02 травня 2025 року
м. Київ
справа № 159/2787/24
провадження № 61-12450св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Комунальне некомерційне підприємство «Ковельське міськрайонне територіальне медичне об'єднання», Товариство з обмеженою відповідальністю «Доктор Лекс»,
розглянув заяву ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Верховного Суду від 18 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Ковельське міськрайонне територіальне медичне об'єднання», Товариства з обмеженою відповідальністю «Доктор Елекс» про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити дії в порядку захисту прав споживачів та відшкодування моральної шкоди,
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Ковельське міськрайонне територіальне медичне об'єднання», (далі - КНП «Ковельське міськрайонне територіальне медичне об'єднання»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Доктор Елекс»
(далі - ТОВ «Доктор Елекс») про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити дії в порядку захисту прав споживачів та відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 03 травня
2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано
йому строк для усунення її недоліків, зазначених в ухвалі, десять днів з дня вручення копії цієї ухвали, зокрема запропоновано надати докази сплати судового збору за подання позовної заяви. Зокрема, запропоновано позивачу сплатити судовий збір за подання позовної заяви з вимогою майнового характеру про відшкодування моральної шкоди в сумі 15 140,00 грн та надати суду оригінал квитанції про сплату судового збору.
Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 03 червня
2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до КНП «Ковельське міськрайонне територіальне медичне об'єднання», ТОВ «Доктор Елекс» про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії в порядку захисту прав споживачів
та відшкодування моральної шкоди визнано неподаною та повернуто позивачу
у зв'язку з тим, що копію ухвали від 03 травня 2024 року позивач отримав
14 травня 2024 року особисто, однак у визначений судом строк її недоліки
не усунув.
Не погодившись з ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 03 червня 2024 року, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 17 червня 2024 року апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 03 червня 2024 року залишено без руху, надано строк десять днів з дня вручення копії ухвали для усунення її недоліків. Зокрема, запропоновано заявнику за подання апеляційної скарги сплатити судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 12 серпня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 03 червня 2024 року визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала.
02 вересня 2024 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв'язку, звернувся
до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 03 червня 2024 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 12 серпня 2024 року, у якій заявник, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 03 червня 2024 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 12 серпня 2024 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
30 вересня 2024 року ухвалою Верховного Суду у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 03 червня 2024 року відмовлено, відкрито касаційне провадження у частині оскарження ухвали Волинського апеляційного суду від 12 серпня 2024 року.
Постановою Верховного Суду від 18 лютого 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Волинського апеляційного суду від 12 серпня 2024 року залишено без змін. Стягнено з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Стягуючи із ОСОБА_1 судовий збір, суд касаційної інстанції керувався тим, що відповідно до пункту 9 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на ухвалу суду, поданої фізичною особою, сплачується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на момент подання касаційної скарги становить 605,60 грн, та врахував, що доводи ОСОБА_1 про те, що він звільнений від сплати судового збору на підставі статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» під час розгляду касаційної скарги, не підтвердилися.
27 березня 2025 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про роз'яснення постанови Верховного Суду від 18 лютого 2025 року, яка мотивована тим, що заявнику не зрозумілі підстави стягнення з нього на користь держави судового збору у сумі 605,60 грн і в цій частині він просить роз'яснити постанову суду касаційної інстанції.
У квітні 2025 року матеріали справи № 159/2787/24 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
За частинами першою, другою, четвертою статті 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.
Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.
Про роз'яснення або відмову у роз'ясненні судового рішення суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.
Зі змісту зазначеної норми процесуального права вбачається, що роз'ясненню підлягають не всі судові рішення, а лише ті, які підлягають виконанню відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Суд ухвалює рішення іменем України, яке є обов'язковим до виконання (стаття 129-1Конституції України).
Чинне процесуальне законодавство визначає, що рішення суду повинно бути зрозумілим. Зрозумілість судового рішення полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення. Роз'яснення інших частин рішення (крім резолютивної) не має правового значення, оскільки вони не мають обов'язкового для характеру. Незрозумілим є рішення суду, в якому припускається декілька варіантів тлумачення.
Роз'яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні відповідної неясності і викладенні рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі. Недотримання цих вимог може ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду. Вимога логічності, зокрема, передбачає, що текст рішення має відображати причинно-наслідкові зв'язки у межах речення чи всього документа. Зокрема, мотивувальна частина рішення має відповідати його резолютивній частині (постанови Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 620/1269/20, від 20 грудня 2023 року у справі № 400/2839/22).
Таким чином, підставою для роз'яснення рішення суду є утруднення чи неможливість його виконання.
Суд може відмовити у роз'ясненні рішення, якщо воно не припускає різного тлумачення, незрозумілість рішення зумовлена неуважністю прочитання тексту рішення або у випадку, коли судове рішення не підлягає роз'ясненню. Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення до нього нових даних, у тому числі й роз'яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз'ясненні рішення.
Судове рішення, яке просить роз'яснити ОСОБА_1 , є постановою суду касаційної інстанції, якою залишено без змін ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги заявника, та стягнено із заявника на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
У мотивувальній частині постанови Верховного Суду наведені підстави розподілу судових витрат та зазначено, що доводи ОСОБА_1 про те, що він звільнений від сплати судового збору на підставі статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» під час розгляду касаційної скарги, не підтвердилися.
У заяві про роз'яснення ОСОБА_1 просить роз'яснити постанову суду касаційної інстанції в частині підстав стягнення з нього на користь держави судового збору у розмірі 605,60 грн.
Постанова Верховного Суду від 18 лютого 2025 року не припускає кілька варіантів тлумачення, у ній викладені мотиви її ухвалення та зроблено висновок із посиланням на відповідні норми права, який не є незрозумілим.
Отже, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Верховного Суду від 18 лютого 2025 року.
Керуючись статтею 271 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Верховного Суду від 18 лютого 2025 року у справі № 159/2787/24 відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді В. В. Сердюк
С. О. Карпенко
І. М. Фаловська