29 квітня 2025 року
м. Київ
cправа № 922/2954/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Письменна О. М.,
за участю представників:
позивача - Годунова В. С. (адвоката, в режимі відеоконференції),
відповідача - Кітченко М. Ю. (самопредставництво, в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МІШЕМ"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 (колегія суддів: Лакіза В. В. - головуючий, Здоровко Л. М., Крестьянінов О. О.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МІШЕМ"
до Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради
про стягнення 5 302 986,00 грн,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "МІШЕМ" (далі - ТОВ "МІШЕМ") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради (далі - Департамент будівництва та шляхового господарства) про стягнення заборгованості в сумі 5 302 986,00 грн за неналежне виконання договору про закупівлю робіт від 03.09.2021 № 726.
1.2. Обґрунтовуючи позов, ТОВ "МІШЕМ" зазначало, що на виконання умов договору про закупівлю робіт від 03.09.2021 № 726, воно виконало роботи, зокрема ремонт внутрішньоквартальних доріг та тротуарів. Проте після отримання актів виконаних робіт у встановлені договором строки замовник роботи не оплатив та вмотивованих заперечень щодо виконаних робіт не надав. За твердженням позивача, наведене свідчить про порушення Департаментом будівництва та шляхового господарства умов договору про закупівлю робіт від 03.09.2021 № 726.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 07.11.2024 у справі № 922/2954/24 позов ТОВ "МІШЕМ" задоволено.
Вирішено стягнути з Департаменту будівництва та шляхового господарства на користь ТОВ "МІШЕМ" заборгованість за договором про закупівлю робіт від 03.09.2021 № 726 в сумі 5 302 986,00 грн та 63 635,83 грн судового збору.
2.2. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ТОВ "МІШЕМ", виходив із того, що позивач виконав роботи за договором про закупівлю робіт від 03.09.2021 № 726 на суму 5 302 986,00 грн; акт виконаних робіт на суму 5 302 986 грн разом із супровідним листом від 25.12.2023 вх.№ 275-25/12/23 28.12.2023 вручено безпосередньо відповідачу; цей акт недійсним відповідно до частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України недійсним не визнано, доказів про повернення (направлення) 29.12.2023 на адресу позивача цього акта немає.
Суд першої інстанції також визнав необґрунтованими заперечення відповідача про те, що позивач роботи за договором виконав не в повному обсязі, а тому у відповідача не виник обов'язок зі сплати цих робіт. Суд першої інстанції встановив, що вартість виконаних позивачем робіт за актом становить 5 302 986 грн, водночас ціна договору становить 6 231 367,20 грн, в тому числі ПДВ 1 038 561,20 грн; жодною умовою договору про закупівлю робіт від 03.09.2021 № 726 не передбачено застереження, що оплата робіт здійснюється лише після виконання підрядником всього комплексу робіт, передбачених договором. Як зазначив суд першої інстанції, за змістом умов пунктів 4.1, 4.2, 6.1.2 договору про закупівлю робіт від 03.09.2021 № 726 оплата робіт здійснюється за відповідним актом приймання-передачі протягом 90 (дев'яноста) календарних днів з моменту підписання такого акта. Крім того, як зауважив суд першої інстанції, ціна цього договору про закупівлю робіт від 03.09.2021 № 726 може бути зменшена за взаємною згодою сторін. Водночас суд першої інстанції також зазначив, що відсутність укладеної між сторонами додаткової угоди щодо зменшення обсягів виконання робіт за договором про закупівлю робіт від 03.09.2021 № 726 не може бути підставою для звільнення відповідача від обов'язку оплатити фактично виконані позивачем роботи.
Суд першої інстанції також установив, що згідно з умовами договору про закупівлю робіт від 03.09.2021 № 726 розрахунки проводяться шляхом оплати замовником на підставі актів виконаних робіт (№ КБ-2в, № КБ-3), підписаних уповноваженими представниками сторін; акти виконаних робіт вручено відповідачу, проте виконані позивачем роботи на суму 5 302 986,00 грн за договором відповідачем не оплачені.
2.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 у справі № 922/2954/24 рішення Господарського суду Харківської області від 07.11.2024 у справі № 922/2954/24 скасоване. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "МІШЕМ" відмовлено.
2.4. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову ТОВ "МІШЕМ", виходив із того, що сторони за взаємною згодою погодили, що весь перелік робіт, виконуваних за цим договором, є 1 робота. Натомість, як зазначив суд апеляційної інстанції, роботи, які відображені в акті приймання виконаних будівельних робіт та вартість яких позивач просить стягнути з відповідача, є частиною робіт, передбачених проектно-технічною документацією. Відтак суд апеляційної інстанції виснував, що позивач не може вважатися таким, що належним чином виконав свій обов'язок щодо передачі виконаних робіт, передбачених пунктами 1.1, 1.2, 5.2 договору про закупівлю робіт від 03.09.2021 № 726.
Суд апеляційної інстанції також зазначив, що умовами укладеного між сторонами договору не передбачені авансові чи поетапні проміжні платежі, а також не передбачено обов'язку замовника прийняти окремі етапи та/або окремі види робіт; такий обов'язок виникає у замовника (відповідача у справі) після виконання підрядником всього обсягу робіт, визначеного проектно-кошторисною документацією, за умови їх прийняття замовником. Відтак суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність у відповідача зобов'язання прийняти роботи, зазначені в акті (№ КБ-2в, КБ-3), та обов'язку щодо оплати виконаних в ньому робіт з боку Департаменту будівництва та шляхового господарства. Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про передчасність звернення позивача до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача 5 302 986,00 грн заборгованості за договором про закупівлю робіт від 03.09.2021 № 726.
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погодившись із постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 у справі № 922/2954/24, ТОВ "МІШЕМ" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.02.2025, а рішення Господарського суду Харківської області від 07.11.2024 у справі № 922/2954/24 - залишити в силі.
3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ТОВ "МІШЕМ" зазначає, що оскаржувана постанова ухвалена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. ТОВ "МІШЕМ", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував норми права, зокрема статті 525, 526, частини 1 статті 853, 882 Цивільного кодексу України, статтю 193 Господарського кодексу України, без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18, від 16.09.2019 у справі № 921/254/18, від 15.10.2019 у справі № 921/262/18.
Скаржник також зазначає що суд апеляційної інстанції не застосував до спірних відносин принцип "verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem" , висновок про застосування якого викладений у постанові Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №753/11000/14-ц; доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), висновок про застосування якої викладений у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.
Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, передбачені пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник стверджує про необхідність відступити від висновків щодо застосування частини 1 статті 854, частини 4 статті 879, частини 1 статті 882 Цивільного кодексу України, викладених у постанові Верховного Суду від 12.10.2018 у справі № 927/603/17.
Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, передбачені пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статей 853, 854, 882 Цивільного кодексу України, зокрема, хто саме несе відповідальність в разі прийняття прихованих робіт із залученим замовником технічним наглядом. Скаржник вважає, що саме на замовника слід покладати відповідальність за дії технічного нагляду, оскільки в іншому випадку, на думку скаржника, висловлення заперечень щодо обсягу виконаних прихованих робіт після їх прийняття технічним наглядом та закриття прихованих робіт порушує баланс інтересів сторін.
3.3. Департамент будівництва та шляхового господарства у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу ТОВ "МІШЕМ" залишити без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 у справі № 922/2954/24 - без змін. Відповідач зазначає про законність та обґрунтованість рішення апеляційного господарського суду та безпідставність доводів 4касаціноїх скарги.
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 03.09.2021 між Департаментом будівництва та шляхового господарства та ТОВ "МІШЕМ" укладено договір про закупівлю робіт № 726.
4.2. Відповідно до пункту 1.1 цього договору підрядник зобов'язався виконати роботи з капітального ремонту бульвару Грицевця, 9, 11 (внутрішньоквартальних доріг та тротуарів); ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 (за кодом ЄЗС: ДК 021:2015: 45233000-9 - Будівництво, влаштування фундаменту та покриття шосе, доріг) відповідно до проектно-кошторисної документації та тендерної документації, а замовник - прийняти ці роботи та оплатити їх.
4.3. Ціна договору про закупівлю робіт від 03.09.2021 № 726 становить 6 231 367,20 грн, в тому числі ПДВ 1 038 561,20 грн (пункт 3.1 договору).
4.4. Відповідно до пункту 4.1 договору про закупівлю робіт від 03.09.2021 № 726 розрахунки проводяться шляхом оплати замовником на підставі актів виконаних робіт (№ КБ-2в, КБ-3), підписаних уповноваженими представниками сторін.
4.5. Пунктом 4.2 цього договору передбачено, що розрахунки здійснюються у формі післяплати протягом 90 календарних днів з моменту підписання документів, зазначених у пункті 4.1 договору, у разі якщо відповідні бюджетні кошти надійшли на рахунок замовника.
4.6. Згідно з пунктом 4.7 договору про закупівлю робіт від 03.09.2021 № 726 замовник приймає виконані роботи на підставі акта виконаних робіт (№ КБ-2в, КБ-3), підписаного уповноваженими представниками сторін, та документа про проведення випробування якості асфальтобетонного покриття. Акт виконаних робіт передається підрядником уповноваженому представнику замовника.
4.7. Відповідно до пункту 4.8 цього договору розрахунки за виконані роботи здійснюються замовником в міру надходження коштів. Такі умови фінансування виключають пред'явлення штрафних санкцій щодо оплати робіт.
4.8. Пунктом 5.3 договору про закупівлю робіт від 03.09.2021 № 726 передбачено, що підрядник зобов'язаний виконувати роботи відповідно до вимог будівельних норм та правил, графіків виконання робіт та положень Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668.
4.9. Відповідно до пункту 5.5 договору про закупівлю робіт від 03.09.2021 № 726 замовник або залучена замовником особа здійснює контроль та технічний нагляд за якістю, обсягами та вартістю ремонту об'єкта, відповідністю виконаних робіт будівельним нормам та правилам, а матеріалів, виробів і конструкцій - державним стандартам і технічним умовам.
4.10. Згідно з пунктом 5.7 цього договору приймання-передача в експлуатацію закінчених робіт (об'єкта ремонту) буде виконуватися згідно з вимогами загальних умов, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668, постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011 та інших нормативних актів, що регламентують приймання закінчених об'єктів в експлуатацію.
4.11. Підпунктами 6.1.1, 6.1.2, 6.1.3.1 договору про закупівлю робіт від 03.09.2021 № 726 встановлено, що замовник зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати за виконані роботи; приймати виконані роботи згідно з актом виконаних робіт (№ КБ-2в, КБ-3); своєчасно та в повному обсязі сплачувати за виконані роботи тільки після підписання замовником актів виконаних робіт (№ КБ-2в, КБ-3).
4.12. Пунктом 6.2 цього договору передбачено, що замовник має право, зокрема:
- зменшувати обсяги виконання робіт та загальну вартість цього договору залежно від реального фінансування видатків. У такому разі сторони вносять відповідні зміни до цього договору (підпункт 6.2.3);
- повернути підряднику акти виконаних робіт (№ КБ-2в, КБ-3) без здійснення оплати в разі неналежного оформлення документів (відсутність печатки, підписів тощо) (підпункт 6.2.4).
4.13. Згідно з пунктом 6.3 цього договору підрядник зобов'язаний забезпечити виконання робіт у строки, встановлені цим договором.
4.14. Відповідно до пункту 6.4 цього договору підрядник має право, зокрема:
- на дострокове виконання робіт за письмовим погодженням замовника (підпункт 6.4.2);
- своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за виконані роботи тільки після підписання Замовником актів виконаних робіт (№ КБ-2в, КБ-3) (підпункт 6.4.4.1).
4.15. Пунктом 10.1 договору про закупівлю робіт від 03.09.2021 № 726 передбачено, що договір про закупівлю укладається та набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2022, а в частині розрахунків - до повного виконання зобов'язань за цим договором.
4.16. Пунктом 11.2 договору про закупівлю робіт від 03.09.2021 № 726 встановлено, що зміни договору здійснюються згідно з чинним законодавством України з обов'язковим складанням письмової додаткової угоди.
4.17. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що додатковими угодами до договору про закупівлю робіт від 03.09.2021 № 726 строки виконання робіт та інші умови договору неодноразово змінювалися.
4.18. Як зазначили суди попередніх інстанцій, позивач посилався на те, що на виконання умов договору про закупівлю робіт від 03.09.2021 № 726 роботи з капітального ремонту на бульварі Грицевця, 9, 11 (внутрішньоквартальних доріг та тротуарів) на суму 5 302 986 грн виконані. 28.12.2023 акт виконаних робіт на суму 5 302 986 грн разом з іншими актами вручено безпосередньо замовнику, а також додатково 29.12.2023 направлено йому засобами поштового зв'язку. Відповідач будь-яких заперечень на вказаний акт не надавав.
4.19. На думку позивача, 90-денний строк оплати за договором почав свій перебіг на наступний день після отримання актів виконаних робіт, тобто з 29.12.2023 (оскільки жодних заперечень щодо актів відповідач не висловлював та ще до їх вручення роботи прийняті представником технічного нагляду, тому відповідач не потребував додаткового часу на опрацювання документів). Відтак, за твердженням позивача, строк оплати за договором настав 28.03.2024.
4.20. 08.04.2024 позивач направив запит щодо підтвердження факту виконання робіт та обґрунтування причин непідписання актів. 25.04.2024 аналогічний запит позивач направив повторно.
4.21. Натомість, як зазначили суди попередніх інстанцій, обидва запити відповідач проігнорував, а кошти в сумі 5 302 986 грн не сплатив.
4.22. Спір у цій справі виник у зв'язку з наявністю чи відсутністю правових підстав для стягнення коштів з відповідача за неналежне виконання зобов'язань щодо оплати за договором про закупівлю робіт від 03.09.2021 № 726.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
5.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.
5.3. Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги ТОВ "МІШЕМ" про стягнення коштів за неналежне виконання відповідачем зобов'язань з оплати за договором про закупівлю робіт від 03.09.2021 № 726. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ "МІШЕМ" посилалося на те, що на виконання умов договору про закупівлю робіт від 03.09.2021 № 726 виконало ремонт внутрішньоквартальних доріг та тротуарів, направило відповідачу акт виконаних будівельних робіт, проте відповідач заперечень щодо підписання акта не надав і виконані роботи не оплатив.
5.4. Колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі договору про закупівлю робіт від 03.09.2021 № 726, предметом якого є виконання робіт - капітальний ремонт на бульварі Грицевця, 9, 11 (внутрішньоквартальних доріг та тротуарів); ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 (за кодом ЄЗС: ДК 021:2015: 45233000-9 - Будівництво, влаштування фундаменту та покриття шосе, доріг) відповідно до проектно-кошторисної документації та тендерної документації. Спірні правовідносини виникли у зв'язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язань з оплати за договором, який, як правильно установили суди попередніх інстанцій, за своєю правовою природою є договором будівельного підряду.
5.5. Правовідносини підряду врегульовані главою 61 Цивільного кодексу України.
5.6. Відповідно до частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
5.7. Окремим видом підряду є договір будівельного підряду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних із місцезнаходженням об'єкта.
5.8. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу (частини 1, 3 статті 843 Цивільного кодексу України).
5.9. Згідно із частинами 1, 2 статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
5.10. Відповідно до вимог частин 1- 4 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).
Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.
У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв'язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.
5.11. Наведені норми містять презумпцію обов'язку замовника здійснювати приймання роботи із засвідченням актом або іншим документом, що фіксує факт прийняття роботи. Крім того, на замовника покладається обов'язок оглянути виконані роботи. Значення такого огляду полягає у тому, що він дозволяє виявити можливі недоліки виконаної роботи. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20.04.2021 у справі № 905/411/17, від 16.04.2025 у справі № 922/1834/24.
