Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"08" травня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/763/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жельне С.Ч.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м. Павлоград, Дніпропетровська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКІП-ЕЛТЕХ", м.Харків
про стягнення коштів 21 418,00 грн
без виклику учасників справи
Приватне акціонерне товариство «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКІП ЕЛТЕХ» про стягнення попередньої оплати у розмірі 21 418,00 грн., здійсненої згідно платіжної інструкції №2704974 від 24.10.2022 р., що здійснена за Договором поставки № 8977-ПУ-УМТС-Т від 19.06.2020 року та є безпідставно набутим майном в розумінні ст. 1212 ЦК України.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.03.2025 позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Відповідач , всупереч ч.6 ст.6 Господарського процесуального кодексу України станом на день прийняття цього рішення електронний кабінет не зареєстрував та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом.
Відповідач про розгляд справи повідомлявся судом за юридичною адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 61070, м. Харків,вул. Академіка Проскури, буд. 1, оф. 205. Проте, копія ухвали про відкриття провадження у справі від10.03.2025 адресована відповідачу була повернута Укрпоштою на адресу суду із зазначенням причини повернення - "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 922/763/25 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Отже, матеріали справи свідчать, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.
Так, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
19.06.2020 Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля" (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКІП-ЕЛТЕХ" (постачальник, відповідач) було підписано договір поставки №8977-ПУ-УМТС-Т (надалі - Договір), за яким в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, постачальник зобов'язується поставити у власність продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення (надалі - продукція) в асортименті, кількості, якості, в строки, за ціною та характеристиками, узгодженими сторонами в даному договорі та специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного договору (п. 1.1 Договору).
Відповідно до п. 2.1 Договору якість і комплектність кожного виду продукції, що поставляється, повинна відповідати нормам, стандартам якісних показників та технічним вимогам, встановленим чинними нормативними актами України та умовами цього Договору. продукція, що постачається за цим Договором, має бути новою, якщо інше не зазначено у специфікаціях до цього Договору.
Згідно з пунктами 4.1, 4.2 Договору постачання продукції провадиться партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками та у строки, узгодженими сторонами у специфікаціях до цього договору.
Під партією продукції сторони розуміють будь-яку кількість продукції, однорідної за своїми якісними показниками, що супроводжується одним документом щодо якості та/або одним товаросупровідним документом.
Умови поставки продукції - DDP, згідно з Інкотермс-2010, з урахуванням умов та застережень, що містяться у цьому Договорі та/або відповідних специфікаціях до Договору.
Узгоджене місце призначення поставки зазначається сторонами у відповідних специфікаціях до Договору. Постачальник несе всі витрати, пов'язані з постачанням продукції, до моменту її поставки до узгодженого призначення поставки.
У випадках, коли сторони у специфікаціях обумовлюють інші умови поставки, взаємини сторін регулюватимуться положеннями, погодженими сторонами у відповідних специфікаціях до Договору.
Відповідно до п. 5.1, 5.2 Договору загальна сума договору визначається загальною сумою всіх специфікацій, які є невід'ємною частиною цього договору. У разі відхилення кількості фактично поставленої продукції від погодженої до поставки кількості загальна вартість договору змінюється пропорційно до кількості фактично поставленої продукції з розрахунку її ціни, зазначеної у відповідних специфікаціях до договору. Толеранс (відхилення за кількістю) постачання продукції становить ± %, якщо інше не обумовлено сторонами у відповідних специфікаціях до договору.
У будь-якому випадку загальна орієнтовна сума договору не повинна перевищувати 6000000,00 грн (шість мільйонів гривень 00 копійок), у т. ч. ПДВ 1000000 грн (один мільйон гривень 00 копійок) на дату укладання договору. Сума договору може бути збільшена шляхом підписання сторонами відповідної додаткової угоди після отримання дозволу уповноваженого органу управління покупця.
Ціни на продукцію, що поставляється постачальником, встановлюються сторонами у відповідних специфікаціях до договору.
Згідно з п. 5.4 Договору розрахунки за продукцію за цим договором, що поставляється постачальником, здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 (п'яти) робочих днів з 90-го календарного дня з дати поставки відповідної продукції на підставі отриманого покупцем рахунку та за умови надання оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 цього договору та відповідною специфікацією до договору. Датою оплати вважається дата списання коштів із поточного рахунку покупця. Так само розрахунки за цим договором можуть здійснюватися в інших формах, що не суперечать чинному законодавству.
