29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"07" травня 2025 р. Справа № 924/325/25
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Музики М.В., за участю секретаря судового засідання Крупської В.В., розглянувши справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут", м. Хмельницький
до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
про стягнення 119 915,04 грн. заборгованості,
представники сторін:
позивача: Жовнірчук Б.С.
відповідача: Демиденко А.Г.
позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача 107 126,75 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію, 4 780,24 грн. пені, 5 788,11 грн. інфляційного збільшення боргу та 2 219,94 грн. 3% річних. Вимоги мотивує неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати поставленої позивачем електричної енергії.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 31.03.2025 року відкрито провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут", м. Хмельницький до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення 119 915,04 грн. заборгованості, призначено підготовче засідання на 29.04.2025 року. Ухвалою суду від 29.04.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.05.2025 року.
Повноважний представник позивача в судовому засіданні вимоги позову підтримала, наполягає на їх задоволенні.
Представник відповідача під час судового розгляду спору та у відзиві від 22.04.2025 року не погоджується з доводами позивача. Зазначає, що лист АТ «Хмельницькобленерго» від 28.02.2025 року не може підтверджувати факт споживання електроенергії, оскільки таким доказом є лише акт приймання-передачі електричної енергії з підписами сторін та відтисками їхніх печаток, який в даному випадку відсутній.
При цьому, позивач не звертався до відповідача з приводу наявності заборгованості для врегулювання спірного питання. Наголошує на чинності договору та безпідставності посилань на ст. 1212 ЦК України.
Додатково просить суд зменшити розмір неустойки та 3% річних.
Позивач у відповіді на відзив зауважує, що він при обсягу спожитої відповідачем електроенергії керується даними оператора системи розподілу - АТ «Хмельницькобленерго». Зазначає, що військовою частиною будь-яких заперечень з приводу заборгованості не надавалось, а направлена претензія від 08.10.2024 року залишилась без відповіді. Наголошує, що рахунок-фактура та акт приймання-передачі від 03.10.2024 року підписані представником відповідача. Підсумовує, що оскільки відповідач продовжував отримувати електричну енергію від ТОВ «Хмельницькенергозбут» після закінчення ліміту грошових коштів, тобто без достатньої правової підстави, спожита спірна електрична енергія не може бути повернутою Споживачем Постачальнику в натурі, а відтак підлягає відшкодуванню її вартості на підставі частини другої статті 1213 Цивільного кодексу України, у розмірі 107 126,75 грн.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
22.01.2024 року між ТОВ «Хмельницькенергозбут» (постачальник) та Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (споживач) укладено договір №22101104/11 на постачання електричної енергії (далі - договір), який є господарським договором, за яким передбачається постачання замовленого обсягу споживання електричної енергії споживачу постачальником за вільними цінами.
За цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами якого договору (п. 2.1. договору).
Найменування товару: код ДК 021:1025 - 09310000-5 - Електрична енергія (Електрична енергія). Кількість товару: 259259,26 кВт/год (п. 2.3. договору).
Постачальник зобов'язується поставити споживачу електричну енергію в строк до 31 грудня 2024 року (п. 3.4. договору).
Згідно п. 5.1. договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка ж додатком №2 до цього договору. Ціна 1 кВт/год електричної енергії, станом на дату укладення цього договору, з урахуванням тарифу на послуги з передачі та розподілу, становить 8,10 грн.
Загальна вартість всього обсягу поставки складає 2100000,00 грн. з урахуванням ПДВ (п. 5.2. договору).
Оплата електричної енергії здійснюється споживачем виключно в грошовій формі. Розрахунок за фактично передану електричну енергію здійснюється до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки електричної енергії, на підставі рахунків та актів приймання-передачі електричної енергії (п. 5.8. договору).
За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством (п. 9.1. договору).
Договір набуває чинності з дати його підписання і діє в частині постачання електроенергії до 31.12.2024 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п. 13.1. договору).
Споживачем також підписано заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу та погоджено комерційну пропозицію постачальника.
02.07.2024 року сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору, якою змінено кількість товару до 224839 кВт/год та збільшено ціну за 1 кВт/год до 10,11916 грн.
