Україна
Донецький окружний адміністративний суд
08 травня 2025 року Справа№200/400/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Троянової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про стягнення заборгованості, визнання неправомірною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про стягнення заборгованості за нарахованою пенсією, яка виникла після винесення рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11.06.2018 в сумі 219141,85 грн; визнання неправомірною бездіяльності щодо невиплати заборгованості з пенсії та такою, що порушує права на отримання пенсійних виплат у встановлені строки; зобов'язання вжити заходів щодо негайного погашення заборгованості по пенсії.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року позовну заяву залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків позовної заяви.
В установлений судом строк позивачем усунуто недоліки позовної заяви у повному обсязі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) без виклику учасників справи. Витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в строк подання відзиву на позовну заяву довідку про розмір нарахованої та виплаченої пенсії ОСОБА_1 після виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі №805/2284/18-а від 11.06.2018 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 року залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до участі у справі №200/400/25 як другого відповідача. Витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в строк подання відзиву на позовну заяву довідку про розмір нарахованої та виплаченої пенсії ОСОБА_1 після виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі №805/2284/18-а від 11.06.2018 року.
За правилами частини 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином за допомогою програмного забезпечення «Електронний суд».
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11.06.2018 року по справі № 805/2284/18-а йому було призначено пенсію за віком на пільгових умовах, проте не виплачено у повному обсязі заборгованість з пенсії, яка станом на 2024 рік становила 219141,85 грн. Бездіяльність відповідача щодо невиплати заборгованості з пенсії вважає протиправною, просив задовольнити позов.
Відповідачем 1 через канцелярію суду у встановлені судом строки, надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що ОСОБА_1 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області як внутрішньо переміщена особа та отримувач пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV з 15.09.2016 згідно рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі №805/2284/18-а від 11.06.2018. Зазначив, що нарахована доплата згідно рішення суду за періоди з 15.09.2016 по 30.06.2018 та з 01.09.2018 по 31.12.2018 в сумі 223632,07 грн, підлягає виплаті коштами Державного бюджету з урахуванням вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 №1165. Протягом 2022 - 2023 років ОСОБА_1 відповідно до Порядку №1165 Головним управлінням проведено виплату коштів на погашення заборгованості в межах бюджетних призначень в загальному розмірі 4490,22 грн Залишок пенсійних виплат за минулий період, нарахованих на виконання Рішення суду за позовом ОСОБА_1 , станом на 30.09.2024 складав 219141,85 грн.
Відповідачем 2 через канцелярію суду у встановлені судом строки, надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області як внутрішньо переміщена особа та отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11.06.2018 року у справі №805/2284/18-а ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 15.09.2016 року. Частину суми нарахованої пенсії ОСОБА_1 з урахуванням положень Порядку №1165 виплачено позивачу у листопаді та грудні 2022 року, у липні, вересні, жовтні, листопаді та грудні 2023 року, у жовтні та листопаді 2024 року. Наступні виплати буде здійснено в межах наявного фінансового ресурсу.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянином України (паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Київським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області 14 серпня 1998 року) та пенсіонером за віком (посвідчення № НОМЕР_1 від 06.03.2024 року).
Відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) та відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області є суб'єктами владних повноважень - органами виконавчої влади, основним завданням яких, згідно вимог чинного законодавства, зокрема, є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення.
Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року №28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11 червня 2018 року у справі № 805/2284/18-а задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення від 26 жовтня 2017 року № 3027, зобов'язання вчинити певні дії. Визнано протиправним та скасовано рішення Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 26 жовтня 2017 року № 3027 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 із зниженням пенсійного віку відповідно до частини 1 статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Зобов'язано повторно розглянути заяву позивача від 15 вересня 2016 року № 1983 про призначення пенсії за віком відповідно до частити 1 статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із врахуванням роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року № 8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та додаткового стажу роботи, що дає право на пенсію незалежно від віку згідно зі статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зарахувавши час роботи за провідними професіями та додатково до стажу його роботи, що дає право на пенсію незалежно від віку згідно зі статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а саме 8 років, додатково зарахувавши 2 роки, а також зарахувавши час робіт, передбаченої у відповідних розділах Списку № 1, а саме за 3 роки обрахувати 2 роки 3 місяці.
