ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА про відмову у забезпечення позову
09 травня 2025 р.Справа №160/13154/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, перевіривши заяву представника заявника Андрієнко Вікторії Анатоліївни про забезпечення позову у справі за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта Альянс Трейд» в особі представника Андрієнко Вікторії Анатоліївни до Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська область) про визнання протиправною та скасування постанови,-
07.05.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта Альянс Трейд» в особі представника Андрієнко Вікторії Анатоліївни до Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська область), в якій представник позивача просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) від 25.03.2025 року №12-16/25 про накладення на ТОВ «Нафта Альянс Трейд» штрафу у сумі 170 000 грн. (сто сімдесят тисяч гривень).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 18.03.2025 року ТОВ «Нафта Альянс Трейд» одержало, направлення на проведення перевірки № 4-38-16 від 14.03.2025 року, зі змісту якого вбачається, що остання буде здійснюватися посадовою особою органу державного ринкового нагляду - начальником відділу державного ринкового нагляду Панікаровою І.В., яка призначена відповідно до наказу Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) від 14.03.2025 року №119-ТП на проведення планового заходу державного нагляду (контролю), перевірки щодо характеристик продукції, тип перевірки - планова, предметом перевірки є автомобільні бензини, дизельне паливо: на ТОВ «Нафта Альянс Трейд» (код ЄДРПОУ 42407676), місцезнаходження юридичної особи: 49000, м. Дніпро, вул. Писаржевського, 11, місце розташування АЗС: м. Дніпро, вул. Київська, 2А. Водночас, наказ, на підставі якого мало бути видано це направлення, позивачу надано не було. Крім того, 18.03.2025 року позивачем було отримано лист від відповідача з вимогою надати перелік документів, які передбачені п. 7 ст. 23 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» по місцю розповсюдження продукції, за адресою м. Дніпро, вул. Київська, 2А. На означений лист від 18.03.2025 року та направлення на проведення перевірки №4-38-16 від 14.03.2025 року, позивачем було надіслано відповідь до Державної екологічної інспекції Придніпровського округу 19.03.2025 року. Натомість, 14.04.2025 року позивач отримав від відповідача супровідний лист та акт перевірки характеристик продукції від 20.03.2025 року, в якому відповідачем були вказані, виявлені під час перевірки, наступні порушення: інформація щодо переліку видів палива, що розповсюджується на вказаній АЗС та їх кількість на час перевірки, паспорти якості та декларації про відповідність на автомобільні бензини та дизельне паливо, а також документи, що дають змогу відстежити походження відповідної продукції та її подальший обіг (товарно-супровідна документація або договори) не надано. Крім того, відповідач посилався на порушення позивачем п. 7 ст. 23 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції». 14.04.2025 року ТОВ «Нафта Альянс Трейд» також було отримано постанову Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) про накладення штрафу від 25.03.2025 року №12-16/25, в якій відповідач постановив: ТОВ «Нафта Альянс Трейд» сплатити у 15-денний строк штраф у розмірі десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 170 000 грн. (сто сімдесят тисяч) гривень. Підставою для накладення вищевказаного штрафу зазначено порушення позивачем вимог п.6 ч.4 ст. 44 ЗУ, а саме - створення перешкод у проведенні перевірки характеристик продукції шляхом недопущення проведення перевірки та невиконання законних вимог посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд. ТОВ «Нафта Альянс Трейд» вважає вищевказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Державною екологічною інспекцією Придніпровського округу, в особі начальника відділу державного ринкового нагляду Понікаровою І.В., було порушено вимоги чинного законодавства, а саме обов'язок своєчасно ознайомлювати керівників суб'єктів господарювання, їх заступників або уповноважених ними осіб, фізичних осіб-підприємців та декларантів із результатами перевірок, проведених у межах ринкового нагляду і контролю продукції. Відповідно до встановленого законодавством порядку, результати перевірок повинні бути надані для ознайомлення у визначені строки. Проте у даному випадку ці строки були порушені, що позбавило суб'єкта господарювання можливості оперативно ознайомитися з результатами перевірки, надати; зауваження або заперечення та, за необхідності, вжити заходів для усунення виявлених, порушень. Крім того, під час проведення перевірки та складання протоколу про накладення штрафу керівник підприємства був відсутній. Це унеможливило його участь у перевірці, надання пояснень та заперечень щодо встановлених обставин. Незабезпечення присутності керівника або уповноваженої особи підприємства під час здійснення перевірочних заходів та оформлення результатів перевірки є додатковим процесуальним порушенням з боку Інспекції та свідчить про недотримання встановлених законодавчих гарантій прав суб'єкта господарювання при здійсненні ринкового нагляду. На переконання позивача, під час проведення перевірки та складання акту перевірки характеристик продукції №19/16/25 від 20.03.2025 року, директор ТОВ «Нафта Альянс Трейд» або уповноважена ним особа були відсутні. Відсутність представника підприємства на момент здійснення контрольних заходів та оформлення відповідного акта є грубим порушенням чинного законодавства у сфері ринкового нагляду. Неналежне інформування або запрошення керівника ТОВ «Нафта Альянс Трейд» на проведення перевірки, що призвело до його фактичної відсутності, свідчить про істотне порушення процедури проведення ринкового нагляду. У свою чергу, це ставить під сумнів об'єктивність висновків, викладених в акті перевірки характеристик продукції №19/16/25 від 20.03.2025 року, а також законність подальших процесуальних рішень, прийнятих на його підставі, зокрема складання протоколу та винесення постанови про накладення штрафу. Під час проведення перевірки, складання акту перевірки характеристик продукції №19/16/25 від 20.03.2025 року та протоколу про накладення штрафу, директора ТОВ «Нафта Альянс Трейд» або уповноваженої ним особу не були запрошені. Відсутність представника підприємства на момент здійснення контрольних заходів та оформлення відповідного акта унеможливило його участь у перевірці, надання пояснень та заперечень щодо встановлених обставин, що є грубим порушенням чинного законодавства у сфері ринкового нагляду. Зазначене підтверджується й відсутністю підписів директора скаржника у тексті акту перевірки та протоколу про накладення штрафу. Незабезпечення присутності керівника або уповноваженої особи підприємства під час здійснення перевірочних заходів та оформлення результатів перевірки є додатковим процесуальним порушенням з боку Інспекції та свідчить про недотримання встановлених законодавчих гарантій прав суб'єкта господарювання при здійсненні ринкового нагляду. Неналежне інформування або не запрошення керівника ТОВ «Нафта Альянс Трейд» на проведення перевірки, що призвело до його фактичної відсутності, свідчить про істотне порушення процедури проведення ринкового нагляду. У свою чергу, це ставить під сумнів об'єктивність висновків, викладених в акті перевірки характеристик продукції №19/16/25 від 20.03.2025 року, а також законність подальших процесуальних рішень, прийнятих на його підставі, зокрема складання протоколу та винесення постанови про накладення штрафу. Таким чином, дії Державної екологічної інспекції Придніпровського округу грубо порушили права та законні інтереси ТОВ «Нафта Альянс Трейд», що є самостійною підставою для визнання результатів перевірки та прийнятих за її результатами актів протиправними і скасування відповідної постанови про накладення штрафу. В акті про відмову у проведенні перевірки та протоколі державний інспектор взагалі не зазначає, що недопущення до перевірки здійснено працівниками ТОВ ТОВ «Нафта Альянс Трейд» на АЗС. Ця позиція відображається й в постанові про накладення штрафу. При цьому в акті перевірки інспектор вказує, що факт створення перешкоди у проведенні перевірки полягав у листі ТОВ «Нафта Альянс Трейд» до інспекції від 19.03.2025 року. Дійсно, позивач 19.03.2025 року надав письмову відповідь до Державної екологічної: інспекції, в якій обґрунтовано зазначив, що: перевірка не відповідає положенням затвердженого секторального плану; об'єкт перевірки (АЗС) та сам суб'єкт господарювання (ТОВ «Нафта Альянс Трейд») відсутні у переліку суб'єктів, до яких мала б здійснюватися планова перевірка у 2025 році; таким чином, перевірка не мала жодних законних підстав. Отже, відповідь на направлення про проведення перевірки ТОВ «Нафта Альянс Трейд» не містила категоричної відмови у проведенні перевірки, а лише обґрунтування причин її недопуску з посиланням на чинне законодавство. Відсутній умисел у створенні перешкод. На думку позивача, державний інспектор порушив право суб'єкта господарювання щодо присутності керівника або уповноваженої ним особи під час розгляду справи про накладення штрафу. Таким чином, дії Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) грубо порушили права та законні інтереси ТОВ «Нафта Альянс Трейд», що є самостійною підставою для визнання результатів перевірки та прийнятих за її результатами актів протиправними і скасування відповідної постанови про накладення штрафу. ТОВ «Нафта Альянс Трейд» не отримувало наказу, на підставі якого було оформлено направлення №4-38-16 від 14.03.2025 року. Отже, жодного правового акту, який би надавав посадовій особі Відповідача повноваження здійснювати перевірку у зазначеного суб'єкта господарювання, надано не було. Це є істотним процесуальним порушенням, яке позбавило позивача можливості знати про обсяг та предмет перевірки, її правову підставу, унеможливило ефективну реалізацію права на захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Без виданого у законному порядку наказу проведення перевірки є протиправним, а, будь-які її результати - недійсними. Таким чином, перевірка була проведена без належного правового оформлення, що позбавило позивача можливості реалізувати права на ознайомлення з підставами перевірки, її предметом та обсягом. Крім того, направлення на перевірку №4-38-16 від 14.03.2025 року не є самостійною підставою для перевірки. Без належного наказу направлення є юридично нікчемним. У цьому випадку - направлення №4-38-16 від 14.03.2025 року не є легітимним документом, оскільки наказ, на який воно начебто спирається, позивач не отримував і не був з ним ознайомлений. Отже, постанова про накладення штрафу від 25.03.2025 року №12-16/25 базується на суб'єктивному трактуванні дій працівників ТОВ «Нафта Альянс Трейд», без належного документального підтвердження факту «перешкоджання». Жодних актів, пояснень, відеозаписів чи інших доказів, що підтверджують склад правопорушення, надано не було. 29.04.2025 року представником ТОВ «Нафта Альянс Трейд» було направлено скаргу на постанову Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська область) про накладення штрафу від 25.03.2025 року № 12-16/25. Тож, 02.05.2025 року ТОВ «Нафта Альянс Трейд» отримало відповідь на означену скаргу, в якій відповідач зазначає, що керівником товариства не піднімалось питання, щодо надання йому наказу на проведення перевірки. Посилання представників інспекції на те, що питання про надання наказу на проведення заходу державного нагляду (контролю) суб'єктом господарювання під час перевірки не підіймалося, не звільняє інспекцію від обов'язку надати відповідний наказ. Такий обов'язок є імперативним і прямо передбачений чинним законодавством. Крім того, представник Інспекції у відповіді на скаргу зазначає, що керівнику ТОВ «Нафта Альянс Трейд» у телефонному режимі було запропоновано під'їхати та ознайомитись з актом перевірки , але це твердження не відповідає дійсності та є, безпідставним. У жодній формі - ані письмово, ані усно - керівнику товариства не надходило жодного офіційного запрошення, повідомлення або інформування про можливість або необхідність з'явитися до Інспекції з метою ознайомлення з актом перевірки. У матеріалах справи відсутнє будь-яке документальне підтвердження здійснення такого повідомлення чи запрошення. Інспекцією жодним чином не було забезпечено виконання цих вимог - акт перевірки ТОВ «Нафта Альянс Трейд» не надавався, права підприємства були грубо порушені, що унеможливлює визнання результатів перевірки правомірними. Відтак, доводи відповідача щодо створення перешкод ТОВ «Нафта Альянс Трейд» у проведенні перевірки, характеристик продукції є необґрунтованими, а тому постанова про накладення штрафу є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.05.2025 року зазначена вище справа розподілена та передана судді Пруднику С.В.
Одночасно із поданою до суду позовною заявою представником заявника Андрієнко Вікторією Анатоліївною до суду подано заяву про забезпечення позову, в якій представник просить суд:
- зупинити стягнення в рамках виконавчого провадження №77990309, відкритого Соборним відділом державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо примусового виконання постанови Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) від 25.03.2025 року №12-16/25 про накладення на товариство з обмеженою відповідальністю «Нафта Альянс Трейд» штрафу у сумі 170 000 грн. (сто сімдесят тисяч гривень), до набрання законної сили рішенням суду по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта Альянс Трейд» до Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) про визнання протиправною та скасування постанови від 25.03.2025 року №12-16/25.
Аргументи даної заяви зводяться до наступного. Так, 14.04.2025 року ТОВ «Нафта Альянс Трейд» було отримано постанову Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) про накладення штрафу від 25.03.2025 року №12-16/25, в якій відповідач постановив: ТОВ «Нафта Альянс Трейд» сплатити у 15-денний строк штраф у розмірі десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 170 000 грн. Підставою для накладення штрафу зазначено порушення скаржником вимог п.6 ч.4 ст. 44 ЗУ, а саме - створення перешкод у проведенні характеристик продукції шляхом недопущення проведення перевірки та невиконання законних вимог посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд. Представник заявника вважає, що оскаржувана постанова від 25.03.2025 року №12-16/25 є протиправною, прийнята безпідставно та з порушенням вимог Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», а тому підлягає скасуванню, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовною заявою. Так, у позовній заяві ТОВ «Нафта Альянс Трейд» посилається на те, що перевірка була проведена відповідачем без належного правового оформлення, що позбавило скаржника можливості реалізувати свої права на ознайомлення з підставами перевірки, її предметом та обсягом та надання своїх пояснень та заперечень під час складання постанови. Наказ є обов'язковою процесуальною підставою для оформлення направлення на перевірку. Без такого наказу направлення є юридично нікчемним, а дії посадових осіб-незаконними. Однак, 18.03.2025 року відповідачем було надано ТОВ «Нафта Альянс Трейд» лише направлення на проведення перевірки №4-38-16 від 14.03.2025 року, зі змісту якого вбачається, що остання буде здійснюватися посадовою особою органу державного ринкового нагляду - начальником відділу державного ринкового нагляду Панікаровою І.В., яка призначена відповідно до наказу Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) (надалі - Інспекція) від 14.03.2025 року №119-ТП на проведення планового заходу державного нагляду (контролю), перевірки щодо характеристик продукції, тип перевірки - планова, предметом перевірки є автомобільні бензини, дизельне паливо: на ТОВ «Нафта Альянс Трейд» (код ЄДРПОУ 42407676), місцезнаходження юридичної особи: 49000, м. Дніпро, вул. Писаржевського, 11, місце розташування АЗС: м. Дніпро, вул. Київська, 2А. Підставою проведення перевірки зазначено Секторальний план державного ринкового нагляду на 2025 рік, затвердженого Т.в.о. голови Державної екологічної інспекції від 24.11.2024 року. Під час перевірки позивачем підстав для проведення перевірки, які зазначені у направленні, позивач із відкритих джерел в мережі Internet дізнався, що зазначений секторальний план, на який посилається ДЕІ у направленні на проведення перевірки, не затверджувався. Натомість, на офіційному веб-сайті Держекоінспекцїї України наявний секторальний план, затверджений Т.в.о. голови Державної екологічної інспекції від 21.11.2024 року, що об'єктивно виключало можливість встановити перелік продукції, яка підлягає державному ринковому нагляду на 2025 рік та законність підстави для проведення перевірки. У зв'язку із чим, ТОВ «Нафта Альянс Трейд» просило перевіряючих надати для ознайомлення наказ, на підставі якого було оформлено направлення №4-38-16 від 14.03.2025 року. Однак, такий наказ, або його копія представнику позивача відповідачем надано не було. Отже, на момент початку перевірки жодного правового акту, який би надавав посадовій особі відповідача повноваження здійснювати перевірку у зазначеного суб'єкта господарювання, надано не було, що знову ж не надавало можливості встановити підставу проведення перевірки, її тип та предмет. В той же час, звертаю увагу суду, що згідно діючого законодавства, направлення на перевірку № 4-38-16 від 14.03.2025 року не є самостійною підставою для перевірки. Відповідно до частини сьомої статті 6 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукцію, направлення на проведення перевірки оформлюється виключно на підставі виданого наказу. А отже, вимога позивача про надання для ознайомлення наказу про проведення перевірки була законною та обґрунтованою. Крім того, ознайомившись на офіційному сайті Державної екологічної інспекції України з планом здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державної екологічної інспекції України на 2025 рік, затвердженим наказом Держекоінспекції від 28.11.2024 року №151, ТОВ «Нафта Альянс Трейд» виявило відсутність інформації щодо наявності TOB «HAT» у переліку підприємств, щодо яких прийнято рішення про проведення планової перевірки на 2025 рік. В подальшому, 18.03.2025 року позивачем було отримано лист від Інспекції з вимогою надати перелік документів, необхідних для досягнення мети перевірки по місцю розповсюдження продукції, за адресою м. Дніпро, вул. Київська, 2А. На означений лист від 18.03.2025 року та направлення на проведення перевірки №4-38-16 від 14.03.2025 року, позивачем було надіслано відповідь до Державної екологічної інспекції Придніпровського округу 19.03.2025 року, в якій було зазначено, що Інспекцією не було дотримано обов'язкових вимог законодавства, що може бути підставою для не допуску перевіряючих. Даний лист скаржником обґрунтовано наступним: перевірка не відповідає положенням затвердженого секторального плану; об'єкт перевірки (АЗС) та сам суб'єкт господарювання (ТОВ «Нафта Альянс Трейд») відсутні у переліку суб'єктів, до яких мала б здійснюватися планова перевірка у 2025 році; перевірка не мала жодних законних підстав. Тому, відповідь ТОВ «Нафта Альянс Трейд» на направлення про проведення перевірки не містила категоричної відмови у проведенні перевірки, а лише зазначала про відсутність необхідних документів для початку планової перевірки, які відповідно до законодавства можуть бути підставами для недопуску до перевірки. Отже, TOB «HAT», користуючись своїми правами, просило перевіряючих надати документи, що підтверджують законність підстав для проведення перевірки, що свідчить про відсутність умислу у створенні перешкод, щодо проведення перевірки. Однак, Інспекція жодним чином не відреагувала на зауваження скаржника та не надала належних документів, які б підтверджували законність перевірки. Навпаки, продовжуючи порушувати права позивача, відповідач самостійно, без участі позивача провів перевірку та склав акт перевірки. При цьому, ані про час і місце проведення перевірки, ані про час та місце винесення постанови позивач повідомлений не був, що зумовило складання протиправного акту та винесення протиправної постанови відповідача про притягнення Позивача до відповідальності у вигляді штрафу. Таким чином, відповідачем було порушено вимоги ст. 17 Закону № 2735, відповідно до яких посадові особи, які здійснюють ринковий нагляд, зобов'язані: 1) додержуватися вимог цього Закону, Митного кодексу України. Закону України "Про загальну безпечність нехарчової продукції" та виданих відповідно до них нормативно- правових актів; 2) об'єктивно та неупереджено здійснювати ринковий нагляд і контроль продукції у межах повноважень, визначених законами України; 3) дотримуватися ділової етики у взаємовідносинах із суб'єктами господарювання та декларантами; 4) не перешкоджати під час вжиття заходів ринкового нагляду і контролю продукції здійсненню господарської діяльності; 5) забезпечувати відповідно до вимог цього Закону конфіденційність інформації, одержаної під час здійснення ринкового нагляду і контролю продукції; 6) пред'являти службові посвідчення, а посадові особи, які здійснюють ринковий нагляд, - також направлення на проведення перевірки; 7) ознайомлювати керівників суб'єктів господарювання. їх заступників або уповноважених ними осіб, фізичних осіб - підприємців та декларантів з результатами перевірок, проведених у межах ринкового нагляду і контролю продукції, у строки, передбачені законодавством; 8) у межах своєї компетенції надавати суб'єкту господарювання безоплатну консультаційну підтримку з питань здійснення ринкового нагляду в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; 9) дотримуватися встановлених цим Законом принципів, вимог та порядку здійснення заходів ринкового нагляду; 10) не перешкоджати праву суб'єктів господарювання