ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.05.2025Справа № 910/2148/25
Суддя Господарського суду міста Києва Привалов А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Мазура В.М. в порядку загального позовного провадження
справу № 910/2148/25
за позовом ОСОБА_1
до Житлово-будівельного кооперативу "Мотозаводець 7"
про визнання недійсним та скасування розпорядження
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1
від відповідача: не з'явилися.
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Мотозаводець 7" про визнання недійсним та скасування одноособового розпорядження Голови правління Житлово-будівельного кооперативу "Мотозаводець 7" Горецького М.А. від 31 січня 2025 року про додаткове щомісячне нарахування сукупного індексу інфляції до діючого тарифу з 01.01.2025 року для: 1 поверх 1,57 грн/м2 та 2-16 поверхи 2,03 грнм2.
В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на порушенням відповідачем під час прийняття оспорюваного розпорядження положень Закону України "Про кооперацію" та діючої редакції Статуту ЖБК "Мотозаводець 7", оскільки жодні сплати "додаткових витрат" для членів кооперативу й для власників квартир у будинку не передбачені ані Законом України "Про кооперацію", ані діючим Статутом ЖБК "Мотозаводець 7", а також не затверджувалися Загальними зборами членів Кооперативу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.05.2024 відкрито провадження у справі № 910/2148/25, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 27.03.2025. Зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати до суду відзив на позов у порядку, передбаченому статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.
05.03.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.
Присутній у підготовчому засіданні 27.03.2025 позивач позов підтримав.
Представник відповідача в засідання суду не з'явився.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2025 відкладено підготовче засідання у справі на 10.04.2025.
Присутній у підготовчому засіданні 10.04.2025 позивач позов підтримав та просив призначити справу до судового розгляду.
Представники відповідача в засідання суду не з'явилися. Будь-яких заяв або клопотань процесуального характеру від відповідача на адресу суду не надходило.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Як установлено судом відповідач має зареєстрований електронний кабінет у Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі відповідно ухвала суду про відкриття провадження у справі від 25.02.2025 та ухвала від 27.03.2025 в електронному вигляді були доставлені до електронного кабінету відповідача, що підтверджується повідомленнями про доставку електронного листа, залученими до матеріалів справи.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи вважається днем вручення судового рішення. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Отже, судом установлено, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення попереднього судового засідання, що підтверджується повідомленнями про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, долученого до матеріалів справи.
Враховуючи відсутність будь-яких інших заяв і клопотань представників сторін та оскільки у підготовчому засіданні 10.04.2025 вирішені питання, зазначені у ч. 2 ст.182 Господарського процесуального кодексу України, а також здійснені усі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи №910/2148/25 до судового розгляду по суті на 01.05.2025.
Присутній у судовому засіданні 01.05.2025 представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, наведених у позовній заяві.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився.
Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у визначений законом строк відзиву на позов не надав.
Суд зазначає, що з урахуванням строків, встановлених ст.165 ГПК України, а саме протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, які також визначені судом в ухвалі від 25.02.2025 відповідач мав подати відзив на позовну заяву.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
У свою чергу, суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Наразі, від відповідача станом на час винесення рішення до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання відзиву та/або про намір вчинення відповідних дій, у відповідності до статті 165 Господарського процесуального кодексу України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.
З огляду на вищевикладене, оскільки відповідач не скористався наданими їм процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті у строки, визначені ст. 178 ГПК України, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.
Крім того, одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Отже, за висновками суду, неявка відповідача не перешкоджає розгляду спору у судовому засіданні 01.05.2025.
У судовому засіданні 01.05.2025, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Позивач - ОСОБА_1 , з 2011 року є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та з 30.06.2021 року є членом Житлово-будівельного кооперативу «Мотозаводець 7».