Відповідно до п. 7.5 Договору усі суперечки, що виникають між сторонами у зв'язку з виконанням цього договору або що стосуються його зміни, припинення, недійсності, підлягають розгляду та вирішуються в третейському суді для розгляду конкретної суперечки (третейський суд аd hос), крім суперечок, пов'язаних з невиконанням наступних зобов'язань щодо договору (одного чи кількох): зобов'язань про заміну неякісної продукції (товару), зобов'язань про усунення недоліків (дефектів) продукції (товару)/робіт/послуг, зобов'язань щодо постачання продукції (товару)/виконання робіт/надання послуг, зобов'язань щодо оплати штрафних санкцій за порушення строків постачання продукції (товару)/виконання робіт/надання послуг, зобов'язань щодо компенсації збитків, у зв'язку з порушенням умов постачання продукції (товару)/виконання робіт/надання послуг.
Згідно з п. 8.1 Договору цей договір може бути скріплений печатками сторін, що набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, сторони дійшли згоди, що у разі належного виконання обома сторонами своїх зобов'язань термін дії договору встановлюється до 31.12.2020 року включно. У разі невиконання (неналежного виконання) сторонами своїх зобов'язань за цим договором, термін дії договору продовжується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. У разі укладення сторонами на виконання цього договору специфікації до договору до закінчення строку дії договору, встановленого в абзаці 1 п. 8.1 цього Договору, строки виконання зобов'язань за якими виходять за рамки строку дії договору, зазначеного в абзаці 1 п. 8.1 цього Договору, дія договору продовжується на строк виконання сторонами зобов'язань за вказаними специфікаціями. Строк дії Договору продовжується лише щодо специфікацій, які укладені у порядку, зазначеному в цьому пункті договору, та лише на період виконання сторонами зобов'язань за вказаними специфікаціями.
Згідно з пунктом 8.3. Договору якщо інше не вказано в Договорі, всі зміни і доповнення до нього можуть бути внесені за згодою обох сторін та оформлюються додатковими угодами,які є невід'ємними частинами цього Договору.
17.10.2022 відповідачем був виставлений рахунок на оплату замовлення №71 на наступну продукцію: вимикач автоматичний ВА 55-41-344710-20УХЛЗ 1000А, 660В в кількості 1 шт на суму 21418,00 грн.
24.10.2022 сторони уклали додаткову угоду до Договору, відповідно до якої сторони дійшли згоди змінити п. 5.4 Договору і викласти його в наступній редакції: Розрахунки за продукцію, що поставляється постачальником, здійснюються покупцем по 100% попередній оплаті шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 робочих днів з моменту виставлення відповідного рахунку на адресу покупця.
24.10.2022 позивачем на користь відповідача за платіжною інструкцією від 24.10.2022 №2704974 було здійснено перерахування грошових коштів на суму 21418 грн, в якій призначенням платежу вказано: «попередня оплата продукції згідно договору поставки №8977-ПУ-УМТС-Т від 19.06.2020»
29.03.2024 позивач надіслав відповідачу вимогу №12, в якій, посилаючись на обставини щодо перерахування ним за платіжною інструкцією від 24.10.2022 №2704974 на виконання умов договору поставки від 19.06.2020 №8977-ПУ-УМТС-Т згідно з виставленим відповідачем рахунком на оплату замовлення № 71 від 17.10.2022 попередньої оплати в сумі 21418 грн за товар - вимикач автоматичний ВА 55-41-344710-20УХЛЗ 1000А, 660В, а також на положення ч. 2 статті 530 ЦК України, вимагав здійснити поставку зазначеного товару у строк до 05.04.2024 включно.
Надсилання цієї вимоги підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 29.03.2024 та накладної Укрпошти №5140015503968.
Оскільки відповідач станом на час подання позовної заяви так і не здійснив поставку товару, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення коштів 21 418,00 грн, що безпідставно зберігаються у відповідача в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог у даній справі з огляду на таке.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони.
Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 267 Господарського кодексу України передбачено, що договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік.
Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Статтею 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.
Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Частиною другою цієї статті передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до частини першої статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобовязання з передання покупцю товару у встановлений строк та в разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
При цьому можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до частини 1 статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
За змістом статті 712 Цивільного кодексу України та статті 265 Господарського кодексу України, які містять визначення договору поставки, його істотними умовами, які визначені законом, є предмет та ціна.
При цьому строк дії договору поставки за загальним правилом,тобто якщо інше не встановлено домовленістю сторін, не є істотною умовою договору, так як в разі його невизначеності, відповідно до ч. 1 статті 267 Господарського кодексу України він вважається укладеним на один рік.
При цьому слід розрізняти строки поставки як строки виконання окремих обов'язків в договірному зобов'язанні, що виникло з договору поставки із строком дії самого договору.
Відповідно до статті 266 Господарського кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.
Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.
В пунктах 1.1., 4.1., 5.1. Договору сторони узгодили, що його предмет ( найменування, асортимент, кількість продукції), ціна та строки поставки мають визначатись у специфікаціях, до його істотних умов, окрім предмету та ціни, як визначених законом істотних умов, належать також і умови про строки поставки відповідних партій товару, щодо яких за відповідною домовленістю сторін вони мають досягти згоди, як це передбачено абз. 2 ч. 1 статті 638 Цивільного кодексу України.
Щодо визначення вказаних істотних умов специфікаціями сторонами не вносились зміни шляхом укладення додаткових угод, як це передбачено пунктом 8.3. Договору.
В пункті 1.1. Договору зазначено лише род товару-продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення за відсутності в умовах Договору будь-якої конкретизації щодо найменування видів такої продукції, а в пункті 5.1. зазначено лише орієнтовну верхню межу загальної суми Договору, яка за цим пунктом має визначатися загальной сумою специфікацій. Умовами Договору не визначено і строків поставки.
Таким чином, у спірних правовідносинах істотні умови Договору, а саме предмет, ціна та строки поставки мають бути визначені у специфікаціях, як невід'ємних частинах договору.
Разом із цим, матеріали справи не містять доказів укладення сторонами специфікацій до Договору, що свідчить про не досягнення сторонами згоди з істотних умов Договору, що за загальним правилом є підставою вважати його неукладеним, а відтак договірні відносини між сторонами у даному випадку є відсутніми.
Обставини, що Договір поставки № 8977-ПУ-УМТС-Т від 19.06.2020 року не є укладеним також були встановлені у судових рішеннях по справі 922/1368/24, які набули законної сили.
Відповідно до статті ч.4 ст.75 ГПК, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Слід також зазначити, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти як оплату за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер, позаяк судова практика Верховного Суду з цього питання є сталою, зокрема, аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.06.2023 р. у справі № 908/153/21.
Водночас, посилання на договір в рахунку на оплату товару, не може свідчити про укладення договору та про початок виконання сторонами його умов, так само як і призначення платежу при перерахунку коштів, оскільки призначення платежу вказує особа, яка перераховує грошові кошти. Дійсно, в певних випадках у приватному праві призначення платежу може мати значення, наприклад при визначенні того, яке грошове зобов'язання погашається, але не для підтвердження укладення певного договору (див. п. 64 постанови Верховного Суду від 28.02.2024 р. у справі № 922/3289/21).
Передбачений інститутом кондикції вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
Отже, предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права (подібні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 20.11.2018 р. у справі № 922/3412/17 та від 13.02.2019 р. у справі № 320/5877/17).
Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).
Основна умова ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст. 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або звертає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв'язок меж збільшенням майна в однієї особи i відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов'язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення (відповідний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 р. у справі № 916/2478/20, від 04.05.2022 р. у справі № 903/359/21, від 05.10.2022 р. у справі № 904/4046/20).
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 р. у справі № 910/13271/18, від 16.09.2022 р. у справі № 913/703/20).
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що правовідносини між сторонами у даній справі мають кондиційний характер, а відтак підпадають під регулювання положень глави 83 Цивільного кодексу України.
Як було зазначено вище, відповідно до приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Враховуючи, що Приватним акціонерним товариством «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» було перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕКІП ЕЛТЕХ» грошові кошти згідно платіжної інструкції від 24.10.2022 №270497 в сумі 21 418,00 грн. в якому містилось посилання на договір поставки № 8977-ПУ-УМТС-Т від 19.06.2020 року, який є неукладеним, суд дійшов висновку, що правова підстава для утримання відповідачем вказаної суми коштів відсутня.
Враховуючи викладене, позовна вимога щодо стягнення безпідставно набутих коштів у розмір 21 418,00 грн. є такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКІП ЕЛТЕХ» (61070, Харківська область, місто Харків, вулиця Академіка Проскури, будинок 1, офіс 205 код ЄДРПОУ 43380268) на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» (51400, Дніпропетровська область, місто Павлоград, вул.Соборна, 76, код ЄДРПОУ 00178353, IBAN НОМЕР_1 ) 21 418 грн. 00 коп. безпідставно набутих коштів та 3028 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено "08" травня 2025 р.
Суддя С.Ч. Жельне