На звернення позивача з питань пенсійного забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області надано відповідь листом від 09.05.2024 12021-9594/І-02/8-0500/24, відповідно до якої на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11.06.2018 по справі № 805/2284/18-а позивачу призначено пенсію за віком відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Поточна виплата пенсії здійснюється з січня 2019 року. Нарахована заборгованість на виконання рішення за період з 15.09.2016 по 31.12.2018 року у розмірі 223632,07 грн була облікована та включена до переліку отримувачів станом на 1 січня 2022 року. Виплата коштів на погашення заборгованості в межах бюджетних призначень проводиться протягом 2022-2023 років на підставі затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.10.2022 №1167 Бюджету Пенсійного фонду України на 2022 рік та затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2023 №631 Бюджету Пенсійного фонду України на 2022 рік. На момент підготовки відповіді проведено виплату коштів на погашення заборгованості в сумі 4490,22 грн. Залишок пенсійних виплат за минулий період складає 219141,85 грн. Подальша виплата буде здійснюватися на умовах Порядку №1165, після затвердження відповідних бюджетних призначень на 2024 рік.
Крім того, на звернення позивача з питань пенсійного забезпечення Департаментом пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг надано відповідь листом від 19.11.2024 року №47882-56645/І-03/8-2800/24, відповідно до якої частину нарахованої пенсії з урахуванням положень Порядку №1165 виплачено у листопаді та грудні 2022 року, у липні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2023 року, у жовтні та листопаді 2024 року. Наступні виплати буде здійснено в межах наявного фінансового ресурсу.
Окрім того, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області надано до суду довідку, відповідно до якої в жовтні-грудні 2024 року виплачено борг із переліку ПКМУ №1165 в сумі 7083,00 грн.
Отже, судом встановлено, що загальна заборгованість з пенсії за період з 15.09.2016 по 31.12.2018 року становила 223632,07 грн. При цьому, вказану заборгованість частково погашено відповідачем 1 у розмірі 4490,22 грн та відповідачем 2 у розмірі 7083,00 грн.
Таким чином, загальна сума заборгованості з пенсії за період з 15.09.2016 по 31.12.2018 року становить 212058,85 грн.
Отже, предметом спору у даній справі є наявність правових підстав для не виплати позивачу нарахованої суми заборгованості з пенсії за період з 15.09.2016 по 31.12.2018 року у розмірі 212058,85 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003.
Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Частиною 3 статті 4 Закону №1058-IV встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 Закону №1058-IV передбачено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного та соціального страхування.
Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон №1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом №1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.
За приписами статті 47 Закону №1058-VI, пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
У разі якщо особа, якій пенсія за віком призначається автоматично (без звернення особи), протягом трьох місяців не повідомила територіальний орган Пенсійного фонду, у тому числі через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про обраний нею спосіб виплати пенсії вважається, що особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
Пенсія може виплачуватися за довіреністю, порядок оформлення і строк дії якої визначаються законом. Виплата пенсії за довіреністю здійснюється протягом усього періоду дії довіреності за умови поновлення пенсіонером заяви про виплату пенсії за довіреністю через кожний рік дії такої довіреності.
Так, право на отримання пенсії є конституційною гарантією. Суми пенсії є власністю позивача, оскільки з його заробітної плати протягом трудової діяльності здійснювалися утримання (страхові внески) з метою подальшої їх виплати у вигляді пенсії при досягненні особою пенсійного віку та набуття страхового трудового стажу.
Стаття 46 Закону № 1058-VI регулює правовідносини, що виникають під час виплати пенсії за минулий час.
Так, нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Підстави припинення та поновлення виплати пенсії врегульовано статтею 49 Закону № 1058-IV.
