08 травня 2025 року м. Київ
Унікальний номер справи № 367/6211/24
Апеляційне провадження № 22-ц/824/8395/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,
за участю секретаря судового засідання - Марченко М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 23 січня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Шестопалової Я.В., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,-
У червні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що ОСОБА_2 проживала з відповідачем однією сім'єю без реєстрації шлюбу з квітня 2013 року по лютий 2021 року. Під час спільного проживання однією сім'єю у них народилися: донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . За спільними заявами, поданими до органу реєстрації, на підставі п.1 ч. 2. ст. 125 Сімейного кодексу України відповідач визнав себе батьком ОСОБА_3 та ОСОБА_3 , про що свідчить запис про батька у Свідоцтвах про народження дітей, проте, спільне життя з відповідачем не склалося, та у лютому 2021 року відповідач залишив позивача з малолітніми дітьми і почав проживати з іншою жінкою, спільне господарство не ведеться. Спільні малолітні діти проживають разом з позивачем у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Усі обов'язки щодо утримання та виховання дітей позивач несе самостійно, діти повністю перебувають на її матеріальному утриманні. Відповідач ухиляється від надання будь-якої матеріальної допомоги, необхідної для утримання та виховання їхніх дітей, а також від виконання своїх батьківських обов'язків щодо їхнього виховання, при цьому діти постійно потребують нормального здорового харчування, одягу, витрат на забезпечення фізичного та духовного розвитку, необхідного лікування. Угоди про добровільну сплату аліментів між сторонами не досягнуто. Договір щодо здійснення батьківських прав та виконання батьківських обов'язків між ними не укладався. З 2021 року відповідач не виконує свої батьківські зобов'язання, із дитиною не спілкується, участь в його утриманні та вихованні не приймає, з його вини діти не отримує рівень життя, достатній для їх фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, зокрема, через несплату аліментів.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 12.04.2023 року у справі № 367/2771/21 було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 16.04.2021 і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 та на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 16.04.2021 року і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
У Бородянському ВДВС у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) знаходяться на виконанні виконавчі листи від 12.12.2023 року видані Ірпінським міським судом Київської області по справі № 367/2771/21: номер виконавчого провадження 73619298 та номер виконавчого провадження 73619223.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 12.04.2023 року у справі № 367/2771/21 відповідач добровільно не виконує, внаслідок чого станом на 01.05.2024 року утворилася заборгованість: за ВП № 73619298 в сумі 61 475,19 грн. за період з 16.04.2021 року по 01.05.2024 року, що підтверджується розрахунком заборгованості по аліментах № 6900/24.13-43 від 27.05.2024 року; за ВП № 73619223 в сумі 64 856,44 грн. за період з 16.04.2021 року по 01.05.2024 року, що підтверджується розрахунком заборгованості по аліментах № 6708/24.13-43 від 22.05.2024 року. Цей розмір заборгованості було вирахувано начальником відділу Бородянського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) І.Л. Ободзінською. За даними наведеного розрахунку боржник: за ВП № 73619223 за період з 16.04.2021 року по 01.05.2024 року сплатив аліменти тільки двічі у травні 2022 року - 2512,56 грн. , у квітні 2024 року - 5631,00 грн.; за ВП № 73619298 за період з 16.04.2021 року по 01.05.2024 року сплатив аліменти тільки три рази у липні 2022 року - 5524,86 грн., у січні 2024 року - 4000,00 грн., у лютому 2024 року - 2000,00 грн.
Посилаючись на вимоги статті 196 СК України, яка передбачає відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати, а також постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц, провадження № 14-616цс18, щодо порядку обчислення неустойки (пені), позивач уважала, що наявні підстави для стягнення з відповідача пені за прострочення сплати аліментів за період з 16.04.2021 року по 01.05.2024 року за ВП № 73619298 в сумі 61 475,19 грн. та ВП № 73619223 в сумі 64 856,44 грн., всього 126 331,63 грн., розрахунок якої додано до позовної заяви.