5.12. Відповідно до статті 854 Цивільного кодексу України у разі якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
5.13. У частині 4 статті 879 Цивільного кодексу України визначено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
5.14. Згідно із частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
5.15. Передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта та виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором. Подібні висновки викладені в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 910/7446/18 та в постановах Верховного Суду від 31.05.2022 у справі № 916/693/21, від 14.07.2021 у справі № 911/1981/20, від 20.04.2021 у справі № 905/411/17, від 17.03.2021 у справі №910/11592/19, від 15.10.2019 у справі № 921/262/18.
5.16. За загальним правилом при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг чи виконання робіт як з боку замовника, так і виконавця (підрядника) суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) з прив'язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов'язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 15.08.2023 у справі № 914/8/22, від 05.12.2023 у справі № 918/241/23.
5.17. Розглядаючи цю справу, суд першої інстанції встановив, що позивач виконав роботи за договором про закупівлю робіт від 03.09.2021 № 726 на суму 5 302 986,00 грн; акт виконаних робіт на суму 5 302 986,00 грн разом із супровідним листом від 25.12.2023 вх.№ 275-25/12/23 28.12.2023 вручено безпосередньо відповідачу; цей акт відповідно до частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України недійсним не визнано, доказів про повернення (направлення) 29.12.2023 на адресу позивача цього акта немає. Тому суд першої інстанції визнав позовні вимоги обґрунтованими та задовольнив позов ТОВ "МІШЕМ".
Суд першої інстанції визнав необґрунтованими заперечення відповідача про те, що позивач роботи за договором виконав не в повному обсязі, а тому у відповідача не виник обов'язок оплатити ці роботи. Суд першої інстанції встановив, що вартість виконаних позивачем робіт за актом становить 5 302 986,00 грн, водночас ціна договору становить 6 231 367,20 грн, в тому числі ПДВ 1 038 561,20 грн; жодною умовою договору про закупівлю робіт від 03.09.2021 № 726 не передбачено застереження, що оплата робіт здійснюється лише після виконання підрядником всього комплексу робіт, передбачених договором. Як зазначив суд першої інстанції, за змістом пунктів 4.1, 4.2, 6.1.2 договору про закупівлю робіт від 03.09.2021 № 726 оплата робіт здійснюється за відповідним актом приймання-передачі протягом 90 (дев'яноста) календарних днів з моменту підписання такого акта. Крім того, як зауважив суд першої інстанції, ціна цього договору про закупівлю робіт від 03.09.2021 № 726 може бути зменшена за взаємною згодою сторін. Водночас суд першої інстанції також зазначив, що відсутність укладеної між сторонами додаткової угоди щодо зменшення обсягів виконання робіт за договором про закупівлю робіт від 03.09.2021 № 726 не може бути підставою для звільнення відповідача від обов'язку оплатити фактично виконані позивачем роботи.
5.18. Відмовляючи у задоволенні позову ТОВ "МІШЕМ", суд апеляційної інстанції зазначив, що умовами укладеного між сторонами договору не передбачені авансові чи поетапні проміжні платежі, а також не передбачено обов'язку замовника прийняти окремі етапи та/або окремі види робіт; такий обов'язок виникає у замовника (відповідача у справі) після виконання підрядником усього обсягу робіт, визначеного проектно-кошторисною документацією, за умови їх прийняття замовником. Відтак суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність у відповідача зобов'язання прийняти роботи, зазначені в акті (№ КБ-2в, КБ-3)), та обов'язку щодо оплати за виконані роботи з боку Департаменту будівництва та шляхового господарства, а також про передчасність звернення позивача до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача 5 302 986,00 грн заборгованості за договором про закупівлю робіт від 03.09.2021 № 726.
5.19. Скаржник, не погодившись із висновками суду апеляційної інстанції, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник посилається на підстави для касаційного оскарження, передбачені частинами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5.20. Пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України
5.21. Касаційна скарга з посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивована тим, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18, від 16.09.2019 у справі № 921/254/18, від 15.10.2019 у справі № 921/262/18 (щодо застосування статей 525, 526, частини 1 статті 853, статті 882 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України); від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14-ц (щодо застосування принципу "verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem"); від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 (щодо застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки)).
5.22. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
5.23. Розглянувши доводи скаржника, колегія суддів установила, що в постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18, від 16.09.2019 у справі № 921/254/18, від 15.10.2019 у справі № 921/262/18, на які посилається скаржник, сформульовано висновки про те, що в разі якщо замовник, порушуючи вимоги статей 853, 882 Цивільного кодексу України, безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є порушенням умов договору та вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.
5.24. Як зазначає скаржник, суди попередніх інстанцій установили суперечливі між собою умови договору, зокрема, щодо оплати за договором про закупівлю робіт від 03.09.2021 № 726. ТОВ "МІШЕМ" стверджує, що договір був складений відповідачем, тому, на його думку, суперечливі умови щодо виникнення підстав для розрахунків за цим договором повинні тлумачитися на користь ТОВ "МІШЕМ".
5.25. У постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14-ц, на яку посилається скаржник, сформульовано такий висновок:
"Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін" (under the diminant sinfluence of the party)".
5.26. ТОВ "МІШЕМ" у касаційній скарзі також зазначає, що, незважаючи на надання відповідачем доручення приймати роботи іншій особі, відповідач заперечує проти факту прийняття цією особою робіт (щодо якості та обсягу робіт). Така позиція, на думку скаржника, є проявом суперечливої поведінки, яка заборонена нормами цивільного законодавства. Відтак скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені в постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17:
"Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них."
5.27. Колегія суддів зазначає, що доводи скаржника про неврахування висновків, викладених у наведених постановах Верховного Суду, в цьому випадку частково підтвердилися. З урахуванням висновків, наведених у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18, від 16.09.2019 у справі № 921/254/18, від 15.10.2019 у справі № 921/262/18, на які посилається скаржник, для здійснення відповідачем оплати виконаних позивачем робіт за договором позивач (підрядник) повинен був направити замовнику визначені умовами договору документи, зокрема, акти виконаних робіт № КБ-2в, КБ-3, а замовник повинен був їх підписати та/або надати вмотивовану відмову від їх підписання.
5.28. Як уже зазначалося, суди встановили, що акт виконаних робіт на суму 5 302 986,00 грн разом з іншими актами було вручено безпосередньо замовнику, а також додатково направлено йому засобами поштового зв'язку; відповідач будь-яких заперечень на вказаний акт не надавав, обов'язок щодо оплати коштів на підставі цих актів не виконав.
5.29. Суд апеляційної інстанції зазначив, що предметом укладеного між сторонами договору про закупівлю робіт від 03.09.2021 № 726 є результат роботи - закінчені роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, завершальною стадією яких є передача актів виконаних робіт (№ КБ-2в, КБ-3) та документа про проведення випробовування якості асфальтобетонного покриття. При цьому, як зазначив апеляційний господарський суд, сторони за взаємною згодою погодили, що весь перелік робіт, що виконуються за цим договором, є 1 робота, а результат підрядних робіт, зважаючи на предмет договору будівельного підряду, - це закінчені будівельні роботи відповідно до такого договору. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що роботи, які відображені в акті приймання виконаних будівельних робіт та вартість яких позивач просить стягнути з відповідача, є частиною робіт, передбачених проектно-технічною документацією. Як виснував суд апеляційної інстанції, положення договору підряду про те, що виконані роботи приймаються за актами виконаних робіт (№ КБ-2в, КБ-3) (пункт 4.1), на підставі яких замовник здійснює оплату (пункт 4.2), враховуючи положення статей 854, 875, 879 Цивільного кодексу України, не кореспондують обов'язку відповідача оплатити відповідну частину виконаних робіт. Відтак суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність у відповідача зобов'язання прийняти роботи, зазначені в наданому до матеріалів справи акті (№ КБ-2в, КБ-3), та обов'язку щодо оплати виконаних в ньому робіт з боку Департаменту будівництва та шляхового господарства.
