06 травня 2025 року
м. Київ
cправа № 916/3821/21
30.04.2025 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду через систему "Електронний суд" з касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 у справі №916/3821/21 разом з клопотанням про зменшення суми судового збору за подання касаційної скарги.
06.05.2024 більшістю голосів суддів було постановлено ухвалу про:
- відмову ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про зменшення розміру судового збору за подання касаційної скарги на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 у справі №916/3821/21;
- залишення без руху касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 у справі №916/3821/21;
- встановлення ОСОБА_1 строку для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
Ухвала мотивована тим, що:
- за подання касаційної скарги на оскаржуване судове рішення у справі №916/3821/21, враховуючи положення підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", скаржник мав сплатити граничний розмір судового збору за подання касаційної скарги, що становить 1 271 200,00 грн;
- однак до касаційної скарги скаржника у якості доказів сплати судового збору додано квитанцію про сплату №9047-1198-6698-1040 від 30.04.2025 про сплату 3 000,00 грн. Тобто судовий збір сплачено не в повному розмірі, натомість скаржником заявлено клопотання, у якому він просить зменшити розмір судового збору за подання касаційної скарги на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 у справі №916/3821/21;
- скаржником належним чином не підтверджено, що розмір судового збору за подання касаційної скарги перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу за попередній календарний рік. Відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, довідка форми ОК-5 та довідка форми ОК-7, Індивідуальні відомості про застраховану особу (дані про нараховану заробітну плату (дохід, грошове забезпечення) не підтверджують наведеного, оскільки не виключена можливість отримання скаржником у 2024 році інших видів доходів. Наявність накладеного арешту на усе майно та кошти скаржника у рамках виконавчого провадження НОМЕР_1 також не пояснює неможливість сплати судового збору у встановленому Законом розмірі, з урахуванням того, що скаржником, при наявності вказаних арештів, при зверненні з касаційною скаргою все ж таки було сплачено судовий збір, проте не у повному розмірі;
- Суд, оцінюючи фінансове становище ОСОБА_1 на підставі наданих скаржником доказів, дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру судового збору, у зв'язку з неподанням переконливих та достатніх доказів на підтвердження обставин щодо відсутності у скаржника грошових коштів для сплати судового збору;
- касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 у справі №916/3821/21 підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України із наданням скаржнику строку протягом десяти днів з дня вручення ухвали для усунення зазначених недоліків, а саме шляхом подання до суду заяви про усунення недоліків касаційної скарги, до якої долучити докази, що підтверджують доплату судового збору в установленому Законом порядку в сумі 1 268 172,00 грн.
При постановленні зазначеної ухвали мною, ОСОБА_2 , висловлено окрему думку наступного змісту.
Згідно із частиною 1 статті 2 Закону України "Про судовий збір" платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України.
Отже, за загальним правилом судовий збір за подання апеляційних та касаційних скарг сплачується будь-якою особою, яка подає відповідну скаргу. Тобто за загальним правилом особи, які подають апеляційну та касаційну скарги (як позивачі, так і відповідачі), мають рівні обов'язки щодо сплати судового збору за подання таких скарг.
Пунктами 2, 8, 9 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.
Відповідно до частини 1 статті 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
Згідно із статтею 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1)розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Аналізуючи положення пунктів 1 та 2 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір", Велика Палата Верховного Суду зазначила, що умови, визначені у цих пунктах, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою: є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена. Встановлений статтею 8 Закону України «Про судовий збір» перелік умов, за яких особа може бути звільнена від сплати судового збору, також є вичерпним (пункти 39, 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18).
Рішенням ЄСПЛ від 10 жовтня 2024 у справі «Климух та інші проти України» (скарги № 55919/16 та 60298/16) установлено порушення Україною пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) під час розгляду справи № 914/2823/15, що виразилося у відмові в доступі до вищих судів.
Суд зазначив, що у 2015 році заявники звернулися до Господарського суду Львівської області з позовом проти приватного підприємства та його акціонерів, вимагаючи компенсації за, як стверджувалося, незаконну відмову відновити статус заявників як акціонерів цього підприємства. 23 грудня 2015 року суд, звільнивши заявників від сплати відповідного судового збору та розглянувши їхні позовні вимоги по суті, відмовив у їхньому задоволенні як необґрунтованих. Заявники подали окремі апеляційні скарги до Львівського апеляційного господарського суду на це рішення та просили звільнити їх від сплати судового збору в розмірі приблизно 890 євро за кожну апеляційну скаргу, зазначивши, що вони не могли сплатити цю суму, оскільки їхній єдиний місячний дохід (пенсія) становив приблизно 130 і 70 євро відповідно. Вони надали копії різних документів у зв'язку з цим. 25 березня 2016 року апеляційний суд повернув апеляційні скарги без розгляду по суті, не вбачаючи «виключних обставин», які б обґрунтовували задоволення клопотання про звільнення від сплати відповідного судового збору. 14 червня 2016 року Вищий господарський суд України залишив цю ухвалу без змін.
Розглянувши скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ЄСПЛ у рішенні «Климух та інші проти України» дійшов висновку, що в цій справі зазначені обмеження (щодо розміру належного до сплати судового збору) порушили саму суть права заявників на доступ до суду.
Схожі висновки ЄСПЛ уже робив у справі «Креуз проти Польщі», за обставинами якої заявник звернувся до суду з позовом до муніципалітету м. Плок, вимагаючи відшкодування збитків, завданих йому відмовою відповідача ухвалити рішення про дозвіл на будівництво мийки автомобілів. Заявник подав клопотання про звільнення його від обов'язку сплати судових витрат, мотивуючи це тим, що він є безробітним, однак йому було відмовлено; Креуз був зобов'язаний сплатити 100 000 000 старих польських злотих, що приблизно дорівнює середньому річному заробітку в Польщі на момент подання позову. У зв'язку з несплатою заявником вказаного судового збору провадження у справі було припинено.
ЄСПЛ (у рішеннях від 26.07.2005 у справі «Княт проти Польщі», від 26.07.2005 у справі «Єдамський та Єдамська проти Польщі») вказав, що, оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, відстрочення чи розстрочення його сплати, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розміру заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану.
Тобто можливість особи розпоряджатися своїми коштами та майном повинна враховуватися судами при оцінці фінансового (майнового) стану цієї особи при вирішенні питань, пов'язаних зі сплатою судового збору (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2024 у справі № 990/263/23).
Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату нею судових витрат. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
Питання перевірки реальної спроможності заявника сплатити судовий збір набуває особливої актуальності та має детально перевірятися судами у випадку, якщо заявники ставлять питання про звільнення, зменшення та/чи розстрочення/відстрочення сплати судового збору. За наявності таких питань суди повинні вказувати, які конкретно докази заявник має надати на підтвердження факту свого незадовільного майнового стану, у разі якщо наданих доказів недостатньо або вони не є належними. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.09.2023 у справі № 916/1220/23, від 22.10.2024 у справі № 640/4022/17, від 14.01.2025 у справі № 911/2728/23.
Як вже було зазначено вище, за подання касаційної скарги на оскаржуване судове рішення у справі №916/3821/21, враховуючи положення підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", скаржник мав сплатити граничний розмір судового збору за подання касаційної скарги, що становить 1 271 200,00 грн.
Скаржником сплачено судовий збір у розмірі 3 000,00 грн та заявлено клопотання про зменшення розміру судового збору до сплаченої ним суми.
Вказане клопотання обґрунтовано тим, що розмір судового збору за подання касаційної скарги є непомірним для скаржника, перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу за попередній календарний рік та майже у 526 разів перевищує розмір прожиткового мінімуму на одну особу, встановлений у 2025 році. Вказує, що розмір його річного доходу за попередній 2024 рік становить 4 462 948,95 грн, отже 5 відсотків доходу становить 223 147,45 грн, що, на думку скаржника, очевидно є меншим за розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання касаційної скарги. Окрім того, скаржник зазначив, що в рамках виконавчого провадження НОМЕР_1 щодо стягнення з нього 679 905 дол. США та 10 964,00 грн приватним виконавцем було накладено арешт на усе майно та кошти ОСОБА_1 . Вказує, що на рахунках ОСОБА_1 залишок коштів станом на 29.04.2025 складає 547,19 грн, на підтвердження чого надає копію довідки по рахунках від 29.04.2025. Крім того, хоч у ОСОБА_1 і наявне майно, він об'єктивно позбавлений можливості ним розпоряджатись, з огляду на їх арешт. А тому зазначає, що він як фінансово так і фактично позбавлений можливості сплатити судовий збір у розмірі 1 589 00,00 грн.
На підтвердження обставин викладених у клопотанні скаржник надав: відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 28.04.2025, довідку форми ОК-5 від 29.04.2025, довідку форми ОК-7 від 29.04.2025, Індивідуальні відомості про застраховану особу (дані про нараховану заробітну плату (дохід, грошове забезпечення) від 28.04.2025, Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 29.04.2025.
В ухвалі Верховного Суду зазначено, що скаржником належним чином не підтверджено, що розмір судового збору за подання касаційної скарги перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу за попередній календарний рік. Відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, довідка форми ОК-5 та довідка форми ОК-7, Індивідуальні відомості про застраховану особу (дані про нараховану заробітну плату (дохід, грошове забезпечення) не підтверджують наведеного, оскільки не виключена можливість отримання скаржником у 2024 році інших видів доходів. Наявність накладеного арешту на усе майно та кошти скаржника у рамках виконавчого провадження НОМЕР_1 також не пояснює неможливість сплати судового збору у встановленому Законом розмірі, з урахуванням того, що скаржником, при наявності вказаних арештів, при зверненні з касаційною скаргою все ж таки було сплачено судовий збір, проте не у повному розмірі.
Водночас, ухвала Верховного Суду не містить вказівки, які конкретно докази ОСОБА_1 повинен подати на підтвердження обставин щодо відсутності у нього грошових коштів для сплати судового збору у передбаченому Законом України "Про судовий збір" розмірі - 1 268 172,00 грн.
Крім того, ухвала Верховного Суду не містить обґрунтування на підставі чого Суд дійшов висновку про те, що наявна інформація про доходи в відомостях з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та в довідках форми ОК-5, ОК-7 не виключає можливість отримання скаржником у 2024 році інших видів доходів та яких саме.
Отже, такий висновок ґрунтується на припущеннях. Однак, Верховний Суд вже неодноразово у постановах зазначав про те, що судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
До того ж, скаржником підтверджено, що він позбавлений можливості вільно розпоряджатися своїми коштами та майном у зв'язку із накладенням на них арешту у виконавчому провадженні, і це відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 22.02.2024 у справі № 990/263/23, мало бути враховано Судом при оцінці фінансового (майнового) стану цієї особи.
З огляду на наведене, вважаю, що надані скаржником докази на підтвердження свого майнового стану є достатніми для часткового задоволення клопотання про зменшення розміру судового збору, та відповідно для зменшення розміру судового збору до 223 147,45 грн - 5 відсотків розміру річного доходу ОСОБА_1 .
Суддя Верховного Суду Губенко Н. М.