983 по 15.05.1984.
З огляду на викладене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №262940017211 від 13.02.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" підлягає скасуванню.
Зважаючи на встановлену протиправність оскаржуваного рішення від 13.02.2024 №262940017211, суд застосовуючи механізм ефективного захисту права порушеного суб'єктом владних повноважень та його відновлення вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком№1, період його роботи з 16.09.1983 по 14.12.1983 та з 16.05.1984 по 31.05.1999, зарахувати до загального страхового стажу період навчання з 01.09.1980 по 15.09.1983 та з 15.12.1983 по 15.05.1984, та повторно розглянути його заяву від 06.02.2024 про призначення пенсії відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При цьому суд зауважує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23, дії зобов'язального характеру щодо зарахування вказаних періодів до страхового стажу позивача має вчинити саме той територіальний орган Пенсійного фонду України, що був визначений за принципом екстериторіальності, як орган, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії та здійснював підрахунок його стажу, тобто в даному випадку Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.
Натомість, порушення прав позивача з боку Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві під час розгляду даної справи судом встановлено не було, оскільки оскаржуване рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії приймало Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене та встановлені обставини справи, які перевірені зібраними доказами у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
У відповідності до вимог частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 3 статті 139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Фактично предметом позову є одна вимога немайнового характеру, яка хоч і задоволена частково, але розмір компенсації за сплачений судовий збір суд визначає, виходячи з кількості (а не з розміру) задоволених (незадоволених) позовних вимог.
Керуючись статями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16,м. Київ,04053. РНОКПП/ЄДРПОУ: 42098368), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н,10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №262940017211 від 13.02.2024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком №1, період його роботи 16.09.1983 по 14.12.1983 та з 16.05.1984 по 31.05.1999, зарахувати до загального страхового стажу період навчання з 01.09.1980 по 15.09.1983, з 15.12.1983 по 15.05.1984, та повторно розглянути його заяву від 06.02.2024 про призначення пенсії відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.С. Токарева
09.05.25