5.30. Водночас колегія суддів вважає вказані висновки суду апеляційної інстанції передчасними та такими, що зроблені без урахування приписів статей 853, 882 Цивільного кодексу України та висновків, викладених у постановах Верховного Суду щодо застосування статей 525, 526, 853, 882 Цивільного кодексу України у спірних правовідносинах.
Колегія суддів відзначає, що визначальним при розгляді цієї справи є встановлення судом реальності господарської операції; підписання актів приймання-передачі виконаних робіт є формальною необхідністю, яка не змінює суті виконаних робіт та не може ставити під сумнів їх виконання за умови доведення реальності господарської операції іншими належними та допустимими доказами, що не було враховано апеляційним господарським судом. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.04.2025 у справі № 922/1834/24 у подібних правовідносинах.
5.31. Суд апеляційної інстанції також не надав правової оцінки вчиненням чи невчиненням Департаментом будівництва та шляхового господарства дій на виконання умов договору у їх сукупності з урахуванням вимог статей 525, 526, 853, 882 Цивільного кодексу України; не надав правової оцінки наслідкам таких дій / бездіяльності для сторін.
Отже, суд апеляційної інстанції з огляду на встановлені обставини справи відповідно до вимог статей 853, 882 Цивільного кодексу України не встановив, чи строк оплати за договором про закупівлю робіт від 03.09.2021 № 726 настав. Крім того, апеляційний господарський суд не спростував висновки суду першої інстанції у цій частині. Водночас Верховний Суд з урахуванням встановлених судами фактичних обставин, зазначає, що у цій справі має важливе значення для правильного вирішення спору обставина реального виконання робіт відповідно до умов договору про закупівлю робіт від 03.09.2021 № 726 та їх виконання саме в обсязі (розмірі та за ціною), які заявлені позивачем.
5.32. Колегія суддів також зазначає, що з урахуванням вимог статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
5.33. Відповідно до статті 877 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду (частина 1). Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію (частина 2).
5.34. За змістом частини 1 статті 843, статті 844 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.
Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором (частина друга вказаної вище статті).
5.35. Зважаючи на зміст статей 844, 877 Цивільного кодексу України, проектно-кошторисна документація поділяється на дві основні частини: (1) проектну документацію та (2) документацію кошторисну.
5.36. Проект (технічна документація) має визначати не тільки обсяг та зміст робіт, а й інші вимоги до робіт (наприклад, рівень необхідної якості). При цьому значення кошторису не вичерпується лише визначенням вартості робіт, а й має значення при визначенні їх видів та переліку згідно з технічною (проектною) документацією.
5.37. Отже, з урахуванням положень статей 844, 877 Цивільного кодексу України, предметом доказування у справі є не лише обставини (1) реального (фактичного) виконання робіт за договором про закупівлю робіт від 03.09.2021 № 726, на чому наполягає скаржник, а й те, чи роботи визначені у акті були виконані відповідно до (2) проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до (3) кошторису, який відповідно, визначає ціну виконаних робіт.
Вказані поняття не є тотожними та не підміняють одне одного, а тому для правильного вирішення спору господарські суди мають встановити не лише обставини щодо фактичного виконання підрядником спірних робіт, а й відповідність таких проектній та кошторисній документації. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 16.04.2025 у справі № 922/1834/24.
Водночас суд апеляційної інстанції наведеного у своїй сукупності не врахував та, не встановивши обставини справи, дійшов передчасного висновку про виконання робіт підрядником не в повному обсязі (розмірі / ціною), які передбачені договором про закупівлю робіт від 03.09.2021 № 726 (1 робота), та з огляду на наведене дійшов передчасних висновків про відсутність у замовника обов'язку у прийнятті робіт відповідно до актів.
5.38. Відтак колегія суддів зазначає, що доводи касаційної скарги, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, частково підтвердилися. Висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ТОВ "МІШЕМ" зроблені без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18, від 16.09.2019 у справі № 921/254/18, від 15.10.2019 у справі № 921/262/18 (щодо застосування статей 525, 526, частини 1 статті 853, статті 882 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України), оскільки реальний обсяг виконаних позивачем робіт та їх вартість судом апеляційної інстанції достовірно не встановлена.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України
5.39. Касаційна скарга з посиланням на положення пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивована тим, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального права, зокрема частини 1 статті 854, частини 4 статті 879, частини 1 статті 882 Цивільного кодексу України. Скаржник зазначає про необхідність відступити від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 12.10.2018 у справі № 927/603/17, на які посилався суд апеляційної інстанції.
5.40. Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, зокрема, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
5.41. Колегія суддів зазначає, що згідно з абзацом 3 пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. З огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень із зазначених підстав касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частину статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05.10.2023 у справі № 910/2171/20, від 29.08.2023 у справі № 909/635/22, від 13.12.2022 у справі № 911/1186/20, від 05.07.2022 у справі № 904/3860/19.
Відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16).
5.42. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.
З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16.
5.43. Основним завданням Верховного Суду відповідно до положень частини 1 статті 36 Закону "Про судоустрій і статус суддів" є забезпечення сталості та єдності судової практики.
Отже, для відступу від правової позиції, раніше сформованої Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об'єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.
5.44. Касаційна скарга з посиланням на положення пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивована тим, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального права, зокрема статей 853, 854, 882 Цивільного кодексу України. Скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду для вирішення спору у подібних правовідносинах. Скаржник вважає, що з огляду на зміст наведених норм права саме на замовника покладається відповідальність за дії технічного нагляду, оскільки в іншому випадку, на думку скаржника, висловлення заперечень щодо обсягу виконаних прихованих робіт після їх прийняття технічним наглядом та закриття прихованих робіт порушує баланс інтересів сторін.
5.45. Колегія суддів зазначає, що пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
5.46. Зміст наведеної норми права свідчить про те, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору. В разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов'язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
5.47. Водночас колегія суддів зазначає, що за встановлених обставин порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права (невстановлення фактичних обставин, необхідних для правильного вирішення цієї справи), у цьому випадку відсутні підстави як для відступлення від висновків щодо застосування положень частини 1 статті 854, частини 4 статті 879, частини 1 статті 882 Цивільного кодексу України, викладених у постанові Верховного Суду від 12.10.2018 у справі № 927/603/17, на які послався суд апеляційної інстанції, так і для формування висновку у цій справі щодо питання застосування статей 853, 854, 882 Цивільного кодексу України.
5.48. З урахуванням наведеного колегія суддів зазначає, що висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову є передчасними, оскільки реальний обсяг виконаних позивачем робіт та їх вартість судом достовірно не встановлена. При вирішенні цього спору суд апеляційної інстанції порушив вимоги статей 73-79, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню як така, що прийнята з порушенням норм процесуального права.
5.49. Доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі, які стали підставами для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку частково підтвердилися.
5.50. Вирішуючи спір у справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції не врахував вимог норм матеріального права, не надав належної оцінки доводам сторін, доказам, наявним у матеріалах справи, що були подані сторонами на підтвердження своїх вимог і заперечень, а відтак, висновки апеляційного господарського суду про відсутність правових підстав для відмови в задоволенні позову є передчасними.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
6.2. За змістом частин 3, 4 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
6.3. Ураховуючи допущені судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального і процесуального права та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, касаційну скаргу слід задовольнити частково, а ухвалену у справі постанову - скасувати із направленням справи на новий розгляд до апеляційного господарського суду.
6.4. Під час нового розгляду справи апеляційному господарському суду слід урахувати наведене, дослідити та об'єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з'ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
7. Розподіл судових витрат
Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МІШЕМ" задовольнити частково.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 у справі № 922/2954/24 скасувати, справу № 922/2954/24 передати на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Багай
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак