“08» травня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6 (в режимі ВКЗ)
підозрюваного ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 квітня 2025 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
-підозрюваного за ч. 5 ст. 407 КК України.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 квітня 2025 року застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 21 травня 2025 року, без визначення розміру застави.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Захисник просить ухвалу слідчого судді скасувати і постановити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_7 інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, або визначити заставу в 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 60560 грн.
Захисник вважає, що прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Просить врахувати, що ОСОБА_7 раніше не судимий, має постійне місце проживання, проживає з матір'ю, яка є пенсіонеркою та хронічно хворою людиною та цивільною дружиною з двома неповнолітніми дітьми, які є на утриманні підозрюваного, позитивно характеризується за місцем проживання.
Вважає, що відносно підозрюваного можливо визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Встановлені слідчим суддею обставини.
Першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Миколаєві) ТУ ДБР у м. Миколаєві, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №62023150010000820 від 14.07.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України.
28.06.2023 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
24.04.2025 ОСОБА_7 затримано.
Слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Задовольняючи клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу підозрюваному, слідчий суддя встановив, що підозра у вчиненні кримінального правопорушення, є обґрунтованою та підтверджується доданими до клопотання матеріалами.
Враховуючи обставини кримінального провадження, ступінь тяжкості кримінального правопорушення, які відносяться до категорії тяжких злочинів, слідчий суддя дійшов висновку про доведення прокурором обставин, які свідчать про те, що існує заявлений ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Ризики, передбачені п.п. 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: незаконно впливати на свідків та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, слідчий суддя вважав необґрунтованим і є припущенням.
Слідчий суддя вважав, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, на даному етапі досудового розслідування не зможе запобігти встановленим ризикам, та застосував запобіжний захід щодо ОСОБА_7 без визначення розміру застави, з урахуванням положень ч. 4 ст 183 КПК України.
Позиції учасників судового провадження.
Захисник ОСОБА_6 та підозрюваний ОСОБА_7 апеляційну скаргу підтримали.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали судового провадження та обговоривши викладені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Положення закону, якими керувався слідчий суддя та суд апеляційної інстанції.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд, відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України, зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Ці вимоги закону враховані слідчим суддею при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу.
Щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення.
28.06.2023 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
24.04.2025 ОСОБА_7 в порядку ст. 191 КПК України затримано.
Обґрунтованість підозри на даному етапі досудового розслідування та розгляду клопотання слідчим суддею про застосування запобіжного заходу підтверджується долученими до клопотання матеріалами, на які послався слідчий суддя в обґрунтування оскаржуваного рішення.
На думку колегії суддів, ці дані здатні переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_7 міг вчинити кримінальне правопорушення, а отже, підтверджують наявність обґрунтованої підозри. Захисник висновки слідчого судді в цій частині не оспорює.
Щодо наявності достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що висновки слідчого судді в частині обґрунтування ризику, який виправдовує тримання підозрюваного під вартою, є вмотивованими. Всупереч доводам апелянта, оскаржуване рішення слідчого судді щодо наявності цього ризику, належно вмотивоване та обґрунтоване.
Колегія суддів зазначає, що підозрюваний ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки він обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, який відноситься до категорії тяжкого злочину, санкцією якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років. Окрім того, підозрюваний ОСОБА_7 виявлений через розшук. Суворість передбаченого законом покарання є суттєвим елементом при оцінюванні вказаного ризику.
Колегія суддів також враховує, що наразі досудове розслідування перебуває на початковому етапі, проводяться першочергові слідчі дії для встановлення всіх обставин кримінального провадження, що також вказує на існування зазначеного ризику.
Щодо недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризику, передбаченого ст. 177 цього Кодексу.
Слідчим суддею рішення про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою належним чином вмотивовано.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, що виключають можливість застосування стосовно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ані слідчим суддею, ані колегією суддів під час апеляційного розгляду апеляційної скарги не встановлено.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею враховано, що ОСОБА_7 є військовослужбовцем та підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, який належить до категорії тяжкого злочину. Крім того, кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, вчинено в умовах воєнного стану, запровадженого у зв'язку із широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, та спрямоване проти встановленого порядку несення військової служби.
Крім того, колегія суддів зауважує, що відповідно до п. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ст. 407 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою. Жоден з більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, на даному етапі досудового розслідування не зможе запобігти встановленим ризикам.
Щодо доводів апелянта, що підозрюваний ОСОБА_7 позитивно характеризується за місцем проживання, має постійне місце проживання, має на утримання матір пенсійного віку, цивільну дружину та неповнолітніх дітей, то ці дані не зменшують існування встановленого ризику та не можуть слугувати безумовною підставою для застосування стосовно підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, про що просить апелянт.
Щодо вимоги апелянта про визначення підозрюваному застави, колегія суддів встановила таке. Відповідно до вимог ч.3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Разом з тим, ч. 4 ст. 183 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, передбаченого статтею 407 КК України.
Колегія суддів зазначає, що слідчий суддя обґрунтовано не визначив розмір застави у даному кримінальному провадженні, врахувавши обставини кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_7 , зокрема, у самовільному залишенні місця служби, вчинене в умовах воєнного стану. На переконання колегії суддів, застосування застави у даному випадку не зможе забезпечити ефективного уникнення встановлених ризиків, у зв'язку з чим вважає, що рішення про не визначення розміру застави є законним, та не суперечить вимогам ч. 4 ст. 183 КПК України.
З огляду на наведене, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 422, 532 КПК України,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 квітня 2025 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_8