09 травня 2025 рокуСправа №160/4166/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
07.02.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини в/ч № НОМЕР_1 щодо відсутності відповіді на рапорт від “ 09» січня 2025 року щодо направлення ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця військової частини № НОМЕР_1 , на огляд до ВЛК і надання інформації про наявність службового розслідування;
- зобов'язати військову частину в/ч № НОМЕР_1 надати відповідь на рапорт від “ 09» січня 2025 року щодо направлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця військової частини № НОМЕР_1 , на огляд до ВЛК і інформації щодо матеріалів службового розслідування у разі наявності.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є військовослужбовцем військової частини № НОМЕР_1 . Вказав, що 09.01.2025 року ним був направлений за допомогою поштового зв'язку, електронної пошти, поданий через ВСП рапорт, в якому він повідомляв командиру про неспроможність виконання службових обов'язків у зв'язку зі станом здоров'я, необхідність направлення на ВЛК, потребу лікування і вимушеність самостійних дій. Однак, відповідачем рішення за результатами розгляду рапорту не прийнято, про результати розгляду рапорту позивача не повідомлено. Позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2025 відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 10.03.2025, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
20.02.2024 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позов, у якому представник у задоволенні позову просив відмовити повністю, посилаючись на те, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України від 24.01.2025 №18 мтд ОСОБА_1 з 23.01.2025 виключений з усіх видів забезпечення через те, що цього дня самовільно залишив військову частину. Наразі НОМЕР_3 батальйоном оперативного призначення військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України на виконання вимог Порядку проведення службових розслідувань у Національній гвардії України, затвердженого наказом МВС України від 21.04.2020 №347, проводиться службове розслідування для з'ясування причин та умов, що призвели до самовільного залишення військової частини або місця служби солдатом ОСОБА_1 . На підставі наданих позивачем доказів, встановлено, що до військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України не надходив рапорт із додатками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 09.01.2025 про направлення його на огляд до військово-лікарської комісії. Відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.
17.04.2025 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду справи №160/4166/25 на 30 днів.
Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) від 25.09.2024 за №194 мтд зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення солдата ОСОБА_3 , який прибув для проходження військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період.
Відповідно до первинної медичної карти ОСОБА_1 13.11.2024 отримав термічний опік обличчя пальця правої кісті 1-2 ступеня та був евакуйований до медичного закладу м. Харкова.
У період з 13.11.2024 по 20.11.2024 перебував на лікуванні у Комунальному некомерційному підприємстві Харківської обласної ради «Обласний кардіологічний центр», встановлений діагноз: термічна травма, опік полум'ям I-II-III ст. обличчя, лівої кисті 2 (1%) п.т., тимчасове порушення функції лівої кисті.
З довідки військово-лікарської комісії КНП ХОР «Обласний кардіологічний центр» від 20.11.2024 №2510 вбачається, що солдату ОСОБА_1 проведено медичний огляд ВЛК 20 листопада 2024. Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва) Термічна травма. Опік полум'ям I-II-III ст. обличчя, лівої кисті 2 (1%) п.т. Тимчасове порушення функції лівої кисті. Згідно наказу МОЗ Країни №370 віл 04.07.2007р. травма класифікується, як тяжка. Травма, ТАК, пов'язана з проходженням військової служби. Потребує відпустки для лікування у зв'язку з травмою на 30 календарних діб.
Відповідно до довідки про обставини травми, складеної 26.11.2024 №739 військовою частиною НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 солдат ОСОБА_1 отримав травмування: Опік полум'ям II а ст. обличчя, лівої кисті 1% під час повномасштабної збройної агресії Російської Федерації на територію України при виконанні службово-бойового завдання 12.11.2024 року близько 10 години 46 хвилин поблизу н.п. Липці, Харківської області, внаслідок ворожого артилерійського обстрілу, отримав травмування. В стані алкогольного та наркотичного сп'яніння не перебував.
З матеріалів справи вбачається, що у період з 16.12.2024 по 30.12.2024 перебував на стаціонарному лікуванні згідно виписки з медичної карти стаціонарного хворого №45116.
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) від 01.01.2025 за №1 мтд уважати такими, що приступили до виконання обов'язків за посадовою гранатометника 3-го відділення 2-го взводу оперативного призначення 5-ї роти оперативного призначення (на спеціальних броньованих автомобілях) 2го батальйону оперативного призначення солдата ОСОБА_1 з 01 січня 2025 за посадою зовнішнього пілота (оператора) безпілотних літальних апаратів відділення безпілотних авіаційних комплексів спеціального призначення 5-ї роти оперативного призначення(на спеціалізованих броньованих автомобілях) 2-го батальйону оперативного призначення призначеного на цю посаду наказом командира частини від 31 грудня 2024 №114о/с.
14.01.2025 позивачем був направлений за допомогою поштового зв'язку рапорт від 09.01.2025 командиру військової частини № НОМЕР_2 , начальнику медичної служби в/ч № НОМЕР_2 про неспроможність виконання службових обов'язків у зв'язку зі станом здоров'я, необхідність направлення на ВЛК, потребу лікування і вимушеність самостійних дій, в якому просив:
- прийняти і зареєструвати мій рапорт згідно статуту внутрішньої служби в журналі рапортів.
- не надавати мені наказів оскільки на сьогодні я не спроможній їх виконувати за станом здоров'я до проведення огляду (обстеження) ВЛК і встановлення рівня придатності, а також до рішення суду по справі за моїм позовом.
-надати мені направлення на обстеження до установи ВЛЕ - комісію згідно вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затв. Наказом Міноборони України від 14 серпня 2008 року №402 (розповсюджується на сферу Нацгвардії України) для обстеження, визначення лікування і встановлення рівня придатності до в/с - шляхом надсилання листом на адресу: АДРЕСА_1 або електроннй пошту.
- не рахувати мої вимушені самостійні дії і припинення служби з поважних причин як кримінальне правопорушення за ст. 402, 407 КК України.
Судом встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 центрального оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України від 23.01.2025 №201 призначено службове розслідування для з'ясування причини та умов, що призвели до самовільного залишення військової частини або місця служби солдатом ОСОБА_1 .
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 центрального оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України (по стройовій частині) від 24.01.2025 №18 мтд виключено з усіх видів забезпечення зовнішнього пілота (оператора)безпілотних літальних апаратів відділення безпілотних авіаційних комплексів спеціального призначення 5-ї роти оперативного призначення (на спеціалізованих броньованих автомобілях)2-го батальйону оперативного призначення солдата ОСОБА_1 , який з 23 січня 2025 року безпідставно відсутній.
Не отримавши відповідь на рапорт від 09.01.2025, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з ч.6 ст.2 Закону №2232-ХІІ передбачені наступні види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Відповідно до пункту 2.1 глави 2 Розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 (далі - Положення №402, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
Відповідно до пункту 1.1 глави 1 розділу II Положення №402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматись рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.
Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, згідно пункту 1.1 глави 1 розділу ІІ Положення №402: військовослужбовців до військової служби; а також з метою визначення: потреби у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва); потреби у тривалому лікуванні.
Відповідно до п. 6.1. розділу 6 Положення №402, направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться: прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, штатних ВЛК, керівниками ТЦК та СП, начальниками (керівниками) закладів охорони здоров'я за місцем лікування, органів військового управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, органами прокуратури, судом у порядку та з метою, визначеними цим Положенням.
Прямі начальники від командира окремої частини, йому рівних та вище мають право направляти підпорядкованих військовослужбовців на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби виключно за рекомендацією лікаря закладу охорони здоров'я (установи), у разі виявлення у військовослужбовця під час обстеження або лікування захворювань, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), що можуть зумовлювати непридатність до військової служби.
За нормами статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 №548-ХІV, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).
Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника (стаття 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).
Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII охорона здоров'я військовослужбовців забезпечується створенням сприятливих санітарно-гігієнічних умов проходження військової служби, побуту та системою заходів з обмеження дії небезпечних факторів військової служби, з урахуванням її специфіки та екологічної обстановки, які здійснюються командирами (начальниками) у взаємодії з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
Турбота про збереження та зміцнення здоров'я військовослужбовців - обов'язок командирів (начальників). На них покладається забезпечення вимог безпеки при проведенні навчань, інших заходів бойової підготовки, під час експлуатації озброєння і військової техніки, проведення робіт та виконання інших обов'язків військової служби.
Військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, мають право на безоплатну медичну допомогу у військово-медичних закладах охорони здоров'я. Військовослужбовці, резервісти під час служби у військовому резерві щорічно проходять медичний огляд, стосовно них проводяться лікувально-профілактичні заходи.
Відповідно до підпункту 2.1.6. Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом ГК ЗСУ від 07.04.2017 №124 (далі - Інструкція №124), зі змінами та доповненнями, рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Згідно з підпунктом 3.11.6. Інструкції №124, документи, в яких не зазначено строк виконання, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 календарних днів із моменту реєстрації документа у військовій частині (установи), до якої надійшов документ.
При цьому, 08.08.2024 набрав чинності Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 №531 (далі - Порядок №531).
Зазначений Порядок визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту.
Зокрема, з питань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання,- до наступного прямого командира (начальника).
Усні рапорти розглядаються негайно, але не пізніше ніж у строки, для розгляду рапортів у паперовій формі, визначені пунктом 9 розділу III цього Порядку (п.2 розділу ІІ Порядку №531).
Відповідно до п. 3 розділу ІІІ Порядку №531 непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку.
Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.
Згідно з п. 8 розділу ІІІ Порядку №531, початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства.
Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу.
У разі направлення рапорту засобами поштового зв'язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.
Відповідно до п. 9 розділу ІІІ Порядку №531 розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється:
1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов'язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров'я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;
2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.
Таким чином, розгляд рапорту відбувається за встановленою процедурою та в межах визначених Порядком №531 строків.
Судом встановлено, що позивачем 14 січня 2025 року засобами поштового зв'язку подано на ім'я командира Військової частини НОМЕР_2 рапорт щодо направлення його для проходження ВЛК, з метою визначення ступені придатності до військової служби в ЗСУ, а також повідомлено командира про неспроможність виконання службових обов'язків за станом здоров'я.
Представник відповідача у відзиві на позов зазначає, що на адресу військової частини НОМЕР_4 рапорт ОСОБА_1 від 09.01.2025 не надходив.
При цьому, суд зауважує, що позивачем надано суду разом з примірником рапорту від 09.01.2025 копію чеку Укрпошти про направлення рекомендованого листа на адресу Військової частини НОМЕР_2 від 14.01.2025.
Натомість представником відповідача не надано суду доказів не отримання рапорту позивача від 09.01.2025, зокрема, витягу з журналу реєстрації рапортів Військової частини НОМЕР_2 за період з 14.01.2025.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження прийняття відповідачем рішення за поданим позивачем рапортом.
Суд звертає увагу, що розглянутим вважається той рапорт, за яким прийнято вмотивоване рішення та це рішення або відповідь доведені до військовослужбовця належним чином.
Відповідь на рапорт має містити рішення з посиланням на акти законодавства та роз'ясненням порядку оскарження.
Відтак, відповідачем поданий позивачем рапорт не було розглянуто протягом визначеного Порядком №531 строку та вмотивоване рішення за результатами розгляду не прийнято.
Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відтак, під час розгляду справи знайшли підтвердження обставини допущеної відповідачем бездіяльності в частині не розгляду рапорту позивача від 09.01.2025 про направлення його для проходження медичного огляду та повідомлення командира про неспроможність виконання службових обов'язків за станом здоров'я..
Оскільки військова частина НОМЕР_2 належним чином не розглянула рапорт позивача від 09.01.2025 про направлення його для проходження ВЛК, з метою визначення ступені придатності до військової служби в ЗСУ, та не прийняла будь-яке рішення, яке б породжувало для позивача юридичні наслідки, тому в контексті спірних правовідносин необхідно зобов'язати відповідача розглянути зазначений рапорт та прийняти відповідне рішення.
Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, у зв'язку з чим адміністративний позов підлягає задоволенню.
Враховуючи, що позивач, відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішувалось.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 241-246, 250, 251, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 , що полягала у не розгляді рапорту ОСОБА_1 від 09.01.2025.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 09.01.2025 та прийняти відповідне вмотивоване рішення за результатом розгляду.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець