Справа № 759/17771/24 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/3825/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції - ОСОБА_2
05 травня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуюча), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 24 березня 2025 року,
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 24 березня 2025 року ОСОБА_6 ,який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, а саме до 22 травня 2025 року включно.
В обґрунтування мотивів ухваленого рішення суд вказав про доведеність існування ризиків, які передбачені п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та про неможливість застосування відносно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, оскільки останні не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим, покладених на нього обов'язків, враховуючи також те, що до обвинуваченого був застосований запобіжний захід у виді застави, однак він не сприяв явці обвинуваченого до суду.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 вказав, що ухвала суду є необґрунтованою та такою, що базується на недостовірних обставинах, оскільки його неявка в судове засідання, на яку посилався прокурор та суддя та яка стала підставою для його оголошення в розшук відповідно до ухвали від 28.02.2025 року, обумовлена поважними причинами, а саме, його перебуванням в слідчому ізоляторі з 16.01.2025 за судовим рішенням Голосіївського районного суду м. Києва з визначенням застави у розмірі 242 240 гривень, що об'єктивно виключає його фізичну можливість з'явитися до суду. Вважає, що наведені обставини свідчать про незаконність клопотання прокурора, яке містить необґрунтовані факти, а також про незаконність оскаржуваної ухвали суду, під час винесення якої суддя не перевірив вказані обставини. Також зазначив, що за час перебування його під заставою він з'являвся на всі судові засідання, про які його повідомляли та не порушував покладені на нього обов'язки. Просив оскаржувану ухвалу скасувати.
Захисник ОСОБА_7 та прокурор до суду апеляційної інстанції не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи, від обвинуваченого заяв про розгляд провадження за його участі до суду не надходило, що, відповідно до вимог ч. 4 ст. 422-1 КПК України, не перешкоджає розгляду провадження.
Вивчивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
За змістом ч. 2 ст. 177, ст. 197 КПК України підставою як застосування запобіжного заходу, у тому числі і у виді тримання під вартою, так і продовження строків тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Частиною першою ст. 194 КПК України визначений обов'язок суду встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як вбачається із матеріалів провадження питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання обвинуваченого під вартою було вирішено на стадії судового розгляду. Тобто, це питання вирішувалось на стадії, яка унеможливлює перевірку обґрунтованості підозри, оскільки остання перестала існувати і на заміну якої висунуте обвинувачення. Обґрунтованість же обвинувачення перевіряється судом, який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акта шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене шляхом ухвалення остаточного рішення у вказаному кримінальному провадженні. Таким чином, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у суді першої інстанції на стадії судового розгляду та при перевірці відповідного рішення судом апеляційної інстанції вирішальним є вирішення питання про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
У ході судового розгляду, суд першої інстанції визнав, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Оцінивши зазначені ризики, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність застосування щодо обвинуваченогоОСОБА_6 запобіжного заходу у виді під вартою, належним чином мотивувавши своє рішення.
Так, колегією суддів визнається доведеним ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_6 від суду. При цьому, вказаний ризик, на думку колегії суддів, є значним. Колегія суддів зважає на те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти власності, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років. Наявність вказаного ризику стверджується суворістю покарання, яке загрожує обвинуваченому у випадку доведеності його вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, що суд зобов'язаний враховувати відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України. При оцінці цього ризику, колегією суддів враховуються конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, поставленого у вину обвинуваченому, а також існування реальної можливості переховування, враховуючи ситуацію, яка існує в державі, яка викликана внаслідок військової агресії з боку Російської Федерації. Крім того, під час судового розгляду в суді першої інстанції обвинувачений систематично не з'являвся в судові засідання, що підтверджує висновки суду про доведеність існування ризику переховування обвинуваченого від суду, що указує на наявність підстав для застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Також колегією суддів визнається доведеним ризик вчинення іншого кримінального правопорушення ОСОБА_6 . При оцінці вказаного ризику колегією суддів враховується той факт, що на розгляді інших судів перебувають матеріали кримінальних проваджень за обвинуваченням ОСОБА_6 , що свідчить про те, що обвинувачений належних висновків для себе не робить та продовжує вчиняти кримінальні правопорушення. Обраний запобіжний захід у виді тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, на думку колегії суддів, здатний у повній мірі запобігти зазначеному вище ризику.
Наведене у своїй сукупності вказує на обґрунтованість висновків суду першої інстанції про існування ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що вказує на наявність підстав для застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що вказані обставини кримінального провадження свідчать про неможливість застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_6 іншого запобіжного заходу, передбаченого ст. 176 КПК України, оскільки він не забезпечить належної поведінки останнього під час розгляду кримінального провадження.
Посилання в апеляційній скарзі обвинуваченого на те, що неявка в судове засідання, на яке посилався прокурор та суддя та яка стала підставою для його оголошення в розшук відповідно до ухвали від 28.02.2025 року, обумовлена поважними причинами, а саме, його перебуванням в слідчому ізоляторі з 16.01.2025 за судовим рішенням Голосіївського районного суду м. Києва з визначенням застави у розмірі 242 240 гривень, що об'єктивно виключає його фізичну можливість з'явитися до суду, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вказані обставини не свідчать про можливість застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, а навпаки підтверджують наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Щодо можливості застосування до обвинуваченого інших альтернативних запобіжних заходів, то, на думку колегії суддів, запобіжний захід у виді домашнього арешту не в змозі забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 та попередити наявні ризики, у зв'язку із його недостатнім стримуючим впливом за наявності зазначених вище обставин, а враховуючи, що у цьому кримінальному провадженні обвинуваченому ОСОБА_6 вже обирався запобіжний захід з визначенням застави, однак був порушений останнім, то рішення суду першої інстанції про не визначення обвинуваченому альтернативного запобіжного заходу у виді застави є обґрунтованим в силу положень п. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» де зазначено, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Таким чином, рішення суду першої інстанції прийнято на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, досліджено належним чином всі матеріали провадження та наведено в ухвалі мотиви, з яких прийнято відповідне рішення.
На переконання колегії суддів, таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, про те, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою може забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у цьому кримінальному провадженні.
Наведене вказує на відсутність підстав для скасування ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 24 березня 2025 року щодо ОСОБА_6 , у зв'язку із чим колегія суддів вважає за необхідне залишити ухвалу без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422-1КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 24 березня 2025 року щодо ОСОБА_6 залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
______________ _____________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4