Справа № 729/28/25
1-кп/729/59/25 р.
07 травня 2025 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області у складі:
судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бобровиця кримінальне провадження № 12024270000001012 від 06.10.2024 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Дігтярі, Срібнянського району, Чернігівської області, громадянина України, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України
за участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5 ,
потерпілих ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7 ,
ОСОБА_8 ,
ОСОБА_9 ,
представника потерпілих ОСОБА_10 ,
В провадженні Бобровицького районного суду Чернігівської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні ним кримінального правопорушеня, передбаченого ч.3 ст. 286 КК України.
Прокурор в судовому засіданні надав клопотання про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, яке обґрунтовує тим, що строк запобіжного заходу продовжений ухвалою суду від 13.03.2025 закінчується 10.05. 2025, а ризики, передбачені п.п. 1,3,4, ч. 1 ст. 177 КПК України, які існували на час обрання обвинуваченому запобіжного заходу, на даний час не зменшилися та продовжують існувати.
Вищезазначені ризики прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_3 : розуміючи, що його покарання може бути пов'язане з позбавленням волі, оскільки він обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, за який законом передбачено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, з метою уникнення від покарання може залишити своє місце проживання і переховуватись від органу досудового розслідування та суду;
може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, які на даний час не допитані в суді, з метою схилити їх до надання неправдивих свідчень, а також експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, яке може бути виражене у створенні ним штучних доказів та підбурення осіб, які не були свідками кримінального правопорушення, до дачі завідомо неправдивих свідчень на підтвердження висунутих ним у подальшому захисних версій.
Запобіжні заходи у виді особистого зобов'язання, домашнього арешту, застави особистої поруки не забезпечать виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків , у зв'язку із існуванням вищенаведених ризиків та обставин, що їх обґрунтовують, а також відсутні відомості щодо майнового стану обвинуваченого, заставодавців, які б могли внести кошти на спеціальний рахунок та відсутність будь-яких відомостей про осіб, які заслуговують на довіру.
Тому просить продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів з подальшим утриманням в ДУ « Чернігівський слідчий ізолятор», без визначення застави.
Потерпілі та їх представник підтримали клопотання прокурора, просили його задовольнити.
Обвинувачений, захисник в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою та просили обрати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за місцем реєстрації ОСОБА_3 в смт. Дігтярі Прилуцького району, Чернігівської області.
Обґрунтовуючи свої заперечення сторона захисту посилалась на те, що відсутні ризики зазначені прокурором у клопотанні, а також те, що обвинувачений вибачився перед потерпілими та його родичі надіслали кошти потерпілим поштовим зв'язком, однак останні не побажали їх отримати. Крім того, перебуваючи під цілодобовим домашнім арештом він не зможе впливати на свідків, експерта, спеціаліста в цьому кримінальному провадженні.
Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання прокурора, заперечення сторони захисту, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду Чернігівської області від 09.10.2024 обвинуваченому ОСОБА_3 обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою до 05.12.2024. Ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду Чернігівської області від від 04.12.2024 строк запобіжного заходу продовжений до 17 січня 2025 року.
Ухвалою Бобровицького районного суду від 15.01.2025 строк тримання під вартою обвинуваченому продовжено до 15.03.2025, а ухвалою суду від 11.03.2025 строк тримання від вартою продовжено до 10.05.2025.
Відповідно до вимог ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Вирішуючи питання щодо заявленого прокурором клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує, що він обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від п'яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років; наявність вагомих доказів, вказаних прокурором в клопотанні, які можуть переконувати суд, що ОСОБА_3 міг вчинити правопорушення яке йому інкримінують, конкретні обставини його вчинення, що може свідчити про наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 1 статті 177 КПК України, а саме: переховування від органів досудового слідства, або суду, незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
При цьому слід зазначити, що адвокат подав до суду заяву про призначення у даному кримінальному провадженні судової автотехнічної експертизи, яку просить вирішити після допиту експертів, які проводили експертизи на досудовому розслідування, в зв'язку з чим має намір заявити клопотання про їх допит в судовому засіданні для роз'яснення висновків експертиз.
Отже, судовий розгляд на даний час триває та не завершений з об'єктивних причин, тому питання доведеності винуватості ОСОБА_3 , за пред'явленим обвинуваченням, належності та допустимості зібраних органом досудового розслідування доказів, достовірності показань свідків, роз'яснення експертами своїх висновків перебувають на стадії судового розгляду, а отже існує наявність ризиків передбачених п.п. 1,3,4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Ризик - це ймовірність того, що обвинувачений може ухилитися від кримінальної відповідальності та незаконно впливати на свідків.
Особливість запобіжних заходів полягає в тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку обвинуваченого, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому. При цьому слід враховувати, що якась ймовірність того, що обвинувачений зможе спробувати ухилитись від відповідальності, існує завжди.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини тяжкість можливого покарання є належною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти, проте вона не може сама по собі служити виправданням тривалого попереднього ув'язнення. При цьому Суд вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від суворості можливого покарання; її треба визначити з урахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою. При цьому треба враховувати характер обвинуваченого, його моральні якості, його кошти, зв'язки з державою (Idalov проти Росії [ВП], § 145; Garycki проти Польщі, § 47; Chraidi проти Німеччини, § 40; Ilijkov проти Болгарії, §§ 80-81; W. проти Швейцарії, § 33).
При розгляді клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд також враховує вимоги п.п. 3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема Рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти Росії», відповідно до якого, наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. Довготривале утримання під вартою може бути виправданим лише при наявності конкретних ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на наявність презумпції невинності, перевищують інтереси забезпечення поваги до свободи.
Та обставина, що на даний час ОСОБА_3 вибачився перед потерпілими та його родичі направили кошти у рахунок відшкодування заподіяної шкоди не є тими обставинами, які враховуються при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, як помилково вважає захисник.
Суд вважає, що вказані прокурором ризики, які існували при обранні та продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не змінилися та не зменшилися і на час проведення судового провадження. Також прокурором доведені обставини, що виправдовують подальше застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Суд також вважає за необхідне не визначати розмір застави у даному кримінальному провадженні, враховуючи підстави та обставини передбачені ст.ст. 177, 178 КПК України та положення п.2 ч.4 ст. 183 КПК України.
Тому суд, враховуючи вищезазначене, а також те, що строк тримання під вартою ОСОБА_3 закінчується, виходячи з необхідності уникнення вищевказаних ризиків приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора та вважає, що обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою підлягає продовженню на 60 днів. Цей запобіжний захід є співмірним з існуючими ризиками станом на час судового розгляду, відповідає особі обвинуваченого і зможе забезпечити, на відміну від інших більш м'яких запобіжних заходів, належне виконання ним процесуальних обов'язків, тому суд, враховуючи вказане, не вбачає підстав для застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього решту.
Керуючись ст.ст. 176-178, 183,197, 318, 331 КПК України,
Клопотання прокурора ОСОБА_4 про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_3 задовольнити.
ОСОБА_3 продовжити строк тримання під вартою на 60 днів, а саме з 07 травня 2025 року до 06 липня 2025 року.
В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про відмову у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_3 та про обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту за його постійним місцем реєстрації - відмовити.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1