Україна
Донецький окружний адміністративний суд
за наслідками розгляду клопотання відповідача
про залишення позову без розгляду
09 травня 2025 року Справа №200/1290/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голошивець І.О., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 зазначеного у відзиві на позовну заяву щодо залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати позивачу в період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року (включно) грошового забезпечення, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на 01.01.2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, тобто без врахуванням положень пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції чинній з 29.01.2020 року);
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити позивачу перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 29.01.2020 року по 31.12.2020 року (включно), визначивши його розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року на відповідні тарифні коефіцієнти згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити позивачу перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року (включно), визначивши його розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року на відповідні тарифні коефіцієнти згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити позивачу перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року (включно), визначивши його розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року на відповідні тарифні коефіцієнти згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити позивачу перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01.01.2023 року по 19.05.2023 року (включно), визначивши його розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Звільнено позивача від сплати судового збору. Клопотання позивача про витребування доказів задоволено.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 року у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 року у задоволенні клопотання позивача про уточнення позовних вимог за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено. Ухвалено продовжити розгляд справи за первісно поданими позовними вимогами позивача.
У березні 2025 року від представника Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому, зокрема, було зазначено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, вмотивоване наступним: - «[…]. Таким чином, з урахуванням наведених правових норм, тримісячний строк звернення до суду після закінчення карантину розпочався з 01.07.2023 року. В суд з даним позовом Позивач звернувся лише 22.02.2025 року. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на звернення з позовом, тобто коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Тобто, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти. Звертаємо увагу, що предметом спору в даній справі є невиплата Позивачу під час проходження військової служби в належному розмірі посадового окладу, окладу за званням за період з 29.01.2020р. по 19.05.2023р. При щомісячному отриманні Позивачем грошового забезпечення за весь спірний період, останній повинен був знати про розмір виплаченого йому щомісячного грошового забезпечення, про складові такого грошового забезпечення, в тому числі щодо нарахованої чи не нарахованої індексації такого грошового забезпечення. Тобто, про розмір належних сум грошового забезпечення Позивач мав знати щоразу при його отриманні. А остаточно - під час свого переведення (07.11.2023р.). Разом з тим, доводів, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, Позивачем суду не наведено. Зокрема у Постанові Великої Палати Верховного суду від 19.12.2024 року у справі № 990/303/24 п.6.31. Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновку, що підставою для поновлення пропущеного строку на звернення до адміністративного суду можуть бути визнані лише обставини, які становили об'єктивну непереборну перешкоду для звернення до суду.».
Розглянувши дану заяву та матеріали справи, суд зазначає наступне.
Підстави залишення позову без розгляду передбачені ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини 1 якої суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо:
1) позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності;
2) позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано;
3) у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;
4) позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб'єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності;
5) надійшла заява позивача про залишення позову без розгляду;
6) особа, яка має адміністративну процесуальну дієздатність і за захистом прав, свобод чи інтересів якої у випадках, встановлених законом, звернувся орган або інша особа, заперечує проти позову і від неї надійшла відповідна заява;
7) провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом;
8) з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу;
9) позивач у визначений судом строк без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору;
10) після відкриття провадження судом встановлено, що позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.
Суд зауважує відповідача, що відповідно до ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 28.02.2025 року, в якій з цього приводу було зазначено наступне: - «Стосовно строку звернення позивач зазначив у своїй позовній заяві: - «Отже, до позовних вимог, які стосуються періоду з 19 липня 2022 року належить застосовувати тримісячний строк звернення до суду, відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України в редакції Закону №2352. Позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_1 повідомлення або інших документів, які б свідчили про нараховане та виплачене йому грошове забезпечення за період проходження військової служби при виключенні зі списку особового складу військової частини, Відповідачем надано не було. Вже після звільнення з військової служби, Позивачу стало відомо, що у період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року Відповідач при нараховуванні його грошового забезпечення виходив із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 року, що є протиправним. 31.01.2025 року Позивач шляхом надсилання на електронну пошту запиту на отримання публічної інформації, підписаної за допомогою особистого цифрового електронного підпису, через командира військової частини НОМЕР_2 звернувся до Відповідача з проханням надати інформацію щодо розміру застосованого прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на 01 січня якого саме календарного року) при здійсненні розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням Позивача. Проте, Відповідачем у визначений законодавством термін та на день подання позову відповідь так і не була надана. Таким чином, Позивач на день виключення зі списків особового складу військової частини не мав інформації щодо розміру застосованого прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на 01 січня якого саме календарного року) при здійсненні розрахунку його посадового окладу та окладу за військовим званням, а тому не був обізнаним про те, які кошти йому були виплачені, оскільки Відповідач не ознайомив її з розрахунком грошового забезпечення за період проходження військової служби.». З урахуванням вищенаведеного, позивач просив визнати поважними причини пропуску строку звернення в частині його позовних вимог в частині періоду з 19.07.2022 по 19.05.2023 року. Суд з підстав вищенаведеного позивачем стосовно строку звернення зазначає наступне, в матеріалах позовної заяви відсутні копії витягу із Наказу командира військової частини НОМЕР_1 щодо виключення позивача зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення станом на 07.11.2023 року. З матеріалів доданих до позовної заяви судом не встановлено, що позивача письмово повідомлено про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, що передбачено приписами ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої - Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). За відсутністю цих даних питання строку звернення в частині період з 19.07.2022 по 20.05.2023 року суд вирішить під час надання додаткових доказів від відповідача, а саме в частині часу коли було письмово ознайомлено позивача про суми, які нараховані та виплачені йому при звільненні. Окремо суд також зауважує, що відповідно до приписів ст.234 Кодексу законів про працю України, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.».
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду по справі від 28.02.2025 року, зокрема, у відповідача було витребувано: витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 про зарахування позивача до списків особового складу та на всі види забезпечення; витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 про виключення позивача зі списків особового складу та всіх видів забезпечення; докази того, що 07.11.2023 року (на день виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини) позивач був ознайомлений з розрахунком нарахованого та виплаченого йому грошового забезпечення.
В свою чергу на вимогу зазначену в ухвалі суду відповідачем було надано відзив на позовну заяву, довідку від 17.03.2025 №227/ФС та довідку про доходи від 17.03.2025 року №226 інших витребуваних судом документів надано не було.
Слід зауважити, що суд ознайомився з наявною в матеріалах позовної заяви копії витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.11.2023 року №319 та встановив, що наказ взагалі не містить суми грошового забезпечення які були нараховані та виплачені позивачеві за час проходження останнім військової служби та який саме прожитковий мінімум застосовувався при розрахунку.
Доречним буде зауважити, що відповідно до правових висновків викладених в постанові Верховного Суду від 29.11.2024 по справі №120/359/24, Суд зазначив наступне: - «43. Колегія суддів зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
44.Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
45.Відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
46.Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них, визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-XII.
47. Водночас, колегія суддів Верховного Суду вважає, що суди попередніх інстанцій безпідставно не врахували обставини, які свідчать про поважність причин пропуску строку звернення позивача до суду із позовом у цій справі, виходячи із наступного.
48.У зв'язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який, в подальшому, Указами Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022, від 18 квітня 2022 року №259/2022, від 17 травня 2022 року №341/2022, від 12 серпня 2022 року №573/2022, від 07 листопада 2022 року №757/2022, від 06 лютого 2023 року №58/2023, від 01 травня 2023 року №254/2023, від 26 липня 2023 року №451/2023, від 06 листопада 2023 року №734/2023, від 05 лютого 2024 року №49/2024, від 06 травня 2024 року №271/2024, від 23 липня 2024 року №469/2024 та від 28 жовтня 2024 року №740/2024 неодноразово продовжувався.
49. Колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що сам факт введення воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки, у зв'язку із запровадження такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.
50.Водночас, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на ту обставини, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення та відповідно до Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 "Про загальну мобілізацію" мобілізований у першу хвилю (оперативні резервісти, колишні військовослужбовці та ветерани АТО та ООС). Вказані обставини свідчать про пропуск строку звернення позивача до суду за захистом його прав з поважних причин та є підставою для поновлення судом строків, встановлених частиною другою статті 122 КАС України.
51.Аналогічний підхід було застосовано Верховним Судом під час вирішення питання про поновлення процесуальних строків в ухвалах від 02 червня 2022 року у справі №757/30991/18-а, від 14 липня 2022 року у справі №380/10696/21, від 27 липня 2022 року у справі №380/13558/21, від 27 липня 2022 року у справі №380/12913/21, від 04 серпня 2022 року у справі №420/2429/20, від 12 серпня 2022 року у справі №400/3957/21 та від 21 вересня 2022 у справі №360/4969/21.
52.Також колегія суддів зазначає, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
53. Зазначений підхід неодноразово був застосований Верховним Судом, зокрема у постановах від 11 липня 2019 року у справі №182/634/17(6-а/0182/32/2018), від 07 лютого 2023 року у справі №340/56/22, від 19 жовтня 2023 року у справі №420/1011/20, від 15 листопада 2023 року у справі №380/6752/21, від 20 грудня 2023 року у справі №460/44271/22, від 21 грудня 2023 року у справі №520/1189/23, від 12 лютого 2024 року у справі №140/10393/23, від 12 лютого 2024 року у справі №140/23249/23, від 12 лютого 2024 року у справі №140/21477/23 та від 02 липня 2024 року у справі №440/2984/21.
54. Суд також вважає за необхідне зазначити, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку із збройною агресією рф, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
55. Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, у постанові від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22.
56. В свою чергу колегія суддів вважає помилковими доводи Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, викладені у відзиві на касаційну скаргу, щодо обґрунтованого застосування судами першої і апеляційної інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21 лютого 2020 року у справі №340/1019/19, від 10 вересня 2020 року у справі №806/2321/16, від 17 вересня 2020 року у справі №640/12324/19, від 28 листопада 2022 року у справі №140/11951/21, з огляду на їх нерелевантність. Висновки у згаданих постановах сформовані за різного суб'єктного складу, за інших фактичних обставин, у різні періоди часу, різного законодавчого регулювання та його застосування.
57. На підставі викладеного, колегія суддів вважає за необхідне сформувати наступний правовий висновок щодо застосування положень статей 122 та 123 КАС України у правовідносинах, пропуск процесуального строку у яких пов'язаний саме з призовом по мобілізації до Збройних Сил України для виконання конституційного обов'язку із захисту суверенітету і незалежності Держави Україна:
Проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов'язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби:
1.Обмеження доступу до правової допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду.
2.Виконання обов'язків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори.
3.Фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду.
4.Повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов'язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку.
5.Обов'язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя: проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об'єктивною причиною пропуску процесуального строку.».
Відповідно до приписів ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд не вбачає підстав для відступу від вищезазначеного висновку Верховного Суду.
Як встановлено судом, позивач 07.11.2023 року був виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , але в свою чергу був направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 - тобто продовжив проходити військову службу в військовій частині НОМЕР_2 , доказів стосовно виключення позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 матеріали справи не містять та відповідачем не були надані.
З урахуванням вищенаведеного суд вважає за необхідним визнати поважним причини пропуску строку звернення, та як наслідок поновити строк звернення позивачу з даним адміністративним позовом в частині його позовних вимог з 19.07.2022 по 19.05.2023 року.
Додатковим варто зазначити й те, що позивач до часу звернення з даним адміністративним позовом до суду не мав інформації стосовно нарахування йому грошового забезпечення у належному розмірі, оскільки на своє звернення на час подання даної позовної заяви ним відповіді від відповідача отримано не було.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні даного клопотання представника відповідача за його необґрунтованістю та відсутністю доказів на підтвердження зазначеної своєї позиції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 123, 240, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 щодо залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її постановлення.
Суддя І.О. Голошивець