09 травня 2025 року Справа 160/12838/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невірного обчислення грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 за період проходження служби з 02.03.2022 року по 21.03.2024 року, а саме розрахунку посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років , надбавки за особливе проходження служби, премії, допомоги на оздоровлення, допомоги на вирішення соціально-побутових питань та інших виплат, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань без урахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01 січня відповідного календарного року, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 рік в сумі 2481,00 грн, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 рік в сумі 2684,00 грн, Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024 рік в сумі 3028,00 грн, на відповідні тарифні коефіцієнти та невиплати їх в повному обсязі;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 за період проходження служби з 02.03.2022 року по 21.03.2024 року, посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років , надбавки за особливе проходження служби, премії, допомоги на оздоровлення, допомоги на вирішення соціально-побутових питань та інших виплат, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань без урахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01 січня відповідного календарного року, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 рік в сумі 2481,00 грн, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 рік в сумі 2684,00 грн, Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024 рік в сумі 3028,00 грн, на відповідні тарифні коефіцієнти та виплатити їх в повному обсязі з урахуванням раніше сплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування в повному обсязі та невиплати військовослужбовцю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 поточної індексації грошового забезпечення за період з 02.03.2022 року по 31.12.2022 року із застосуванням базового місяця березень 2018 року, без урахування перерахованого посадового окладу та складових грошового забезпечення;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести нарахування та виплатити поточну індексацію грошового забезпечення військовослужбовцю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 за період з 02.03.2022 року по 31.12.2022 року із застосуванням базового місяця березень 2018 року, з урахуванням перерахованого посадового та складових грошового забезпечення;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати військовослужбовцю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 індексації різниці грошового забезпечення за період з 02.03.2022 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 21.03.2024 року відповідно до приписів абз. 4, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити військовослужбовцю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 індексації різниці грошового забезпечення за період з 02.03.2022 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 21.03.2024 року відповідно до приписів абз. 4, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити військовослужбовцю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 компенсацію за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, за період з 02.03.2022 року по день фактичної виплати, відповідно до закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 року № 2050-ІII (зі змінами та доповненнями).
Відповідно до п.3, п.6 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Крім того, пунктом 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160,161 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху і встановлює строк для їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічною службою є діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Як видно зі змісту позову, спірні правовідносини виникли у зв'язку з не нарахуванням та невиплатою відповідачем позивачу сум грошового забезпечення.
Таким чином, за характером спірних правовідносин і їх суб'єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження і звільнення з публічної служби, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.
За змістом статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
З наведених положень статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що такі не містять норм, які б урегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення).
Разом із тим, такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України, зокрема, частиною другою цієї статті, адже зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03 серпня 2023 року у справі №280/6779/22.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 липня 2024 року у справі №990/156/23 зазначила, що стаття 233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Указана норма поширює свою дію на всіх працівників і службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.
При цьому, судом враховується і те, що поняття “грошове забезпечення» та “заробітна плата», які використано у чинному законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними.
Таким чином суд дійшов висновку, що на спірні правовідносини в даній адміністративній справі розповсюджуються положення статті 233 КЗпП України, та до даних правовідносин відсутні підстави для застосування положень статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
В подальшому, Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності 19.07.2022, зокрема, назву та частини першу і другу статті 233 викладено в такій редакції:
“Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором обмежений трьома місяцями з дня одержання ним письмового повідомлення про нараховані суми.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21, від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22, від 25 квітня 2023 року у справі № 380/15245/22 та інших справах за подібних правовідносин. Застосування такого підходу судом касаційної інстанції є сталим та послідовним.
Окрім викладеного слід ураховувати, що відповідно до пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 з 24:00 год 30 червня 2023 року скасовано карантин, установлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, запроваджений на всій території України постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 (термін якого неодноразово продовжувався).
Верховний Суд у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду (далі - Судова палата) в постанові від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23 сформулювала висновок, що якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону №2352-IX, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону № 2352-IX).
З урахуванням пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року.
Згідно з частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Як свідчить зміст позовної заяви, предметом його спору є бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо:
- невірного обчислення грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 за період проходження служби з 02.03.2022 року по 21.03.2024 року, а саме розрахунку посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років , надбавки за особливе проходження служби, премії, допомоги на оздоровлення, допомоги на вирішення соціально-побутових питань та інших виплат, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань без урахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01 січня відповідного календарного року, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 рік в сумі 2481,00 грн, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 рік в сумі 2684,00 грн, Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024 рік в сумі 3028,00 грн, на відповідні тарифні коефіцієнти та невиплати їх в повному обсязі;
- ненарахування в повному обсязі та невиплати військовослужбовцю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 поточної індексації грошового забезпечення за період з 02.03.2022 року по 31.12.2022 року із застосуванням базового місяця березень 2018 року, без урахування перерахованого посадового окладу та складових грошового забезпечення;
- ненарахування та невиплати військовослужбовцю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 індексації різниці грошового забезпечення за період з 02.03.2022 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 21.03.2024 року відповідно до приписів абз. 4, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
В позовній заяві зазначено, що позивач проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 02.03.2022 року по 21.03.2024 рік, що підтверджується витягом з Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.03.2022 року №2 та витягом з Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21.03.2024 року №81.
Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву сформовано в системі «Електронний суд» представником позивача 04 травня 2025 року та зареєстровано канцелярією Дніпропетровського окружного адміністративного суду 05 травня 2025 року.
Отже, позовну заяву подано до суду більше, ніж через рік після виключення позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_3 , тобто з порушення тримісячного строку звернення встановленого статтею 233 КЗпП .
Поряд із цим, частиною 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Наведений висновок узгоджується з неодноразово викладеною правовою позицією Верховного Суду, зокрема у постановах від 31.03.2021 по справі № 240/12017/19 та від 14.07.2021 у справі № 560/964/17.
Таким чином, позивачеві слід подати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду в частині оскарження бездіяльності відповідача щодо невірного обчислення грошового забезпечення позивача за період проходження служби з 02.03.2022 року по 21.03.2024 року та в частині нарахування індексації різниці грошового забезпечення за період з 02.03.2022 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 21.03.2024 року відповідно до приписів абз. 4, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 з наданням належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску цього строку.
Частиною 1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно ч. 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне адміністративний позов залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків десять днів, з моменту отримання копії ухвали, усунути недоліки позовної заяви.
На підставі наведеного, керуючись статтями 161, 169, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без руху.
Встановити позивачу строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків, а саме:
- заяву про поновлення строку звернення до суду в частині оскарження бездіяльності відповідача щодо невірного обчислення грошового забезпечення позивача за період проходження служби з 02.03.2022 року по 21.03.2024 року та в частині нарахування індексації різниці грошового забезпечення за період з 02.03.2022 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 21.03.2024 року відповідно до приписів абз. 4, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 з наданням належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску цього строку.
Копію даної ухвали направити особі, яка звернулась до суду із позовною заявою.
Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Попередити позивача про наслідки невиконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені частиною четвертою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Неклеса