на законний захист своїх прав та інтересів. Натомість, 14.04.2025 року позивач, окрім постанови про притягнення позивача до відповідальності, отримав від Інспекції супровідний лист та акт перевірки характеристик продукції від 20.03.2025 року, в якому Інспекцією були вказані, виявлені під час перевірки, наступні порушення: інформація щодо переліку видів палива, що розповсюджується на вказаній АЗС та їх кількість на час перевірки, паспорти якості та декларації про відповідність на автомобільні бензини та дизельне паливо, а також документи, що дають змогу відстежити походження відповідної продукції та її подальший обіг (товарно-супровідна документація або договори) не надано. Крім того, Інспекція посилалась на порушення скаржником п.7 ст. 23 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції». Отже, відповідачем було грубо порушено процедуру проведення перевірки та право TOB «HAT» бути присутнім в момент складання інспектором постанови про накладення штрафу. Це є істотним процесуальним порушенням, яке позбавило позивача можливості - знати про обсяг та предмет перевірки, її правову підставу, унеможливило ефективну реалізацію права на захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказані численні порушення відповідача й стали підставою для звернення спочатку до безпосередньо відповідача із скаргою (в порядку адміністративного оскарження), а наразі із даною позовною заявою до суду. Відтак, постанова Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) від 25.03.2025 року №12-16/25 про накладення на ТОВ «Нафта Альянс Трейд» штрафу у сумі 170 000 грн., не відповідає критеріям правомірності, встановлених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є протиправною та підлягає скасуванню. Оскаржуване рішення відповідача є протиправним та перешкоджає здійсненню нормальної господарської діяльності позивача, прийнято не у спосіб та не в порядку, встановленому Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами України, і підлягає скасуванню, оскільки жодних підстав для його прийняття не було. Скасування протиправного рішення в даному випадку є належним способом захисту порушеного права позивача, з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин. Причиною, у зв'язку з якою потрібно забезпечити позов, є те, що відповідач звернувся до Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про відкриття виконавчого провадження за оскаржуваною постановою та 05.05.2025 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та накладено арешт на розрахункові рахунки позивача в рамках виконавчого провадження 77990309. Тобто, державним виконавцем розпочато процедуру примусового виконання оскаржуваної постанови. Це свідчить про можливість виконання оскаржуваної постанови у примусовому порядку до вирішення судом питання про протиправність чи законність винесеної Відповідачем постанови про накладення штрафу та ухвалення рішення в адміністративній справі. Представник заявника вважає, що дії відповідача (заблокування розрахункових рахунків), призводять до непоправних наслідків у вигляді перешкоджання законній господарській діяльності підприємства позивача. Виконання оскаржуваної постанови унеможливить захист і поновлення порушених прав та законних інтересів позивача у разі ухвалення рішення суду на його користь. Тому, невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, а також ускладнить їх відновлення або взагалі унеможливить. Тобто на даний час існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, у зв'язку з чим для відновлення прав та інтересів позивача необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. На переконання представника заявника, невжиття заходів забезпечення позову призведе до примусового виконання постанови відповідача, тривалого перешкоджання господарської діяльності позивача, оскільки позивач здійснює закупівлю свого товару через торги, та сплачує за товар виключно у безготівковій формі через розрахункові рахунки, на які наразі (через відкриття виконавчого провадження) накладений арешт. Крім того, представник заявника просить звернути увагу на наявні ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.05.2025 року, зазначена вище заява про забезпечення позову була розподілена та передана судді Пруднику С.В.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахування вищенаведеного положення КАС України, розгляд заяви представника заявника Андрієнко Вікторії Анатоліївни про забезпечення позову про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.
