30 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 463/1258/22
провадження № 61-9278св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
розглянув заяву ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Верховного Суду від 27 листопада 2024 рокув справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Львівської міської ради, Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про витребування майна з чужого незаконного володіння, відшкодування моральної та майнової шкоди,
У лютому 2022 року ОСОБА_2 , ОСОБА_1 звернулись до суду із позовом до ОСОБА_3 , Львівської міської ради, управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про витребування майна з чужого незаконного володіння, відшкодування моральної та матеріальної шкоди.
Позов мотивовано тим, що з 16 жовтня 2000 року вони є співвласниками квартири АДРЕСА_1 . Вказаний будинок є багатоквартирним, а тому приміщення загального користування, в тому числі й допоміжні приміщення, належать співвласникам на праві спільної сумісної власності.
Зазначали, що підвальні приміщення в їхньому будинку, які позначені номером IV площею 14,2 кв. м, та номером Vа площею 6,4 кв. м загальною площею 20,6 кв. м є приміщеннями загального користування, оскільки в силу свого функціонального призначення мають статус допоміжних приміщень будинку (у них знаходяться інженерні мережі будинку, зокрема: горизонтальна теплотраса центрального опалення ЛМКП «Львівтеплоенерго» з двома запірними вентилями при переході у вертикальні стояки, ревізія водостічної труби, магістральні труби гарячого та холодного водопостачання будинку, каналізаційний колектор).
У лютому 2018 року після ознайомлення з інвентаризаційною справою будинку їм стало відомо, що ОСОБА_3 є власником спірних підвальних приміщень на підставі договору купівлі-продажу від 20 лютого 2008 року, які до цього орендувала на підставі договору оренди № Л-5332 від 18 травня 2007 року, укладеного між нею та Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради.
Позивачі вважали, що ОСОБА_3 незаконно набула у власність спірні підвальні приміщення, оскільки такі є загальними приміщеннями будинку (допоміжними приміщеннями), про що відповідачці було достовірно відомо, і як окремий об'єкт права власності не виділялись в натурі та не були набуті Львівською міською радою у комунальну власність як окремий об'єкт права власності, а тому Львівська міська рада не мала права ними розпоряджатись.
Зазначали, що у такому випадку відповідачка не є добросовісним набувачем спірних підвальних приміщень, що є підставою для їх витребування на користь позивачів.
Крім того, зазначали, що внаслідок протиправних дій відповідачів ОСОБА_1 завдано матеріальної та моральної шкоди, він вимушений був докладати значних зусиль для організації свого побуту, витрачати кошти на лікування через погіршення стану здоров'я.
Враховуючи вищевикладене з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просили суд: витребувати на їхню користь з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 підвальні приміщення під номером IV площею 14,2 кв. м та номером Vа площею 6,4 кв. м, які розташовані в підвалі будинку АДРЕСА_2 ; стягнути солідарно з відповідачів на користь ОСОБА_1 29 223,90 грн матеріальних витрат, понесених на купівлю засобів медичного вжитку, і 3 000 000 грн на відшкодування завданої моральної шкоди.
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 09 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 28 травня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачі ніколи не були одноосібними власниками спірних приміщень, а тому вимога про витребування їх на користь позивачів є безпідставною, оскільки суб'єктами права власності спірних приміщень є усі співвласники багатоквартирного будинку, які позивачів не уповноважували діяти в їхніх інтересах.
Також суди дійшли висновку про відсутність підстав для відшкодування моральної та майнової шкоди.
У червні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 09 травня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 травня 2024 року.
Постановою Верховного Суду від 27 листопада 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 09 травня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 травня 2024 року залишено без змін.
У лютому 2025 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Верховного Суду від 27 листопада 2024 року.
Вказана заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.
Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання (частина друга статті 271 ЦПК України).
Незрозумілим є рішення суду, в якому припускається декілька варіантів тлумачення, а тому підставою для роз'яснення рішення суду є утруднення чи неможливість його виконання. Роз'яснення рішення суду можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.
Судове рішення, яке просить роз'яснити ОСОБА_1 , є постановою про залишення без задоволення касаційної скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та залишення без змін рішень судів першої та апеляційної інстанцій. Така постанова не підлягає примусовому виконанню, не допускає варіабельності тлумачення, у ній викладені мотиви, наведено висновок з посиланням на відповідні норми права, який є зрозумілим.
З огляду на викладене відсутні підстави для роз'яснення постанови Верховного Суду від 27 листопада 2024 року.
Керуючись статтею 271 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Верховного Суду від 27 листопада 2024 рокувідмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович