07 травня 2025 року
м. Київ
справа № 953/6867/24
провадження № 61-5192ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
розглянув касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» на рішення Київського районного суду м. Харкова
від 24 вересня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду
від 03 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1
до Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» про визнання
дій незаконними та зобов'язання поновити електропостачання за тарифами
для побутового споживача,
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» (далі - ПрАТ «Харківенергозбут»),
у якому просила:
- визнати дії ПрАТ «Харківенергозбут» щодо заміни їй тарифної категорії
з «Побутовий споживач» на «Юридичний споживач» незаконними;
- зобов'язати ПрАТ «Харківенергозбут» поновити електропостачання за тарифом «Побутовий споживач» за об'єктом споживання гаражного боксу № НОМЕР_1 ,
що розташований на АДРЕСА_1 , за особовим рахунком № НОМЕР_2 ;
- зобов'язати ПрАТ «Харківенергозбут» провести перерахунок вартості наданих послуг за цією адресою з 01 червня 2024 року із застосуванням тарифу «Побутовий споживач».
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 24 вересня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконними дії ПрАТ «Харківенергозбут» щодо заміни споживачу ОСОБА_1 тарифної категорії з «Побутовий споживач» на «Юридичний споживач».
Зобов'язано ПрАТ «Харківенергозбут» поновити електропостачання споживачу ОСОБА_1 за тарифом «Побутовий споживач» за об'єктом споживання гаражний бокс № НОМЕР_1 , що розташований на АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_2 .
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного суду від 03 квітня 2025 року рішення Київського районного суду м. Харкова від 24 вересня 2024 року в частині відмови
у задоволенні позову скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ПрАТ «Харківенергозбут» про визнання дій незаконними та зобов'язання поновити електропостачання за тарифами для побутового споживача задоволено частково.
Зобов'язано ПрАТ «Харківенергозбут» провести перерахунок вартості послуг, наданих споживачу ОСОБА_1 з 01 липня 2024 року за об'єктом споживання гаражний бокс № НОМЕР_1 , що розташований на АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_2 із застосуванням тарифу «Побутовий споживач».
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
21 квітня 2025 року ПрАТ «Харківенергозбут», через підсистему «Електронний суд», звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Київського районного суду м. Харкова від 24 вересня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 03 квітня 2025 року, в якій представник заявника, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Київського районного суду м. Харкова від 24 вересня 2024 року
та постанову Харківського апеляційного суду від 03 квітня 2025 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Верховним Судом враховано, що Рішенням Конституційного Суду України
від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права
на судовий захист у малозначних спорах, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зазначена справа є справою незначної складності та не належить до виключень
із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані
з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: предмет позову, складність справи,
а також значення справи для сторін і суспільства та дійшов висновку,
що ця справа є справою незначної складності, і не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Європейський суд з прав людини зазначає, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності інших виключних обставин, які могли вимагати касаційного розгляду справи (рішення у справі «Азюковська проти України», заява № 47921/08,
від 09 жовтня 2018 року).
Верховним Судом не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження
у малозначній справі.
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, вважає, що посилання
в касаційній скарзі на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскаржуваними судовими рішеннями,
та зводиться до переоцінки доказів, що не належить до компетенції суду касаційної інстанції.
Верховний Суд зауважує, що застосування критерію малозначності справи
в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій
у межах своїх повноважень, представник заявника не переконав у наявності інших виключних обставин, які за положеннями ЦПК України могли вимагати касаційного розгляду справи.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано
на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно
до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах,
де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини,
якає джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень
та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після
їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення
у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
З урахуванням наведеного, оскільки ПрАТ «Харківенергозбут» подало касаційну скаргу на судові рішення у справі незначної складності, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» на рішення Київського районного суду м. Харкова від 24 вересня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 03 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1
до Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» про визнання
дій незаконними та зобов'язання поновити електропостачання за тарифами
для побутового споживача, відмовити.
Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Сердюк
С. О. Карпенко
І. М. Фаловська