30 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 201/11183/23
провадження № 61-9873св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом)- ОСОБА_1 ,
відповідач(позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_8 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 лютого 2024 року у складі судді Батманової В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 червня 2024 року у складі колегії суддів: Гапонова А. В., Новікової Г. В., Никифоряка Л. П., та касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 червня 2024 року та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 серпня 2024 року,
Короткий зміст позовних вимог
1. У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання майна приватною власністю, встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділу майна подружжя.
2. Позов обґрунтовано тим, що 28 травня 2010 року ОСОБА_1 придбала квартиру АДРЕСА_1 . В лютому 2011 року вона вирішила продати дану квартиру.
3. 11 травня 2011 року ОСОБА_1 за власні кошти, які залишилися після продажу вищевказаної квартири, придбала квартиру АДРЕСА_2 .
4. Восени 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зав'язалися стосунки та з жовтня 2011 року вони разом із сином ОСОБА_1 - ОСОБА_5 стали мешкати за вищевказаною адресою однією сім'єю без реєстрації шлюбу, що підтверджується відповідними доказами.
5. 24 лютого 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за спільні кошти сім'ї придбали житловий будинок та дві земельні ділянки, розташовані за адресою: АДРЕСА_3 . Після купівлі вказаного будинку вони почали мешкати в ньому всією родиною, що підтверджується відповідною довідкою.
6. У червні 2020 року ОСОБА_1 вирішила продати квартиру АДРЕСА_2 , яка була її особистою власністю, оскільки була придбана не в період спільного проживання з ОСОБА_2 .
7. 11 червня 2020 року між нею та Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області був укладений договір купівлі-продажу вказаної квартири.
8. 16 червня 2020 року ОСОБА_1 отримала на свій рахунок, який був відкритий у банку, грошові кошти у розмірі 948 500 грн. за договором купівлі-продажу квартири від 11 червня 2020 року.
9. Через 5 днів після цього 23 червня 2020 року між ОСОБА_1 як покупцем та ТОВ «Віктрікс» як продавцем був укладений договір № 4-708МП купівлі-продажу майнових прав та згодом отримані документи на право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , яка також є її особистою приватною власністю з підстав, викладених вище.
10. 04 квітня 2023 року на підставі договору купівлі-продажу, який укладений з СГ ТОВ «2Трансмехбуд-2015», № 7221/23/020618 від 04 квітня 2023 року та акта огляду № 7221/23/000439 від 04 квітня 2023 року, за спільні кошти сім'ї був придбаний транспортний засіб марки «Hyunday Tucson», 2013 року випуску, право власності на який зареєстроване за ОСОБА_2 , та який є спільним сумісним майном подружжя.
11. Вартість автомобіля згідно висновку експерта про середньоринкову вартість транспортного засобу «Hyunday Tucson» від 03 серпня 2023 року становить 454 517,58 грн. Автомобіль є неподільної річчю, яку використовує ОСОБА_2 , а отже ОСОБА_1 має право на компенсацію грошової вартості 1/2 частини автомобіля замість належної їй частки у праві спільної власності на автомобіль у розмірі 227 258,79 грн.
12. Враховуючи вищевикладене ОСОБА_1 просила суд:
встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу жінки ОСОБА_1 та чоловіка ОСОБА_2 з 01 жовтня 2011 року до 03 серпня 2020 року;
визнати особистою приватною власністю ОСОБА_1 квартиру за адресою: АДРЕСА_4 ;
визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житловий будинок та дві земельні ділянки, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 та в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на 1/2 вказаного майна;
визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 транспортний засіб марки «Hyunday Tucson», 2013 року випуску, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію, що становить 1/2 частини вартості транспортного засобу «Hyunday Tucson» 2013 року, а саме 227 258,79 грн, припинити частку ОСОБА_1 у праві власності на 1/2 частину транспортного засобу.
13. У жовтні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності та стягнення грошової компенсації.
14. Позов обґрунтовано тим, що з ОСОБА_1 він почав проживати однією сім'єю з 31 серпня 2010 року. На той час він ще перебував у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 листопада 2010 року.
15. Вказував, що мешкати разом сторони почали в квартирі АДРЕСА_1 . За час спільного проживання за вказаною адресою він зробив там ремонт, придбав меблі, побутову техніку, тощо. ОСОБА_1 на час тих подій вступила на навчання в аспірантуру Дніпропетровського університету внутрішніх справ.
16. Враховуючи те, що вказана квартира не задовольняла потреби родини в житлі, сторонами було прийнято рішення щодо придбання іншого житла, він особисто займався цим питанням, що підтверджується розпискою про отримання продавцем авансу в розмірі 1 000 доларів США, яка датована 12 листопада 2010.
17. Однак сама квартира АДРЕСА_2 була офіційно придбана в травні 2011 року. Незадовго до цього ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_2 10 000 доларів США для придбання вказаної квартири.
18. 10 липня 2013 року сторонами була придбана квартира АДРЕСА_5 , яка була відремонтована та здана в оренду. Згодом 29 травня 2015 року квартира була продана.
19. Також в позові було вказано, що за рахунок власних коштів, які залишилися від попереднього шлюбу, ОСОБА_2 було придбано житловий будинок та дві земельні ділянки, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 .
20. Крім того, він зазначав, що у 2015 році було продано його особисту дачу в с. Піщанка та придбано квартиру АДРЕСА_6 , яку ОСОБА_1 здає в оренду та про яку не вказала в первісному позові.
21. Також сторонами в 2020 році було придбано квартиру АДРЕСА_7 .
22. Також ОСОБА_2 зазначив, що на матір ОСОБА_1 - ОСОБА_3 було придбано технічно несправний автомобіль «Nissan Pogue», на який ОСОБА_2 було витрачено загальну суму у розмірі біля 19 000 доларів США.
23. Крім того, ОСОБА_2 наголосив, що з домашнього сейфу, в якому знаходились заощаджені ним кошти, зникли гроші в розмірі 15 000 доларів США та 40 000 грн, проте доступ до цього сейфу, окрім нього, мала тільки ОСОБА_1 .
24. Враховуючи викладене, ОСОБА_2 просив суд:
встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу жінки ОСОБА_1 та чоловіка ОСОБА_2 з 15 листопада 2010 року до 03 серпня 2020 року;
визнати особистою приватною власністю ОСОБА_2 житловий будинок та дві земельні ділянки, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 ;
визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру за адресою:
АДРЕСА_8 ,
та в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку вказаних квартир;
стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію, що становить 1/2 частини вартості транспортного засобу «Nissan Pogue», а саме 340 000 грн та 1/2 частку грошових коштів, що зникли із сейфу, а саме 7 500 доларів США та 20 000 гривень.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
25. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 лютого 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
26. Визнано спільною сумісною власністю подружжя транспортний засіб «Hyunday Tucson», 2013 року випуску, WIN шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , тип транспортного засобу загальний легковий, державний номер НОМЕР_2 , та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію, що становить 1/2 частку вартості вказаного транспортного засобу 227 258,78 грн.
27. Припинено право власності ОСОБА_1 на 1/2 частку спірного транспортного засобу.
28. В іншій частині первісного позову відмовлено.
29. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
30. Визнано спільною сумісною власністю подружжя квартиру АДРЕСА_6 та квартиру АДРЕСА_7 .
31. В порядку поділу спільної сумісної власності подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку вказаних квартир.
32. В порядку поділу спільної сумісної власності подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку спірних квартир.
33. Визнано особистою приватною власністю ОСОБА_2 житловий будинок АДРЕСА_9 , кадастровий номер 1221411000:02:026:0051, розташованих за вказаною адресою.
34. В іншій частині зустрічного позову відмовлено.
35. Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 березня 2024 року ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 10 000 грн.
36. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 березня 2024 року заяву ОСОБА_2 про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу залишено без розгляду.
37. Ухвалюючи судове рішення, місцевий суд вважав доведеним факт проживання сторін однією сім'єю в період з 15 листопада 2010 року, тобто з дати набрання рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 листопада 2010 року про розірвання попереднього шлюбу ОСОБА_2 з ОСОБА_6 , по дату офіційної реєстрації шлюбу.
38. Також, вирішуючи спір, місцевий суд вважав доведеними позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визнання спільною сумісною власністю подружжя квартиру АДРЕСА_6 та квартиру АДРЕСА_7 та визнання за кожною із сторін права власності на 1/2 частку вказаного майна.
