Справа № 759/2138/18 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/3888/2025 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
05 травня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 31 березня 2025 року про продовження строку тримання під вартою,
В провадженні Святошинського районного суду м.Києва перебуває об'єднане кримінальне провадження від 20 грудня 2017 року за №12017100080011188та за №12024100080002757 від 29 серпня 2024 року стосовно ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.187, ч.1 ст.263, ч.1 ст.309 КК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з визначенням застави у розмірі 300 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Клопотання обґрунтоване тим, що на даний час продовжують існувати ризики, які були підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зокрема, обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а інші більш м'які запобіжні заходи не здатні запобігти зазначеним ризикам.
Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 31 березня 2025 року клопотання прокурора задоволено та продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, тобто, до 29 травня 2025 року включно. Визначено обвинуваченому ОСОБА_7 альтернативний вид запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 250 (двісті п'ятдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 757 000 (сімсот п'ятдесят сім тисяч) гривень 00 копійок.
Суд, обґрунтовуючи доцільність перебування обвинуваченого ОСОБА_7 , вказав, зміст та обсяг обвинувачення, конкретні обставини злочину, які інкриміновані обвинуваченому, дані про особу обвинуваченого, у своїй сукупності свідчать про те, що наявні ризики того, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкодити кримінальному провадженню іншим чином.
Також суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 178 КПК України, взяв до уваги тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у злочинах, у вчиненні яких він обвинувачуються, дані про особу обвинуваченого, а саме: його вік, стан здоров'я, щодо якого на даний час відсутні об'єктивні медичні застереження щодо неможливості перебування ОСОБА_7 під вартою та дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора, оскільки обставин, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосуванням до обвинуваченого інших, більш м'яких запобіжних заходів, не встановлено.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою відмовити прокурору в задоволенні клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 та застосувати до останнього запобіжний захід у виді домашнього арешту в певну пору доби, заборонивши покидати місце проживання з 22 години ночі до 07 години ранку наступної доби.
В обґрунтування апеляційної скарги сторона захисту зазначається про те, що прокурором не надано суду будь-яких доказів, які б підтверджували те, що заявлені ризики продовжують існувати і виправдовують продовження строку тримання обвинуваченого під вартою ще на 60 днів. Всі твердження прокурора про існування ризиків негативної процесуальної поведінки обвинуваченого є формальними, декларативними, мають абстрактний характер та не підтверджуються наявними матеріалами кримінального провадження і фактично є припущеннями, тому не виправдовують застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Вказує про те, що до об'єднання кримінальних проваджень у кримінальному провадженні №12017100080011188 за ч.3 ст.187 КК України ОСОБА_7 був обраний запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту, у кримінальному провадженні №12024100080002757 за ч.1 ст.263 КК України - у вигляді тримання під вартою. Вважає, що після об'єднання кримінальних проваджень суд мав би визначити ОСОБА_7 запобіжний захід, який був застосований у межах більш тяжкого і складного кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, у вигляді домашнього арешту.
Сторона захисту вказує, що суд першої інстанції при розгляді клопотання прокурора не врахував, що обвинувачений має сталі соціальні зв'язки, одружений, має неповнолітнього сина, 2016 року народження, утримує батьків пенсійного віку, є членом громадської організації «Правий сектор Печерськ», позитивно характеризується за місцем проживання, з сусідами не конфліктує, алкогольними напоями не зловживає, займається волонтерською діяльністю, його неодноразово задіювали для організації забезпечення правопорядку в місцях проведення масових заходів.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Про розгляд апеляційної скарги прокурор та обвинувачений повідомлені належним чином, клопотання про розгляд апеляційної скарги за їх участю до суду не надходило.
Заслухавши доповідь судді, захисника обвинуваченого, який підтримав вимоги апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За змістом ч. 3 ст. 331 КПК України суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 199 КПК України, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
Суд першої інстанції, розглядаючи питання доцільності перебування обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, фактично дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку його тримання під вартою у зв'язку з продовженням існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , оскільки продовжують існувати обставини, які виправдовують подальше обмеження права останнього перебувати на волі.
Доводи апеляційної скарги сторони захисту не спростовують правильність висновків суду про доцільність подальшого перебування під вартою ОСОБА_7 на час судового розгляду.
Як випливає із змісту судового рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд врахував обставини, передбачені ст.178 КПК України.
Суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
За таких обставин, колегія суддів, приймаючи до уваги також дані про обвинуваченого у сукупності з іншими наведеними вище даними, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано продовжив раніше обраний щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть на даному етапі розгляду кримінального провадження забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України.
Рішення суду першої інстанції не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Доводи захисника, що заявлені прокурором ризики ґрунтуються лише на припущеннях, є безпідставними, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству, а прокурором така можливість доведена.
Посилання захисника на недоведеність прокурором заявлених ризиків не знайшло свого підтвердження, оскільки клопотання прокурора містить відповідні відомості щодо існування заявлених ризиків з посиланням на відповідні аргументи, а судом було перевірено наявність ризиків та доводам прокурора надано належну оцінку.
Колегія суддів звертає увагу на те, що захисником не спростовується інформація, викладена у клопотанні прокурора, що до об'єднання кримінальне провадження за ч.3 ст.187 КК України було зупинене судом у зв'язку з розшуком обвинуваченого, а ОСОБА_7 був затриманий 15.11.2024 року у зв'язку з причетністю до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.1 ст.309 КК України, і зазначені обставини свідчать про неналежне виконання ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту у межах кримінального провадження №12017100080011188.
Посилання сторони захисту на міцність соціальних зв'язків обвинуваченого ОСОБА_7 , зокрема те, що він одружений, має неповнолітнього сина, 2016 року народження, утримує батьків пенсійного віку, то на думку апеляційного суду, вказані обставини не зменшують встановлені ризики та не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_7 , оскільки не завадили його злочинним діям.
Твердження сторони захисту на те, що обвинувачений ОСОБА_7 позитивно характеризується за місцем проживання, з сусідами не конфліктує, алкогольними напоями не зловживає, займається волонтерською діяльністю, його неодноразово задіювали для організації забезпечення правопорядку в місцях проведення масових заходів, не заслуговують на увагу, оскільки обставини вказаного кримінального провадження свідчать про неможливість обрання стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, яке про те ставить питання сторона захисту так як він не забезпечить належної поведінки обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження.
Порушень норм кримінального процесуального законодавства та міжнародного законодавства, які б могли слугувати безумовними підставами для скасування ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин ухвала суду є законною та обґрунтованою, а тому немає підстав для задоволення апеляційної скарги сторони захисту.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 31 березня 2025 року, якою обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 29 травня 2025 року включно, з визначенням розміру застави у розмірі 250 (двісті п'ятдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 757 000 (сімсот п'ятдесят сім тисяч) гривень 00 копійок - без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Суддя: Суддя: