Справа № 523/13651/22
Провадження №2/523/1271/25
"06" травня 2025 р. м.Одеса
Суворовський районний суд міста Одеси, у складі:
головуючого судді - Далеко К.О.,
секретаря судового засідання - Дмітрієвої В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №17 м. Одеси, у загальному позовному провадженні, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи які не заявляються самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Одеської міської ради, орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини,
І . Зміст вимог та заперечень учасників справи.
Доводи позову.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Сторожук Д.І. 28.10.2022 року звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , треті особи які не заявляються самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Одеської міської ради, орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини, яким просить:
- визначити місцем проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцем проживання його батька - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, в тому числі витрати на правничу допомогу.
В обґрунтування позовних вимог, представник позивача адвокат Строжук Д.І. зазначає, що 15 жовтня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб.
ІНФОРМАЦІЯ_2 в шлюбі у Позивача та Відповідача народився син - ОСОБА_3 .
Сімейне життя між Позивачем та Відповідачем поступово погіршувалося, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення між ними шлюбних відносин.
Після припинення шлюбних відноси, дитина ОСОБА_3 залишився проживати разом із матір'ю, але сторони не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати їх малолітня дитина.
Позивач ОСОБА_1 вважає, що їхньому сину буде краще проживати з ним, ніж з матір'ю, з огляду на те, що Позивач працює та має статус ФОП, має дохід, та достатній необхідний час, який потрібен для нормального психологічного та соціального розвитку дитини, постійне місце проживання. Позивач зовсім не вживає спиртні напої, характеризується добре, активно приймає участь у вихованні дитини. Дитина ОСОБА_3 зареєстрований разом з ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_2 . При цьому, Відповідач характеризує себе з зовсім іншої сторони. Вона ніде не працює, не має самостійного доходу, періодично зловживає спиртними напоями, за дитиною достатньо не доглядає. Бували непоодинокі випадки, коли вона застосовувала до дитини фізичне насилля та психологічне насилля, що було відображено в тому, що вона не зважає на думку дитини, повністю ігнорує його бажання.
У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану, сторони домовилися про те, що відповідачка разом із дитиною з метою безпеки повинні виїхати за кордон.
Наразі, малолітній ОСОБА_3 та відповідачка ОСОБА_2 перебувають у Болгарії, де орендують житло за адресою: АДРЕСА_3 .
Під-час знаходження всього цього часу ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 закордоном, Позивач повністю забезпечував їх, що відображено в тому, що він постійно на банківську картку ОСОБА_2 переказував грошові кошти.
В подальшому Позивачу, зі слів Відповідача, стало відоме про те, що вона має бажання жити з іншою людиною, з якою познайомилась в Болгарії. На це позивач не погодився, та не надав дозволу на вивезення сина за кордон. Але не зважаючи на заперечення позивача щодо вивезення дитини, відповідач покинула територію України разом із дитиною.
14.10.2022р. Позивач направив листа до Державної прикордонної служби України, разом з нотаріально оформленою заявою про те, що він заперечую щодо виїзду за кордон його малолітнього сина - ОСОБА_3 .
На теперішній час, Відповідачка заборонила Позивачу спілкуватися з їх сином, заблокувала його номер телефону на своєму мобільному пристрої, та в усіх месенджерах.
Зазначене призвело до того, що батьківський, зв'язок з дитиною був втрачений.
20.10.2022р. Позивач звернувся до Служб у справах дітей ОМР з заявою про встановлення графіку спілкування з дитиною.
Позивач, як Батько, дуже турбуються про стан здоров'я дитини, оскільки дитина має хронічні захворювання, а саме: хронічний атонічний дерматит, хронічний алергічний риніт, що також потребує відповідної дієти. Також Позивачу не відомо про те чи оформила відповідачка медичну страховку на дитину, та чи встала вона консульський облік.
Крім того, Позивач маючи доступ до облікового запису Google Відповідача, прослідкував за її образом життя, хронологія якої показала, що відповідачка повертається до дому з готелю дуже пізно, перебуває до пізньої години у кафе та ресторані, при цьому не відомо на кого вона залишає дитину, враховуючи те, що близьких та родичів у Болгарії у відповідача не має.
На підставі вищезазначеного, Позивач вважає, що дитині буде краще проживати разом із ним.
Доводи зустрічного позову.
05 грудня 2022 року відповідачем ОСОБА_2 було подано до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини з матір'ю, яким просить:
- визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 );
- стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , судові витрати.
Зустрічна позовна заява ОСОБА_2 мотивована тим, що вона дійсно з 15 жовтня 2016 року перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 в шлюбі у них народився син - ОСОБА_3 .
З лютого 2022 року вони з відповідачем ОСОБА_1 проживають окремо, дитина весь цей час проживає з нею та знаходиться на повному її утриманні.
Причиною їх з відповідачем розлучення послугувала агресивна поведінка відповідача, ним неодноразово вчинялося психологічне та фізичне насильство до неї та до дитини. Фізичне насильство до неї вчинялося також і в присутності дитини, що психологічно травмувало спільного сина. Факт вчинення насильства може бути підтверджений свідками. До Суворовського районного суду м. Одеси нею подано позов про розірвання шлюбу.
Після введення на території України воєнного стану в березні 2022 року вона була вимушена виїхати разом із дитиною за межі кордону України задля забезпечення безпеки дитини, відповідач не заперечував проти виїзду дитини за кордон.
02.04.2022 року нею була отримана реєстраційна карта іноземця з наданням тимчасового захисту № НОМЕР_3, та дитини, що свідчить про можливість законного знаходження її та дитини за кордоном України.
На даний час в неї є постійний дохід для забезпечення себе та дитини, так як вона являється засновником та директором ТОВ «УЪРЛД ОФ-БІОТИ» в м. Варна, здійснює професійні косметичні послуги, що підтверджуються відповідними реєстраційними документами.
Крім того, в неї є постійне місце проживання в Болгарії, це двокімнатна квартира в місті Варна, де існують всі умови для комфортного проживання дитини, навчання та розвитку сина. В Україні в неї також є постійне місце проживання, проте зважаючи на введення в Україні воєнного стану вона вважаю безпечнішим та комфортнішим для малолітньої дитини проживання за кордоном.
Дитина на даний час відвідує державний дитячий садок в м. Варна в Болгарії, отримує необхідні для її віку знання, розвивається, спілкується з іншими дітьми.
З лютого до вересня 2022 року відповідач дійсно надавав матеріальну допомогу задля забезпечення дитини, проте з вересня 2022 року дитина знаходиться лише на її утриманні.
Під часу окремого проживання з відповідачем вона не перешкоджала спілкуванню дитини із батьком засобами телефонного зв'язку, відеозв'язку, а також особистим зустрічам під час їх перебування у місті Одесі. Але в останню зустріч із дитиною в м. Одесі відповідач знову поводив себе агресивно, що призвело до вимушеного обмеження їх спілкування із ним. Про те, що відповідач заперечує проти перебування дитини за кордоном її стало відомо вже після того як вона виїхала за межі України.
З метою побачення із дитиною, відповідач приїзжав до місця їх проживання у м.Варна, але під час зустрічі знов поводив себе агресивно, ображав її , штовхав дитину, погрожував, вчиняв психологічний тиск, у зв'язку із чим її довелося викликати поліцію. Свідком даної події став волонтер ОСОБА_5 , який також написав заяву до органів поліції.
Більше того, від народження дитини, її вихованням, розвитком та піклуванням про неї, та її лікуванням займалася вона. Відповідач участі у вихованні та спілкуванні з дитиною здебільшого не приймав. Дитина проживає з нею в злагоді та любові. Шкідливих звичок вона не має, свій вільний час намагається проводити з дитиною та займатися її вихованням, фізичним і духовним розвитком, враховуючи вік дитини, її звичний спосіб життя разом із матір'ю, прив'язаність до матері, позивач вважає, що найбільш гармонійний її розвиток, врівноважений психологічний стан та найсприятливіші для неї можливі лише при проживанні з нею.
Водночас проживання разом з батьком, який є схильним до насильства, повернення дитини до України на час введення воєнного часу створить реальну небезпеку життю та здоров'ю дитини, зашкодить його повноцінному розвиткові.
Доводи відзиву на зустрічний позов.
На зустрічну позовну заяву представником позивача адвокатом Сторожуком Д.І. 04.01.2023 року подано відзив, згідно якого він позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні. В обґрунтування відзиву на позов зазначив про те, що відповідачка плутається в своїх свідченнях, чим саме вводить суд в оману, виходячі з того, що документу який би свідчив про те, що до ОСОБА_1 були прийняті будь які заходи зі сторони працівників поліції Болгарії на його протиправні дії по відношенню до неї та дитини не існує. Оскільки, вищезазначених дій щодо вчинення психологічного та фізичного насильства над ОСОБА_2 ніколи не відбувалося. Крім того, ОСОБА_1 під час зустрічі зі своїм сином у м.Варна, перебував у супроводі адвокат з колегії адвокатів м. Варна Республіка Болгарія Чорбаджийського П.Г. Волонтер про якого вказує ОСОБА_2 у зустрічному позові, який нібито перебував при конфлікті, не є волонтером, а як виявилося пізніш є її співмешканцем.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_2 усіляко заважала спілкуванню дитини з батьком, ОСОБА_1 прибувши до м. Варна подарував синові мобільний телефон, для постійного зв'язку та спілкування із ним.
ОСОБА_2 в своєму зустрічному позові зазначає про те, що дитина знаходиться на її повному утриманні, але при цьому далі за текстом, говорить про те, що з лютого до вересня 2022 року ОСОБА_1 надавав її матеріальну допомогу для забезпечення дитини.
Під час знаходження всього цього часу ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 за закордоном, ОСОБА_1 було перераховано на картковий рахунок відповідачки 184 620, 00 грн.
Квартира, в якій наразі перебуває дитина та ОСОБА_2 , була орендована (а саме проплачена за оренду) саме ОСОБА_1 , оскільки ОСОБА_2 ніде не працювала, та не мала доходу.
Не зважаючи на все ОСОБА_1 продовжує забезпечувати свого сина.
У своєму позові ОСОБА_2 зазначає що, вона має дохід, та має можливість повністю забезпечувати дитину, оскільки є засновником та директором ТОВ «УЪРЛД ОФ БЮТІ» у м. Варна, але згідно Торгового реєстру товариств, зареєстрованих у Болгарії, на ім'я ОСОБА_2 станом на кінець листопада 2022 року, жодного зареєстрованого товариства не зареєстровано, що підтверджується в заяві адвоката Чорбаджийського П.Г.
Також ОСОБА_2 в позові зазначає про те, що вона піклується про дитину, дитина перебуває в садику. Але при цьому, не зазначає, коли саме дитина пішла до дитсадку, номер дитсадка, його адреса.
В заяві адвоката Чорбаджийського П.Г. , значиться про те, що він зі свого боку намагався з'ясувати в якому ж дитсадку перебуває дитина, але зазначені дії не призвели до позитивного результату. Також, в заяві містить інформація про таке: «....пані ОСОБА_2 підтвердила в розмові 27.11.2022 року, що він разом із сином ОСОБА_8 бере і відвозить дитину до нього, так його мати ходить на роботу і не встигає». З цього вбачається, що чужі люди, займаються піклуванням про дитину, оскільки мати не встигає.
В зустрічному позові ОСОБА_2 жодного слова не промовила про те, як себе почуває дитина по стану здоров'я, чи оформлена відповідна медична страховка на дитину.
Зазначені факти, підтверджують саме те, що мати дитини не спроможна надати дитині відповідний догляд, та чому батько дитини звернувся до суду з відповідними вимогами, про визначення місця проживання дитини саме з ним.
ІІ. Клопотання та інші процесуальні рішення в справі.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 16.11.2022 року прийнято позов до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2022 року прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву.
Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 29 грудня 2023 року постановлено звернутися із судовим доручення про надання правової допомоги до компетентного органу Республіки Болгарія, а саме Державної агенції захисту дітей (Дьржавна агенция за закрила на детето) адреса: вул. «Триадица», № 2, м. Софія, 1051, Республіка Болгарія, адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса територіального підрозділу Державної агенції захисту дітей в м. Варна (Дьржавна агенция за закрила на детето): вул. «Георгі Раковскі», № 62, м. Варна, Республіка Болгарія, 9000.
Вказаною Ухвалою суд доручив компетентному органу Республіки Болгарія, а саме Державній агенції захисту дітей - провести обстеження умов проживання ОСОБА_2 , та малолітнього ОСОБА_3 , за місцем їх проживання за адресою: АДРЕСА_3 , з метою з'ясування наявності необхідних умов для проживання та виховання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - вислухати думку малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у присутності психолога, перекладача (у разі необхідності), щодо вирішення спору між батьками про визначення його місця проживання; - надати суду висновок щодо доцільності визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
На адресу суду повернулася згадана справа з документами складеними в ході виконання доручення та Ухвалою суду від 03.03.2025 року провадження по справі відновлено та призначено справу у судове засідання.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 10.04.2025 року було закрито підготовче провадження у справі, призначено розгляд справи по суті.
ІІІ. Позиції сторін.
У судове засідання позивач за первісним позовом ОСОБА_1 та його представник - адвокат Сторожук Д.І. не з'явились. Через підсистему «Електронний суд» представником позивача - адвокатом Сторожуком Д.І. подано заяву, в якій він зустрічні позовні вимоги підтримав, просив розглядати справу у їх з позивачем відсутність.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи сповіщена належним чином.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради у судове засідання не з'явився, надав до суду письмові пояснення.
Згідно приписів до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІV. Фактичні обставини встановлені судом. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо аргументів наведених учасниками справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об'єктивно та безсторонньо оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні первісного позову, та про задоволення зустрічного позову.
Судом встановлено, що 15.10.2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, про що складено відповідний актовий запис № 2047 Приморським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області. Після реєстрації шлюбу прізвище дружини - ОСОБА_2 .
Від шлюбу у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження видане Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області актовий запис про народження від 11.05.2017 № 3162.
У жовтні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, що підтверджується ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси (справа № 523/12206/22).
Відповідно до інформації Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 20.02.2023 № 205ССД/01-29, зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 та малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 з 17.10.2018.
Відповідно до договору оренди житлового приміщення від 01.08.2020, ОСОБА_1 орендує квартиру строком на невизначений термін за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 є фізичною особою- підприємцем.
Як зазначається у позові, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану, сторони домовилися про те, що відповідачка разом із дитиною з метою безпеки повинні виїхати за кордон.
Під час знаходження ОСОБА_2 разом з малолітнім ОСОБА_3 за закордоном, позивач забезпечував їх шляхом переказу на банківську картку ОСОБА_2 грошових коштів, що підтверджується платіжними дорученням. Таким чином, за період з березня по серпень 2022 року на картковий рахунок ОСОБА_2 від ОСОБА_1 надійшла загальна сума в розмірі 184 620, 00 грн.
Згодом, позивачу стало відомо про те, що відповідачка збирається створити нову родину у Болгарії та вивезти дитину за кордон. Позивач заперечував проти вивезення дитини за кордон у зв'язку із чим 14.10.2022р. направив листа до Державної прикордонної служби України, разом з нотаріально оформленою заявою про те, що він заперечую щодо виїзду за кордон його малолітнього сина - ОСОБА_3 .
Наразі, малолітній ОСОБА_3 та відповідачка ОСОБА_2 перебувають у Болгарії, де орендують житло за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідно до наданого пояснення органу опіки та піклування Пересипської ( Суворовської) районної адміністрації ОМР від 14.04.2023 року вбачається, про те, що на підставі рішення комісії з питань захисту прав дитини Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради (протокол засідання від 06.04.2023 № 6) керуючись ст.19 п.5, ст.,157, 158, 160 Сімейного кодексу України: орган опіки та піклування - Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради вважає не доцільним розгляд питання щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , у зв'язку з тим, що наразі дитина проживає за межами України.
Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 надала до суду копію реєстраційної карти іноземця з наданням тимчасового захисту № НОМЕР_3, на себе та дитину, що свідчить про можливість законного знаходження її та дитини за кордоном України.
Відповідно до реєстраційних карт іноземця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходяться за адресою: АДРЕСА_4 .
Відповідно до свідоцтва Агентства з реєстрації Департаменту юстиції, вихідний № 20221027140654/ 27.10.2022р., реєстраційне агентство засвідчує, що в комерційному реєстрі та реєстрі неприбуткових юридичних осіб за лотом «УОРЛД ОФ БЮТИ» ЕООД ЕІК 207135091 внесено обставини та оголошено акти про утворення Одноособового товариства з обмеженою відповідальністю «УОРЛД ОФ БЮТИ», що надає перукарські та косметичні послуги, управителем якого є ОСОБА_2 .
Відповідно до службової довідки (вихідний № 123/12.12.2023) наданої дитячим садочком № 37 «Полум'я», дитина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зарахована та відвідує третю групу «А» «Зірочка» в дитячому садку № 37 «Полум'я» - місто Варна.
