Іменем України
08.05.2025 Справа №607/9446/25 Провадження №1-кс/607/2669/2025
м. Тернопіль
Слідча суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області скаргу адвоката ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 , про незаконне затримання особи,
08.05.2025 на розгляд слідчої судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області надійшла скарга адвоката ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 , про незаконне затримання особи.
Скарга мотивована тим, що 07.05.2025 приблизно о 06 год. 30 хв. працівники поліції без складання протоколу та без присутності адвоката ОСОБА_5 здійснили незаконне затримання останнього та доставили його до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі за текстом - ІНФОРМАЦІЯ_2 ). Такі обставини свідчать про те, що фактично відбулось викрадення ОСОБА_5 та останнього незаконно позбавили волі, утримують у ІНФОРМАЦІЯ_3 без волевиявлення та волі.
Адвокат зазначила, що ОСОБА_5 у правовий, законний спосіб подав заяву із пакетом документів на відстрочку від мобілізації на підставі п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме у зв'язку із наявністю інвалідності 2 групи у його дружини та наявністю інвалідності 1 групи у його матері, та відповідно до п. 63 Порядку, затвердженого постановою КМУ № 560 від 16.05.2025, має право отримати рішення комісії стосовно своєї заяви.
Так, до вирішення комісією питання про відстрочку направляти на військово-лікарську комісію (далі за текстом - ВЛК), а тим більше затримувати особу закон забороняє (п. 63 Порядку). Разом з тим всупереч діючим нормам права України, ІНФОРМАЦІЯ_2 в особі своїх працівників під керівництвом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , крім незаконного за(у)тримання, здійснює психологічне катування, позбавив ОСОБА_5 майна (телефону) з метою його незаконного схиляння/примушування проходження ВЛК, що є грубим порушенням конституційних прав і свобод громадянина України.
При цьому ОСОБА_5 повісток не отримував, ВЛК не проходив та не відмовлявся проходити, жодного документу не підписував, не обізнаний про складання протоколу затримання, а також, чи є відносно нього постанови про накладення адміністративного стягнення та інші документи.
За таких підстав адвокат ОСОБА_5 просить: 1) зобов'язати начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 негайно звільнити ОСОБА_5 із приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) зобов'язати начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 негайно доставити ОСОБА_5 до слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області для з'ясування підстав позбавлення свободи.
У судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 підтримала заявлені вимоги та просила скаргу задовольнити з викладених у ній підстав. Не заперечувала відсутність кримінального провадження, у якому ОСОБА_5 мав би певний процесуальний статус та в межах якого ОСОБА_6 незаконно утримується. Також пояснила, що не зверталась зі скаргою на протиправні дії посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_3 у порядку адміністративного судочинства в межах оспорювання процедури мобілізації.
У судове засідання представник ІНФОРМАЦІЯ_3 не з'явився. Подав заяву, у якій зазначив, що ОСОБА_5 станом на 15 год. 00 хв. 08.05.2025 відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 129 від 08.05.2025 призваний на військову службу по мобілізації та зарахований в команду ІНФОРМАЦІЯ_4 імені Б.Хмельницького.
Заслухавши пояснення адвоката, дослідивши матеріали справи, слідча суддя дійшла висновку, що у скарзі слід відмовити з таких підстав.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При цьому ч. 1, 3 ст. 206 КПК України визначає, що кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи. Слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи (ч. 2 ст. 206 КПК України).
При цьому положення ст. 206 КПК України, якою регламентовано загальні обов'язки слідчого судді щодо захисту прав людини, належить застосовувати у комплексі із іншими нормами КПК України, в тому числі із загальними положеннями КПК України, які визначають статус слідчого судді та межі його повноважень.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
Згідно з п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Кримінальне провадження - це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п. 10 ч. 1 ст. 3 КПК України).
Положеннями п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України передбачено, що досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Аналіз наведених вище положень КПК України свідчить про те, що слідчий суддя уповноважений на здійснення ним судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у конкретному кримінальному провадженні на стадії його досудового розслідування та його повноваженнями не охоплюється вирішення питання щодо законності позбавлення особи свободи, яке здійснюється у межах процедур, врегульованих іншими, окрім КПК України, нормативно-правовими актами (у тому числі Законам України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про військовий обов'язок і військову службу» тощо).
Так, слідчий суддя за наслідками розгляду клопотання, поданого у порядку ст. 206 КПК України на стадії досудового розслідування кримінального провадження, наділений правом ухвалити рішення про звільнення особи, лише яка тримається під вартою, та за наявності двох підстав: 1) ненадання органом державної влади чи відповідною службовою особою судового рішення, яке набрало законної сили, яке би уповноважувало їх на таке утримання особи під вартою; 2) недоведення органом державної влади чи відповідною службовою особою наявності інших правових підстав для позбавлення особи свободи шляхом її тримання під вартою.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про попереднє ув'язнення» підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, а також постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених статтею 615 КПК України.
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про попереднє ув'язнення» установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.
Зі змісту поданої скарги вбачається, що ОСОБА_5 не є особою, яка тримається під вартою у зв'язку із застосованим відносно нього запобіжним заходом, не є затриманим у порядку ст. 208 КПК України та не є особою, затриманою неуповноваженою службовою особою у порядку ст. 207 КПК України, а також не утримується правоохоронними органами у зв'язку із розслідуваними ними кримінальними правопорушеннями у межах кримінального провадження.
Натомість відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) ОСОБА_7 № 129 від 08.05.2025 лейтенант ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , призваний на військову службу за призовом по мобілізації на особливий період відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» та Указу Президента України від 14.01.2025 № 27/2025 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», зарахований в команду Національної академії прикордонної служби України імені Б.Хмельницького та направлений у розпорядження начальника Національної академії прикордонної служби України імені Б.Хмельницького.
Слідча суддя зауважує, що працівники ІНФОРМАЦІЯ_3 не є правоохоронними органами чи органами державної влади, на яких покладено функцію затримання чи утримання осіб під вартою, та не є посадовими чи службовими особами, що уповноважені затримати особу відповідно до ст. 208 КПК України.
Більше того призов громадянина на військову службу під час мобілізації не є позбавленням особи права на свободу та особисту недоторканість, гарантоване Конституцією України, а є обов'язком громадянина України на захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
Відтак слідча суддя в межах здійсненої правової процедури встановила, що метою доставляння ОСОБА_5 до ІНФОРМАЦІЯ_3 було вжиття заходів з метою призову до ЗСУ по мобілізації і не є незаконним затриманням особи у розумінні вказаних вище положень чинного законодавства.
За таких підстав скарга адвоката ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 , на незаконне затримання особи є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Поряд з цим слідча суддя звертає увагу на те, що рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_3 в порядку призову на військову службу під час мобілізації можуть бути оскаржені заінтересованою особою в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись ст. 2, 206, 309, 376 КПК України, слідча суддя
У скарзі адвоката ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 , про незаконне затримання особи відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідча суддя ОСОБА_1