Відповідно до зазначеної статті, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; (Положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду № 25-рп/2009 від 07.10.2009) 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
У разі виявлення недостовірних даних у документах та відомостях, на підставі яких було встановлено та/або здійснюється виплата пенсії, рішенням територіального органу Пенсійного фонду України розмір та підстави для виплати пенсії переглядаються відповідно до цього Закону без урахування таких даних.
Судом встановлено, що відповідач фактично визнає ту обставину, що пенсійні кошти за спірний період нараховані та обліковані в органі Пенсійного фонду, як заборгованість по виплаті пенсії.
Відповідач не послався на конкретну норму Закону № 1058-IV, що передбачає припинення виплати пенсії у тому числі за минулий час. Однак відповідач наполягає на тому, що виплату таких коштів буде здійснено на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1165 «Про затвердження Порядок виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території» при надходженні відповідних коштів з Державного бюджету України до бюджету Пенсійного фонду України.
Водночас, за змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
Суд звертає увагу, що зазначена постанова не є законом, а тому як підзаконний нормативно-правовий акт не може змінювати в бік звуження права громадян, які встановлені нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.
У преамбулі до Закону №1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Суд зауважує, що жодних змін до Закону № 1058-VI з приводу виплати пенсіонерам заборгованості з пенсії Верховною Радою не вносилось.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Конституційне поняття Закон України, на відміну від поняття законодавство України, не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у рішенні від 03.05.2018 за результатами розгляду зразкової справи № 805/402/18.
Верховний Суд України у своїх судових рішеннях неодноразово вказував, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі № 21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21- 44а10) і таку правову позицію підтримав Верховний Суд у постановах від 15.02.2018 у справі № 820/6514/17, від 12.02.2019 у справі № 820/1410/18, від 24.09.2021 у справі № 370/2610/17.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Також таке втручання повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, п. п. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).
Європейський суд з прав людини у п. п. 16, 17 рішення від 24 листопада 2016 року у справі "ТОВ "Полімерконтейнер" проти України" (Заява № 23620/05) наголосив, що першою і найбільш важливою вимогою статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання з боку органів державної влади у мирне володіння майном має бути законним (див. рішення у справі "Ятрідіс проти Греції" [ВП], № 31107/96, п. 58, ЄСПЛ 1999-II). Умова законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справах "Хентріх проти Франції", від 22 вересня 1994 року, п. 42, серія A № 296-A, та "Кушоглу проти Болгарії", № 48191/99, п. п. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).
Таким чином, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений саме законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що належні (законні) правові підстави для не виплати позивачу пенсії на період з 15.09.2016 по 31.12.2018 року відсутні.
Суд зазначає, що тривала не сплата особі належних їй пенсійних виплат є втручанням у право позивача на мирне володіння своїм майном.
Враховуючи наведене, позовні вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідачів щодо невиплати заборгованості з пенсії з 15.09.2016 по 31.12.2018 року в розмірі 212058,85 грн (з урахуванням вже виплачених сум заборгованості у розмірі 11573,22 грн) підлягають задоволенню.
Питання про належний спосіб захисту наведено у постанові Верховного Суду від 01.12.2020 у справі № 465/273/16-а, в якій розмежовано способи захисту "зобов'язання нарахувати та виплатити" і "стягнення коштів".
Так Верховний Суд зазначив, що реалізація права на отримання пенсії чи соціальної допомоги передбачає певну послідовність дій та рішень: звернення особи до повноваженого органу; перевірку наявності у неї права на відповідну виплату; розрахунок її розміру; прийняття рішення про призначення пенсії чи соціальної допомоги; проведення виплати. Спір може виникнути на будь-якій стадії правовідносин.
Якщо спір виник щодо неправомірної, на думку позивача, відмови у призначенні пенсії, допомоги чи іншої виплати або неправильного визначення її розміру, належним способом захисту є зобов'язання вчинити дії - нарахувати і виплатити відповідну пенсію чи допомогу. При цьому немає підстав стягувати відповідну суму, оскільки рішенням відповідного органу її ще не призначено.
Якщо пенсію чи допомогу призначено, конкретний обсяг заборгованості державного органу-боржника перед позивачем встановлений і не є предметом спору (визнається сторонами), а заборгованість виникла внаслідок протиправної бездіяльності боржника, наприклад, затримки виплати вже нарахованих коштів, або якщо сума заборгованості встановлена рішенням суду, що набрало законної сили, а суб'єкт владних повноважень не здійснює виплати, належним способом захисту порушених прав є стягнення коштів у встановленому розмірі на користь позивача.
Конкретний спосіб захисту визначає позивач. Відповідно до ч. 2, 3 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, умовою виходу за межі позовних вимог (а отже і обраного позивачем способу захисту), є досягнення найбільш повного, ефективного захисту прав особи, що узгоджується із метою адміністративного судочинства.
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Суд зазначає, що заборгованість з пенсії нарахована позивачу та ця сума не є спірною між сторонами, а тому враховуючи висновки Верховного Суду викладені у постанові від 01.12.2020 у справі №465/273/16-а, беручи до уваги встановлені судом обставини, суд вважає, що визначений позивачем у позовній заяві спосіб захисту порушеного права є належним та ефективним, а тому позовні вимоги і в цій частині підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, позовні вимоги про зобов'язання відповідача вжити заходів для негайного погашення заборгованості по пенсії не підлягають задоволенню, оскільки обраний спосіб захисту прав позивача у вигляді стягнення заборгованості з пенсії у конкретній сумі ж належним та таким, що призведе до ефективного відновлення порушених прав позивача.
Стосовно територіального органу Пенсійного фонду України, з якого необхідно стягнути заборгованість з пенсії, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 4.12 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви про переведення виплати пенсії за новим місцем проживання надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем фактичного проживання пенсіонера. Пенсійна справа не пізніше п'яти робочих днів з дня одержання запиту пересилається (електронна пенсійна справа передається) органу, що призначає пенсію, за новим місцем фактичного проживання.
Судом встановлено, що позивач на підставі запиту електронної пенсійної справи №1900-0214-9/42248 від 29.08.2024 (лист додається) у зв'язку з переїздом на нове місце проживання з 01.10.2024 перебуває на обліку як отримувач пенсії в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області, а отже, останнє є органом, який проводить нарахування та виплату позивачу.
Таким чином, заборгованість з пенсії підлягає стягненню з відповідача 2.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
За наслідками судового розгляду суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідачів щодо не виплати позивачу пенсії за період з 15.09.2016 по 31.12.2018 року у розмірі 212058,85 грн та стягнення з відповідача 2 на користь позивача заборгованість з пенсії за період з 15.09.2016 по 31.12.2018 року у розмірі 212058 (двісті дванадцять тисяч п'ятдесят вісім) грн. 85 коп.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Таким чином, судовий збір у розмірі 2120,59 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів пропорційно.
На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про стягнення заборгованості, визнання неправомірною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо не виплати ОСОБА_1 пенсії за період з 15.09.2016 по 31.12.2018 року у розмірі 212058,85 грн.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (юридична адреса: 46001, Тернопільська обл., м. Тернопіль, Майдан Волі, буд. 3, код ЄДРПОУ 14035769) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) заборгованість з пенсії за період з 15.09.2016 по 31.12.2018 року у розмірі 212058 (двісті дванадцять тисяч п'ятдесят вісім) грн. 85 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1 060 (одна тисяча шістдесят) гривень 30 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (юридична адреса: 46001, Тернопільська обл., м. Тернопіль, Майдан Волі, буд. 3, код ЄДРПОУ 14035769) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1 060 (одна тисяча шістдесят) гривень 30 коп.
Рішення прийнято, складено та підписано в повному обсязі 08 травня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Суддя О.В. Троянова