09 травня 2025 рокуСправа №160/21801/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучугурної Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,
Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду за належністю з Кіровоградського окружного адміністративного суду супровідним листом від08.08.2024 №11434/24 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії з 04.06.2024, №112850004299, ГУПФ України в Дніпропетровській області і від 20.06.2024 ГУ ПФ України в Кіровоградській області відповідно до норм законодавства України;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській
області, Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області відновити порушене право з 04.06.2024 ОСОБА_1 на отримання належної пенсії, право на отримання якої в нього виникло як учасника бойових дій з 10 травня 2022 року відповідно до п. 2.3. Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України №530 від 14 серпня 2014 року, Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Закону України «Про пенсійне забезпечення», з підвищенням її в розмірі 25% прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність (стаття 12 Закону України від 22.10.1993 № 3551 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») та виплатою цільової грошової допомоги на прожиття у розмірі 40 грн (Закон України від 16.03.2004 № 1603 «Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни»), сплачувати щомісячну державну адресну допомогу до пенсії у разі коли щомісячний розмір пенсійних-виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, установлених законодавством) не досягатиме 4 958 грн (постанова КМУ від 28.07.2010 № 656 «Про встановлення щомісячної державної адресної допомоги до пенсії особам з інвалідністю внаслідок війни та учасникам бойових дій») та зарахувати період мобілізації на військову службу з 10 травня 2022 року по 31 липня 2024 року до стажу в потрійному розмірі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є учасником бойових дій, його вік складає 56 повних років, тому він вважає, що має право на пенсію відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 27.05.2024 позивач звернувся до органів пенсійного фонду із заявою про призначення йому пенсії. Однак, рішенням, прийнятим Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, йому було відмовлено у призначенні пенсії. Позивач не погоджується з таким рішенням органів пенсійного фонду, тому і звернувся з цим позовом до суду. Також позивач не погоджується з тим, що період проходження ним військової служби в особливий період не був зарахований до його стажу з розрахунку один місяць служби за три.
Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/21801/24 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.
Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів.
Від відповідача-2 через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позов, згідно з яким відповідач-2 заперечує проти позову і вказує, що відсутні правові підстави для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити певні дії, оскільки заява позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області не розглядалася та не вчинялося будь-яких дій або бездіяльності щодо позивача. Такожвідповідач-2 зазначив, що позивачу правомірно відмовлено у призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи.
Від позивача засобами поштового зв'язку надійшла відповідь на відзив відповідача-2, у якій він вказав, що обставини, викладені у відзиві на позов, не відповідають дійсності та, посилаючись підстави, зазначені ним у позові, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Від відповідача-1 через систему «Електронний суд» також надійшов відзив на позов, у якому він вказав, що не визнає позовні вимоги та зазначив, що на час подання заяви про призначення пенсії страховий стаж позивача становив 23 роки 05 місяців 07 днів, що недостатньо для призначення пенсії за віком згідно з нормами статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». До страхового стажу позивача не зараховано період роботи у фермерському господарстві з 20.03.1993 по 25.08.1993, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (Довідка ОК-5) відсутні відомості про сплату страхових внесків. Щодо зарахування до страхового стажу роботи один місяць служби за три місяці періоду військової служби під час мобілізації, відповідач-1 зазначив, що відсутня довідка про безпосередню участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Також відповідач-1 зазначив, що згідно зі ст. 57 Закону України «Про пенсійне забезпечення» військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов'язку, а також перебування в партизанських загонах і з'єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям. Пославшись на дану норму та на пункт 3 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 (зі змінами), відповідач-1 вказав, що період військової служби позивача під час загальної мобілізації з 10.05.2022 по 22.07.2024 підлягає зарахуванню до його страхового стажу в одинарному розмірі.
Від позивача засобами поштового зв'язку надійшла відповідь на відзив відповідача-1, у якій він зазначив, що викладене у відзиві на позовну заяву не відповідає обставинам справи. Посилаючись на доводи, зазначені в позовній заяві, вказав, що його військова служба підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць за три місяці, в тому числі підлягає зарахуванню до трудового стажу його військова служба на цей час.
Ухвалою суду витребувано у відповідачів копію пенсійної справи позивача.
Копію пенсійної справи ОСОБА_1 надано до суду відповідачем-2 разом із відзивом на позовну заяву.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 (позивач) 27.05.2024 звернувся до органів пенсійного фонду із заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
04.06.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийняло рішення № 112850004299 про відмову у призначенні пенсії.
У рішенні, з-поміж іншого, зазначено про таке.
Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 27.05.2024.
Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вік заявника 56 років 7 місяців.
Пенсійний вік, визначений пунктом 4 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 55 років.
Необхідний страховий стаж, визначений пунктом 4 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», становить не менше 25 років.
Страховий стаж особи становить 23 роки 5 місяців 7 днів.
Результати розгляду документів, доданих до заяви: до розрахунку страхового стажу не зараховано період роботи у фермерському господарстві з 20.03.1993 по 25.08.1993, зарахувати можливо буде при умові сплати страхових внесків.
Додатковий коментар: відмовлено в призначенні пенсії в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи.
Позивач не погоджується з таким рішенням органів пенсійного фонду, тому і звернувся з цим позовом до суду. Крім цього, позивач не погоджується з тим, що період проходженням ним військової служби не був зарахований до його страхового стажу з розрахунку один місяць служби за три.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-ІV), який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Цей Закон також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №1058-IV, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20, 21 і 25 частини першої статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12, 13 і 16 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (крім працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів), особи з числа резервістів, військовозобов'язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім'ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до пунктів 3 і 4 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, пункту 5 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, а також пункту 6 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд зазначає, що за вказаною нормою Закону право на пенсію мають, зокрема, військовослужбовці, які брали участь у бойових діях, у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. При цьому, пенсія призначається чоловікам після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років.
Суд установив, що ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням, копія якого надана до матеріалів справи.
Крім цього, до матеріалів справи надано військовий квиток позивача, в якому зазначено, що позивач 04.03.2022 був призваний на військову службу згідно з Указом Президента України №69 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію». У період з 05.03.2022 по 10.05.2022 позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . 10.05.2022 позивач зарахований до списків Військової частини НОМЕР_2 .
Проходження військової служби у вказаних військових частинах у період із травня 2022 року по лютий 2024 року (включно) підтверджується і довідкою форми ОК-5.
27.05.2024 звернувся до органів пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Враховуючи викладене, для призначення пенсії позивач повинен мати не менше 25 років страхового стажу та має досягти віку 55 років.
Згідно з паспортом позивача, копія якого надана до матеріалів справи, позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому станом на час звернення за призначенням пенсії він досяг віку 56 років, який є достатнім для призначення дострокової пенсії за віком відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з частиною першою статті 24 Закону №1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч.2 ст.24 Закону №1058-ІV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону №1058-ІV).
Так, згідно з розрахунком стажу позивача (Форма РС-право) органи пенсійного фонду нарахували позивачу 23 роки 05 місяців 07 днів страхового стажу.
Перевіривши періоди роботи позивача, зазначені в трудовій книжці, із розрахунком стажу позивача, суд установив, що до страхового стажу позивача були зараховані всі періоди його роботи, окрім періоду з 20.03.1993 по 25.08.1993.
При цьому, до страхового стажу позивача був зарахований і період проходження ним військової служби у вказаних вище військових частинах.
Таким чином, станом на час звернення за призначенням пенсії у позивача був відсутній страховий стаж, необхідний для призначення дострокової пенсії за віком відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Водночас, позивач зазначає, що період проходження ним військової служби за мобілізацією в особливий період має бути зарахований до його стажу із розрахунку один місяць служби за три. У разі такого зарахування у позивача буде необхідна кількість стажу для призначення дострокової пенсії за віком.
Суд зазначає, що статтею 2 Закону України 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закону № 2232-XII) визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною четвертою вказаної статті Закону передбачено види військової служби, до яких, зокрема, віднесено й військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.
При цьому основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом № 2011-XII, який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до статті 1-2 цього Закону військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з абзацом другим пункту 1 статті 8 Закону № 2011-XII час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України від 06.12.1991 № 1932-XII «Про оборону України» (далі - Закон № 1932-XII), зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону № 1932-XII, особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону № 1932-XII, які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону № 1932-XII, зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Як установив суд, період проходження позивачем військової служби за мобілізацією в особливий період зарахований до його страхового стажу.
Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб, визначається постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 (далі Порядок).
При цьому, слід звернути увагу на те, що до 19.02.2022 пунктом 3 Порядку було визначено стаж, який зараховувався до вислуги років при призначенні пенсії у пільговому обчисленні.
Проте, у зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України 16.02.2022 постанови № 119 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 така редакція Порядку зазнала змін (набрання чинності 19.02.2022).
На час звернення позивача за призначенням пенсії, пункт 2-1 Порядку визначав, що для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.
Пунктом 1 Порядку установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах «б-д», «ж» і «з» статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються, зокрема, служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній кримінально-виконавчій службі, податковій міліції на посадах начальницького і рядового складу, в Службі судової охорони на посадах молодшого, середнього і вищого складу, в Національному антикорупційному бюро, Бюро економічної безпеки на посадах начальницького складу з дня призначення на відповідну посаду.
Водночас, пунктом 3 Порядку визначено стаж, який зараховується на пільгових умовах до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови.
Таким чином, на час звернення за призначенням пенсії редакція підпункту «а» пункту 3 Порядку № 393 зазнала змін, відповідно до яких зарахування на пільгових умовах до вислуги років спірного періоду, застосовується виключно для визначення розміру пенсії, а не для призначення пенсії, як передбачала попередня редакція підпункту «а» пункту 3 Порядку № 393.
Статтею 17 Закону № 2262-ХІІ визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а статтею 17-1 Закону № 2262-ХІІ встановлено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Отже, Законом № 2262-ХІІ передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів.
Законодавець чітко визначив, що для встановлення права на призначення пенсії вислуга років визначається виключно в календарному обчисленні без періодів служби на пільгових умовах. Пільгова вислуга років застосовується лише для визначення розміру пенсії. Тобто, після внесення зазначених вище змін у Постанову № 393, було усунуто існуючу на той час колізію в законодавстві щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців.
Зазначений висновок відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 31.08.2023 у справі № 200/4951/22, від 07.09.2023 у справі № 560/9478/22, від 15.09.2023 у справі № 380/10714/22, від 15.01.2024 у справі № 240/22910/22.
Враховуючи те, що станом на дату звернення позивача з заявою до пенсійного органу щодо оформлення та подання необхідних документів для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, діяла нова редакція підпункту «а» пункту 3 Порядку № 393, підстави для зарахування у пільговому обчисленні періоду проходження військової служби із розрахунку один місяць служби за три місяці відсутні.
З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване у цій справі рішення у частині підстав відмови у призначенні пенсії є правомірним.
Проте, у цьому рішенні також указано, що до розрахунку страхового стажу не зараховано період роботи у фермерському господарстві з 20.03.1993 по 25.08.1993, зарахувати можливо буде при умові сплати страхових внесків.
Щодо цих доводів органів пенсійного фонду, суд зазначає, що трудовою книжкою позивача підтверджено період його роботи у Фермерському господарстві «Тимофєєв» з 20.03.1993 по 25.08.1993.
Відповідно до ч.2 ст.24 Закону №1058-ІV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до частини першої статті 14 Закону №1058-IV, страхувальниками є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10 статті 11 цього Закону.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (частини 10, 12 статті 20 Закону №1058-IV).
Статтею 15 Закону №1058-IV передбачено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Згідно з частиною 1 статті 16 Закону №1058-IV, застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.
Частиною 2 статті 20 Закону №1058-IV передбачено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Відповідно до положень ст. 106 Закону №1058-ІV, відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Отже, положеннями Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» обов'язок щодо нарахування та сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за працівника (позивача) покладений на роботодавця, який має нести відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків. Працівник (позивач) не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків підприємством-роботодавцем, на якому він працює.
З огляду на викладене, період роботи позивача з 20.03.1993 по 25.08.1993 має бути зарахований до його страхового стажу.
З наведеного вище суд робить висновок про те, що оскаржуване у цій справі рішення в частині відмови в зарахуванні вказаного періоду роботи позивача до його страхового стажу є протиправним і таким, що підлягає скасуванню.
Водночас, відповідно до п.1.1 розділу І постанови Пенсійного фонду України від 25.11.2002 №22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», серед інших заяв, заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію (п.4.1. Порядку №22-1).
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (4.2. Порядку №22-1).
Згідно з п.4.10. Порядку №22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Таким чином, заява про призначення пенсії подається особою до територіального органу Пенсійного фонду України (органу, що призначає пенсію), після сканування якої та сканування копій доданих до неї документів (формування електронної пенсійної справи), за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію.
Отже, заява про призначення пенсії може бути розглянута як територіальним органом Пенсійного фонду, до якого заява була подана, так і іншим територіальним органом Пенсійного фонду.
А вже після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоду його роботи з 20.03.1993 по 25.08.1993.
Зазначений вище спосіб захисту буде сприяти позивачу в ефективному виконанні судового рішення зобов'язального характеру саме за зареєстрованим місцем проживання позивача.
У позовній заяві позивач також заявляє позовні вимоги про зобов'язання відповідачів нарахувати пенсію з підвищенням її в розмірі 25% прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність (стаття 12 Закону України від 22.10.1993 № 3551 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») та виплатою цільової грошової допомоги на прожиття у розмірі 40 грн (Закон України від 16.03.2004 № 1603 «Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни»), сплачувати щомісячну державну адресну допомогу до пенсії у разі коли щомісячний розмір пенсійних-виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, установлених законодавством) не досягатиме 4 958 грн (постанова КМУ від 28.07.2010 № 656 «Про встановлення щомісячної державної адресної допомоги до пенсії особам з інвалідністю внаслідок війни та учасникам бойових дій»).
Щодо цих позовних вимог суд зазначає, що ці вимоги є похідними вимогами від вимоги про зобов'язання відповідачів призначити пенсію позивачеві. Оскільки, суд дійшов висновку про правомірність рішення органів пенсійного фонду в частині відмови позивачу у призначенні пенсії, відповідно, не підлягає задоволенню позовна заява в частині наведених позовних вимог.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).
З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України, суд зазначає, що позивач у справі, що розглядається, звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір останнім сплачено не було, а отже відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат.
Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 04.06.2024 №112850004299 в частині відмови в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 20.03.1993 по 25.08.1993.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 20.03.1993 по 25.08.1993.
В іншій частині позовних вимог, у їх задоволенні відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427).
Відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7-а, м. Кропивницький, 25006, код ЄДРПОУ 20632802).
Суддя Н.В. Кучугурна