Справа № 757/9155/25-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/9539/2025
08 травня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Муравенко Карини Володимирівни в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «КАДОРР ГРУПП МЕНЕДЖМЕНТ КИЇВ» на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 06 березня 2025 року про передачу справи на розгляд іншого суду у складі судді Соколова О.М.,
у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КАДОРР ГРУПП МЕНЕДЖМЕНТ КИЇВ» до ОСОБА_1 , третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІМІДЖ ФІНАНС», що діє від свого імені в інтересах та за рахунок ВЕНЧУРНОГО ЗАКРИТОГО НЕДИВЕРСИФІКОВАНОГО ПАЙОВОГО ІНВЕСТИЦІЙНОГО ФОНДУ «ПЕЧЕРСЬК ПЛАЗА» про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,-
У лютому 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «КАДОРР ГРУПП МЕНЕДЖМЕНТ КИЇВ» (далі - ТОВ «КАДОРР ГРУПП МЕНЕДЖМЕНТ КИЇВ») звернулося у суд із позовом у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за житлово-комунальні послуги.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 06 березня 2025 року справу передано за підсудністю на розгляд до Дніпровського районного суду міста Києва.
В апеляційній скарзі адвокат Муравенко К.В. в інтересах ТОВ «КАДОРР ГРУПП МЕНЕДЖМЕНТ КИЇВ» посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу районного та направити справу для продовження розгляду до того ж суду.
Зазначено, що предметом спору є стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги за об'єктом нерухомого майна, а саме кв. АДРЕСА_1 , що територіально знаходиться в Печерському районі м. Києва.
З огляду на що позивач вважає правомірним звернення до суду за правилами виключної підсудності, при цьому звертаючи увагу суду на практику касаційної інстанції.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Згідно з п. 9 ч.1 ст. 353 ЦПК України, окремо від рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо передачі справи на розгляд іншого суду.
За частиною 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені у пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам ухвала суду не відповідає з огляду на таке.
Передаючи матеріали даної цивільної справи на розгляд до Дніпровського районного суду міста Києва, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , а тому справа має розглядатися за правилами ч. 1 ст. 27 ЦПК України.
Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції по наступних підставах.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина першої статті 4 ЦПК України).
Позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом (частина перша статті 27 ЦПК України).
Позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою (частина перша статті 30 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 211/2390/18 від 16 лютого 2021 року зазначено, що словосполучення "з приводу нерухомого майна" необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення. Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
У постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17 (провадження № 61-30812св18) вказано, що: "Таким чином, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно. Предметом позову у цій справі є зобов'язання, які випливають з надання послуг централізованого постачання холодної води та водовідведення. Такі послуги надаються за місцем знаходження нерухомого майна. З урахуванням наведеного, позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред'являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності".
З матеріалів справи вбачається, що квартира АДРЕСА_1 , за якою виникла заборгованість зі сплати комунальних послуг, знаходиться в межах територіальної юрисдикції Печерського району м. Києва.
Суд, встановлений законом (законний суд), є необхідним інституційним елементом справедливого правосуддя в тому розумінні, яке цьому поняттю надає стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Поняття "суд, встановлений законом" містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Лише такий суд, керуючись правовими засадами та за встановленою законом процедурою, є компетентним здійснювати правосуддя.
Звертаючись до суду з цим позовом, ТОВ «КАДОРР ГРУПП МЕНЕДЖМЕНТ КИЇВ» щодо дотримання правил підсудності цієї справи саме Печерському районному суду м. Києва, посилаючись на положення ч. 1 ст. 30 ЦПК України, звертало увагу, що позовна заява подається з дотриманням саме правил виключної підсудності, зважаючи на предмет позову.
Отже, позивач у відповідності до вимог ч. 1 ст. 30 ЦПК України, керуючись правилами виключної підсудності, вірно звернувся з вказаним вище позовом про стягнення заборгованості за житлово комунальні-послуги за об'єктом нерухомого майна, територіальна юрисдикція якого поширюється на місце знаходження майна щодо якого виникла заборгованість зі сплати вказаних вище послуг.
Наведеного вище суд першої інстанції не врахував, і дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для передачі цієї справи за підсудністю до Дніпровського районного суду міста Києва.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України однією із підстав для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувану ухвалу потрібно скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
У відповідності до вимог ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір підлягає відшкодуванню за наслідками розгляду справи по суті, оскільки розгляд справи не завершено.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну адвоката Муравенко Карини Володимирівни в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «КАДОРР ГРУПП МЕНЕДЖМЕНТ КИЇВ» задовольнити.
Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 06 березня 2025 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до того ж суду.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач:
Судді: