Україна
Донецький окружний адміністративний суд
09 травня 2025 року Справа№200/1295/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Голошивця І.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він з 23.07.2019 по 18.02.2025 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 (далі відповідач). Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.02.2025 року №50 позивача, звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 14 лютого 2025 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Наказано виплатити грошову компенсацію за невикористані 92 дні щорічної основної та 70 днів додаткової відпусток. Позивач зауважив, що в подальшому йому стало відомо, що відповідач, обраховуючи грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір вказаної виплати, не включив суму додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168. Таким чином, бездіяльність відповідача призвела до отримання позивачем грошового забезпечення у меншому розмірі, ніж це передбачено законодавством, а тому позивач звертається з даним позовом до суду, вважаючи бездіяльність відповідача протиправною.
Відповідачем був наданий відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що позивач проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 у періоди з 23.07.2019 по 18.02.2025 року, що підтверджується відповідними документами. Відповідач зауважив, що з огляду на зміст пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, яким регламентовано підстави та порядок виплати додаткової винагороди, така винагорода виплачується лише у період дії воєнного стану, її розмір не є сталим, вона виплачується в залежності від виконання завдань, та визначається наказами командирів (начальників), що сукупно свідчить про тимчасовий характер такої додаткової винагороди. Щодо зазначених у позовній заяві правової позиції Верховного Суду, викладених в постановах від 31.03.2021 в справі № 620/2878/20, командування військової частини НОМЕР_1 звертає увагу, що згадана постанова не є релевантним джерелом права під час розгляду даної адміністративної справи, оскільки стосуються інших обставин, а саме включення до складу грошового забезпечення, з якого нарахована одноразова грошова допомога при звільненні, щомісячної додаткової грошової винагороди, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій. Така щомісячна додаткова грошова винагорода, яка виплачувалася до 28.02.2018, відповідала ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення. Натомість постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 №168 запроваджена додаткова винагорода, яка носить тимчасовий характер, оскільки запроваджена на період дії воєнного стану. Командування військової частини НОМЕР_1 звернула увагу, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено включення до складу грошового забезпечення (у тому числі і оспорюваного виду), з якого нараховується додаткова винагорода, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 №168. Відповідач зауважив, що додаткова винагорода військовослужбовцям на період дії воєнного стану не є складовою частиною грошового забезпечення, а тому у відповідача відсутні підстави для включення до складу одноразової грошової допомоги при звільненні додаткової винагороди, виплату якої передбачено постановою КМУ від 28.02.2022 № 168. Відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28.02.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Звільнено позивача від сплати судового збору. Клопотання позивача про витребування доказів задоволено. Витребувано у відповідача наступні докази: належним чином засвідчені копії: витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 про зарахування позивача до списків особового складу та на всі види забезпечення; витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 про виключення позивача зі списків особового складу та всіх видів забезпечення; відомості про нараховане та виплачене позивачу грошове забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, одноразові види грошового забезпечення) за період з 28.02.2022 по 18.02.2025 року (включно) в розрізі місяців; довідку за період з 28.02.2022 по 18.02.2025 року (включно) про нараховані позивачу суми додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168; детальний розрахунок нарахованого та виплаченого позивачу при звільненні грошового забезпечення; довідку про розмір грошової компенсації виплаченої при звільненні за невикористані дні оплачуваних відпусток із зазначенням її складових.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, про що свідчить наявність реєстрації кабінету електронного суду у позивача та у Військової частини НОМЕР_1 , про що свідчить відповідна відмітка в графі «доставлено» та в графі «дата встановлення статусу» зазначено «28.02.2025».
Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 та є громадянином України відповідно до наявної копії паспорту серії НОМЕР_3 виданим Арцизьким РВ УМВС України в Одеській області від 10.11.1996 року.
Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується наявною копією в матеріалах справи посвідчення серії НОМЕР_4 виданого ІНФОРМАЦІЯ_2 від 09.07.2021 року.
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) є юридичною особою та є суб'єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як встановлено судом відповідно до наявної в матеріалах справи копії витягу із Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.02.2025 року №50 позивача з 18 лютого 2025 року було виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Наказано: відповідно до абз.3 п.14 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплатити грошову компенсацію за 02 доби невикористаної щорічної основної відпустки за 2021 рік, 35 діб невикористаної щорічної відпустки за 2022 рік, 21 добу невикористаної щорічної відпустки за 2023 рік, за 30 діб невикористаної щорічної відпустки за 2024 рік та за 04 доби невикористаної щорічної відпустки за 2025 рік у загальній кількості - 92 дні; наказано виплатити грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки передбаченої ст.16-2 Закону України «Про відпустки», п.12. ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ч.14 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також за п.3 розділу ХХХІ наказу Міністра оборони України №260 від 07.06.2018 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» за 2021-2025 роки у загальній кількості (14 х 5) = 70 днів.
Позивач, звертаючись до суду з даним адміністративним позовом просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягає у не включенні до складу грошового забезпечення позивача сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити позивачу перерахунок грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 162 дні, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідачем на виконання вимог ухвали суду від 28.02.2025 року на адресу суду були надані: розгорнута довідка про розмір грошового забезпечення з 01.02.2022 по 31.12.2022 року; розгорнута довідка про розмір грошового забезпечення з 01.01.2023 по 31.12.2023 року, розгорнута довідка про розмір грошового забезпечення з 01.01.2024 по 31.12.2024 року та розгорнута довідка про розмір грошового забезпечення з 01.01.2025 по 18.02.2025 року, розрахунок грошового забезпечення за неповний місяць після звільнення.
З розгорнутих довідок за 2022, 2023 та 2024 роки судом встановлено, що позивачу за весь цей час Військовою частиною НОМЕР_1 нараховувалась додаткова грошова винагорода передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року.
В свою чергу слід зазначити, що у 2021 році та 2025 році позивачу не нараховувалась додаткова грошова винагорода передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року.
З розрахунку грошового забезпечення за неповний місяць судом встановлено, що Військовою частиною НОМЕР_1 було зазначено: сума належна до виплати позивачу - компенсація за невикористану основну відпустку у розмірі 88 654,60 грн. за 92 дні; компенсація за невикористану додаткову відпустку УБД у розмірі 67 454,59 грн. за 70 днів.
Відповідно до наявного в матеріалах справи відзиву відповідача на позовну заяву, останній зазначив те, що: - «[…], додаткова винагорода військовослужбовцям на період дії воєнного стану не є складовою частиною грошового забезпечення, а тому у відповідача відсутні підстави для включення до складу одноразової грошової допомоги при звільненні додаткової винагороди, виплату якої передбачено постановою КМУ від 28.02.2022 № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану. […].».
Предметом спору у цій справі є правильність обчислення розміру грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
У частині другій статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) наведений перелік складових грошового забезпечення, а саме: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За умовами частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших, утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до пункту 1 статті 10-1 Закону №2011-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей (пункт 14 статті 10-1 Закону №2011-XII).
Абзацом 7 пункту 2 статті 15 Закону №2011-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їхнього призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день звільнення таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Статтею 4 Закону України «Про відпустки» передбачені такі види щорічних відпусток, як: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством (п. 1 ст. 4 Закону).
Відповідно до ст. 16-2 вказаного Закону, зокрема, учасникам бойових дій, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Відповідно до п. 6 розд. ХХХІ «Виплата грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби» зазначеного Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, що затверджений наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197), розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова КМУ № 704), окрім тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та розмірів надбавки за вислугу років також затверджено додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 2 постанови КМУ №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу визначено здійснювати в порядку, що затверджується, зокрема, Міністром оборони (стаття 9 Закону №2011-XII).
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджено наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок №260).
Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №260, грошове забезпечення, зокрема, включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Пунктом 16 розділу І Порядку №260 передбачено, що виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.
Відповідно до пункту 6 розділу ХХХІ Порядку №260, розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.
За правилами пункту 5 розділу ХХХІІ Порядку №60, одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються: звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова КМУ №168), в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Державної прикордонної служби, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
В даному випадку суд вважає за необхідним зазначити правові висновки, які викладені в постанові Верховного Суду по справі №240/32125/23 від 23.09.2024 року: - «29. Питаннями, що належить вирішити Верховним Судом, шляхом формування відповідного висновку, в межах розгляду цієї справи є: 1) чи враховується передбачена постановою КМУ №168 щомісячна додаткова винагорода до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір допомоги на оздоровлення та допомоги при звільненні; 2) чи враховується передбачена постановою КМУ №168 щомісячна додаткова винагорода до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється компенсація за невикористані дні оплачувальних відпусток.
30. Відповідаючи на перше питання, Верховний Суд зазначає таке.
31. Приписи пунктів 1, 14 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ вказують, що ці норми встановлюють лише право військовослужбовця на отримання допомоги на оздоровлення та допомоги при звільненні зі служби.
32. Положення четвертої статті 9 Закону №2011-ХІІ є відсилочними, оскільки розміри грошового забезпечення визначає Кабінет Міністрів України, а право визначити порядок виплати грошового забезпечення законодавець, зокрема, делегував Міністру оборони України.
33. Такими нормативно-правовими актами є постанова КМУ №704, якою, з-поміж іншого, передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, крім посадового окладу; окладу за військовим званням включає і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та Порядок №260.
34. Отже, за своєю правовою природою, щомісячна додаткова винагорода, запроваджена постановою КМУ №168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану.
35. За правилами підпункту 6 розділу ХХІІІ Порядку №260 до розміру грошового забезпечення, з якого обчислюється допомога на оздоровлення не включаються винагороди, незалежно від їхнього виду (щомісячні чи одноразові).
Аналогічне виключення стосовно винагород міститься і в пункті 5 розділу ХХХІІ Порядку №260, яким визначено умови виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби.
36. Підсумовуючи викладене, Верховний Суд констатує, що делегуючи Кабінету Міністрів України право визначати розміри грошового забезпечення, а Міністру оборони України установлювати порядок його виплати, законодавець установив певну ієрархію щодо визначення переліку складових грошового забезпечення, що враховуються при обчисленні окремих видів одноразових виплат для військовослужбовців. Тому саме положення Порядку 260 унормували приписи Закону №2011-ХІІ, установивши пряму норму щодо виключення винагороди із категорії складових грошового забезпечення, з суми яких обчислюється розмір допомоги на оздоровлення.
37. Аналогічні правові висновки сформовано Верховним Судом у постанові від 08 серпня 2024 року у справі №240/26703/23.
38. За такого правового регулювання Верховний Суд дійшов висновку, що обчислюючи розмір одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби та допомог на оздоровлення за 2022 - 2023 роки, без щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168, відповідач діяв правомірно.
39. Верховний Суд відхиляє доводи ОСОБА_1 щодо застосовності правового підходу, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06 лютого 2019 року у справі №522/2738/17, правовідносини в якій виникли з приводу обчислення розміру пенсії, оскільки сформовані у цій справі висновки стосуються пенсійного забезпечення, а отже, не є релевантним до спірних правовідносин.
40. Суд також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які перевірили та відхилили аргументи ОСОБА_1, з посиланням на правову позицію Верховного Суду, висловлену у справі № 620/2878/20, оскільки у цій справі вирішувалося питання щодо включення до складу грошового забезпечення, з якого нарахована одноразова грошова допомога при звільненні, щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889. Натомість у цій справі вирішувалося питання щодо правильності обчислення розміру допомоги на оздоровлення, з урахуванням іншого виду винагороди, запровадженої постановою КМУ № 168 на період дії воєнного стану. Отже, обставини не є подібними.
41. Відповідаючи на друге питання, що стосується умов обчислення розміру компенсації за всі невикористані військовослужбовцем дні щорічної основної відпустки, то Верховний Суд констатує, що на відміну від правил обчислення розміру допомоги на оздоровлення, підпункт 6 розділу ХХХІ Порядку №260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої компенсації.
Навпаки, за приписами указаної норми до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. Тому при обчисленні розміру таких виплат, відповідач був зобов'язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням.
42. Таким чином, ураховуючи те, що додаткова винагорода, запроваджена постановою КМУ №168 є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, що відповідно до довідки військової частини від 07 листопада 2023 року №133/9275 (а.с. 59) виплачувалася позивачу, починаючи з квітня 2022 року по лютий 2023 року, Верховний Суд дійшов висновку, що указана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані ним дні щорічної основної відпустки..».
Відповідно до приписів ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд не вбачає підстав для відступу від вищенаведених правових висновків.
Слід зазначити, додаткова винагорода, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», виплачувалася позивачу щомісяця починаючи з лютого 2022 року по 31.12.2024 року за його останньою займаною штатною посадою.
Отже, для позивача вона була щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, яке мало бути включено до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір грошової компенсації за всі невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічної основної та додаткової) за: 35 днів (2022 рік) + 21 день (2023 рік) + 30 днів (2024 рік) + 14 днів (2022 рік) + 14 днів (2023 рік) + 14 днів (2024 рік), що разом становить = 128 днів.
Не включення її відповідачем до складу такого грошового забезпечення призвело до нарахування та виплати позивачу такої грошової компенсації в меншому розмірі та до порушення прав позивача на належне грошове забезпечення.
В свою чергу, з наявних в матеріалах справи доказах, а саме розгорнутих довідок грошового забезпечення за 2021 та 2025 роки судом не встановлено, що позивачу нараховувалось додаткова винагорода, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
З урахуванням наведеного позовні вимоги за 2021 рік (02 дні щорічної основної відпустки + 14 діб додаткової відпустки) та за 2025 рік (04 дні щорічної основної відпустки + 14 днів додаткової відпустки), що разом становить = 34 днів, які задоволенню в цій частині не підлягають.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, спосіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Ефективний засіб правого захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Відповідно до приписів ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням вищенаведеного суд дійшов до висновку, у розглядуваному випадку позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягає у не включенні до складу грошового забезпечення позивача сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних щорічних та додаткових відпусток у загальній кількості 128 днів, та як похідна вимога, зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити позивачу перерахунок грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних щорічних та додаткових відпусток в загальній кількості 128 днів, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до приписів ч.1 ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Враховуючи, що позивач був звільнений від сплати судового збору, таким чином підстави для розподілу судового збору відсутні.
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ), що полягає у не включенні до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних щорічних та додаткових відпусток у загальній кількості 128 днів.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) перерахунок грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних щорічних та додаткових відпусток в загальній кількості 128 днів, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
В решті позовних вимог відмовити.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 09 травня 2025 року.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.О. Голошивець