З урахуванням наведеного, позивачка просила суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 12.04.2023 року у справі № 367/2771/21 з 16.04.2021 року по 01.05.2024 року за ВП № 73619298 в сумі 61 475,19 грн. та ВП № 73619223 в сумі 64 856,44 грн., всього 126 331,63 грн. (а.с. 1-5).
26.07.2024 року до суду від представника відповідача ОСОБА_5 надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що позовні вимоги ОСОБА_1 не визнаються з тих підстав, що обґрунтування позовної заяви не відповідає дійсності, відсутній розрахунок пені по місячно. І загалом, заборгованість утворилась не з вини ОСОБА_1 , оскільки аліменти з нього були стягнуті рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 12.04.2023 року у справі 367/2771/21. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 12.04.2023 року у справі № 367/2771/21 було оскаржено до Київського апеляційного суду. Постановою Київського апеляційного суду від 23 жовтня 2023 року апеляційна скарга ОСОБА_1 була залишена без задоволення. Отже рішення суду набуло законної сили лише 23.10.2023р. Вважав, що до 23.10.2023 року у ОСОБА_1 вина за несплату аліментів була відсутня, оскільки не було визначено суму, яку необхідно платити. Оскільки, ОСОБА_1 заперечував, щодо суми аліментів, просив 50 відсотків прожиткового мінімуму, бо він вже сплачує аліменти на чотирьох дітей. Тобто заборгованість яка утворилась до 23.10.2023 року не може враховуватись в обрахування пені. Крім того, вказано, що ОСОБА_1 має скрутне становище. Внаслідок війни ОСОБА_1 втратив будинок та все нажите ним майно. Має на утриманні шістьох дітей, пішов захищати Україну, спочатку добровольцем, а потім мобілізованим. Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 13 вересня 2021 року з нього на користь ОСОБА_6 стягуються аліменти на утримання дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , і ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , у розмірі 1/2 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи з 07 червня 2021 року до досягнення дітьми повноліття. У зв'язку з тим, що на теперішній час відрахування на оплату аліментів перевищують 50% доходу ОСОБА_1 , що ставить його в скрутне матеріальне становище, ОСОБА_1 звертався до суду з позовом про зменшення розмір аліментів, в задоволенні якого було відмовлено та в подальшому було подано апеляційну скаргу, питання вирішується. У зв'язку із наведеним, відповідач просив відмовити у задоволенні позову. Крім того, вказав, що витрати, які відповідач очікує понести складають 6000 грн., відповідні докази будуть надані суду відповідно до ст. 141 ЦПК України (а.с. 32-34).
До суду від представника позивача ОСОБА_11 надійшла відповідь на відзив, у якій надали розрахунок пені помісячно за ВП № 73619298 та за ВП № 73619223. Вказали, що в наданому відповідачем до суду акті про пожежу від 06 червня 2022 року зазначено, що 26 березня 2022 року в гаражному кооперативі «Будівельний», за адресою: Київська обл., Бучанський р-н. м. Ірпінь вул. Багірова, 35, виникла пожежа та були порушені цілісність зовнішніх несучих стін та воріт гаражів, в тому числі і гараж № НОМЕР_1 , власником або орендарем якого є ОСОБА_1 . Жодного документу про право власності на гараж або будинок відповідач до суду не надав. Будинок відповідача знаходиться в іншому місці за адресою: АДРЕСА_2 . Будь які докази щодо пошкодження будинку та втрати всього майна відповідач до суду не надав. Натомість намагається ввести суд в оману, надаючи документи про пошкодження гаража. Також вважають, що відповідач має можливість сплачувати аліменти на утримання дітей, так як він знаходиться у працездатному віці не має інвалідності. Будь-яких інших підстав, які б вказували на об'єктивні, непереборні обставини, які не залежали від волі боржника та впливали на реальну неможливість виконання зобов'язання, що призвели до виникнення заборгованості зі сплати аліментів, та які при вирішенні питання відсутності вини боржника зі сплати аліментів на утримання дитини повинні мати надзвичайний характер, відповідач не зазначає (а.с. 55-59).
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 23 січня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 12.04.2023 року у справі № 367/2771/21 з 12.04.2023 року по 01.05.2024 року за ВП № 73619298 в сумі 29 140,00 грн. та ВП № 73619223 в сумі 47 340,00 грн., всього - 76 480,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 764,53 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено (а.с. 97-105).
Не погодившись з рішенням суду, 23 лютого 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Самородова О.П. направила безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу через систему «Електронний суд» (а.с. 109-131).
На обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянтом зазначено, що при ухваленні рішення судом було проігноровані фактичні обставини і докази, норми чинного законодавства в зв'язку з чим вважав незаконним ухвалене рішення суду.
Суд першої інстанції, не врахував поведінку позивачки щодо звернення до виконання рішення суду лише у грудні 2023 року, ненадання відповідачу рахунків, за якими останній мав би перераховувати кошти позивачці, з часу набрання рішенням суду законної сили про стягнення з відповідача аліментів, позивачка не вчиняла жодних заходів з виконання рішення суду про стягнення аліментів. За наведених обставин вважав, що у ОСОБА_1 відсутні підстави для нарахування неустойки (пені) за прострочення сплати аліментних платежів за період з 12.04.2023 р. по 18.12.2023 року.
Крім того, на час ухвалення оскаржуваного рішення суду, заборгованості по аліментам не існувало, оскільки така була погашена відповідачем. Отже, вважав, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для нарахування та стягнення пені з ОСОБА_1 за прострочення сплати. Вважав відсутньою вину відповідача у несплаті аліментів та виникненні заборгованості, оскільки рішення Ірпінського міського суду Київської області від 12.04.2023 року у справі 367/2771/21 було оскаржено до Київського апеляційного суду. Постановою Київського апеляційного суду від 23 жовтня 2023 року апеляційна скарга ОСОБА_1 була залишена без задоволення. Наразі, рішення суду набуло законної сили лише 23.10.2023р. Виконавчий лист був виданий 12.12.2023 року, а звернений до виконання 18.12.2023р. Вважав, що до 23.12.2023 року у ОСОБА_1 вина за несплату аліментів була відсутня, оскільки не було визначено суму, яку необхідно платити та рахунок куди сплачувати кошти. Посилався на правовий висновок у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 липня 2019 року у справі № 712/13276/16-ц (провадження № 61-29262св18), від 20 травня 2020 року у справі № 127/20291/16-ц (провадження № 61-15206 св 19).
Також суд першої інстанції проігнорував доводи відповідача про те, що він має скрутне матеріальне положення. У нього на утриманні шестеро дітей, на користь яких він також сплачує аліменти, у т.ч. за рішенням Бородянського районного суду Київської області від 13 вересня 2021 року. Стягнувши пеню, суд поставив скаржника в скрутне матеріальне становище, та позбавляє інших його дітей матеріального утримання, оскільки мінімальна заробітна плата ОСОБА_1 не дозволяє йому сплачувати такі надмірні суми.
Докази відсутності заборгованості ОСОБА_1 по сплаті аліментів на користь ОСОБА_2 були надані суду першої інстанції, проте безпідставно, не взяті до уваги судом. Тобто предмет спору, заборгованість, на час ухвалення рішення судом першої інстанції, була відсутня.
Суд першої інстанції не повно з'ясував наявність вини ОСОБА_1 у простроченні сплати аліментів, що призвело до ухвалення незаконного рішення. Крім того, в порушення норм ЦПК України, суд розглянув справу у відсутність апелянта та його представника, хоча на адресу суду, через систему електронний суд направлялась заява про відкладення розгляду справи в зв'язку з відпусткою адвоката, суд в рішенні вказав, що відповідач та його представник в судове засідання не з'явились, про розгляд справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомляли.
На підставі викладеного просив апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення Ірпінського міського суду Київської області від 23 січня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі (а.с. 109-131).
Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.
Особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином, про що у справі є докази. Повідомлення ОСОБА_1 повернулось із відміткою працівників пошти про відсутність адресата за зазначеною ним адресою, заяви про зміну адреси місця проживання (перебування) від вказаної особи до суду не надходили. Проте, апелянт ОСОБА_1 про розгляд справи апеляційним судом 08 травня 2025 року був сповіщений 19 березня 2025 року повідомленням його представника - адвоката Самородової О.П. до Електронного кабінету в ЄСІТС із забезпеченням технічної фіксації такого повідомлення. Позивачка ОСОБА_2 про розгляд справи апеляційним судом 08 травня 2025 року була сповіщена врученням повідомлення особисто 29 березня 2025 року, про що є відмітка працівників пошти про вручення адресату поштового відправлення суду та повідомленням її представника - адвоката Бурдукової М.В. до Електронного кабінету в ЄСІТС 19 березня 2025 року із забезпеченням технічної фіксації такого повідомлення.
07 травня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Самородова О.П. в системі Електронний суд в ЄСІТС подала заяву, в якій підтримала скаргу і просила її задовольнити, справу просила розглянути за відсутності апелянта ОСОБА_1 та його представника.
Також, 07 травня 2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат Бурдукова М.В. в системі Електронний суд в ЄСІТС подала заяву, в якій заперечувала проти задоволення скаргу і просила справу розглянути за відсутності позивачки та її представника (а.с. 149-163).
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Відповідно до частини 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22).
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі «Мусієнко проти України», № 26976/06).
Зважаючи на вимоги п. 2 ч. 8 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Бучанського міського управління юстиції у Київській області 27 листопада 2014 року, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_9 , батьками зазначені: батько - ОСОБА_1 , мати ОСОБА_2 (а.с. 22).
Згідно із копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 виданого Бучанським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області 10 жовтня 2017 року, ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_10 , батьками зазначені: батько - ОСОБА_1 , мати ОСОБА_2 (а.с. 7).
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 12.04.2023 року у справі № 367/2771/21 було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 16.04.2021 року і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 та на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 16.04.2021 року і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Допущено негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 12.04.2023 року у справі № 367/2771/21 було оскаржено до Київського апеляційного суду. Постановою Київського апеляційного суду від 23 жовтня 2023 року апеляційна скарга ОСОБА_1 була залишена без задоволення.
На виконання Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 12.04.2023 року по справі № 367/2771/21 Ірпінським міським судом Київської області 12.12.2023 року було видано виконавчі листи, які стягувачем пред'явлені до примусового виконання.
Постановою начальника відділу Бородянського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) І.Л. Ободзінської від 18.12.2023 року було відкрито виконавче провадження № 73619223 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 16.04.2021 року і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 22-24).
Також постановою начальника відділу Бородянського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) І.Л. Ободзінської від 18.12.2023 року було відкрито виконавче провадження № 73619298 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 16.04.2021 і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 12-14).
Згідно з розрахунком заборгованості від 22 травня 2024 року, складеного начальником відділу Бородянського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) І.Л. Ободзінською, у ВП № 73619223 за період з 16.04.2021 року по 01.05.2024 року рахується заборгованість в сумі 64 856,44 грн., що підтверджується Розрахунком заборгованості по аліментах № 6708/24.13-43 від 22.05.2024 року (а.с. 9).
Згідно з розрахунком заборгованості від 27 травня 2024 року, складеного начальником відділу Бородянського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) І.Л. Ободзінською, у ВП № 73619298 за період з 16.04.2021 року по 01.05.2024 року рахується заборгованість в сумі 61 475,19 грн., що підтверджується Розрахунком заборгованості по аліментах № 6900/24.13-43 від 27.05.2024 року (а.с. 10).
Згідно інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Бородянського районного суду Київської області від 13 вересня 2021 року у справі № 939/1273/21, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 22 грудня 2021 року, позов ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей задоволено частково, та стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , уродженця селища Пісківка Бородянського району Київської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_5 , аліменти на утримання малолітніх дітей: синів ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та дочки ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , у розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 07 червня 2021 року і до досягнення дітьми повноліття.
