08 травня 2025 року м. ЧернівціСправа № 926/101/25
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Дутки В.В., при секретарі судового засідання Токарюк Н.Я., розглянувши матеріали справи
за позовом Національної служби здоров'я України, м. Київ
до обласного комунального некомерційного підприємства “Чернівецька обласна дитяча клінічна лікарня», м. Чернівці
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державна аудиторська служба України, м.Київ
про стягнення грошових коштів у сумі 17570962,42 грн
представники
від позивача - Плаксій В.В.
від відповідача - не з'явилися
від третьої особи - не з'явилися
У провадженні Господарського суду Чернівецької області перебувала справа №926/101/25 за позовом Національної служби здоров'я України до обласного комунального некомерційного підприємства “Чернівецька обласна дитяча клінічна лікарня», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державна аудиторська служба України про стягнення грошових коштів у сумі 17570962,42 грн.
Ухвалою від 24.04.2025 позовну заяву залишено без розгляду.
29.04.2025 через систему “Електронний суд» від представника відповідача - адвоката Іванюк Б.О. надійшла заява про компенсацію здійснених відповідачем витрат у зв'язку з розглядом справи, в якій просить ухвалити додаткове рішення про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50000,00 грн.
Ухвалою від 30.04.2025 призначено розгляд заяви на 08.05.2025.
02.05.2025 через систему «Електронний суд» Національна служба здоров'я України подала заперечення на заяву про компенсацію здійснених відповідачем витрату зв'язку з розглядом справи та просить відмовити у задоволенні заяви відповідача з таких підстав:
- відповідачем не було подано попереднього (орієнованого) розрахунку суми судових витрат, які він поніс або очікує понести у зв'язку із розглядом справи, разом з відзивом на позовну заяву, що є прямим порушенням вимог статті 124 ГПК України;
- відповідачем не доведено, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені;
- саме по собі залишення позову без розгляду не є підтвердженням необґрунтованості дій позивача.
07.05.2025 представник відповідача подав через систему «Електронний суд» заяву про розгляд заяви без участі представника відповідача та просив ухвалити додаткове рішення у справі про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн.
У судовому засіданні 08.05.2025 представник позивача заперечував проти задоволення заяви відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Представники відповідача, третьої особи в засідання не з'явилися, що не перешкоджає розгляду заяви відповідача.
Розглянувши заяву про компенсацію здійснених відповідачем витрат у зв'язку з розглядом справи, суд зазначає наступне.
Положеннями ст. 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Право особи на отримання правничої допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване у ст. 131-2 Конституції України, ст. 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відповідних нормах Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
За ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу будуть надані протягом 5-ти днів після винесення судом рішення по суті справи. При цьому, у прохальній частині відзиву відповідач просив стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 50 000,00 грн. та надав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат у розмірі 50 000,00 грн.
Таким чином, при поданні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу відповідачем дотримано ч. 8 ст.129 ГПК України, оскільки подано докази понесення судових витрат в межах встановленого п'ятиденного строку після постановлення ухвали від 24.04.2025 у справі №926/101/25.
Суд зазначає, що у ст. 130 ГПК України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат.
Так, відповідно до положень ч.ч. 5, 6 ст. 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.
При компенсації правничих витрат відповідача у справі за рахунок позивача із застосуванням ч.5 ст. 130 ГПК України має бути встановлена необґрунтованість дій позивача, пов'язаних з розглядом справи, та необхідність понесення витрат відповідачем з надання правничої допомоги в порушеній позивачем справі (необхідність ознайомлення адвокатом з матеріалами справи, подання відзиву відповідачем у справі, участь адвоката в судових засіданнях, вчинення дій щодо збирання доказів та інше).
Таким чином, компенсація витрат позивачем за надану правничу допомогу відповідачу у випадку, зокрема, залишення позову без розгляду здійснюється з дотриманням загальних процесуальних гарантій щодо розподілу судових витрат за наслідком розгляду спору по суті, з дотриманням вимог, передбачених ч.5 ст. 126, ч.8 ст. 129 ГПК України. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21.
Відтак, з урахуванням наведеної правової позиції Великої Палати Верховного Суду питання щодо компенсації здійсненних відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, при залишенні позову без розгляду вирішується судом виключно на підставі відповідної заяви відповідача та у порядку, передбаченому ч.ч. 5, 6 ст. 130 ГПК України.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу, що ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду (правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 905/121/19, від 13.05.2021 у справі № 910/16777/20, від 15.09.2021 у справі № 902/136/21, від 18.01.2022 у справі № 922/2017/17, від 08.02.2022 у справі №910/14007/20, від 01.12.2022 у справі № 922/2017/17).
Поняття "необґрунтованість дій позивача" не є тотожнім таким поняттям як "зловживання правом", "неправомірність дій" або ж "встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача".
Згідно з ч. 4 ст. 202 ГПК України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України передбачено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у підготовче засідання чи у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Отже, обов'язковими умовами для застосування передбачених ч. 4 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності.
Згідно з п. 2 ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і разом з тим вони зобов'язані з'явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов'язковою.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13.09.2019 у справі №916/3616/15 дійшла висновку, що положення ч. 4 ст. 202 та п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України не пов'язують залишення позовної заяви без розгляду з необхідністю надання судом оцінки можливості вирішення спору за відсутності представника позивача, який не з'явився на виклик суду, не повідомив про причини неявки, був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду. Наведене, однак, не стосується випадків, коли позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто оцінка можливості вирішення спору по суті за відсутності представника позивача має обов'язково надаватись судами у разі, якщо позивач не з'явився на виклик суду, але звернувся із заявою про розгляд цієї справи за його відсутності.
Також об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.06.2020 у справі №910/16978/19 виклала висновок щодо застосування п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України, вказавши, зокрема, що правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи, навіть у тих випадках, коли його явка визнана судом необов'язковою і наслідки неявки не роз'яснювалися.
У разі відсутності у позивача наміру брати участь у судовому засіданні приписами ст.ст. 202, 226 ГПК України передбачено подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з обов'язком такої особи подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за її відсутності (відповідний висновок об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладено у постановах від 05.06.2020 у справі №910/16978/19, від 16.10.2020 у справі №910/8816/19).
Таким чином, неявка повноважного представника позивача у судове засідання, належним чином повідомленого про час і місце розгляду справи, у разі неподання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності та неповідомлення причин такої неявки, можуть кваліфікуватися як необґрунтовані у розумінні ч. 5 ст. 130 ГПК України. При цьому, саме на позивача покладається обов'язок доведення неможливості вчинення ним відповідних процесуальних дій. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.12.2022 у справі № 910/12184/20.
В даному випадку позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання 24.04.2025, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою по доставку електронного листа від 03.04.2025, однак не з'явився для участі в судовому засіданні, не повідомив суд про поважні причини своєї неявки та не надав належним чином оформленої заяви про розгляд справи за його відсутності.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 24.04.2025 позов у справі №926/101/25 залишено без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України у зв'язку з неявкою представника позивача у судове засідання.
Отже, поведінка позивача розцінюється судом як необґрунтовані дії у розумінні ч. 5 ст. 130 ГПК України.
Суд також враховує, що звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим ст.ст. 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.
Проте реалізація такого права позивачем у будь-якому випадку зачіпає та має вплив на права та інтереси особи, визначеної ним в якості відповідача.
Тобто отримавши звернений до себе позов, відповідач цілком логічно з метою ефективного захисту своїх прав був змушений звертатися за професійною правничою допомогою адвоката, яка є оплачуваною працею, і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
За таких обставин, заперечення позивача спростовані вищенаведеним, а тому суд вважає, що відповідач має право на компенсацію здійснених останнім витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.
Визначення договору про надання правничої допомоги міститься в ст. 1 вищевказаного Закону, згідно з якою договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зробленого у постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Отже, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини (аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Так, відповідно до пункту 1.2 Договору про надання правової допомоги №22/2025 від 22.01.2025 року предметом даного Договору є надання Адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги Клієнту у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані зі захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів, зокрема представляти права та законні інтереси Клієнта у справі №926/101/25 у Господарському суді Чернівецької області, Західному апеляційному господарському суді, Верховному Суді з усіма правами відповідача, які передбачені Господарським процесуальним Кодексом України.
Розділом 4 вказаного договору передбачено умови щодо гонорару адвоката.
У пункті 4.2 Договору про надання правової допомоги №22/2025 від 22.01.2025 року сторони погодили встановити розмір гонорару адвоката за надання правової допомоги передбаченої п. 1.2 даного Договору у твердій грошовій сумі в розмірі 99900 грн 00 коп.
Підпунктом 4.3.1 пункту 4.3 Договору про надання правової допомоги №22/2025 від 22.01.2025 року передбачено, що за надання правової (правничої) допомоги по п. 1.2 Договору в суді І-ої інстанції Клієнт сплачує Адвокатові гонорар у розмірі 50 000 грн 00 коп. (п'ятдесят тисяч гривень 00 коп.). Оплата гонорару, встановленого цим пунктом, здійснюється у формі передоплати протягом 3-х робочих днів з моменту підписання Договору.
Згідно пунктом 4.4. Договору про надання правової допомоги №22/2025 від 22.01.2025 року вартість гонорару визначена з урахуванням обов'язку адвоката щодо залучення до сумісного виконання доручення клієнта іншого адвоката згідно із пунктом 6.2 цього договору.
Відповідно до пункту 6.2 Договору про надання правової допомоги №22/2025 від 22.01.2025 року, адвокатом Іванюком О.О. при наданні правової допомоги за цим договором залучено до сумісного надання правової допомоги адвоката Іванюк Богдану Олександрівну на підставі Партнерського договору №1 від 22.01.2025 року.
Пунктом 1.1 Партнерського договору №1 від 22.01.2025 року визначено, що в порядку і на умовах, визначених цим Договором, Сторона-1 (адвокат Іванюк О.О.) залучає Сторону-2 (адвоката Іванюк Б.О.) для надання професійної правничої допомоги Клієнту, з яким у Сторони-1 укладено договір про надання правничої допомоги, а Сторона 2 зобов'язується надати професійну правничу допомогу Клієнту Сторони 1 в необхідному обсязі.
Згідно пункту 1.3 Партнерського договору №1 від 22.01.2025 року з метою надання професійної правничої допомоги Сторона-2 укладає з Клієнтом Сторони-1 окремий договір про надання правової допомоги з урахуванням вимог цього партнерського Договору та Договору про надання правової допомоги, укладеного між Стороною-1 та Клієнтом.
У пункті 3.1. Партнерського договору №1 від 22.01.2025 року встановлено, що розрахунки за вказаним партнерським Договором здійснюються шляхом сплати Стороною -1 гонорару Стороні-2 за надання професійної правничої допомоги Клієнту Сторони погодили встановити розмір гонорару Сторони-2 за надання правової допомоги Клієнту Сторони-1 у розмірі 50% від гонорару, що сплачується Клієнтом Стороні-1 (пункт 3.2 Партнерського договору №1 від 22.01.2025 року).
На виконання вимог пункту 1.3 Партнерського договору №1 від 22.01.2025 року адвокатом Іванюк Б.О. укладено Договір про надання правової допомоги №23-01/2025 від 23.01.2025 року.
Відповідно до пункту 1.1 Договору про надання правової допомоги №23-01/2025 від 23.01.2025 року предметом даного Договору є надання Адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги Клієнту у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані зі захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів, зокрема представляти права та законні інтереси Клієнта у справі №926/101/25 у Господарському суді Чернівецької області, Західному апеляційному господарському суді, Верховному Суді з усіма правами відповідача, які передбачені Господарським процесуальним Кодексом України. (код ДК 021-2015 79110000-8 Послуги з юридичного консультування та юридичного представництва).
Згідно пунктів 1.2-1.3 Договору про надання правової допомоги №23-01/2025 від 23.01.2025 року вказаний Договір укладено з урахуванням партнерського договору №1 від 22.01.2025, укладеного між адвокатом Іванюком О.О. та адвокатом Іванюк Б.О., та не може суперечити його положенням.
Клієнт погоджується, що правова допомога із комплексного правового супроводу питання, пов'язаного із представництвом інтересів клієнта у справі №926/101/25, надається адвокатом Іванюк Б.О., правовідносини з яким врегульовані цим договором, а також адвокатом Іванюком О.О., правовідносини з якою врегульовані договором №22/2025 від 22.01.2025 року.
У пунктах 4.1-4.3 Договору про надання правової допомоги №23-01/2025 від 23.01.2025 року сторони погодили, що вартість наданої Клієнту адвокатом правової допомоги включена у вартість правової допомоги, що визначена п. 4.1. договору про надання правової допомоги №22/2025 від 22.01.2025 року, укладеного з адвокатом Іванюком О.О.
За цим договором у Клієнта не виникає додаткових обов'язків по оплаті адвокату правової допомоги, не визначених договором про надання правової допомоги №22/2025 від 22.01.2025 року. Оплата за сумісно надану правову допомогу здійснюється Клієнтом виключно на умовах, визначених договором про надання правової допомоги №22/2025 від 22.01.2025 року.
Доказами обсягів наданих послуг адвокатом Іванюк О.О. є акт приймання передачі наданих послуг від 24 квітня 2025 року та детальний опис робіт (наданих послуг) адвокатом Іванюком О.О.
Згідно детального опису робіт (наданих послуг) адвокатом Іванюком О.О. надані наступні послуги:
1.Вивчення матеріалів справи, ознайомлення з Актом ревізії та додатком до нього, поясненнями третіх осіб;
2.Вивчення законодавства та судової практики;
3.Підготовка заперечення у справі №926/101/25;
4.Участь в судовому розгляді справи, присутність та виступи у судових засіданнях, які відбулися 11.02.2025, 12.03.2025, 17.03.2025, 02.04.2025, 24.04.2025.
Доказами обсягів наданих послуг адвокатом Іванюк Б.О. є акт приймання передачі наданих послуг від 24 квітня 2025 року та звіт наданих послуг адвокатом Іванюк Б.О.
Відповідно до звіту наданих послуг адвокатом Іванюк Б.О., надані наступні послуги:
1.Вивчення матеріалів справи, ознайомлення з Актом ревізії та додатком до нього, поясненнями третіх осіб;
2.Вивчення законодавства та судової практики;
3.Підготовка відзиву на позовну заяву та додатків до нього у справі №926/101/25;
4.Оплата послуг нотаріуса за посвідчення письмових пояснень Тесліцького О.К., Знак О.Р.
5.Участь в судовому розгляді справи, присутність та виступи у судових засіданнях, які відбулися 11.02.2025, 12.03.2025, 17.03.2025, 24.04.2025.
З урахуванням встановлених судом обставин, суд дійшов висновку про підтвердження відповідачем належними доказами заявленого розміру судових витрат, який відповідає критерію реальності адвокатських витрат та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є співмірні.
Натомість позивач не довів необґрунтованість та неспівмірність вказаних витрат відповідача.
Сплата відповідачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн підтверджується платіжною інструкцією №238 від 13 березня 2025 року, відповідно до якої здійснено передоплату за договором про надання правової допомоги №22/2025 від 22.01.2025 року.
Таким чином, судові витрати в частині витрат на професійну правничу допомогу у сумі 50 000,00 грн відповідачем сплачено в повному обсязі.
На виконання пункту 3.2 Партнерського договору №1 від 22.01.2025 року адвокатом Іванюк О.О. здійснено оплату адвокату Іванюк Б.О. за надання професійної правничої допомоги ОКНП «Чернівецька обласна дитяча клінічна лікарня» у справі №926/101/25 у розмірі 25 000 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру.
Вищевказані обставини свідчать, що відповідач згідно з вимогами ст. 74 ГПК України довів надання йому послуг професійної правничої допомоги під час розгляду справи №926/101/25 у Господарському суді Чернівецької області.
З огляду на викладене, проаналізувавши фактичний обсяг наданих адвокатами послуг, співмірність суми витрат зі складністю справи, відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, враховуючи заперечення представника позивача, суд дійшов висновку, що відповідач обґрунтовано заявив до стягнення судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн, які з огляду на встановлену судом вище необґрунтованість дій позивача підлягають стягненню з останнього.
Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 130, 221, 232, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Заяву представника обласного комунального некомерційного підприємства “Чернівецька обласна дитяча клінічна лікарня» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн. задовольнити.
2.Стягнути з Національної служби здоров'я України (04073, м.Київ, провул. Степана Бандери, буд.19, код ЄДРПОУ 42032422) на користь комунального некомерційного підприємства “Чернівецька обласна дитяча клінічна лікарня» (58000, м.Чернівці, вул.Руська, 207 А, код ЄДРПОУ 43291042) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн.
Додаткова ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і може бути оскаржена в порядку та строки встановлені статтями 254-257 ГПК України.
Повний текст додатковї ухвали складено і підписано 09.05.2025.
Суддя В.В.Дутка