Справа № 750/7739/24
Провадження № 2/750/97/25
01 травня 2025 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:
головуючого судді Логвіної Т.В.,
секретаря Примак Т.В.,
за участю: позивача, представника позивача,
відповідача, представника відповідача,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з матір'ю, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з батьком,
третя особа - орган опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Чернігівської міської ради,
у червні 2024 року до Деснянського районного суду м. Чернігова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з матір'ю.
В обґрунтування позову зазначила, що позивач з відповідачем перебували у шлюбі, мають спільну малолітню дитину, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 16 січня 2019 року, справа N?750/10151/18 шлюб між сторонами розірвано та з Відповідача стягнуто аліменти на утримання дитини. Однак через постійні непорозуміння з Відповідачем самостійно вирішити з ким повинна проживати їх спільна дитина не можливо. Позивач повністю самостійно забезпечую дитину всім необхідним без участі Відповідача. Відповідно до довідки про неотримання аліментів від 16.05.2024 року виданою Центральним відділом державної виконавчої служби у місті Чернігові, яка підтверджує що Відповідач взагалі не платив та не платить аліменти на утримання своєї дитини. Позивач вважає, що дитині буде краще з нею, оскільки відповідач не завжди належним чином виконував та виконує свої батьківські обов'язки.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 10.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Від відповідача надійшла зустрічна позовна заява до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з батьком. Зустрічна позовна заява обгрунтована тим, що після розірвання шлюбу з відповідачем, їх син ОСОБА_4 майже однаковий час проживав то разом з позивачем, то разом з відповідачем і перебував на спільному їх утримані. Наявність епілепсії у відповідача не минає безслідно як для неї, так і для оточуючих, а головне для їх дитини. За час спільного проживання, позивач неодноразово рятував життя відповідачу, під час таких приступів епілепсії, а також намагався убезпечити від наслідків сина. Після розірвання шлюбу, сторони періодично (інколи по два рази на рік) відновлювали свої сімейні відносно та проживали разом однією сім?єю. Відповідач разом з ОСОБА_4 повністю перебували на утриманні позивача. Позивач добросовісно виконував та виконує заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова, від 16.01.2019 року, про стягнення аліментів. Постійно надавав відповідачу гроші на утримання сина. Більш того, постійно купував речі, продукти та інше. Возив відповідача з ОСОБА_4 до лікарні у кожному необхідному випадку. Останнього разу сторони відновили сімейні відносини з початку повномасштабного наступу Російської Федерації на Україну. Так, в ніч з 23 лютого на 24 лютого 2022 року, ОСОБА_4 ночував в позивача вдома. 24 лютого 2022 року, коли почалася війна, він забрав до себе також відповідача і так вони проживали, однією сім?єю, до літа 2023 року. ОСОБА_4 разом з відповідачем жили за адресою його проживання, в буд. АДРЕСА_1 та перебували на повному його утримані. Однак влітку 2023 року відповідач вирішила з ОСОБА_4 повернутися до себе додому. Незважаючи на це, позивач кожного дня продовжує і надалі постійно спілкуватися з сином. Денис дуже часто повноцінно проживає з ним, а коли проживає з відповідачем, продовжує ночувати у нього вдома. Приблизно з кінця червня місяця 2024 року, ОСОБА_4 постійно проживає з позивачем в будинку АДРЕСА_1 . На даний час ОСОБА_4 закінчив 5-тий та перейшов до 6-го «А» класу школи N? 11. Позивач постійно відвідує батьківські збори в школі та цікавиться досягненнями ОСОБА_4 в навчанні, проводять разом дозвілля, після повномасштабного вторгнення, влаштував ОСОБА_4 до секції боксу, яку самостійно оплачує. Будинок АДРЕСА_1 , належить на праві власності матері позивача. Будинок приватний, має один вхід (тобто має одну квартиру), розташований на приватизованій земельній ділянці. Ділянка огороджена парканом, що унеможливлює доступ сторонніх осіб. На даний час в будинку постійно проживають бабуся, мати позивача та він з дитиною. Будинок має три ізольовані (не прохідні) кімнати. В одній кімнаті проживає бабуся, в другій мати, в третій він разом з ОСОБА_4 . Що стосується умов проживання ОСОБА_4 разом з відповідачем в квартирі АДРЕСА_2 . Будинок АДРЕСА_3 має два окремі входи (тобто дві окремі квартири). Відповідач проживає в квартирі N? 1. Разом з відповідачем, на даний час в квартирі N? 1 постійно проживають мати та батько відповідача. Будинок має три кімнати. Одна кімната є прохідною, з якої здійснюється вхід в другу кімнату. Також є третя кімната. В прохідній кімнаті проживає мати відповідача. В кімнаті, вхід до якої здійснюється з прохідної кімната, проживає батько відповідача. В тертій кімнаті проживали відповідач спільно з одинадцятирічним сином ОСОБА_4 . Ще донедавна, відповідач спала з ОСОБА_4 на одному діжку. Зараз в кімнаті відповідача встановлені два ліжка. Батько відповідача - ОСОБА_5 , зловживає спиртними напоями, схильний до затяжних та тривалих запоїв, в стані сп?яніння завдає тілесні ушкодження членам своєї родини. Враховуючи захворювання відповідачки на епілепсію, а також поведінка батька відповідачки унеможливлює визначення місця проживання дитини разом з матір'ю.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 22.07.2024 прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з батьком до спільного розгляду з первісним позовом. Об'єднано в одне провадження вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з батьком з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з матір'ю.