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 07 червня 2024 року за рішенням Бородянського районного суду Київської області у справі № 939/1273/21, заборгованість ОСОБА_1 за ВП № 67312337 за період з 07 червня 2021 року по 01 червня 2024 року складає 101 404,54 грн. (а.с. 61).
Згідно довідки-розрахунку №75338519/25219 від 22.08.2024 року та довідки-розрахунку №75338786/25224 від 22.08.2024 року, складених приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим П.В., станом на 01.08.2024 року у ОСОБА_1 у ВП № 73619298 та ВП № 73619223 - заборгованість відсутня (а.с. 75-76).
Вказаних обставин сторони не заперечували, тому, з огляду на положення частини першої ст. 82 ЦПК України, суд визнав їх встановленими.
Згідно із ч.1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно зі ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина 3 статті 181 СК України).
Відповідно до положень статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
У разі застосування до особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».
Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі №333/6020/16 відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15, від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16 та дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1%. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1%.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов'язання.
У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1%.
Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1%.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Відповідна правова позиція міститься і у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19).
Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України)
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження (пункт 2 частини другої статті 49 ЦПК України).
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев'ята статті 7 СК України).
Сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу (частина перша статті 15 СК України).
Якщо в результаті психічного розладу, тяжкої хвороби або іншої поважної причини особа не може виконувати сімейного обов'язку, вона не вважається такою, що ухиляється від його виконання (частина третя статті 15 СК України).
Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (частина четверта статті 15 СК України).
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частини четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року в справі № 569/14819/19 (провадження № 61-1586св20) зазначено, що: «правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Викладене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18) та від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18)».
Тлумачення вказаних норм свідчить, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів;
розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %;
при застосуванні формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» в абзаці 1 частини 1 статті 196 СК України якщо обмежувати нарахування пені поточною заборгованістю (тобто, тією яка існує за всі місяці станом на момент пред'явлення позову чи на інший момент), то при пред'явленні позову за період коли існувало прострочення, а на момент пред'явлення позову поточна заборгованість відсутня, то і не буде межі, яку не повинна перевищувати пеня. Як наслідок, очевидно, що потрібно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованість за аліментами за певний місяць. Колегія суддів, з урахуванням принципу розумності, вважає, що оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред'явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується.
Відповідна правова позиція міститься і в постановах Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 711/679/21 (провадження № 61-18434св21), від 09 листопада 2022 року у справі № 754/4461/21 (провадження 61-5660св22, від 08 березня 2023 року у справі № 461/7406/18(провадження № 61-2009св22) та від 13 травня 2024 рокуу справі № 755/4829/23 (провадження № 61-73св24).
Згідно із ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на підставі рішення Ірпінського міського суду Київської області від 12.04.2023 року у справі № 367/2771/21, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 23 жовтня 2023 року, має сплачувати на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 16.04.2021 і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 та на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 16.04.2021 року і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Допущено негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.
Позивач, звертаючись до суду з вказаним позовом, посилалась на те, що відповідач має заборгованість зі сплати аліментів на утримання їх сина та виконала такий розрахунок за період з 16.04.2021 року по 01.05.2024 року.
Судом першої інстанції за основу розрахунку був обраний наданий позивачкою та виконаний начальником відділу Бородянського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) І.Л. Ободзінською розрахунок заборгованості зі сплати аліментів.
Такий розрахунок державного виконавця позивачка і відповідач не оскаржували.
Тому, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що наявні підстави для нарахування відповідачу пені за прострочення сплати аліментів за період з 12 квітня 2023 року до 01 травня 2024 року (останній день розрахунку позивача), навівши відповідний розрахунок який колегія суддів апеляційного суду визнала таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.
Розрахунок пені за ВП № 73619223: квітень 2023 року - 2 000,00 (сума аліментів) ? 1% ? 355 (кількість днів прострочення) = 7 100,00 грн.; травень 2023 року - 2 000,00 (сума аліментів) ? 1% ? 336 (кількість днів прострочення) = 6 720,00 грн.; червень 2023 року - 2 000,00 (сума аліментів) ? 1% ? 305 (кількість днів прострочення) = 6 100,00 грн.; липень 2023 року - 2 000,00 (сума аліментів) ? 1% ? 275 (кількість днів прострочення) = 5 500,00 грн.; серпень 2023 року - 2 000,00 (сума аліментів) ? 1% ? 244 (кількість днів прострочення) = 4 880,00 грн.; вересень 2023 року - 2 000,00 (сума аліментів) ? 1% ? 213 (кількість днів прострочення) = 4 260,00 грн.; жовтень 2023 року - 2 000,00 (сума аліментів) ? 1% ? 183 (кількість днів прострочення) = 3 660,00 грн.; листопад 2023 року - 2 000,00 (сума аліментів) ? 1% ? 152 (кількість днів прострочення) = 3 040,00 грн.; грудень 2023 року - 2 000,00 (сума аліментів) ? 1% ? 122 (кількість днів прострочення) = 2 440,00 грн.; січень 2024 року - 2 000,00 (сума аліментів) ? 1% ? 91 (кількість днів прострочення) = 1 820,00 грн.; лютий 2024 року - 2 000,00 (сума аліментів) ? 1% ? 60 (кількість днів прострочення) = 1 200,00 грн.; березень 2024 року - 2 000,00 (сума аліментів) ? 1% ? 31 (кількість днів прострочення) = 620,00 грн. Всього - 47 340,00 грн.
Розрахунок пені за ВП № 73619298: квітень 2023 року - 2 000,00 (сума аліментів) ? 1% ? 264 (кількість днів прострочення) = 5 280,00 грн.; травень 2023 року - 2 000,00 (сума аліментів) ? 1% ? 245 (кількість днів прострочення) = 4 900,00 грн.; червень 2023 року - 2 000,00 (сума аліментів) ? 1% ? 214 (кількість днів прострочення) = 4 280,00 грн.; липень 2023 року - 2 000,00 (сума аліментів) ? 1% ? 184 (кількість днів прострочення) = 3 680,00 грн.; серпень 2023 року - 2 000,00 (сума аліментів) ? 1% ? 153 (кількість днів прострочення) = 3 060,00 грн.; вересень 2023 року - 2 000,00 (сума аліментів) ? 1% ? 122 (кількість днів прострочення) = 2 440,00 грн.; жовтень 2023 року - 2 000,00 (сума аліментів) ? 1% ? 92 (кількість днів прострочення) = 1 840,00 грн.; листопад 2023 року - 2 000,00 (сума аліментів) ? 1% ? 61 (кількість днів прострочення) = 1 220,00 грн.; грудень 2023 року - 2 000,00 (сума аліментів) ? 1% ? 31 (кількість днів прострочення) = 620,00 грн.; березень 2024 року - 2 000,00 (сума аліментів) ? 1% ? 61 (кількість днів прострочення) = 1 220,00 грн.; квітень 2024 року - 2 000,00 (сума аліментів) ? 1% ? 30 (кількість днів прострочення) = 600,00 грн. (у січні 2024 року відповідачем сплачено 4000,00 грн., у лютому 2024 року сплачено - 2000,00 грн.). Всього - 29 140,00 грн.
Загальний розмір пені за прострочення сплати аліментів у ВП № 73619223 за період з 12 квітня 2023 року по 01 травня 2024 року становить 47 340,00 грн., а у ВП № 73619298 за період з 12 квітня 2023 року по 01 травня 2024 року- 29 140,00 грн.
У справі, яка переглядається апеляційним судом встановлено, що заборгованість зі сплати аліментів виникла з вини відповідача, що останнім не спростовано, тому позивачка має право на стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
Посилання апелянта на те, що звернення до виконання рішення суду відбулось лише у грудні 2023 року, та ненадання відповідачу рахунків, за якими останній мав би перераховувати кошти позивачці, суд апеляційної інстанції визнав неспроможними та відхилив, оскільки такі доводи не звільняють відповідача від передбаченого законодавством обов'язку утримання його неповнолітніх дітей, а у справі відсутні будь-які об'єктивні докази, що він вживав заходів щодо сплати аліментів, у т.ч. дізнавшись про наявність рішення Ірпінського міського суду Київської області від 12.04.2023 року у справі № 367/2771/21.
При цьому, суд апеляційної інстанції зауважив, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 12.04.2023 року у справі № 367/2771/21 булодопущено негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць. Проте у справі відсутні об'єктивні докази виконання відповідачем ОСОБА_1 судового рішення в частині допущеного судом негайного виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць протягом визначеного районним судом періоду заборгованості. Сплачені боржником ОСОБА_1 у ВП № 73619223 аліменти у травні 2022 року - 2512,56 грн. , у квітні 2024 року - 5631,00 грн. та у ВП № 73619298 сплачені аліменти у липні 2022 року - 5524,86 грн., у січні 2024 року - 4000,00 грн., у лютому 2024 року - 2000,00 грн. враховані державним виконавцем при визначенні заборгованості в рахунок погашення такої заборгованості ОСОБА_1 щодо сплати аліментів, які апелянт мав сплачувати з 16 квітня 2021 року (а.с. 9-10).
З цих підстав суд апеляційної інстанції відхилив посилання апелянта на правовий висновок у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 липня 2019 року у справі № 712/13276/16-ц (провадження № 61-29262св18), від 20 травня 2020 року у справі № 127/20291/16-ц (провадження № 61-15206св19), оскільки фактичні обставини у справах переглянутих касаційним судом не є тотожними, зокрема у цих справах суд не застосував негайне виконання рішення суду.
З огляду на вищевказане, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню неустойка (пеня) за прострочення сплати аліментів за рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 12.04.2023 року у справі № 367/2771/21 з 12.04.2023 року по 01.05.2024 року за ВП № 73619298 в сумі 29 140,00 грн.. та ВП № 73619223 в сумі 47 340,00 грн., всього - 76 480,00 грн.
Суд апеляційної інстанції відхилив доводи відповідача про те, що в нього скрутне матеріальне становище, оскільки на підтвердження даного твердження суду не надано доказів.
Так, в наданому відповідачем до суду акті про пожежу від 06 червня 2022 року зазначено, що 26 березня 2022 року в гаражному кооперативі «Будівельний», за адресою: Київська обл., Бучанський р-н. м. Ірпінь вул. Багірова, 35, виникла пожежа та були порушені цілісність зовнішніх несучих стін та воріт гаражів, в тому числі і гараж № НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_1 .
Підстав зменшувати цю суму на підставі ч. 2 ст. 196 СК України суд не знаходить, оскільки доказів того, що матеріальний стан відповідача не дозволяв йому вчасно сплачувати аліменти, відповідач до суду першої інстанції не надав. З цих підстав та з огляду на положення ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхилив посилання апелянта на надану ним до апеляційної скарги довідку про доходи від 20 червня 2024 року (а.с. 130)
Посилання відповідача, що у серпні 2024 року він погасив заборгованість за аліментами цих висновків не спростовує, тому судом відхилена.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні вказав, що відповідач та його представник в судове засідання не з'явились, про розгляд справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомляли.
У справі наявні об'єктивні докази належного повідомлення відповідача ОСОБА_1 про розгляд справи судом першої інстанції про що є відмітка працівників пошти про вручення адресату 18 грудня 2024 року повідомлення про розгляд справи районним судом 23 січня 2025 року (а.с. 80-90). Крім того, подана апеляційна скарга не містить доводів про неналежне сповіщення, а в матеріалах справи відсутнє клопотання відповідача та (або) його представника про відкладення розгляду справи, на помилкове неврахування якого районним судом посилався апелянт як на підставу скасування оскаржуваного рішення.
На підставі ст. 141 ЦПК України понесені апелянтом судові витрати не підлягають відшкодуванню за рахунок іншої сторони.
Інші доводи скарги цих висновків не спростовують, тому судом апеляційної інстанції відхилені.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 23 січня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення - 09 травня 2025 року.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
О.В. Борисова
В.М. Ратнікова