Як зазначає позивач, 7 лютого 2025 року Голова правління ЖБК "Мотозаводець 7" Горецький М.А. на дошках оголошень в обох під'їздах будинку вивісив розпорядження від 31.01.2025 року про проведення додаткового щомісячного нарахування сукупного індексу інфляції до діючого тарифу з 01.01.2025 року для: -1 поверху 1,57 грн/ м2 -2-16 поверхів 2,03 грн/ м2. В якості підстави прийняття вказаного розпорядження зазначено, у зв'язку з необхідністю компенсації зростання витрат на комунальні послуги, а саме: вивіз сміття, постачання електроенергії, прибирання території, для поліпшення фінансової ситуації та забезпечення функціювання ЖБК «Мотозаводець 7».
12 лютого 2025 року позивач звернувся з запитом до Голови правління ЖБК Горецького М.А., з метою отримати відповідь щодо підстав запровдження додаткового щомісячного нарахування за кожен м2 житлової площі квартир.
У відповідь, яка зазначена на запиті позивача, Голова правління ЖБК «Мотозаводець 7» Горецький М.А. фактично відмовив позивачу у наданні запитуваної інформації.
Отже, позивач зазначає, що своїм одноособовим розпорядженням від 31.01.2025 про введення додаткового щомісячного нарахування Голова правління ЖБК «Мотозаводець 7» Горецький М.А. порушив норми Закону України «Про кооперацію» та пункти чинного Статуту ЖБК «Мотозаводець 7», що, у свою чергу стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.
Відповідач під час розгляду справи позовні вимоги не оспорив.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступні обставини.
Згідно ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, ніж тим, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.
Так, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси.
Враховуючи предмет і підстави позову, наявність порушеного права та можливість його захисту шляхом скасування оскаржуваного розпорядження Голови ЖБК «Мотозаводець 7» від 31.01.2025, господарський суд вважає обраний позивачем спосіб захисту ефективним.
Корпоративні права визначені у частині 1 статті 167 Господарського кодексу України як права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Пунктом 1 частини 2 статті 55 Господарського кодексу України до господарських організацій віднесені юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.
Частиною 5 статті 63 Господарського кодексу України визначено, що корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. До корпоративних підприємств віднесені, зокрема, кооперативні підприємства.
Кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом. Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів (ст. 94 Господарського кодексу України).
Зазначені норми кореспондуються із нормами ст. ст. 83, 85, 86 Цивільного кодексу України, згідно з положеннями яких юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об'єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.
Особливості створення кооперативів та ведення господарської діяльності обслуговуючими кооперативами визначається Законом України "Про кооперацію".
За змістом положень ст.ст. 2, 6, 9 Закону України "Про кооперацію", кооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.
Кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування. Кооператив відповідно до свого статуту самостійно визначає основні напрями діяльності, здійснює її планування. Кооперативи мають право провадити будь-яку господарську діяльність, передбачену статутом і не заборонену законом (ст.ст. 2, 23 Закону України "Про кооперацію").
Отже, житлово-будівельний кооператив незалежно від напряму його діяльності є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту.
Згідно з положеннями ст. 12 Закону України "Про кооперацію", основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов'язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.
За змістом наведених норм корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи, має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності, передбачені законом і статутними документами.
Відповідно до статті 15 Закону України "Про кооперацію" вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу.
До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить: затвердження статуту кооперативу та внесення до нього змін, прийняття інших рішень, що стосуються діяльності кооперативу; утворення органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органів кооперативу; заслуховування звітів його органів управління і органів контролю; затвердження порядку розподілу доходу кооперативу; визначення розмірів вступного і членського внесків та паїв; визначення розмірів, порядку формування та використання фондів кооперативу; визначення розмірів оплати праці голови правління, голови ревізійної комісії (ревізора), а також кошторису на утримання апарату органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу; затвердження річного звіту і балансу кооперативу; затвердження рішення правління або голови правління про прийняття нових членів та припинення членства; прийняття рішень щодо володіння, користування та розпорядження майном; утворення спеціальних комісій із залученням як консультантів найманих працівників; прийняття рішень про вступ кооперативу до кооперативних об'єднань; прийняття рішень про реорганізацію або ліквідацію кооперативу.
Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу про прийняття, внесення змін до статуту, вступ до кооперативного об'єднання або вихід з нього та про реорганізацію або ліквідацію кооперативу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 відсотків членів кооперативу, присутніх на загальних зборах кооперативу. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів (уповноважених) кооперативу, присутніх на його загальних зборах.
Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу приймаються відповідно до його статуту відкритим або таємним голосуванням.
Суд зазначає, що рішення загальних зборів учасників (членів) є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Згідно зі статтею 33 Закону України «Про кооперацію» Статут кооперативного об'єднання повинен містити, зокрема: права та обов'язки членів кооперативного об'єднання; порядок встановлення розміру та сплати вступного, членського та інших внесків.
Відповідно до пп. 7.1.2. п.7.1 Статуту ЖБК «Мотозаводець 7», копія якого долучена до матеріалів справи, Кооператив за рішенням Загальних зборів членів (Зборів уповноважених) Кооперативу, має право, зокрема, здійснювати господарську діяльність, пов'язану з утриманням будинком і прибудинковою територією відповідно до мети діяльності, передбаченої Статутом.
У п.п. 7.2.7., 7.2.8. Статут визначено, що Кооператив зобов'язаний визначати розміри, терміни і порядок платежів, що вносяться членами Кооперативу та затверджуються рішення Загальних зборів членів (Зборів уповноважених) Кооперативу; забезпечувати своєчасне надходження від членів кооперативу та власників квартир платежів, встановлених рішенням Загальних зборів членів (Зборів уповноважених) Кооперативу.
Згідно з п.9.7. Статуту, для забезпечення належного утримання будинку і прибудинкової території Правління Кооперативу складає та затверджує на Загальних зборах членів (Зборах уповноважених) Кооперативу кошторис, в якому передбачаються планові витрати на обслуговування, ремонт та утримання будинку та прибудинкової території, розмір внеску членів Кооперативу (власників) та плановий загальний розмір коштів, які формуються за рахунок таких внесків, і необхідні для покриття існуючих витрат, незаплановані витрати.
Платежі на поточні витрати вносяться членами Кооперативу та власниками квартир в порядку і терміни, затверджені Загальними зборави членів (Зборами уповноважених) Кооперативу або нормами чинного законодавства. Розмір платежів на поточні витрати власника визначаються рішенням Загальними зборави членів (Зборами уповноважених) Кооперативу (п. 9.8. Статуту).
Відповідно до п.10.1.1. Статуту, до компетенції Загальних зборів членів Кооперативу відноситься, зокрема, встановлення термінів, порядку і розміру внесків на капітальний ремонт будинку і внесків на утримання будинку і прибудинкової території, і прийняття рішень про стягнення з власників пені за несвоєчасне внесення цих внесків.
Таким чином, виходячи з аналізу положень Статуту ЖБК «Мотозаводець 7», виключно рішенням Загальних зборів членів Коопертаиву встановлюється розмір внесків на утримання будинку і прибудинкової території, а також визначення розміру будь-яких додаткових витрат на обслуговування, ремонт та утримання будинку.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Відповідач не надав суду жодниж доказів на спростування заявлених позовних вимог, зокрема, доказів того, що оспорюване розпорядження від 31.01.2025 було принято Головою правління Коопертаиву з дотриманням положень Статуту ЖБК «Мотозаводець 7».
Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 3028,00 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним та скасувати розпорядження Голови правління Житлово-Будівельного Кооперативу «Мотозаводець 7» Горецького М.А. від 31 січня 2025 року про додаткове щомісячне нарахування сукупного індексу інфляції до діючого тарифу з 01.01.2025 року для: 1 поверх 1,57 грн/м2 та 2-16 поверхи 2,03 грнм2.
3. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Мотозаводець 7" (04073, м. Київ, вул. Наталії Ужвій, 9; код ЄДРПОУ 23698993) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ,) судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
4. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 09.05.2025.
Суддя А.І. Привалов