Представник позивача за первісним позовом подала додаткові пояснення по справі та зазначила, що саме мати малолітньої дитини створює належні умови для її повноцінного виховання та розвитку, дбає про дитину в належний спосіб, а отже прив'язаність сина до матері, її добросовісне ставлення до виконання своїх батьківських обов'язків є підставою для визначення місця проживання дитини разом з матір'ю, оскільки це буде відповідати якнайкращим інтересам дитини.
Позивач за первісним позовом та її представник в судовому засіданні просили первісний позов задовольнити, у зустрічному позові відмовити.
Відповідач за первісним позовом та його представник в судовому засіданні заперечували проти задоволення первісного позову, просили задовольнити зустрічний позов.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, надійшла заява про розгляд справи без їх участі.
Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі, який заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 січня 2019 року було розірвано та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25.09.2018 року та до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції, ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 , у графі «батьки» зазначені: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 .
З липня 2024 дитина проживає з батьком, який отримує самостійний дохід з неофіційних джерел, що дозволяє забезпечувати потреби сина, зазначене сторонами не оспорюється, крім того, під час судового розгляду сторонами не заперечувався факт спільного проживання сторін з сином за адресою відповідача під час повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну, до літа 2023 року. На даний час батько повністю утримує дитину та забезпечує її виховання.
Проживання дитини разом із батьками є водночас правом дитини та обов'язок батьків утримувати дитину.
Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Статтею 161 СК України визначено, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.
Відповідно до роз'яснень, наданих Верховним Судом України в п.18 Постанови Пленуму № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з'ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.
Судам слід враховувати також положення ст. 160 СК України, якою передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, яка досягла десяти років, за спільною згодою батьків та самої дитини, а місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що «тлумачення ч. 1 ст. 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
У свою чергу поняття «розлучення дитини та матері» не є тотожним поняттю «визначення різних місць проживання матері та дитини», оскільки мати дитини у разі визначення місця проживання дитини з батьком не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, турботу відносно дитини та участь у вихованні дитини і може реалізувати свої права шляхом домовленості з батьком дитини щодо встановлення часу та порядку спілкування з дитиною або за рішенням органу опіки та піклування чи за судовим рішенням з цього питання.
Таким чином, положення статті 6 Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини є перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини.
Відповідно до ст. 141 СК України та зазначеної Конвенції з прав дитини, батько та мати мають рівні права та обов'язки щодо дитини, не залежно від того чи перебувають вони у шлюбі між собою, що в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів своєї дитини.
Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 03.01.2025 року № 1 затверджено висновок щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити його місце проживання з матір'ю, ОСОБА_1 . Даний висновок ніяким чином не обгрунтований, хоча у мотивувальній його частині зазначено про бажання дитини проживати з батьком.
Відповідачем за первісним позовом надано докази на підтвердження неправомірної поведінки батька позивача, а саме: ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 02.03.2020 року в справі № 750/12764/19, якою встановлено, що ОСОБА_5 15 вересня 2019 року близько 12 год. 00 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в квартирі АДРЕСА_2 , діючи умисно, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин наніс ОСОБА_2 один удар ножем в ділянку лівого плеча, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді наскрізного колото-різаного поранення середньої третини лівого плеча з травматичним пошкодженням лівих променевого, серединного і ліктьового нервів, котре відноситься до категорії середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалого розладу здоров'я, строком понад 21 день, та непроникаюче колото-різане поранення лівої половини грудної клітки, яке відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Кримінальне провадження щодо ОСОБА_5 , обвинуваченого за ч. 1 ст. 122 КК України закрито у зв'язку з відмовою потерпілого ОСОБА_2 від обвинувачення; постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 21.12.2023 року у справі № 750/17764/23, згідно якої ОСОБА_5 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП за те, що 02.12.2023 о 16 год. 30 хв., гр. останній за адресою: АДРЕСА_4 , вчинив навмисні дії відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_6 , а саме: ображав нецензурною лайкою, погрожував, дав ляпасу, чим вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, внаслідок чого могло бути завдано шкоди психічному та фізичному здоров'ю ОСОБА_6 .
Згідно відповіді Чернігівської гімназії № 11 Чернігівської міської ради від 17.12.2024 № 155/01-26/2024, зі слів ОСОБА_3 , десь з початку липня 2024 року він проживає з батьком ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 . Зі слів ОСОБА_4 вихованням з 01.07.2024 по теперішній час займається тато, ОСОБА_2 . З класним керівником спілкуються і тато, ОСОБА_2 і мама, ОСОБА_1 : тато забирає учня з укриття під час повітряної тривоги, повідомляє про причину відсутності сина на уроках у групі в застосунку Viber; мама відвідує батьківські збори, купує додаткові підручники, зошити, посібники, потрібні для навчання сина. ОСОБА_7 та/або його батько ОСОБА_2 не зверталися до керівництва закладу освіти стосовно відсутності підручників для учня на 2024/2025 навчальний рік. Зі слів класного керівника 6-А класу ОСОБА_8 на початку навчального року була ситуація з зошитом і книжкою з вивчення іноземної мови, які батьки купують власним коштом за вибором. Ці матеріали купувала мати ОСОБА_9 . Класний керівник провела телефонну розмову з ОСОБА_1 , і мати надала зошит і книжку з вивчення іноземної мови ОСОБА_4 .
Суд враховує надані матір'ю докази щодо вжиття державним виконавцем заходів з обмеження батька у праві керування транспортним засобом та застосування санкцій за несплату аліментів. Водночас встановлено, що ініціювання зазначених заходів мало місце вже після подання батьком зустрічного позову про визначення місця проживання дитини. З урахуванням наданих батьком доказів суд дійшов висновку, що він фактично забезпечує утримання сина та бере активну участь у його вихованні, а тому зазначені заходи не мають визначального значення для вирішення даного спору.
Суд, дослідивши матеріали справи, пояснення сторін, висновок органу опіки та піклування, заслухавши дитину, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення первісного позову матері та наявність підстав для задоволення зустрічного позову батька з огляду на наступне.
Дитина, 11-річний син сторін, під час судового засідання однозначно та послідовно висловив бажання проживати з батьком, зазначивши, що саме з ним почувається у безпеці та комфорті, має належні умови проживання, власний простір, а також відчуває підтримку з боку батька у навчанні та повсякденному житті. Дитина вказала, що не бажає проживати з матір'ю через психоемоційно напружену обстановку в її домогосподарстві, зокрема - через проживання разом із її батьком, який зловживає алкоголем, веде себе неприйнятно (ходить оголеним), та загрожує психологічному комфорту дитини. На питання щодо спільної батьківської опіки, дитина розплакалась і покинула залу судового засідання.
Згідно з ч. 2 ст. 171 СК України, дитина має право бути вислуханою під час вирішення будь-яких спорів, що стосуються її життя, і суд бере до уваги її думку. Враховуючи вік дитини, її думка є обґрунтованою, сформованою та відповідає її інтересам.
Орган опіки та піклування надав висновок про доцільність визначення місця проживання дитини з матір'ю, однак такий висновок не є обов'язковим для суду та підлягає оцінці разом з іншими доказами (постанова КЦС ВС від 14.12.2021 у справі № 161/18030/20).
Як вбачається з висновку органу опіки та піклування Денис висловив бажання проживати з батьком, проте думка дитини не була врахована при винесенні висновку.
Факт проживання дитини з батьком протягом останнього року встановлений та сторонами не оспорюється. Дитина звикла до нового місця проживання, соціального оточення, побутових умов. Матеріальні труднощі батька, зокрема відсутність права власності на житло та транспорт, не можуть автоматично бути підставою для відмови у визначенні місця проживання дитини з ним, якщо фактично створені умови забезпечують потреби дитини (постанова КЦС ВС від 14.02.2023 у справі № 404/1868/21).
Натомість, хоча мати є власником частини житлового будинку, фактичне проживання у ньому пов'язане з ризиками для психоемоційного стану дитини, відсутністю особистого простору (власної кімнати) та реальним дискомфортом, про який дитина заявила у суді.
Суд також бере до уваги, що примусове повернення дитини до матері за таких умов спричинить додаткову психологічну травму, що не відповідає принципу захисту найкращих інтересів дитини, передбаченому ст. 3 Конвенції про права дитини.
Враховуючи встановлені судом обставини, які мають істотне значення для визначення місця проживання дитини, суд вважає за доцільне визначити місце проживання дитини з батьком, яка фактично проживає з ним, що буде відповідати саме інтересам дитини, позитивно сприятиме її розвитку як психологічному так і фізичному.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 273, 279, 354 ЦПК України та 160, 161 СК України, суд, -
У задоволенні первісного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про визначення місця проживання дитини з матір'ю - відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про визначення місця проживання дитини з батьком - задовольнити.
Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з його батьком ОСОБА_2 .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1211 грн 20 коп. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду складено 09.05.2025.
Суддя: