Іменем України
06 травня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/337/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., за участю секретаря судового засідання Хіловської І.Д., розглянувши матеріали справи
за позовом: Керівника Козелецької окружної прокуратури Чернігівської області,
вул. Є. Лоскота, буд.1, сел. Козелець, Чернігівська область, 17000, код 02910114
в інтересах держави в особі: Чернігівської обласної державної адміністрації,
вул. Шевченка, 7, м. Чернігів, 14000, код 00022674
до відповідача: Куликівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, вул. Миру, 67, смт. Куликівка, Чернігівський район, Чернігівська область, 16300, код 04412432
про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою
за участю представників сторін:
від позивача: не прибув;
від відповідача: не прибув;
від прокуратури: не прибув;
09.04.2025 керівник Козелецької окружної прокуратури Чернігівської області через систему «Електронний суд» звернувся з позовом до суду в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації до Куликівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, у якому просить суд усунути перешкоди власнику - державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації, у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 7422781000:04:003:0004 площею 15,1914 га, шляхом:
- зобов'язання Куликівську селищну раду Чернігівського району Чернігівської області (код 04412432) повернути земельну ділянку з кадастровим номером 7422781000:04:003:0004 площею 15,1914 га державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації;
- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за Куликівською об?єднаною територіальною громадою в особі Куликівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області (код 04412432) на ділянку з кадастровим номером 7422781000:04:003:0004 площею 15,1914 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1793953074227);
- скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 7422781000:04:003:0004 площею 15,1914 га.
Позов мотивований тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 7422781000:04:003:0004 площею 15,1914 га, в межах якої розташована пам'ятка археології місцевого значення - поселення “Вересоцькі кущі» (охоронний № 2962-Чр), є об'єктом історико-культурного призначення і може перебувати виключно в державній власності.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 10.04.2025 відкрите загальне позовне провадження у справі №927/337/25, підготовче засідання призначено на 06.05.2025, 13:00; встановлено учасникам справи строки для подачі письмових заяв по суті позовних вимог (ухвала суду доставлена учасникам справи до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 10.04.2025, 23:54, що підтверджується довідками про доставку електронного листа).
25.04.2025 від відповідача в установлений строк через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач повідомляє про визнання повністю позовних вимог; просить врахувати те, що він не має заперечень щодо наведених прокурором обставин та правових підстав позову і не володіє оригіналами інших письмових доказів по суті справи. Відповідач просить розглянути справу за наявними доказами за відсутності представника відповідача, а також вирішити питання про повернення позивачу з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову у зв?язку з визнанням відповідачем позовних вимог у повному обсязі.
Підготовче засідання у справі, призначене на 06.05.2025, 13:00, своєчасно не відбулося внаслідок оголошеної на території Чернігівської області і міста Чернігова масштабної повітряної тривоги. Підготовче засідання у справі розпочато судом після закінчення повітряної тривоги на території міста Чернігова та Чернігівської області.
У підготовче засідання 06.05.2025 учасники справи не прибули.
Враховуючи неприбуття представників сторін у судове засідання після закінчення оголошеної повітряної тривоги у м. Чернігові, а також те, що явка представників учасників судового процесу не визнавалась обов'язковою, суд продовжив розгляд справи.
Клопотання відповідача про розгляд справи за відсутності його представника, викладене у відзиві на позов, задоволено судом, оскільки участь в судовому засіданні є процесуальним правом сторони. Відзив на позов з додатками залучено до матеріалів справи.
Неприбуття належним чином повідомлених учасників справи у підготовче засідання не є перешкодою для вирішення спору за наявними матеріалами справи, в порядку частини 1 та п. 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України.
Пунктом 1 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачене право відповідача визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Аналогічне положення закріплене в частині 1 статті 191 Господарського процесуального кодексу України, за якою відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження в справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Частинами 3, 4 статті 185 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду в випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення в разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтями 191,192 Кодексу.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень учасникам судового процесу створені усі належні умови для надання доказів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
Рішенням виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів № 130 від 26.06.1989 взято під державну охорону нововиявлену пам'ятку археології - поселення “Вересоцькі кущі», ХХVІ-ХV, ХV-ХІІ, ХІ-ІХ ст.ст. до н.е., ІІІ-V ст.ст. н.е (середньодніпровська, сосницька, лебедівська, київська культури), місце знаходження: с. Вересоч, Вересоцька сільська рада, за 4 км на північний захід від села біля лісу “Вересоцькі кущі»).
Пам'ятку археології паспортизовано 10.10.1988.
Відповідно до паспорту пам'ятки поселення “Вересоцькі кущі» поселення розташоване за 4 км на північний захід від села Вересоч, за 3,5 км на північний схід від села Жуківка. Займає невелике підвищення серед осушеного болота. Розміри поселення 400х150-100м. Культурний шар 0,2 м містить кераміку епохи неоліту, середньодніпровської, сосницької, лебедівської та київської культур. Поселення відкрите в 1987 році Ситим Ю.М. До вказаного паспорту додано схематичний план поселення, на якому графічно зображено розташування пам'ятки археології.
У паспорті пам'ятки та обліковій картці зазначені ідентичні відомості про значимість віднайденої пам'ятки.
На момент паспортизації пам'ятка перебувала на балансі колгоспу ім. Шевченка.
Відповідно до листа Чернігівського обласного історичного музею № 89 від 29.03.1993, адресованого директору Чернігівського філіалу інституту землеустрою, на карту землекористування сільськогосподарського підприємства ім. Шевченка с. Вересоч, Куликівського району, нанесені пам?ятки археології із зазначенням їх площі, охоронної зони і номеру за державним обліком станом на 29.03.1993. Вилучення земель, на яких розташовані археологічні пам?ятки, недопустиме.
На підставі наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 15.03.2018 № 45 “Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності» Київською обласною філією ДП "Центр Державного земельного кадастру" розроблено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Куликівської селищної ОТГ Куликівського району Чернігівської області з урахуванням Перспективного плану формування території Чернігівської області, затвердженого розпорядженням КМУ від 12.08.2015 № 899 (в редакції розпорядження КМУ від 01.02.2017 № 57-р) із змінами, внесеними згідно з розпорядженням КМУ № 555-р від 09.08.2017) (далі - технічна документація із інвентаризації земель), за якою земельна ділянка за кадастровим номером 7422781000:04:003:0004 площею 15,1914 га містить обмеження в використанні (01.02.) в вигляді охоронної зони навколо об'єкта культурної спадщини.
У пояснювальній записці до технічної документації із інвентаризації земель вказано, що відповідно до даних за результатами проведення польових робіт в натурі (на місцевості) встановлена наявність у межах об'єкта інвентаризації обмежень (обтяжень), які передбачені Класифікатором обмежень та обтяжень у використанні земельних ділянок, затвердженого наказом Держкомзему від 29.12.2018 № 643, у відповідності до додатку 6 Порядку ведення ДЗК, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 1051 від 17.10.2012, а саме: щодо земельної ділянки (Вересоцька сільська рада) площею 15,1914 га - охоронна зона навколо об'єкта культурної спадщини. Аналогічні відомості зазначені в Пропозиціях щодо узгодження даних, отриманих у результаті проведення інвентаризації земель з інформацією, що міститься в документах та посвідчують право на земельні ділянки і Державному земельному кадастрі.
Додатками до вказаної технічної документації, зокрема, є:
- технічне завдання на здійснення заходу з інвентаризації земель державної власності з додатком № 1, де міститься перелік земельних ділянок, у тому числі земельна ділянка № 2 площею 15,1914 га, розташована на території Вересоцької сільської ради;
- викопіювання з плану землекористування Вересоцької сільської ради про місце розташування земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності на території Вересоцької сільської ради Куликівського району Чернігівської області, яка підлягає інвентаризації для передачі в комунальну власність Куликівській ОТГ, зокрема, ділянка № 2 площею 15,1914 га, погоджена в.о. начальника відділу у Куликівському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, де зазначене місце розташування та орієнтовні межі земельної ділянки;
- кадастровий план земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Вересоцької сільської ради Куликівського району Чернігівської області, за яким земельній ділянці площею 15,1914 га присвоєний кадастровий номер 7422781000:04:003:0004; відповідно до умовних позначень на кадастровому плані (косі лінії) встановлене обмеження в використанні ділянки на всю площу, відповідно до Закону України “Про охорону культурної спадщини» - 01.02. “Охоронна зона навколо об'єкта культурної спадщини»;
- акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон від 05.11.2018 та перелік обмежень щодо використання земельних ділянок на території Куликівської селищної ОТГ Куликівського району Чернігівської області від 05.11.2018, до якого внесена земельна ділянка № 2 площею 15,1914 га (Вересоцька сільська рада), 01.02. охоронна зона навколо об'єкта культурної спадщини.
Згідно з інформаційною довідкою від 26.10.2018 № 8-25-0.29-243/108-18, яка міститься в технічній документації, ділянка №2 площею 15,1914 га - землі запасу (пасовище), землі історико-культурного призначення.
Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області 26.10.2018 складено Висновок № 8-25-0.29-244/108-18 «Про погодження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Куликівського району Чернігівської області з урахуванням Перспективного плану формування території Куликівської селищної ОТГ», із зазначенням про необхідність проведення обов?язкової державної експертизи землевпорядної організації.
Висновком державної експертизи землевпорядної документації від 12.11.2018 № 3193-18, визначена підсумкова оцінка результатів державної експертизи, а саме: технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Куликівської селищної ОТГ Куликівського району Чернігівської області не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам та повертається на доопрацювання. Вказано про необхідність долучення до технічної документації погодження структурного підрозділу в сфері охорони культурної спадщини, передбачені статтею 186-1 Земельного кодексу України.
За довідкою до вказаної технічної документації із землеустрою від 26.11.2018 № 296-П, виданою Департаментом культури і туризму національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації, частина ділянок, що підлягають інвентаризації для передачі в комунальну власність Куликівської селищної ОТГ, розташована на землях історико-культурного призначення, в тому числі, як зазначалось, на земельній ділянці, що знаходиться на території Вересоцької сільської ради (ділянка № 2 площею 15,1914 га), розташоване поселення “Вересоцькі Кущі», охоронний № 2962-Чр. Повідомлено Головному управлінню Держгеокадастру у Чернігівській області про те, що відповідно до частин 2, 5 статті 17 Закону України “Про охорону культурної спадщини», частини 2 статті 83 ЗК України та роз'яснень центрального органу виконавчої влади в сфері охорони культурної спадщини пам'ятки археології та земельні ділянки, на яких вони розташовані, є державною власністю, і не підлягають передачі в приватну чи комунальну власність.
Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області 26.11.2018 виданий наказ № 25-9169/14-18-сг, яким затверджена технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (відомості про які відсутні в Державному земельному кадастрі), що розташовані на території Куликівської селищної ради Куликівського району Чернігівської області, загальною площею 2015,4001 га.
Як зазначає прокурор, зіставленням викопіювання з плану землекористування Вересоцької сільської ради про місце розташування земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності на території Куликівської селищної ради Куликівського району Чернігівської області, яка підлягає інвентаризації для передачі у комунальну власність Куликівської ОТГ (ділянка № 2 площею 15,1914 га), та схематичного відображення місця розташування поселення «Вересоцькі кущі» на проекті роздержавлення земель КСП ім. Шевченка за характерними умовними та топографічними позначеннями (територія поселення на обох картографічних матеріалах має ідентичний абрис її меж, позначений косими лініями), встановлено, що саме викопіювання у технічній документації виконано за рахунок графічної частини плану роздержавлення земель та співпадає з ним.
Факт розміщення поселення «Вересоцькі кущі» на земельній ділянці з кадастровим номером 7422781000:04:003:0004 площею 15,1914 га підтверджується також план-схемою, складеною інженером-землевпорядником Бойком Д.О. (сертифікат № 001323, виданий 03.01.2013).
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 21.12.2018 № 25-10009/14-18-сг “Про передачу земельних ділянок державної власності в комунальну власність» Куликівській селищній раді Куликівського району Чернігівської області передані в комунальну власність Куликівської селищної об?єднаної територіальної громади земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 8865,4448 га, розташовані за межами населених пунктів на території Куликівської селищної об?єднаної територіальної громади Куликівського району Чернігівської області за актом приймання-передачі земельної ділянки.
Рішенням 20 сесії 7 скликання Куликівської селищної ради від 21.12.2018 № 482 прийняті земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, загальною площею 8865,4448 га в комунальну власність Куликівської об'єднаної територіальної громади в особі Куликівської селищної ради, які за даними Державного земельного кадастру розташовані за межами населених пунктів Куликівської об'єднаної територіальної громади, згідно з додатком.
На підставі акту приймання-передачі від 21.12.2018 Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, відповідно до наказу від 21.12.2018 № 25-10009/14-18-сг, передало із державної власності, а Куликівська селищна рада прийняла в комунальну власність Куликівської об?єднаної територіальної громади земельні ділянки згідно з додатком, у тому числі земельну ділянку за кадастровим номером 7422781000:04:003:0004 площею 15,1914 га, з обмеженням - охоронна зона навколо об'єкта культурної спадщини (15,1914 га).
Згідно з витягом із Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-0000379822025 земельну ділянку за кадастровим номером 7422781000:04:003:0004 площею 15,1914 га зареєстровано 19.11.2018, як землі сільськогосподарського призначення (16.00.)
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №406701467 вчинена державна реєстрація права комунальної власності Куликівської селищної ради на земельну ділянку за кадастровим номером 7422781000:04:003:0004 площею 15,1914 га, запис про право власності від 20.03.2019 №30849056, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1793953074227.
Приватне підприємство “Елітзем» листом №53 від 20.11.2024 на запит Козелецької окружної прокуратури повідомило, що зіставивши схематичні позначення місця розташування пам'ятки археології місцевого значення поселення «Вересоцькі кущі» на облікових картках, паспорті на поселення, графічну частину проєкту роздержавлення земель КСП імені Шевченка, використовуючи дані з технічної документації із землеустрою, встановлено, що в межах земельної ділянки з кадастровим номером 7422781000:04:003:0004 площею 15,1914 га, комунальної форми власності, на території Вересоцької сільської ради (нині Куликівської селищної об?єднаної територіальної громади) розташована пам?ятки археології місцевого значення - поселення «Вересоцькі кущі», охоронний номер 2962-Чр (план-схема додається).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначив, що пам'ятка археології місцевого значення - поселення «Вересоцькі кущі», ХХVІ-ХV, ХV-ХІІ, ХІ-ІХ ст.ст. до н.е., ІІІ-V ст.ст. н.е, що взята під державну охорону рішенням виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів № 130 від 26.06.1989 (охоронний номер № 2962-Чр), розташована на земельній ділянці за кадастровим номером 7422781000:04:003:0004 площею 15,1914 га, що відноситься до земель історико-культурного призначення, які не можуть відчужуватись з державної в комунальну або приватну власність.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з наведених нижче підстав.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.
Підстави представництва прокурором інтересів держави в суді.
Козелецькою окружною прокуратурою скеровано позов до суду в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації з метою відновлення правового становища, яке існувало до порушення права держави на землі історико-культурного призначення, а також недопущення зміни цільового призначення таких земель.
У постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі, держава бере участь у справі, як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах.
Відповідно до частини 2 статті 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
За частиною 5 статті 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами 3, 4 і 8 цієї статті, в власність або в користування в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або в випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
З огляду на те, що спірна земельна ділянка перебуває за межами населеного пункту та належить до земель історико-культурного призначення, повноваженнями на розпорядження ділянкою, а також і на захист інтересів держави наділена Чернігівська обласна державна (військова) адміністрація.
Листом від 05.12.2024 № 50-77-4976вих-24 окружна прокуратура повідомила Чернігівську обласну державну адміністрацію про встановлення незаконності вибуття з державної власності спірної земельної ділянки історико-культурного призначення, на якій розташована пам'ятка археології місцевого значення - «Вересоцькі кущі», охоронний номер № 2962-Чр, з урахуванням повноважень останньої, як законного власника спірних ділянок, просила повідомити про вжиті заходи до усунення виявлених порушень.
У відповідь на звернення прокурора Чернігівська обласна військова адміністрація, листом від 30.12.2024 № 01-01-32/18789вих-24 повідомила про те, що вживає заходи щодо усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками, зазначеними у листі.
Проте, Чернігівська обласна державна адміністрація, як орган державної влади уповноважений на захист інтересів держави в сфері використання спірної земельної ділянки, будучи належним чином поінформована про суть порушеного права, не здійснила захисту таких інтересів.
Суд вважає, що такі дії позивача свідчать про його бездіяльність щодо захисту інтересів держави. Чернігівська обласна державна адміністрація, як компетентний орган, була достеменно обізнана з фактом порушення законодавства в сфері земельних відносин, мала достатньо часу для вжиття будь-яких заходів з метою реагування на порушення інтересів держави, проте самостійно не захистила інтереси держави в суді.
Окружною прокуратурою в порядку частини 4 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» Чернігівській обласній державній адміністрації направлене повідомлення від 04.04.2025 № 50-77-1454вих-25 про направлення позову до Господарського суду Чернігівської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою за кадастровим номером 7422781000:04:003:0004.
Відповідно до штампу вхідної кореспонденції відділу документального забезпечення суду, прокурором подано позов до суду через систему «Електронний суд» 09.04.2025.
Враховуючи те, що з моменту направлення прокурором позивачу листа від 05.12.2024 № 50-77-4976вих-24 та до подання позову (09.04.2025) минуло більше 4 місяців, позивач жодних заходів не вживав, суд доходить висновку про невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо про можливе порушення інтересів держави, а відтак і про його бездіяльність.
Перевіривши обґрунтованість наведених прокурором доводів у порушенні інтересів держави, необхідність їх захисту та обґрунтування підстав для звернення з відповідним позовом для захисту інтересів держави, суд дійшов висновку про те, що прокурор підтвердив наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді при зверненні з даним позовом у спірних правовідносинах.
Наявність у прокурора підстав захисту інтересів держави в межах даної справи сторонами під сумнів не ставиться.
Суд врахував те, що правовідносини, пов'язані з вибуттям із державної чи комунальної власності майна, становлять суспільний та публічний інтерес. Протиправне вибуття земель історико-культурного призначення з державної власності порушує інтереси держави, як власника, щодо реалізації передбаченого частиною 1 статті 319 Цивільного кодексу України права вільно володіти, користуватися та розпоряджатися таким майном через уповноважений орган виконавчої влади. З наведеного слідує, що при вирішенні даного спору наявний як державний, так і суспільний інтерес.
Щодо порушення виключного права державної власності на спірну земельну ділянку суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
За частиною 1 статті 79 Земельного кодексу України земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
За приписами статті 79-1 цього Кодексу формування земельної ділянки і набуття нею статусу об'єкта цивільних прав пов'язується законодавством з визначенням її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Як вбачається з матеріалів справи, під час розроблення Київською обласною філією ДП “Центр державного земельного кадастру» на замовлення Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, в 2018 році, технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Куликівської селищної ОТГ, Куликівського району, Чернігівської області встановлено, що в межах спірної земельної ділянки (якій у подальшому присвоєно кадастровий номер 7422781000:04:003:0004) наявне обмеження в використанні в вигляді охоронної зони навколо об'єкта культурної спадщини (за кодом 01.02.).
Департамент культури і туризму національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації, погоджуючи техдокументацію із землеустрою, у довідці від 26.11.2018 № 296-П звертав увагу на те, що на земельній ділянці, яка знаходиться на території Вересоцької сільської ради (ділянка № 2 площею 15,1914 га), розташоване поселення «Вересоцькі кущі», охоронний номер 2962-Чр. Повідомив, що відповідно до частин 2, 5 статті 17 Закону України “Про охорону культурної спадщини», частини 2 статті 83 Земельного кодексу України та роз'яснень центрального органу виконавчої влади в сфері охорони культурної спадщини пам'ятки археології та земельні ділянки, на яких вони розташовані, є державною власністю, і не підлягають передачі в приватну чи комунальну власність.
За висновком суду наявними матеріалами справи підтверджений факт розміщення на спірній земельній ділянці археологічної пам'ятки місцевого значення, що взята під державну охорону на підставі рішення виконавчого комітету Чернігівської обласної Ради народних депутатів № 130 від 26.06.1989 (охоронний номер № 2962-Чр).
До акту приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної в комунальну власність від 21.12.2018 (згідно з додатком), складеного відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 21.12.2018 № 25-10009/14-18-сг, внесене застереження відносно земельної ділянки за кадастровим номером
7422781000:04:003:0004 щодо обмеження в використанні, а саме: охоронна зона навколо об'єкта культурної спадщини (15,1914 га).
За наслідками дослідження, зіставлення схематичних позначень місць розташування пам'ятки археології місцевого значення - поселення «Вересоцькі кущі», на облікових картках, паспорті на поселення, технічної документації із землеустрою, встановлене розташування пам?ятки в межах земельної ділянки за кадастровим номером 7422781000:04:003:0004, площею 15,1914 га (план-схема додається) (лист Приватного підприємства "Елітзем" №53 від 20.11.2024).
Відповідно до частини 1 статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані в власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати в запасі.
За приписами статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Суб'єктом права на землі державної власності за статтею 80 Земельного кодексу України є держава, яка реалізує це право на землі державної власності через відповідні органи державної влади.
Виходячи зі змісту статей 53, 54 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття ГУ Держгеокадастр у Чернігівській області наказу), до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам'ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.
Землі історико-культурного призначення можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності.
Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам'яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам'яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель.
Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини в сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини в суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь врегульовані положеннями Закону України “Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 № 1805-ІІІ, яким закріплено, що охорона об'єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
За дефініцією, наведеною в статті 1 Закону №1805-ІІІ, пам'ятка культурної спадщини (далі - пам'ятка) - об'єкт культурної спадщини, який занесений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, або об'єкт культурної спадщини, який взятий на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (не включення) об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
За частиною 2 статті 2 Закону України "Про охорону культурної спадщини" археологічний об'єкт культурної спадщини - рештки життєдіяльності людини (нерухомі об'єкти культурної спадщини, зокрема, поселення), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації.
Суд установив, що пам'ятка археології місцевого значення - поселення «Вересоцькі кущі», ХХVІ-ХV, ХV-ХІІ, ХІ-ІХ ст.ст. до н.е., ІІІ-V ст.ст. н.е, взята під державну охорону рішенням виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів № 130 від 26.06.1989, паспортизована (охоронний номер № 2962-Чр).
Статтею 17 Закону України “Про охорону культурної спадщини» врегульовані питання суб'єктів права власності на пам'ятки. За частинами 1, 2 цієї статті пам'ятка, крім пам'ятки археології, може перебувати в державній, комунальній або приватній власності. Суб'єкти права власності на пам'ятку визначаються згідно із законом. Усі пам'ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов'язані з ними рухомі предмети, є державною власністю.
У свою чергу частина 6 цієї статті визначає, що землі на яких розташовані пам'ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) в державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам'ятки археології - поля давніх битв.
Отже, чинне законодавство безальтернативно визначає для пам'яток археології та земель, на яких вони розташовані, єдину форму власності - державну. В випадку, якщо така земельна ділянка не перебуває в державній власності, - остання підлягає обов'язковому вилученню або викупу державою.
За статтею 34 Закону України “Про охорону культурної спадщини» території пам'яток, охоронних зон, заповідників, музеїв-заповідників, охоронювані археологічні території належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.
Землі історико-культурного призначення віднесені до особливо цінних земель (частина 1 статті 150 Земельного кодексу України).
Частина 1 статті 54 Земельного кодексу України передбачає, що землі історико-культурного призначення можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Дана норма встановлює загальне правило відносно форм власності земель віднесених за цільовим призначенням до категорії земель історико-культурного призначення. Натомість спеціальна норма, закріплена в статті 17 Закону України “Про охорону культурної спадщини», передбачає виключення із загального правила, за змістом якої землі на яких розміщені пам'ятки археології перебувають виключно в державній власності.
За висновком суду до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме положення спеціального нормативно-правового акту, а саме Закону України “Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 № 1805-ІІІ. Наведене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21.
З огляду на наведені обставини земельна ділянка за кадастровим номером 7422781000:04:003:0004, площею 15,1914 га протиправно вибула із державної власності, оскільки земельна ділянка, на якій знаходиться пам'ятка археології, не підлягає передачі з державної до комунальної або приватної власності, та належить до категорії земель історико-культурного призначення.
Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України “Про охорону культурної спадщини» (у редакції, чинній на момент прийняття Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області наказу № 25-10009/14-18-сг) з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам'яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають установлюватися зони охорони пам'яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару. Межі та режими використання зон охорони пам'яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини. Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам'яток та внесення змін до них установлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в сфері охорони культурної спадщини.
Водночас відсутність затвердженої науково-проектної документації з встановлення цільового призначення за категорією земель історико-культурного призначення, визначення меж та режимів використання пам'ятки археології місцевого значення та зон її охорони, за висновком суду, не спростовує факту розташування на спірних земельних ділянках вказаної пам'ятки, що знаходиться під охороною держави, в зв?язку з чим суд відхиляє заперечення третьої особи.
Щодо належності обраного прокурором способу захисту порушеного права держави.
Статтею 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.
Згідно з частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України).
Обраний спосіб захисту має забезпечити ефективне поновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів, або попередити їх порушення на майбутнє.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, визначених частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України, є відновлення становища, що існувало до порушення.
Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Згідно з п. 1 частини 1 статті 2 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Отже, запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права комунальної власності на об'єкт з обмеженою оборотоздатністю територіальною громадою, яка протиправно його набула в комунальну власність, є перешкодою для реалізації державою речових прав на зазначений об'єкт.
Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та / або вилученню.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи в випадку, передбаченому п. 1 частини 7 статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також в разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведена державна реєстрація прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені в зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені в зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Отже, в розумінні положень наведеної норми судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведена державна реєстрація прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав є належними способами судового захисту порушених прав та інтересів особи.
Відповідно до частини 13 статті 79-1 Земельного кодексу України та частини 10 статті 24 Закону України “Про Державний земельний кадастр» земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується, зокрема, в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.
Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).
За даними Державного земельного кадастру земельна ділянка за кадастровим номером 7422781000:04:003:0004 площею 15,1914 га перебувають у комунальній власності, як землі сільськогосподарського призначення (16.00.).
Відомості про цільове призначення спірної земельної ділянки не впливають на правовий режим ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, оскільки за законом такий правовий режим пов?язаний із фактом перебування на ділянці пам?ятки археології.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16, зазначивши, що земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення за фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам'яткою архітектури. Неприйняття міською радою рішення про зміну цільового призначення цієї земельної ділянки та приведення його в відповідність до дійсного призначення не впливає на правовий режим цієї земельної ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, оскільки, за законом, такий правовий режим пов'язаний з фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам'яткою архітектури, а не за рішенням органу місцевого самоврядування.
Статтею 3 Закону України “Про державний земельний кадастр» закріплені основні принципи, на яких базується Державний земельний кадастр, зокрема, принципи об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі.
За наведених обставин, подальша наявність відомостей щодо прав на земельну ділянку за кадастровим номером 7422781000:04:003:0004 площею 15,1914 га, як земель сільськогосподарського призначення в Державному земельному кадастрі порушуватиме принципи об'єктивності, достовірності та повноти відомостей.
Водночас суд вважає за доцільне зазначити, що в чинному законодавстві України відсутні механізми щодо самостійного звернення позивача до органів Держгеокадастру із заявою про скасування протиправного запису, який порушує його права, виходячи з обставин, установлених у ході вирішення наявного спору.
Наявність державної реєстрації такої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі порушує права держави, оскільки унеможливлює розпорядження вказаною земельною ділянкою з огляду на що, державна реєстрація земельної ділянки за кадастровим номером 7422781000:04:003:0004 площею 15,1914 га, підлягає скасуванню в судовому порядку.
Відтак, єдиним можливим та ефективним засобом захисту прав позивача є саме скасування державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 7422781000:04:003:0004 (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду в справі № 924/504/20 від 31.01.2023).
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
У справі “East/West Alliance Limited» проти України» (№ 19336/04) суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту в спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією “небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов'язання за цим положенням. Межі обов'язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Poland № 30210/96).
Відповідно до статей 8, 124 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
В свою чергу, обов'язковість рішення суду серед іншого закріплена в статті 129 Конституції України, статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів».
Суд зазначає, що спірні правовідносини, крім іншого, регулюються Законом України “Про Державний земельний кадастр» та Порядком ведення Державного земельного кадастру (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, далі - Порядок № 1051).
Відповідно до частини 10 статті 24 Закону України “Про Державний земельний кадастр» та пункту 114 Порядку державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію в разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку.
Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).
Враховуючи викладене, для забезпечення державі реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки необхідно усунути перешкоди в користуванні нею шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та одночасним припиненням речового права територіальної громади в особі Куликівської селищної ради, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що забезпечить ефективний спосіб захисту порушених прав держави, оскільки усуне стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення спірної земельної ділянки.
Спірна земельна ділянка, що неправомірно вибула з державної власності в комунальну власність Куликівської селищної ради, підлягає поверненню державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації.
Скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірної земельної ділянки з припиненням речового права на неї та припинення існування такого об'єкту цивільних прав, створить передумови для позивача для формування як нового об'єкту цивільних прав земельної ділянки в межах території пам'ятки археології.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), критерії сумісності заходу втручання в право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод такі: 1) чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі; 2) чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті; 3) чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання в право.
Втручання держави в право власності повинно мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.
Якщо можливість втручання в право власності передбачена законом, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або для контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.
Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення “суспільного», “публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися “значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправданим за наявності об'єктивної необхідності в формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
У практиці ЄСПЛ, зокрема, у рішеннях у справах “Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, “Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, “Щокін проти України» від 14.10.2010, “Сєрков проти України» від 07.07.2011, “Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, “Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, “Трегубенко проти України» від 02.11.2004, “East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014, виокремлено три критерії (принципи), які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно “суспільний», “публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
Критерій законності означає, що втручання держави в право власності особи повинне здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Лише факт того, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний.
Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.
Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага - це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе “індивідуальний і надмірний тягар». Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.
У справах “Рисовський проти України» (рішення від 20.10.2011, заява № 29979/04), “Кривенький проти України» (рішення від 16.02.2017, заява № 43768/07), пов'язаних із земельними правовідносинами, ЄСПЛ, установивши порушення статті 1 Першого протоколу, зазначив про право добросовісного власника на відповідну компенсацію чи інший вид належного відшкодування в зв'язку з позбавленням права на землю.
Водночас висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а з урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але й самого скаржника. Адже певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування статті 1 Першого Протоколу, можуть бути пов'язані з протиправною поведінкою набувача майна.
Слід наголосити, що з огляду на характер спірних правовідносин не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.
Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля, водні ресурси є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
За статтями 4, 5 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти в галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Водночас перебування в комунальній власності земельної ділянки, на якій знаходиться пам'ятка археології, позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як земель державної власності. У цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).
Отже, правовідносини, пов'язані з вибуттям земель з державної власності, становлять “суспільний», “публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу державної влади, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.
Положеннями статті 152 Земельного кодексу України визначено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
За приписами частин 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.
Обов'язок доказування і подання доказів установлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом.
За приписами частин 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідач позов визнав у повному обсязі.
Відповідно до частини 4 статті 191 Господарського процесуального кодексу України в разі визнання відповідачем позову, суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову в прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Суд установив, що визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права чи інтереси інших осіб. Неправомірність вибуття спірної земельної ділянки з державної власності в комунальну власність Куликівської селищної ради підтверджена матеріалами справи.
Дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимоги прокурора ґрунтуються на належних, допустимих, достовірних доказах, у розумінні статей 76 - 78 Господарського процесуального кодексу України, як наслідок, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, до яких зокрема належить судовий збір.
Відповідно до п. 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За приписами частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України в разі, зокрема, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні в порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з Державного бюджету України 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову.
Наведена норма також закріплена в частині 3 статті 7 Закону України “Про судовий збір».
За платіжною інструкцією від 04.04.2025 № 878 (наявна в матеріалах справи) за розгляд даного спору (позов подано через систему «Електронний суд»), що об'єднує три вимоги немайнового характеру, прокуратурою сплачено до Державного бюджету України 7267,20 грн.
Оскільки до початку розгляду спору по суті відповідач визнав позовні вимоги в повному обсязі, 50 % судового збору, сплаченого за платіжною інструкцією від 04.04.2025 № 878 (примірник знаходиться в матеріалах справи), у розмірі 3633,60 грн підлягає відшкодуванню прокуратурі за рахунок відповідача. В іншій частині судовий збір підлягає поверненню прокуратурі з Державного бюджету України згідно із заявленим клопотанням.
Керуючись статтями 13, 14, 42, 46, 53, 55, 73 - 80, 86, 129, 130, 165 - 167, 178, 184, 185, 191, 202, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за Куликівською об?єднаною територіальною громадою в особі Куликівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області (код 04412432) на ділянку з кадастровим номером 7422781000:04:003:0004 площею 15,1914 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1793953074227).
3. Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 7422781000:04:003:0004 площею 15,1914 га, здійснену 19.11.2018 відділом у Куликівському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області.
4. Зобов'язати Куликівську селищну раду Чернігівського району Чернігівської області (вул. Миру, 67, смт. Куликівка, Чернігівський район, Чернігівська область, 16300, код 04412432) повернути земельну ділянку за кадастровим номером 7422781000:04:003:0004, площею 15,1914 га державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації (вул. Шевченка, 7, м. Чернігів, 14000, код 00022674).
5. Стягнути з Куликівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області (вул. Миру, 67, смт. Куликівка, Чернігівський район, Чернігівська область, 16300, код 04412432) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000, код 02910114) 3633,60 грн судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
6. Повернути Чернігівській обласній прокуратурі (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000, код 02910114) з Державного бюджету України (код класифікації доходів бюджету 22030101) 3633,60 грн судового збору, сплаченого за платіжною інструкцією від 04.04.2025 № 878, примірник знаходиться в матеріалах справи Господарського суду Чернігівської області № 927/337/25.
Це рішення, підписане суддею та засвідчене гербовою печаткою Господарського суду Чернігівської області, є підставою для повернення судового збору з Державного бюджету України.
У судовому засіданні 06.05.2025 підписано вступну та резолютивну частини рішення суду.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, та в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 09.05.2025.
Суддя М.О. Демидова