Матір'ю, ОСОБА_2 , в інтересах малолітнього сина, оформлено реєстраційну форму для первинного відбору лікаря загальної практики, застрахована особа ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Також ОСОБА_2 надано до суду копію медичного сертифікату № 5477/02.06.2023, копії посвідчень податкового резидента № 1395/25.05.2023, № 1396/25.05.2025 з нотаріально завіреною копією перекладу на українську мову, копію Витягу ВР- 001036434 від.16.06.2023 року , копію фактури № 000000783 від 17.02.2023 року, копію з амбулаторної карти ОСОБА_3 , копії фіскальних чеків від. 05.12.2022, 15.02.2023, 17.02.2023 року, копію фактури № 00000011 від 29.04.2023 року, копії фіскальних чеків від 07.04.2023 року, 12.04.2023 року, 22.04.2023 року, 26.04.2023 року, 27.04.2023 року ,28.04.2023 року, 29.04.2023 року, копію свідоцтва про обов'язкову дошкільну освіту № НОМЕР_2 від 31.05.2023 року, копію грамоти від 08.03.2023 року.
20.11.2024 року Південне міжрегіональне управління юстиції (м.Одеса) надіслало на адресу суду документи, складені в ході виконання судового доручення, з яких вбачається, що в судове засідання в районний суд м.Варна 28.06.2024 року з'явилася ОСОБА_2 та малолітня дитина ОСОБА_3 . Під-час судового засідання був допитаний малолітній ОСОБА_3 у присутності соціального працівника ОСОБА_11 . Відповідно до остаточної частини документа, вбачається що малолітня дитина ОСОБА_12 , інтегрований у середовищі у якому живе, відвідує навчальний заклад, засвоїв добре болгарський язик, стоїть на обліку у лікарському закладі. Даних про ризикові обставини відсутні. Контакт між дитиною та матір'ю вільний та сприятливий. Із своїм батьком дитина спілкується через соц мережі, один два рази на місця.
Таким чином, судом не встановлено тієї обставина, а сторона відповідача за первісним позовом не надала належних доказів того, що поведінка чи дії матері дитини або наслідки її спілкування із дитиною можуть суперечити його інтересам або впливати на нього негативно, перешкоджати його фізичному та духовному розвитку.
Щодо інших наявних доказів у справі, суд зазначає про те, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Стаття 161 СК України передбачає, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Стаття 19 СК України передбачає, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Відповідно до принципу 6 Декларації про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, Дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір'ю.
Саме до такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 14.12.2016 по справі № 6-2445цс16, який у відповідності до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів.
Відповідно до ст.2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Спір - це юридичний конфлікт між учасниками правовідносин, у якому кожен з учасників правовідносин захищає свої суб'єктивні права від протиправних дій, невизнання або їх оспорювання.
Проживання дитини разом із батьками є водночас правом дитини та обов'язок батьків утримувати дитину.
Відповідно до ч.1 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
За змістом статті 31 ЦК України малолітньою особою є дитина віком до чотирнадцяти років.
З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.
Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).
Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.
Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.
Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них дитина залишається, суд, виходячи з рівності прав та обов'язків батька й матері щодо дитини, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітнього. При цьому суд ураховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, його вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У рішенні від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13, у справі «М. С. проти України» та у рішенні «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року № 10383/09, § 100, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним (параграф 76).
У § 54 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, № 250, статті 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Сама по собі обставина проживання дитини за кордоном (незалежно від того, вивезена дитина за кордон до звернення до суду з позовом про визначення місця її проживання чи після) не впливає на вирішення судами України спору про визначення місця її проживання.
Проживання дитини за кордоном не є самостійною підставою для відмови у позові про визначення місця проживання такої дитини разом з одним із батьків в Україні, а факт повернення дитини в Україну не є передумовою для вирішення спору між батьками про визначення місця проживання такої дитини. Постанова Верховного Суду від 11 грудня 2023 року у справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)
Судом встановлено, що малолітня дитина ОСОБА_3 має добрі відносини як з матір'ю ОСОБА_2 , так і з батьком ОСОБА_1 , наразі проживає з матір'ю, що відповідає його найкращим інтересам.
За час розгляду судом справи, відносини між сторонами по справі певним чином покращилися, про що свідчить зокрема заява адвоката Сторожук Д.І., якою він підтримав зустрічний позов ОСОБА_2 .
Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, як буде найкраще для дитини, приймаючи до уваги підтримання адвокатом Сторожук Д.І. зустрічного позову, суд вважає, що на даний час проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір'ю - ОСОБА_2 , буде відповідати найкращим інтересам дитини, позитивно сприятиме його розвитку як психологічному, так і фізичному, а відтак заявлений первісний позов не підлягає задоволенню, тоді як зустрічний позов суд вважає за необхідне задовольнити.
Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд
У задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи які не заявляються самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Одеської міської ради, орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини - відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради про визначення місця проживання дитини - задовольнити.
Визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 09.05.2025 року.
Суддя: К.О. Далеко