29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"09" травня 2025 р.Справа № 924/389/25
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Димбовського В.В., розглянувши заяву ALPER KITALARARASI TASIMACILIK LIMITED SIRKETI (АЛЬПЕР КИТАЛАРАРАСИ ТИШИМАДЖИЛИК ЛІМІТЕД ШІРКЕТІ), Туреччина про забезпечення позову у справі №924/389/25
за позовом ALPER KITALARARASI TASIMACILIK LIMITED SIRKETI (АЛЬПЕР КИТАЛАРАРАСИ ТИШИМАДЖИЛИК ЛІМІТЕД ШІРКЕТІ), Туреччина
до товариства з обмеженою відповідальністю "Здорово Компані", м. Хмельницький
про стягнення 232 844 доларів США основного боргу, 20822 доларів США 3 % річних
Ухвалою суду від 07.05.2025р. відкрито провадження у справі №924/389/25 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
09.05.2025р. на адресу суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, згідно якої просить накласти арешт на грошові кошти, що належать товариству з обмеженою відповідальністю "Здорово Компані", які знаходяться на всіх належних йому рахунках в усіх банківських та інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить товариству з обмеженою відповідальністю "Здорово Компані", у межах суми позову 253666 доларів США.
На переконання позивача, необхідність вжиття заходів забезпечення позову зумовлена бездіяльністю відповідача, яка виражається у невиконанні взятих на себе грошових зобов'язань, і по суті є формою ухилення від виконання такого зобов'язання, яка свідчить про потенційну можливість ухилення останнього від виконання і судового рішення, у разі задоволення позовних вимог. Вважає, що наявність у відповідача необмеженого права розпоряджатися наявними у нього коштами та належним йому майном, становить реальну, беззаперечну загрозу утруднення виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.
Розглянувши заяву позивача, судом приймається до уваги наступне.
Положеннями ст. 136 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Суд зазначає, що заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
За приписами ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 15.09.2020р. у справі №753/22860/17, постановах Верховного Суду України від 10.10.2019р. у справі №916/1572/19, від 28.10.2019р. у справі №916/1845/19, від 10.09.2020р. у справі №922/3502/19, від 12.08.2021р. у справі №908/309/21).
Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою в ухвалі від 20.08.2018р. у справі №917/1390/17.
Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановить наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
За приписами ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд враховує, що предметом позову є стягнення з відповідача коштів у сумі 253666 доларів США.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник посилається на бездіяльність відповідача, яка виражається у невиконанні взятих на себе грошових зобов'язань, недобросовісність відповідача, тому, робить висновок, що існує ризик ускладнення виконання судового рішення у випадку його задоволення.
При цьому, посилається на практику Верховного Суду України відображену у постанові від 03.03.2023р. у справі №905/448/22.
Однак, суд звертає увагу, що звертаючись із заявою про забезпечення позову, заявник повинен не тільки обґрунтувати причини звернення із такою заявою, але й підтвердити відповідними доказами. Отже, обов'язковим є подання доказів наявності обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Позивачем не обґрунтовано та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідачем вчиняються будь-які дії, спрямовані на зменшення грошових коштів, наявних у нього на рахунках, перерахунок грошових коштів на інші рахунки, закриття рахунків, продаж належного відповідачеві нерухомого майна.
Саме лише посилання на невиконання відповідачем взятих на себе грошових зобов'язань і його, недобросовісність, не є тими достатніми підставами для вжиття заходів забезпечення позову в розумінні норм ст. 136 Господарського процесуального кодексу України.
Судом не приймається до уваги посилання заявника на постанову Верховного Суду України від 03.03.2023р. у справі №905/448/22, оскільки у справі №905/448/22 відсутність подання доказів обґрунтовано місцезнаходженням відповідача, а саме в зоні активних бойових дій.
Суд звертає увагу, що жодних інших обґрунтувань необхідності вжиття заходів забезпечення позову, крім описаних вище, які визнаються не обґрунтованими та не підтвердженими, заявником не наведено.
Враховуючи зазначене, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в майбутньому, або позбавить позивача можливості ефективно захистити його порушені чи оспорювані права та інтереси, за захистом яких він звернувся до суду.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Оцінивши обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості, співмірності та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, враховуючи що заявником не подано доказів на підтвердження обставин, що можуть бути підставою для вжиття заходів забезпечення позову в порядку статтей 136, 137 ГПК України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову .
Керуючись ст. ст. 73, 74, 77, 136, 137, 140, 141, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Північно-Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 254-259 ГПК України.
Ухвала підписана 09 травня 2025 року.
Суддя Димбовський В.В.