номер провадження справи 13/54/15
08.05.2025 Справа № 905/3814/14
м. Запоріжжя Запорізької області
Суддя Проскуряков К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянув заяву Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України» про видачу дублікату виконавчого документу по справі №905/3814/14
За позовом: Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України» (вул. Б. Хмельницького, буд. 6, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 20077720)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Пульсар-Інвест» (вул.Декабристів, 27, м. Артемівськ, Донецька область, 84500; код ЄДРПОУ 32965924)
про стягнення 6 602,48 грн.
Заявник: Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України» (вул. Б. Хмельницького, буд. 6, м. Київ, 01601; код ЄДРПОУ 20077720)
Без виклику учасників справи
28.04.2025 через підсистему “Електронний суд» ЄСІКС до суду від Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України» надійшла заява про видачу дублікату виконавчого документу по справі № 905/3814/14.
Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2025 вказану заяву передано на розгляд судді Проскурякову К.В.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
З заяви про видачу дублікату виконавчого документу по справі № 905/3814/14 вбачається, що заявник просить суд видати дублікат наказу Господарського суду Запорізької області від 23.04.2015 у справі №905/3814/14 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Пульсар-Інвест» на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України» 1 161,87 грн. інфляційних витрат, 994,15 грн. 3 % річних, 4 446,47 грн. пені та 1 827,00 грн. судового збору.
Отже, суд вважає за можливе розглянути вказану заяву та додані до неї документи без участі учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи № 905/3814/14 та заяву Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України» про видачу дублікату виконавчого документу по справі № 905/3814/14, суд встановив наступне.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.04.2015 у справі № 905/3814/14 позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Пульсар-Інвест» на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України» 1 161,87 грн. інфляційних витрат, 994,15 грн. 3 % річних, 4 446,47 грн. пені та 1 827,00 грн. судового збору.
23.04.2015 на виконання вказаного рішення суду видано відповідний наказ, у якому вказано, що наказ дійсний до пред'явлення на виконання до 21.04.2016.
Суд встановив, що постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №226 «Деякі питання акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» змінено тип публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з публічного на приватне, та перейменовано його в акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".
Відповідно до ст. 52 ГПК України - у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.
Статтею 326 ГПК України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до положень п. 2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 20077720 зареєстровано Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» місцезнаходженням якого є: вул. Б. Хмельницького, буд. 6, м. Київ, 01601.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне з власної ініціативи здійснити процесуальне правонаступництво та належним позивачем у справі №905/3814/14 слід вважати Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».
В обґрунтування видачі дублікату наказу Господарського суду Запорізької області від 23.04.2025 №905/3814/14 заявник посилається на те, що 15.07.2016 Відділом державної виконавчої служби Артемівського міськрайонного управління юстиції було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП №51653140).
Згідно даних автоматизованої системи виконавчого провадження (далі - АСВП), Відділом Бахмутського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) винесено постанову про повернення виконавчого документа від 22.06.2020 (ВП №51653140) щодо примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 23.04.2015 у справі №905/3814/14. Однак, оригінал виконавчого документа разом з постановою про повернення виконавчого документа (ВП №51653140) на адресу Стягувача не надходили.
Також заявник зазначив, що строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання пропущено з об'єктивних причин, а саме поширення пандемії із березня 2020 року та введення в Україні воєнного стану із 24.02.2022.
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» на території України запроваджено карантин з 12 березня 2020 року.
Відповідно до п. 4 Розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України (в редакції Закону України №540-ІХ от 30.03.2020) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Відповідно положень п.4 Розділу Х ГПК України (в редакції Закону №731-IX від 18.06.2020), під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Заявник зазначив, що початок оголошеної в Cвіті пандемії КОВІД-19 ускладнило пересування, отримання юридичних послуг, спілкування з приводу ситуації з виконанням судового рішення та видачі дублікату судового наказу. В цей час було важко знайти контакти та вийти на зв'язок із державним виконавцем щодо уточнення обставин та умов повернення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу. Крім того, в час дії карантину працівники НАК «Нафтогаз України» перебували безпосередньо на дистанційній формі роботи у самоізоляції, у зв'язку із наявними ризиками захворювання на «Ковід», що ускладнило між ними обговорення нагальних питань, в тому числі видачу дублікату щодо вище вказаної справи.
Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (далі - Постанова № 211), відповідно до статті 29 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 р. установлено з 12 березня до 3 квітня 2020 р. на усій території України карантин, заборонивши: відвідування закладів освіти її здобувачами; проведення всіх масових заходів, у яких бере участь понад 200 осіб, крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Спортивні заходи дозволяється проводити без участі глядачів (уболівальників).
У подальшому урядом було внесено ряд змін до Постанови № 211, що стосувались продовження обмежувальних заходів в Україні та їх посилення (введено ряд заборон: перебування в громадських місцях без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіратора або захисної маски; переміщення групою осіб у кількості більше ніж дві особи; відвідування парків, скверів, зон відпочинку, лісопаркових та прибережних зон, крім вигулу домашніх тварин однією особою та в разі службової необхідності; спортивних та дитячих майданчиків; проведення всіх масових заходів; регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, зокрема пасажирські перевезення на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі, тощо).
Як наслідок, також було впроваджено ряд запобіжних заходів, спрямованих на перешкоджання розповсюдженню та подолання пандемії на території України, тому Законом України від 17.03. 2020 № 530-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 530), було внесено зміни до законодавчих актів України, пов'язаних із веденням карантину.
Пунктом 1 ст. 2 Прикінцевих положень Закону № 530 встановлено, що на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19): роботодавець може доручити працівникові, у тому числі державному службовцю, службовцю органу місцевого самоврядування, виконувати протягом певного періоду роботу, визначену трудовим договором, вдома, а також надавати працівнику, у тому числі державному службовцю, службовцю органу місцевого самоврядування, за його згодою відпустку.
Таким чином, АТ «НАК «Нафтогаз» з метою запобігання розповсюдження коронавірусної хвороби та сприяння захисту здоров'я працівників було прийнято рішення про введення на період карантину дистанційної роботи на підприємстві. Керуючись положеннями Закону № 530, та з метою запобігання розповсюдження COVID-19 й органи державної влади вводили дистанційні роботи для державних службовців. 20.03.2021 Комісія з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій прийняла рішення, що з 00 годин 00 хвилин 23.03.2021 року місто Київ переходить до «червоної» зони.
У зв'язку з цим, під час позачергового засідання Кабінету Міністрів України було прийнято протокольне доручення щодо рекомендації Міністерствам та іншим органам виконавчої влади, які розміщені на території міста Києва, перевести роботу максимальної кількості працівників на віддалений режим роботи.
Крім того, вказаний виконавчий документ знаходився на виконанні у Департаменті державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, що територіально знаходиться у м. Києві.
Отже, враховуючи вище викладене, внаслідок виниклих обставин, викликаних пандемією COVID-19, «жорстких» запобіжних заходів, спрямованих на її подолання, прийнятих урядом та законодавцем України на період дії карантину, дотримання мір подолання карантину та сприяння у реалізації запобіжних заходів суб'єктами господарювання та органами державної влади виникли ряд перешкод, що не залежали від діяння фізичних та юридичних осіб, у співпраці між державним виконавцем та стягувачем.
Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 карантин на території України було відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р.
У пункті 10-2 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
У зв'язку з введенням воєнного стану 26 березня 2022 року набрав чинності Закон України від 15.03.2022 року № 2129-IX "Про внесення зміни до розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" згідно з положеннями якого, Розділ III Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" доповнено пунктом 10-2, в якому, з урахуванням змін, введених Законом України від 15.03.2022 року № 2129-IX зазначено наступне, що визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Відповідно до ст. 329 Господарського процесуального кодексу України, у разі пропуску строку для пред'явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк. Про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 05.04.2015, яка була чинна на момент видачі виконавчого документа у справі) виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
У відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 вказаного закону строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для: виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.
Судом встановлено, що у наказі Господарського суду Запорізької області від 23.04.2015 у справі №905/3814/14 про стягнення з ТОВ “Пульсар-Інвест» на користь ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України» 1 161,87 грн. інфляційних витрат, 994,15 грн. 3 % річних, 4 446,47 грн. пені та 1 827,00 грн. судового збору, встановлено строк до пред'явлення на виконання до 21.04.2016.
Враховуючи, що наказ Господарського суду Запорізької області від 23.04.2015 у справі №905/3814/14 перебував на виконанні у Відділі Бахмутського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), який постановою від 22.06.2020 було повернуто стягувачу, запровадження на території України карантину з 12.03.2020, введення на території України воєнного стану з 24.02.2022, суд дійшов висновку, що строк пред'явлення до виконання вказаного наказу переривався, а отже АТ «НАК «Нафтогаз України» не пропустив строк для пред'явлення зазначеного наказу суду до виконання.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.
Частиною 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до підпункту 19.4 пункту 1 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець, звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Дублікат виконавчого документа - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Від оригіналу зазначений документ відрізняється лише спеціальною позначкою "Дублікат".
Аналіз змісту підпункту 19.4 пункту 1 розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України свідчить, що основними критеріями для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого документа є: втрата виконавчого документа (загублення, викрадення, знищення, істотне пошкодження, вилучення у виконавця або стягувача, що унеможливлює його виконання, тощо) та звернення до суду з заявою до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.
Господарський процесуальний кодекс України не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов'язує стягувача наводити причини втрати наказу. За умови встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов'язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.
Водночас обов'язковою умовою для видачі дубліката наказу є звернення до суду з такою заявою в межах встановленого законом строку для пред'явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до п. 3 р. III Інструкції з організації примусового виконання рішення, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа.
Згідно з ч. 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (див. рішення від 19.03.1997 зі справи "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи "Шмалько проти України").
Як вказано у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" від 05.07.2012, пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначив, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
Таким чином, враховуючи, що оригінал наказу Господарського суду Запорізької області від 23.04.2015 у справі №905/3814/14 втрачено стягувачем, то суд вважає за можливе заяву Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України» задовольнити та видати дублікат наказу Господарського суду Запорізької області від 23.04.2015 у справі №905/3814/14 про стягнення з ТОВ “Пульсар-Інвест» на користь ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України» 1 161,87 грн. інфляційних витрат, 994,15 грн. 3 % річних, 4 446,47 грн. пені та 1 827,00 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст. 52, 234, 235, 329 Господарського процесуального кодексу України, п.п. 19.4 п. 1 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Здійснити процесуальне правонаступництво та належним позивачем у справі №905/3814/14 вважати Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул. Б. Хмельницького, буд. 6, м. Київ, 01601; код ЄДРПОУ 20077720).
2. Заяву Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України» про видачу дублікату виконавчого документу по справі № 905/3814/14 задовольнити.
3. Видати дублікат наказу Господарського суду Запорізької області від 23.04.2015 у справі №905/3814/14 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Пульсар-Інвест» (32965924, м. Донецьк, пр. Миру, 13, код ЄДРПОУ 32965924) на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 1 161 (одна тисяча сто шістдесят одна) грн. 87 коп. інфляційних витрат, 994 (дев'ятсот дев'яносто чотири) грн. 15 коп. 3 % річних, 4 446 (чотири тисячі чотириста сорок шість) грн. 47 коп. пені та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.
4. Ухвалу суду направити до електронного кабінету підсистеми «Електронний суд» ЄСІКС заявника.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та відповідно до статті 255 ГПК України підлягає оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції може бути оскаржені в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції: про заміну чи відмову у заміні сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження. (п. 26)
В ч. 1 ст. 256 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.