39. Оскільки автомобіль «Hyunday Tucson» було придбано за спільні кошти сім'ї, тому ОСОБА_1 має право на компенсацію 1/2 частини його грошової вартості, оскільки автомобіль є неподільною річчю та перебуває в користуванні ОСОБА_2 .
40. Разом із тим, суд першої інстанції вважав доведеним факт, що житловий будинок АДРЕСА_10 , та дві земельні ділянки є особистою приватною власністю ОСОБА_2 , оскільки це підтверджується належними та допустимими доказами, а саме показами свідків, які наголосили на тому, що ОСОБА_2 під час розірвання попереднього шлюбу залишилися 50 000 доларів США, наявністю складеного на ім'я ОСОБА_7 (колишнє прізвище ОСОБА_1 ) заповіту, в якому ОСОБА_2 заповідав останній все належне йому на праві власності майно, зокрема, спірний будинок з земельними ділянками, оскільки розумів її незахищеність та неможливість спадкування майна, яке було його особистою приватною власністю.
41. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 щодо автомобіля «Nissan Pogue», суди виходи із того, що такі є безпідставними, оскільки вказаний автомобіль належить ОСОБА_3 .
42. Також суд вважав безпідставними вимоги ОСОБА_2 про стягнення на його користь з ОСОБА_1 7 500 доларів США та 20 000 грн, оскільки такі ґрунтуються на припущеннях.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
43. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 лютого 2024 року змінено, викладено його резолютивну частину в редакції цієї постанови:
Позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Визнано спільною сумісною власністю подружжя транспортний засіб «Hyunday Tucson» 2013 року випуску, WIN шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , тип транспортного засобу загальний легковий, державний номер НОМЕР_2 та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію, що становить 1/2 частки вартості вказаного транспортного засобу 227 258,79 грн.
Припинено право власності ОСОБА_4 на 1/2 частку вказаного транспортного засобу.
В іншій частині первісного позову відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано особистою приватною власністю ОСОБА_2 житловий будинок АДРЕСА_9 , кадастровий номер 1221411000:02:026:0051, розташованих за вказаною адресою.
В іншій частині зустрічного позову відмовлено.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 березня 2024 року залишено без задоволення, вказане рішення залишено без змін.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 березня 2024 року задоволено.
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 березня 2024 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
44. Судом апеляційної інстанції під час перегляду справу в апеляційному порядку враховано, що рішення місцевого суду в частині пред'явлених вимог щодо встановлення факту проживання однією родиною та щодо поділу автомобіля «Hyunday Tucson» сторонами не оскаржувалось, а тому в апеляційному порядку не переглядалось.
45. Вирішуючи спір щодо житлового будинку та двох земельних ділянок, апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду, що вказане майно є особистою власністю ОСОБА_2 , оскільки придбано за особисті кошти, які були останнім отримані при розподілі майна, набутого в попередньому шлюбі.
46. Разом із тим, суд апеляційної інстанції не погодився із висновком місцевого суду щодо поділу двох квартир у АДРЕСА_11 , оскільки у ОСОБА_1 були власні кошти, отримані від продажу квартири АДРЕСА_2 , а тому вказані квартири в розумінні статті 57 СК України є її особистою власністю.
47. Суд апеляційної інстанції погодився з місцевий судом, який 11 березня 2024 року ухвалив додаткове рішення та стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.
48. Водночас, апеляційний суд дійшов висновку про скасування ухвали місцевого суду від 11 березня 2024 року, якою залишено без розгляду заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення, оскільки місцевий суд дійшов помилкового висновку, що така подана поза межами визначеного частиною восьмою статті 141 ЦПК України строку.
49. Додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 серпня 2024 року заяву представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 про ухвалення додаткового рішення задоволено.
50. Прийнято додаткову постанову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна приватною власністю, встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 , про встановлення фату проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності та стягнення грошової компенсації.
51. Визнано особистою приватною власністю ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_7 .
52. Ухвалюючи додаткову постанову, апеляційний суд виходив із того, що при розгляді справи по суті позовних вимог апеляційний суд розглянув вимогу ОСОБА_1 про визнання квартири її особистою приватною власністю, але не зазначив це у резолютивній частині, тобто не ухвалив рішення в указаній частині.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
53. У липні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшли касаційні скарги представника ОСОБА_4 - ОСОБА_8 на рішення суду першої інстанції від 26 лютого 2024 року та постанову апеляційного суду від 11 червня 2024 року та ОСОБА_2 на постанову апеляційного суду від 11 червня 2024 року.
54. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_4 - ОСОБА_8 , витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
55. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову апеляційного суду від 11 червня 2024 року.
56. У жовтні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшли касаційна скарга ОСОБА_2 на додаткову постанову апеляційного суду від 13 серпня 2024 року.
57. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову апеляційного суду від 13 серпня 2024 року.
58. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
59. У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_8 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині незадоволених позовних вимог ОСОБА_4 та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити; відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 .
60. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1026цс15, від 24 травня 2017 року № 6-843цс17, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц, від 22 січня 2020 року у справі № 711/2302/18, від 22 вересня 2020 року у справі № 214/6174/15-ц, від 26 липня 2021 року у справі № 752/11785/19-ц, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20 та справі № 947/20335/19, від 21 липня 2022 року у справі № 206/2110/19, від 06 жовтня 2022 року у справі № 496/2083/19, від 16 листопада 2022 року у справі № 199/3941/20, від 31 травня 2023 року у справі № 755/4532/21, від 21 червня 2023 року у справі № 760/28053/13, від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
61. Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій невірно визначили початок проживання сторін без реєстрації шлюбу.
62. Касаційна скарга містить посилання на те, що за наслідками апеляційного перегляду апеляційним судом не було зазначено результату щодо розгляду позовної вимоги про визнання особистою приватною власністю ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_7 . Додаткового рішення на час подання касаційної скарги не ухвалено.
63. Заявник вказує, що судами не враховано, що матеріали справи містять докази того, що квартира АДРЕСА_6 є особистою приватною власністю ОСОБА_1 , оскільки придбана за особисті кошти, отримані в борг від ОСОБА_9 , що підтверджується розпискою від 01 червня 2015 року та пунктом 2.7 договору купівлі-продажу квартири від 20 липня 2015 року.
64. Також заявник незгодний із висновками судів, що будинок та дві земельні ділянки є особистою приватною власністю ОСОБА_2 , які встановили вказані обставини на підставі договору про розподіл майна подружжя від 26 грудня 2011 року, відповідно до якого ОСОБА_6 та ОСОБА_2 прийняли рішення, що гроші, які ОСОБА_2 забрав з домашнього сейфу у розмірі 50 000 доларів США, залишаються у нього, а ОСОБА_6 залишається квартира АДРЕСА_12 .
65. Посилається на те, що вказаний договір є неналежним та недопустимим доказом, оскільки він нотаріально не посвідчений, а тому є недійсним.
66. Крім того, житловий будинок та земельні ділянки оформлені 24 лютого 2014 року, тобто через три роки після укладення договору про розподіл майна подружжя.
67. Заявник вказує, що вказаний будинок та земельні ділянки було придбано на ім'я ОСОБА_2 за спільні кошти сторін. ОСОБА_2 не доведено, що вказане майно придбано за кошти, які в нього залишились від першого шлюбу.
68. Заявник вказує, що в рішенні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 липня 2011 року про поділ майна подружжя між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 не вказувалось про грошові кошти у розмірі 50 000 доларів США. Водночас вказаним рішенням поділено наявне в подружжя майно, а саме садовий будинок, земельну ділянку та квартиру.
69. У касаційній скарзі на постанову апеляційного суду від 11 червня 2024 року ОСОБА_2 посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
70. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року № 6-843цс17, у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
71. Також підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, а саме: недослідження зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
72. Касаційна скарга мотивована тим, що спірне майно було набуто за його кошти, що підтверджується матеріалами справи та свідками, допитаними під час розгляду справи.
73. У касаційній скарзі на додаткову постанову апеляційного суду від 13 серпня 2024 року ОСОБА_2 посилається на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
74. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року № 6-843цс17, у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 05 липня 2023 року в справі № 911/3312/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
75. Касаційна скарга мотивована тим, що судовими рішенням судів першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позовної вимоги щодо визнання її особистою приватною власністю квартири АДРЕСА_7 .
76. Разом із тим, ОСОБА_1 замість оскарження вказаних рішень в касаційному порядку звернулась до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення в частині вказаних позовних вимог.
77. Вказує, що суд апеляційної інстанції в порушення вимог норм процесуального права переглянув ухвалене судове рішення.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
78. У березні 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_8 від ОСОБА_2 , у якому просив касаційні скарги представника ОСОБА_1 залишити без задоволення, його касаційні скарги задовольнити.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
79. 28 травня 2010 року ОСОБА_10 придбала у ОСОБА_11 квартиру АДРЕСА_1 за 17 002 грн (т. 1, а. с. 36-77).
80. 19 лютого 2011 року ОСОБА_10 продала ОСОБА_12 квартиру АДРЕСА_1 за 35 026 грн. (т. 1, а.с.38-39).
81. 11 травня 2011 року ОСОБА_7 придбала у ОСОБА_13 квартиру АДРЕСА_2 за 34 525 грн (т. 1, а. с. 40-41).
82. 26 грудня 2011 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 укладеного договір розподілу майна подружжя, яким передбачено, що: гроші в сумі 50 000 доларів США дістаються ОСОБА_2 , а ОСОБА_6 - дво-кімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_13 (договір укладено в простій письмовій формі).
83. 24 лютого 2014 року ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_14 земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 . Ціна договору становить 84 086 грн (т. 1, а. с. 230).
84. 24 лютого 2014 року ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_14 земельну ділянку площею 0,276 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 . Ціна договору становить 19 103 грн (т. 1, а. с. 232).
85. 24 лютого 2014 року ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_14 житловий будинок АДРЕСА_10 . Ціна договору становить 280 874 грн (т. 1, а. с. 234).
86. 29 травня 2015 року ОСОБА_7 продала квартиру АДРЕСА_14 за 71 145, 75 грн. Ціна продажу становила 71 145,75 грн. З договору також вбачається, що вказане майно належало продавцю на підставі договору купівлі-продажу від 10 липня 2013 року. (т. 2, а. с.20-24).
87. 05 червня 2015 року ОСОБА_2 продав ОСОБА_15 земельну ділянку № НОМЕР_3 , садово-городнє товариство «Поиск», кадастровий номер: 1223285500:01:333:0012, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_20, площею 0,0694 га, для ведення садівництва. Продаж вчинено за 41 000 грн (т. 1, а. с. 223-224).
88. 05 червня 2015 року ОСОБА_2 продав ОСОБА_15 садовий будинок АДРЕСА_11 , площею 27,1 кв. м. Ціна договору становить 65 500 грн (т. 1, а. с. 225-226).
89. 20 липня 2015 року ОСОБА_7 придбала квартиру АДРЕСА_6 за 149 700 грн (т. 2, а. с. 36-38).
90. 11 червня 2020 року ОСОБА_7 продала Головному управлінню національної поліції у Дніпропетровській області квартиру АДРЕСА_2 за 948 500 грн (т. 1, а. с. 65-70; т. 2, а. с. 29-34).
91. 23 червня 2020 року між ОСОБА_7 та ТОВ «Вітрікс» укладено договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 4-708МП.
Об'єкт будівництва або об'єкт - нове будівництво житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_15 та АДРЕСА_11 (пункт 1.1.1 договору).
Квартира - житлова квартира в об'єкті будівництва АДРЕСА_16 , загальною площею 49,75 кв. м (пункт 1.1.2 договору).
Загальна вартість майнових прав на квартиру на момент укладення цього договору становить 597 000 грн (пункт 3.1 договору) (т. 1, а. с. 72-77).
92. 23 червня 2020 року між ТОВ «Компанія з управління активами «Файненшл ресорс менеджмент», яке діє в інтересах закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду «Естейт-Фінанс», та ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу деривативу № 99343-А.
Статтею 1 вказаного договору визначено, що об'єкт будівництва - житловий будинок із вбудованими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_17 .
Відповідно до статті 2 договору базовим активом деривативу є майнові права на квартиру АДРЕСА_18 та АДРЕСА_11 .
Ціна базового активу (ціна виконання контракту) складає 597 000, в тому числі ПДВ 9 950 грн.
Статтею 3 визначено, що ціна деривативу становить 174 125 грн (т. 2, а. с. 5-15).
93. 05 жовтня 2020 року між ТОВ «Віктрікс» та ОСОБА_1 підписано акт прийому-передачі майнових прав до договору № 4-708МП купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 23 червня 2020 року.
Пунктом 1 акта прийому-передачі визначено, що продавець передав, а покупець прийняв майнові права на квартиру АДРЕСА_7 , загальною площею 49,40 кв. м на 7 поверсі згідно договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 4-708МП від 23 червня 2020 року.
Вартість майнових прав на об'єкт нерухомості складає 597 000 грн (пункт 1.1) (т. 1, а. с. 81-82; т. 2, а. с. 16-17).
94. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20 серпня 2023 року квартира АДРЕСА_7 належить ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 83-84).
95. Згідно звіту від 12 серпня 2023 року про оцінку 1-кімнатної квартири загальною площею 49,4 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , ринкова вартість об'єкта оцінки складає 2 384 700 грн (т. 1, а. с. 86-93).
96. Згідно висновку експерта від 08 листопада 2023 року № 42/23 за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи ринкова вартість квартири загальною площею 49,4 кв. м, що знаходиться. АДРЕСА_4 , в фізичному стані «без оздоблення, після забудовника» могла складати 1 189 978 грн (т. 3, а. с. 1-16).
Позиція Верховного Суду
97. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
98. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
99. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
100. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
101. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга представника ОСОБА_4 - ОСОБА_8 та касаційні скарги ОСОБА_2 підлягають залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
102. Судами встановлено та сторонами не заперечувалось, що сторони проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
103. Враховуючи те, що рішення місцевого суду в частині встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу не було предметом апеляційного оскарження, колегія суддів не вбачає підстав для врахування доводів представника ОСОБА_4 щодо невірно встановленого періоду, з якого сторони почали проживати як одна сім'я.
104. З матеріалів касаційних скарг вбачається, що сторонами також не оскаржуються судові рішення в частині поділу автомобіля «Hyunday Tucson», а тому в указаній частині судові рішення також не переглядаються.
105. Нормою статті 74 СК України визначено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
106. Наслідками встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є встановлення належності їм майна на праві спільної сумісної власності на підставі статті 74 СК України.
107. Таким чином, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.
108. За правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
109. Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
110. Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
111. Згідно із пунктами 1, 2, 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
112. Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
113. Отже, на майно, набуте за час шлюбу, діє презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя, а визнання такого майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка потребує доведенню.
114. Разом із тим, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції спільної сумісної власності подружжя, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
115. Судами встановлено, що 28 травня 2010 року ОСОБА_4 придбала квартиру АДРЕСА_1 за 17 002 грн, що підтверджується договором купівлі-продажу (т. 1, а. с. 36-37).
116. В подальшому 09 лютого 2011 року ОСОБА_4 вирішила продати вказану квартиру за 35 026 грн, що підтверджується договором купівлі-продажу (т. 1, а. с. 38-39).
117. ОСОБА_4 зазначала, що за кошти, отримані від продажу квартири АДРЕСА_1 , вона вирішила 11 травня 2011 року придбати квартиру АДРЕСА_2 за 34 525 грн, що підтверджується договором купівлі-продажу (т. 1, а. с. 40).
118. Також ОСОБА_4 вказувала, що у червні 2020 року вона вирішила продати квартиру АДРЕСА_2 , яка є її особистою приватною власністю, оскільки куплена за власні кошти, не в період спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , Головному управлінню Національній поліції в Дніпропетровській області за 948 500 грн, що підтверджується договором купівлі-продажу (т. 1, а. с. 65-70; т. 2, а. с. 29-34).
119. Кошти, отримані від продажу квартири АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 вирішила витрати на придбання квартири у новобудові, тому 23 червня 2020 року уклала договір купівлі-продажу майнових прав № 4-708МП з ТОВ «Вітрікс» вартістю 597 000 грн (т. 1, а. с. 72-77).
120. 23 червня 2020 року ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу деривативу № 99343-А, за яким остання мала сплатити 174 125 грн.
121. 05 жовтня 2020 року між ТОВ «Віктрікс» та ОСОБА_1 підписано акт прийому-передачі майнових прав до договору № 4-708МП купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 23 червня 2020 року.
122. 22 жовтня 2020 року ОСОБА_4 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_7 (т. 1, а. с. 83).
123. Суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір у вказаній частині, врахувавши хронологію договорів купівлі-продажу, правомірно виходив із того, що після продажу належної ОСОБА_7 квартири АДРЕСА_2 , яка реалізована 11 червня 2020 року за 948 500 грн, остання мала можливість придбати за особисті кошти спірну квартиру 23 червня 2020 року.
124. Доводи ОСОБА_2 у касаційній скарзі про те, що вказана квартира придбана за спільні кошти відхиляються колегією суддів, оскільки така набута ОСОБА_7 за наслідками реалізації майна, належного останній на особистій приватній власності
125. Колегія суддів також погоджується із висновком апеляційного суду про те, що квартира АДРЕСА_6 належить на особистій приватній власності ОСОБА_7 .
126. При цьому судом враховано доводи ОСОБА_2 про те, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що вказане майно набуто після продажу ОСОБА_7 квартири АДРЕСА_2 , оскільки квартиру було реалізовано у 2020 році.
127. Водночас висновки апеляційного суду щодо належності квартири АДРЕСА_6 на особистій приватній власності ОСОБА_7 є правильними, а тому відповідно до частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
128. Колегія суддів наголошує, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
129. Вирішуючи спір щодо будинку та земельних ділянок, місцевий суд, з висновком якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виснував, житловий будинок АДРЕСА_19 , кадастровий номер 1221411000:02:026:0047, розташована за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 1221411000:02:026:0051, є особистою приватною власністю ОСОБА_2 .
130. Ухвалюючи рішення в указаній частині суди правомірно виходили із того, що вказане майно є особистою приватною власністю ОСОБА_2 , оскільки придбано за особисті кошти, які отримано останнім в сумі 50 000 доларів США при розподілі майна в попередньому шлюбі, тобто до того як виникли відносини з ОСОБА_7 .
131. Апеляційним судом також враховано, що ОСОБА_6 підтвердила факт отримання ОСОБА_2 грошових коштів під час допиту в якості свідка у розмірі 50 000 доларів США.
132. Всупереч вимогам частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України ОСОБА_7 не надано обґрунтованих доказів на спростування доводів ОСОБА_2 та наданих на їх підтвердження доказів у вказаній частині позовних вимог.
133. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення місцевого суду в апеляційному порядку, в мотивувальній частині судового рішення вирішив питання про вимогу ОСОБА_7 щодо спірної квартири, надав належну оцінку поданим сторонами доказам, врахував доводи сторін, проте не зазначив у резолютивній частині наслідки перегляду її в апеляційному порядку, тобто не ухвалив у вказаній частині судового рішення.
134. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.
135. Додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов'язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас, додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. У разі скасування рішення у справі, ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Тобто додаткове рішення є невід'ємною частиною рішення у справі.
136. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21 (провадження № 12-39гс22) зазначено, що: «за загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення. Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов'язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід'ємною частиною рішення у справі».
137. Таким чином, враховуючи те, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення місцевого суду, в мотивувальній частини постанови надав належну оцінку доказам, доводам сторін та зробив висновок про доведеність ОСОБА_7 вимог щодо належності спірної квартири їй на праві особистої приватної власності, проте не відобразив у резолютивній частині наслідки перегляду справи в апеляційному порядку, колегія суддів відхиляє доводи ОСОБА_2 про те, що додаткова постанову прийнята з порушенням норм процесуального права.
138. Доводи ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_7 мала оскаржити в касаційному порядку відмову в задоволенні її вимог, є безпідставними, та спростовуються мотивувальною частиною постанови апеляційного суду від 11 червня 2024 року та вищевикладеним.
139. Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційних скарг, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявниками норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
140. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
141. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційних скарг висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційні скарги представника ОСОБА_4 - ОСОБА_8 та ОСОБА_2залишити без задоволення.
2. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 лютого 2024 року у незміненій частині, постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 червня 2024 року та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 серпня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович