пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
02 травня 2025 року Справа № 903/213/25
за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"
до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Корта ТРЕЙД"
відповідача 2: ОСОБА_1
про солідарне стягнення 330 204,70 грн.
Суддя Шум М.С.
Без виклику представників сторін
встановив: позивач - Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернувся з позовом про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корта ТРЕЙД" та ОСОБА_1 330 204,70 грн. заборгованості, з яких: 281 770,76 грн. заборгованості за тілом кредиту, 48 433,94 грн. заборгованості за процентами та витрати зі сплати судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов кредитного договору №40363920-КД-1 від 01.11.2021, в частині своєчасної оплати.
Ухвалою суду від 27.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
26.03.2025 на адресу суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву в якому просить суд відмовити в позовних вимогах повністю та здійснювати розгляд справи в загальному позовному провадженні.
31.03.2025 на адресу суду від Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
Щодо клопотання відповідача 2 про здійснення розгляду справи №903/213/25 в загальному позовному провадженні суд зазначає наступне.
В обґрунтування поданого клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження відповідачем, окрім посилання на необхідність повного та всебічного встановлення обставин справи, не наведено існування підстав, що унеможливлюють в спрощеному позовному провадженні всебічне, повне та об'єктивне дослідження судом обставин справи та наданих доказів, в тому числі обставин, що зазначені у відзиві відповідача.
Суд наголошує, що згідно ч. 1 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
З огляду на вищенаведене суд зазначає, що предметом позову у справі №903/213/25 є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин між позивачем та відповідачами, що виникли з питання стягнення заборгованості за кредитним договором та предмет доказування у справі, не вимагають проведення судового засідання, в тому числі в порядку загального позовного провадження.
Окрім того, суд звертає увагу, що відповідно до норм процесуального законодавства жодна із сторін, зокрема, відповідач, не позбавлена права викласти свої доводи та/або заперечення у відзиві, запереченнях на відповідь на відзив та поясненнях по суті справи в межах спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
З урахуванням вищевикладеного, розглянувши вказане клопотання відповідача -2 суд зазначає, що за умови ненаведення обставин необхідності розгляду даного спору в порядку загального позовного провадження, за відсутності необхідності вчинення судом дій, передбачених, зокрема, п.п. 3, 4, 8 ч. 2 ст. 182 ГПК України, та враховуючи наявні в матеріалах справи письмові заяви учасників справи по суті спору, суд не вбачає підстав для розгляду малозначної справи в порядку загального позовного провадження, а клопотання відповідача 2 - ОСОБА_1 про розгляд справи в загальному позовному провадженні з повідомленням сторін залишити без задоволення.
Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов'язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд-
встановив:
01.11.2021 між Акціонерним товариством комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (кредитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОРТА ТРЕЙД" ( позичальник, відповідач-1) укладено кредитний договір №40363920-КД-1.
Відповідно до умов кредитного договору у п.А.1 якого сторони визначили вид кредиту - невідновлювальна кредитна лінія.
Відповідно до п.А.2 кредитного договору ліміт цього договору: 1003326,86 грн. на наступні цілі: 1000000,00 грн. на поповнення обігових коштів, 3 326,86 грн. на споату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених п.п.2.1.5, 2.2.12 цього Договору.
Згідно з п.А.3 кредитного договору кінцевий термін повернення кредиту 01.10.2024.(включно).
У п. А.4 кредитного договору сторони визначили рахунки для обслуговування кредиту: рахунок НОМЕР_1 (у гривні), отримувач: АТ КБ "ПриватБанк", МФО 303440, код ЄДРПОУ 40363920 (IBAN НОМЕР_2 ).
За користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 14,14% річних від суми непогашеної заборгованості за кредитом (п.А.6 кредитного договору).
03.11.2021 позичальнику було надано кредит у розмірі 1000000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунках Відповідача -1 : НОМЕР_3 .
01.11.2021 між акціонерним товариством комерційний банк “ПриватБанк» як банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОРТА ТРЕЙД" як позичальником було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору №40363920-КД-1, відповідно до підпункту “а» пункту 1 якої сторони узгодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3 договору, за умови належного виконання позичальником положень порядку, програми фінансової державної підтримки суб'єктів малого та середнього підприємництва (далі - “програма») та умов цієї додаткової угоди, позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки.
Згідно із п. 2.1. додаткової угоди за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією додатковою угодою, позичальник сплачує банку базову процентну ставку у розмір 14,14 % річних. Розмір базової процентної ставки визначений за формулою:
Індекс UIRD (3 місяці) + 7%,
Індекс UIRD - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання цієї додаткової угоди значення індексу береться на дату, що передує даті підписання цієї додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Національного Банку України.
Банк щокварталу з урахуванням зміни зазначеного індексу переглядає розмір базової процентної ставки. При перегляді розміру базової процентної ставки банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, що є останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Національного Банку України, надалі дата перегляду розміру базової процентної ставки. Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом є 1-ше число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал.
Відповідно до п. 2.2. додаткової угоди у випадку прострочення позичальником понад 15 днів своїх зобов'язань по погашенню кредиту і /або процентів в розмірі та порядку, зазначеному в п.п. 2.3, 2.7 цієї додаткової угоди, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі:
- в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення від суми простроченої заборгованості за кредитом та в розмірі компенсаційної процентної ставки від суми непростроченої заборгованості за кредитом;
- в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1 цієї додаткової угоди + 5% річних від суми простроченої заборгованості за кредитом та в розмірі базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1 цієї додаткової угоди від суми непростроченої заборгованості за кредитом;
- в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.
Пунктом 2.7 додаткової угоди передбачено, що строк повернення кредиту визначений договором.
Позичальник графіку погашення платежів не дотримувався, кредит повернув частково.
На забезпечення умов виконання кредитного договору №40363920-КД-1 від 01.11.2021 з ОСОБА_1 укладено Договір поруки №40363920-КД-1 від 01.11.2021 року, згідно умов якого , надання поруки поручителем перед кредитором за виконання зобов'язань ТзОВ "КОРТА ТРЕЙД за кредитним договором №40363920-КД-1 від 01.11.2021 (п. 1.1. договору поруки) .
Відповідно до п. 1.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.
Згідно із п. 1.3 договору поруки поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений.
Відповідно до умов Договору поруки, (далі за текстом Поручитель) поручається за виконання Боржником умов Кредитного договору власними коштами. Відповідно до умов Договору поруки, у випадку невиконання чи неналежного виконання ним взятих на себе зобов'язань за Кредитним Договором Поручитель разом з Відповідачем 1 солідарно відповідає перед Позивачем у повному обсязі зобов'язань, передбачених Кредитним Договором.
Відповідно до ст. 144 ГК України, ст.11 ЦК України обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.
У відповідності до ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 610 Цивільного Кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно частини 1 статті 612 Цивільного Кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Приписами статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредит - це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 10561 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Разом з тим відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Суд зазначає, що взявши на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів за кредитним договором в АТ КБ "Приватбанк" відповідач повинен виконати їх у строк визначений договором.
Суд звертає увагу, що Акціонерне товариство КБ "Приватбанк", в повному обсязі виконало умови договору, що підтверджується належними та допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи.
Частиною першою ст.546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Водночас, статтею 543 ЦК України визначено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
У відповідності до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Таким чином відповідачі, уклавши Кредитний договір та Договір поруки з позивачем, добровільно стали стороною вказаних договорів, а відтак на відповідних умовах зобов'язані нести всі ризики, пов'язані з порушенням власних зобов'язань, в тому числі сплачувати передбачені Кредитним договором проценти.
Уклавши Кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно користуватися кредитом, натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за користування кредитом) за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Суд також зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення Кредитного договору. Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.
Відповідна правова позиція також викладена у постанові Великої Палати Верховного Суд від 05.04.2023 у справі №910/4518/16.
Відповідачем отримані кошти у встановлений строк повернуті не були.
Матеріали справи не містять доказів у підтвердження протилежного та вищенаведених висновків суду.
Судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку та встановлено, що відповідні нарахування здійснено вірно.
Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги в частині солідарного стягнення з відповідачів коштів в розмірі 330 204,70 грн., з яких: 281 770,76 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 48 433,94 грн. заборгованість по процентах є підставними, обґрунтованими та підлягають до задоволення в повному обсязі.
Щодо солідарного стягнення з відповідачів витрат по сплаті судового збору, судом враховано наступне.
Порядок розподілу та відшкодування судових витрат, регламентується виключно Законом, а саме - ГПК України (щодо судового збору - Законом України "Про судовий збір").
Розподіл витрат по сплаті судового збору у господарській справі здійснює суд, який ухвалював судове рішення у справі, відповідно до вимог ст. ст. 129, 126 ГПК України.
З аналізу вказаних норм Господарського процесуального кодексу України вбачається, що солідарне стягнення витрат по сплаті судового збору чинним ГПК України не передбачено.
Солідарне зобов'язання є інститутом цивільного права і на нього поширюється дія норм Цивільного кодексу України, який визначає це поняття через "солідарну вимогу" та "солідарний обов'язок" (ст. ст. 541-544 ЦК України).
Отже, якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати розподіляються між відповідачами у визначених частках. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.
Солідарне зобов'язання є різновидом цивільно-правових зобов'язань із множинністю осіб, які характеризуються тим, що у разі солідарної вимоги кредиторів (солідарних кредиторів) кожний з них має право пред'явити боржникові вимогу в повному обсязі, а в разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників, так і від будь-кого з них окремо.
Солідарна відповідальність у зобов'язальному праві це - відповідальність кількох боржників перед кредитором, при якій кредиторові надається право на свій розсуд вимагати виконання зобов'язання у повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного з них окремо.
При цьому, як солідарне зобов'язання, так і солідарна відповідальність виникають лише у випадках, встановлених договором або законом.
Судове рішення не може бути підставою виникнення солідарності, оскільки, судовим рішенням підтверджуються права осіб, а не створюються заново. Судове рішення не може створювати й солідарну відповідальність там, де вона не випливає з самого правовідношення, яке зумовило виникнення спору.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №910/9351/20, від 16.06.2022 у cправі № 922/1624/21.
Таким чином суд, позбавлений можливості розподілити витрат по сплаті судового збору шляхом їх солідарного стягнення з відповідачів у випадку задоволення позову про солідарне стягнення з них заборгованості. Натомість, суд здійснює такий розподіл відповідно до вимог Закону, зокрема ст. ст. 129, 126 ГПК України.
Отже, судовий збір підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідачів у рівних частинах по 1 981,23 грн.
Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").
Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.
Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 256 ГПК України, суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Корта Трейд» (вулиця Словацького 30, офіс 18, місто Луцьк, 43025, код ЄДРПОУ 40363920) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_5 , виданий Луцьким РВ УМВС у Волинській області 07.08.2002) на користь Акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) 330 204,70 грн. заборгованості, з яких: 281 770,76 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 48 433,94 грн. заборгованість по процентах .
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Корта Трейд» (вулиця Словацького, 30, офіс 18, місто Луцьк, 43025, код ЄДРПОУ 40363920) на користь Акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) 1 981,23 грн. витрат по сплаті судового збору.
4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_5 , виданий Луцьким РВ УМВС у Волинській області 07.08.2002) на користь Акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) 1 981,23 грн. витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Суддя Микола ШУМ