08.05.2025м. СумиСправа № 920/383/25
Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи № 920/383/25
за позовом Комунального некомерційного підприємства Білопільської міської ради «Білопільська міська лікарня» (вул. Маяковського, буд. 27, м.Білопілля, Сумська обл., 41800; код за ЄДРПОУ 02007489),
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Тенегія» (вул. Соборна, буд. 99, м. Павлоград, Дніпропетровська обл., 51400; код за ЄДРПОУ 44604267),
про стягнення 48560,00 грн
установив:
14.03.2025 позивач звернувся з позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача 48560,00 грн (сорок вісім тисяч п'ятсот шістдесят грн 00 коп.) грошових коштів, перерахованих як попередня оплата за договором від 02.12.2024 №938/2/337, а також 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім грн 00 коп.) судового збору.
Ухвалою від 19.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №920/383/25 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; установлено учасникам справи строки для надання заяв по суті справи. Копія зазначеної ухвали надіслана сторонам відповідно до вимог ч. 6-7 ст. 6 ГПК України.
24.03.2025 за електронним запитом суду сформований витяг з ЄДРПОУ, за яким відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Тенегія», зареєстрований як юридична особа з ідентифікаційним кодом 44604267 та місцезнаходженням: вул. Соборна, буд. 99, м. Павлоград, Дніпропетровська обл., 51400.
Відповідач ні відзиву на позов, ні будь-яких інших клопотань та/або заяв суду не надав, про розгляд справи судом повідомлений належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу.
Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України.
Судовий процес на виконання ч. 3 ст. 222 ГПК України не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Відповідно до статті 233 ГПК України за результатами оцінки доказів, поданих сторонами судом ухвалене рішення у даній справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд установив наступне.
02.12.2024 між Комунальним некомерційним підприємством Білопільської міської ради «Білопільська міська лікарня» (далі - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тенегія» (далі - продавець, відповідач) укладено договір про закупівлю №938/2/337 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору продавець приймає на себе зобов'язання передати покупцю у власність Дизельне паливо (Євро 5), картка, Бензин А-95 (Євро 5), картка (ДК 021:2015:09130000-9 Нафта і дистиляти) надалі - товар, а покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар.
Згідно з п. 1.3 договору відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (картки/талони) на отримання товару відповідно до «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами» затверджених Постановою КМУ №1442 від 20.12.1997.
За пунктом 3.1 договору загальна сума цього договору визначається на підставі Специфікацій та становить 91800,00 грн, у тому числі: ПДВ 20% 15300,00 грн.
Оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на вказані в рахунки-фактурі реквізити продавця (п. 4.1 договору).
Відповідно до п. 5.1 договору строк поставки товарів - до 13.12.2024 (згідно з заявками покупця).
Місце поставки (передачі) товарів: вул. Казимира Малевича, 27. м. Білопілля, Сумський район, Сумська область (п. 5.2 договору).
Згідно з п. 5.3 договору передача покупцю товару за цим договором здійснюється продавцем на АЗС шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явленні довіреними особами покупця скретч-карт, талонів.
У пункті 5.4 договору визначено, що скретч-карта, талон є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін за погашеними скретч-картках, талонах уважаються виконаними, при цьому продавець не може передати покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-карті, талоні.
За пунктами 6.1.1 та 6.3.1 договору покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за поставлений товар, а продавець - забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором.
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебігу момент, визначений у п. 10.1 цього договору та діє до 31.12.2024. Дія договору про закупівлю може продовжуватись на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початок наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному у попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку (п. 10.1 та 10.2 договору).
Відповідно до Специфікації, що є Додатком №1 до договору відповідач мав передати позивачу наступний товар вартістю 91800,00 грн з ПДВ, а саме:
-бензин А95 в кількості 900 л за ціною 53,00 грн/л, загальна вартість 47700,00 грн;
-дизельне паливо в кількості 900 л за ціною 49,00 грн/л, загальна вартість 44100,00 грн.
02.12.2024 відповідно до платіжної інструкції №11 на виконання умов договору позивач перерахував відповідачу 91800,00 грн вартості товару.
02.12.2024 за видатковою накладною №0002/0003860 відповідач передав позивачу талони (скретч-картки) на 900 л бензину А-95 та на 900 л дизельного пального загальною вартістю 91800,00 грн.
Як зазначає позивач, у зв'язку з невиконанням відповідачем договірних відносин лікарня звернулась до ТОВ «Тенегія» з листом від 10.01.2025 №11/26, відповідно до якого позивач повідомив відповідача про неможливість здійснити заправку автомобілів Комунального некомерційного підприємства «Білопільська міська лікарня» за придбані за договором талони на бензин та дизельне пальне.
10.01.2025 листом №10-01/25 відповідач повідомив позивача, що АЗС партнерів ТОВ «Тенегія» мають перебої з поставками палива (затримка бензовозів на загрузці) у зв'язку із дією на території України воєнного стану. У листі відповідач зауважив, що через постійні обстріли та бомбардування міст та енергетичної системи України, портів України, в першу чергу в м. Одеса, логістичні зв'язки істотно змінились та продовжують зазнавати змін; пальне, що реалізується ТОВ «Тенегія», є переважно імпортним, тому увесь ланцюг від придбання пального за межами України до його доставки на АЗС займає значний час. Зазначене має істотний вплив на доставку пального до місця продажу.
20.02.2025 позивач направив відповідачу лист №11/147 з вимогою повернути 48560,00 грн вартості невикористаних талонів.
Позивач у позові зауважив, що відповіді на зазначений лист Комунальне некомерційне підприємство «Білопільська міська лікарня» не отримало. Станом на 14.03.2025 невикористаними залишились талони (скрет-картки) на загальну суму 48560,00 грн: бензину А-95 на 380 л за ціною 53,00 грн/л вартістю 20140,00 грн; дизельного пального на 580 л за ціною 49,00 грн/л вартістю 28420,00 грн.
Відповідач відповідно до умов договору відпуск палива на АЗС за оплаченими позивачем талонами не здійснив та кошти за неотоварені талони (картки) в сумі 48560,00 грн не повернув, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Виходячи з правової природи укладеного правочину, між сторонами склались відносини з поставки товару, які врегульовані § 1 та § 3 Глави 54 ЦК України.
За приписами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати в установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Як встановлено судом, позивачем було отримано товар за договором на загальну суму 91800,00 грн., залишок не отовареного товару (бензину) становить 48560,00 грн. Позивач не мав можливості отоварювати надані скретч-картки/талони на АЗС у зв'язку з відсутністю пального.
Позивачем долучено до матеріалів справи перелік кількості та вартості невикористаних (не отоварених) талонів на пальне на загальну суму 48560,00 грн.
Відтак, загальна вартість непоставленого товару згідно договору склала 48560,00 грн.
Суд зазначає, що факт підписання сторонами видаткової накладної від 02.12.2024 №0002/0003860, не свідчить про факт передачі відповідачем товару позивачу, а лише підтверджував факт передачі талонів, які надавали позивачу право на отримання відповідної кількості товару у майбутньому.
Картка (талон) являє собою емітований покупцем документ, встановленого зразку та форми, одноразового використання, що посвідчує право покупця та/або уповноваженого ним користувача на одержання певної кількості та певної марки нафтопродукту на АЗС постачальника.
Отже, з моменту передання відповідачем за видатковою накладною карток (талонів) на пальне позивачу, останній набув право на отримання бензину А-95 та дизельного пального в об'ємах, які зазначені у видатковій накладній від 02.12.2024 №0002/0003860.
Суд зазначає, що передача талонів на пальне (картки), які підтверджують право на отримання товару (а не сам факт його отримання), не звільняє Товариство з обмеженою відповідальністю «Тенегія» від обов'язку передати Комунальному некомерційному підприємству «Білопільська міська лікарня», придбаний ним згідно договору товар, так як позивачем придбавався безпосередньо товар: бензин А-92 у кількості 900 л та дизельне пальне у кількості 900 л.
За умовами укладеного договору відповідачем прийнято безумовне зобов'язання із забезпечення позивачу можливості використання талонів та заправки автомобілів бензином та дизельним пальним.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у повному обсязі виконано прийняті на себе зобов'язання із своєчасної та повної оплати за товар, який мав бути використаний позивачем, шляхом обміну у мережах АЗС оплачених талонів (карток).
Водночас, як зазначено позивачем, підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, останнім не передано позивачу замовлений та оплачений товар на загальну суму 48560,00 грн, яка є предметом даного спору.
Відповідач, доказів належного виконання зобов'язань за договором не подав.
Як передбачено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.09.2020 року у справі № 910/16505/19, тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Аналізуючи твердження та подані на їх підтвердження докази позивачем і ненадання жодних доказів на спростування позиції позивача відповідачем, керуючись наведеним критерієм доказування, суд доходить висновку, що зазначені вище докази, надані позивачем, відповідають критеріям належності та вірогідності, тому вважаються такими, що підтверджують обставини щодо неможливості фактичного отримання позивачем товару, придбаного у відповідача у формі паливних карток, на суму 48560,00 грн.
Відтак, обставину неможливості реалізувати паливні картки, придбані у відповідача, суд визнає доведеною. Встановлена поведінка відповідача не відповідає умовам зобов'язань, що виникли між сторонами даного договору, адже, здійснюючи повну оплату товару при придбанні паливних карток, сторона (позивач) розраховує на відпуск відповідного пального у відповідних АЗС, у спосіб пред'явлення паливних карток, обов'язок забезпечення здійснення якого покладається на відповідача.
Таким чином, неможливість використання талонів у повній кількості, доводить не виконання відповідачем зобов'язання з поставки товарів у обсязі та в кількості, погодженій сторонами у договорі.
Враховуючи зазначене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 48560,00 грн вартості попередньої оплати за неотриманий товар (380 л бензину А-95 та 580 л дизельного пального) за договором суд вважає законними, обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, а отже, такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.
Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову щодо стягнення з відповідача 48560,00 грн вартості попередньої оплати за неотриманий товар (за 380 л бензину А-95 та за 580 л дизельного пального), у зв'язку з чим суд задовольняє позовні вимоги як законні та обґрунтовані.
При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
У поданому позові позивач просить стягнути з відповідача 3028,00 грн судового збору, сплата якого підтверджена платіжною інструкцією від 11.03.2025 №5504.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 3028,00 грн судового збору.
Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тенегія» (вул. Соборна, буд. 99, м. Павлоград, Дніпропетровська обл., 51400; код за ЄДРПОУ 44604267) на користь Комунального некомерційного підприємства Білопільської міської ради «Білопільська міська лікарня» (вул. Маяковського, буд. 27, м. Білопілля, Сумська обл., 41800; код за ЄДРПОУ 02007489) 48560,00 грн (сорок вісім тисяч п'ятсот шістдесят грн 00 коп.) грошових коштів, перерахованих як попередня оплата за договором від 02.12.2024 №938/2/337, а також 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім грн 00 коп.) судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Повне рішення складено та підписано 09.05.2025.
Суддя В.Л. Котельницька