31.07.2024 року сторонами підписано додаткову угоду №2 до договору, якою викладено додатки №1 та №3 до договору в іншій редакції.
01.08.2024 року сторонами підписано додаткову угоду №3 до договору, якою змінено кількість товару до 223823,77 кВт/год та збільшено ціну за 1 кВт/год до 10,21768 грн.
На виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем спожито електричну енергію у січні 2024 року на суму 194011,20 грн., у лютому 2024 року на суму 157229,10 грн., у березні 2024 року на суму - 36482,40 грн., у квітні 2024 року на суму 204435,90 грн., у травні 2024 року на суму 113019,30 грн., у червні 2024 року на суму 71409,60 грн., у липні 2024 року на суму 332323,20 грн., у серпні 2024 року на суму 253480,40 грн. та у вересні 2024 року на суму 918590,59 грн., про що свідчать підписані сторонами рахунки-фактури за вказані періоди, акти приймання-передачі за вересень 2024 року, за серпень 2024 року, за липень 2024 року, за травень 2024 року, та також акти звірки розрахунків за червень 2024 року, вересень 2024 року ( в тому числі, щодо нарахування пені, 3% річних та втрат від інфляції).
ТОВ «Хмельницькенергозбут» надіслало відповідачу претензію від 08.10.2024 року щодо сплати боргу за договором від 22.01.2024 року, в тому числі, за спожиту електроенергію в сумі 923325,66 грн.
АТ «Хмельницькобленерго» у листі від 28.02.2025 року проінформувало позивача про обсяги помісячного споживання електричної енергії відповідачем за період з 01.01.2022 року по 31.12.2024 року, в тому числі, за вересень 2024 року обсягом 89902 кВт/год.
З вищевикладеного, з огляду на несплату відповідачем вартості спожитої ним електричної енергії, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відповідачем надано в матеріали справи акти приймання-передавання товарної продукції за жовтень 2024 року листопад 2024 року, та також платіжні доручення про їх оплату.
Позиція суду.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань).
Приписами статті 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що 22.01.2024 р. між сторонами у справі укладено договір №22101104 на постачання електричної енергії, за умовами якого позивач зобов'язався поставляти відповідачу електричну енергію, а відповідач взяв на себе обов'язок оплачувати поставлену ТОВ "Хмельницькенергозбут" електроенергію.
Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Згідно частини 1 статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Пунктом 3.1.9 глави 3.1 розділу ІІІ Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Постанова) "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" (далі - Правила) передбачено, що споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається.
Так, відповідно до пунктів 4.13., 4.14 розділу IV Правил для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку. Платіжний документ (рахунок) формується електропостачальником за обсяг електричної енергії згідно з обраною комерційною пропозицією.
У п. 5.8. договору передбачено, що оплата електричної енергії здійснюється споживачем виключно в грошовій формі. Розрахунок за фактично передану електричну енергію здійснюється до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки електричної енергії, на підставі рахунків та актів приймання-передачі електричної енергії.
У матеріалах справи наявні підписані сторонами без зауважень рахунки-фактури за січень-вересень 2024 року, акти приймання-передачі за вересень 2024 року, за серпень 2024 року, за липень 2024 року, за травень 2024 року.
З вказаного судом не приймаються до уваги доводи відповідача, що поставка електроенергії, вартість якої є предметом даного спору, не підтверджена підписаним сторонами актом приймання-передачі.
Окрім того, з розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем проведено повну оплату за спожиту електроенергію за період з січня 2024 року по серпень 2024 року та часткову на суму 811463,84 грн. за вересень 2024 року, чим фактично визнано нараховані до сплати суми.
Споживання відповідачем електричної енергії за січень-вересень 2024 року у зазначених позивачем розмірах підтверджується також наданою Оператором системи розподілу (АТ "Хмельницькобленерго") інформацією щодо фактичного обсягу споживання електричної енергії.
Суд додатково враховує, що жодних доказів звернення відповідача до позивача з вимогами про надання пояснень щодо отриманих рахунків та/або щодо звіряння розрахункових даних, тощо відповідачем не надано, натомість підписано акти приймання-передачі, рахунки-фактури та акти звірки без зауважень.
З викладеного суд доходить висновку, що матеріалами справи підтверджено споживання відповідачем електричної енергії, в тому числі, у вересні 2024 року на суму 918 590,59 грн.
Положеннями частини 3 статті 670 ЦК України визначено, що якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін.
Натомість, доказів сплати 107 126,75 грн. за поставлену електроенергію суду не надано, з чого вказана сума піддягає стягненню в судовому порядку, а відповідна позовна вимога - задоволенню.
При цьому посилання позивача на ст. 1212 ЦК України не спростовує того, що відповідачем спожито поставлену позивачем в межах договору №22101104 від 22.01.2024 року електричну енергію, яка підлягає оплаті.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача нараховані 3% річних, втрати від інфляції та пеню.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Штрафними санкціями згідно з частиною 1 статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).
За змістом частини 2 статті 217 ГК України вбачається, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які в силу частини 1 статті 230 ГК України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.
Отже, законодавець пов'язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов'язань саме з умовами їх встановлення за договором за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони не передбачили в умовах договору можливість сплати пені та не визначали її розмір. При цьому, п. 9.4. договору, на який посилається позивач як на підставу нарахування пені, відсутній у наданому суду договорі №22101104 на постачання електричної енергії від 22.01.2024 року.
Разом з тим, частиною 6 статті 231 ГК України визначено можливість встановлення у відсотках до облікової ставки НБУ розміру санкцій за порушення грошових зобов'язань, як одиницю вимірювання такої санкції. Однак, саме зобов'язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони вправі і не передбачати будь-яких санкцій за порушення строків розрахунку.
Відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення пені з відповідача у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не передбаченому спеціальним законом (така ж позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року у справі №908/1501/18).
Таким чином, в стягненні 4 780,24 грн. пені суд відмовляє.
Згідно з приписами частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді відсотків річних та відсотків за користування товарним кредитом виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Приписи ст. 625 Цивільного кодексу України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Судом, з урахуванням п. 5.8. договору, здійснено перерахунок у ІПС "Законодавство" 3% річних та втрат від інфляції згідно поданого позивачем розрахунку та встановлено правомірність нарахувань.
З приводу клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних та пені, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Верховний Суд неодноразово вказував, що принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з'ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об'єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об'єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19).
У справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Зокрема, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Зокрема, у справі №902/417/18 предметом позову було стягнення 124 246,24 грн. основного боргу, 46 297 грн. пені, 34 710,49 грн. штрафу та 110 887, 30 грн. відсотків річних, тобто, нарахування на борг склали 154,45% від розміру останнього, з чого ВП ВС дійшла висновку про можливість зменшення процентів річних.
Натомість у справі №924/325/25 3% річних становлять 2 219,94 грн., тобто, лише 2,07% від розміру боргу. Окрім того, судом відмовлено в стягнення пені.
З викладеного суд доходить висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру процентів річних, оскільки їх стягнення відповідає принципу розумності, справедливості та пропорційності.
З огляду на все вищезазначене, позов у справі №924/325/25 підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути 107 126,75 грн. боргу, 2 219,94 грн. 3% річних та 5 788,11 грн. інфляційного збільшення. У стягненні 4 780,24 грн. пені суд відмовляє.
Витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
позов задовольнити частково.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національно гвардії України ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" (29019, м. Хмельницький, вул. Степана Бандери, буд. 1/1, код 42035266) 107 126, 75 грн. (сто сім тисяч сто двадцять шість грн. 75 коп.) заборгованості за спожиту електроенергію, 2 219, 94 грн. (дві тисячі двісті дев'ятнадцять грн. 94 коп.) 3 % річних, 5 788, 11 грн. (п'ять тисяч сімсот вісімдесят вісім грн. 11 коп.) втрат від інфляції, 2 907, 29 грн. (дві тисячі дев'ятсот сім грн. 29 коп.) витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ.
У стягненні 4 780, 24 грн. пені відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 09.05.2025 року
Суддя М.В. Музика
Віддрук. у 1 прим.: 1 - до справи; сторонам в електронні кабінети