Перевіривши доводи заяви про забезпечення позову письмовими доказами, суд дійшов висновку, що така заява не підлягає задоволенню з наступних мотивів і підстав.
Відповідно до частин першої, другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Отже, суд може забезпечити позов лише за наявності однієї з двох підстав, а саме: ускладнення або неможливість виконання рішення суду чи відновлення порушених прав позивача внаслідок невжиття заходів забезпечення позову та очевидна протиправність рішення, яким порушуються права, свободи та інтереси особи, що звернулась до суду.
Водночас, згідно з частиною першою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною другою цієї статті визначено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
При цьому, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Отже, однією з необхідних передумов вжиття заходів забезпечення адміністративного позову є вірогідність того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 року у справі №826/8556/17, від 03.10.2018 року у справі №826/5233/18.
При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Суд наголошує, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має враховувати докази, надані на підтвердження вказаних заявником обставин, та повинен пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі.
Однак, позивачем не було надано доказів існування ризику стягнення з нього штрафу за спірною постановою, у тому числі, доказів щодо відкритого виконавчого провадження на підставі спірної постанови.
Обґрунтовуючи необхідність забезпечення адміністративного позову, представник заявника переслідує мету зупинити дію постанови про накладення штрафу в частині стягнення коштів з позивача, оскільки припускає, що у разі невжиття заходів забезпечення позову це може істотно ускладнити або навіть унеможливити виконання рішення суду про задоволення позову, ефективний захист та поновлення порушених прав.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 7 ст. 44 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" суб'єкт господарювання має сплатити штраф у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання постанови про його накладення.
У разі несплати штрафу в зазначений строк примусове виконання постанов про накладення штрафу здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Водночас, суб'єкт господарювання має право оскаржити рішення органу ринкового нагляду про накладення штрафу до керівника органу ринкового нагляду, а також у судовому порядку. У разі оскарження рішення у суді суб'єкт господарювання сплачує штраф після прийняття відповідного рішення керівником органу ринкового нагляду або судом.
Таким чином, з огляду на вказану норму, суд зазначає, що у разі оскарження постанови відповідача законом прямо передбачена можливість сплати штрафу за оскаржуваною постановою після прийняття відповідного рішення судом. А тому, на думку суду, відсутні підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії спірної постанови.
Суд зазначає, що ймовірне настання певних негативних наслідків для позивача у спірних правовідносинах ще не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову. Адже чинне законодавство передбачає захист порушеного права, в тому числі шляхом відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав позивача, якщо таке буде встановлено при вирішенні спору по суті.
Отже, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість істотного ускладнення ефективного захисту порушеного права або поновлення порушених прав та інтересів позивача, без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
У питанні щодо вжиття заходів забезпечення позову Верховний Суд сформував сталу правову позицію щодо застосування норм процесуального права, яка полягає в наступному: «Безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі».
Такий правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі №826/16509/18 та від 26.12.2019 року у справі № 640/13245/19, від 20.03.2019 року у справі №826/14951/18.
З наведеного суд не вбачає достатніх підстав для висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Представником заявника не доведено існування обставин, вказаних у частині 2 статті 150 КАС України та не доведено необхідність вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням положень частини 2 статті 150 КАС України, у зв'язку з чим суд вважає, що в задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 156, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви представника заявника Андрієнко Вікторії Анатоліївни про забезпечення позову - відмовити повністю.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С. В. Прудник