пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
07 травня 2025 року Справа № 903/314/25
Господарський суд Волинської області у складі судді Вороняка А. С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі
за позовом заступника керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Підгайцівської сільської ради
до відповідача: Приватного підприємства “Будівельна компанія “Інвестор»
про стягнення 2216674,29 грн,
за участю представників-учасників справи:
від позивача: н/з;
від відповідача: Мельничук С. М., довіреність № 01/05-25 від 01.05.2025;
від прокуратури: Рішко А. В., прокурор, посвідчення № 071761 від 01.03.2023.
Права та обов'язки учасникам судового процесу роз'яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.
Відводу складу суду не заявлено.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
20.03.2025 заступника керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Підгайцівської сільської ради з позовом до Приватного підприємства “Будівельна компанія “Інвестор» про стягнення 2216674,29 грн, з них 2007649,74 грн безпідставно збережених коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, 178877,79 грн інфляційних втрат, 30146,76 грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов'язаний повернути ці кошти на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України. Крім того, з моменту безпідставного збереження коштів пайової участі нараховують інфляційні втрати та 3% річних на прострочену суму на підставі ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Ухвалою суду від 24.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 23.04.2025; запропоновано відповідачу надати відзив на позов; прокурору та позивачу - відповідь на відзив.
04.04.2025 відповідач через систему “Електронний суд» подав відзив на позовну заяву в якому просить провести врегулювання спору за участю судді, оскільки не погоджується з розрахунком здійсненим прокурором. При цьому не заперечує свого обов'язку щодо сплати коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту та наводить власний розрахунок станом на дату початку будівництва (24.09.2020), що становить 1172054,22 грн. Чинне законодавство не передбачає зміни порядку розрахунку розміру пайової участі у разі її несвоєчасної оплати, а тому застосування прокурором у розрахунку суми позову показника опосередкованої вартості у розмірі 21338 грн./кв.м., який затверджений наказом Мінінфраструктури від 31.07.2024р. № 764, є безпідставним. Даний відзив з додатками долучено до матеріалів справи.
08.04.2025 прокурор через систему “Електронний суд» подав відповідь на відзив в якій просить відмовити у задоволенні клопотання відповідача про врегулювання спору за участю судді. При цьому вказує, що підставами для врегулювання спору за участі судді відповідач зазначає лише здійснення ним власного розрахунку розміру коштів пайової участі, Луцька окружна прокуратура, яка є стороною у даній справі, заперечує щодо врегулювання спору за участі судді. Також звертає увагу суду на правові позиції Верховного Суду у яких зазначено, що розрахунок розміру коштів пайової участі необхідно проводити на дату введення об'єкта будівництва в експлуатації (в даному випадку 10.09.2024). Дана відповідь на відзив з додатками долучена до матеріалів справи.
10.04.2025 відповідач через систему “Електронний суд» подав заперечення на відповідь на відзив в яких вказує, що прокурор не вказав норму матеріального права на підставі якої у розрахунку суми позову використано показник опосередкованої вартості спорудження житла для Волинської області у розмірі 21338 грн/кв.м.. Також звертає увагу суду, що обов'язок ПП “БК “Інвестор» зі сплати коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту виник на підставі абз.2 п.2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-ІХ у вересні 2020 року і мав бути виконаний до 10.09.2024р. (дати введення об'єкта в експлуатацію). Дані заперечення на відповідь на відзив з додатками долучено до матеріалів справи.
22.04.2025 відповідач через систему “Електронний суд» подав клопотання про відкладення підготовчого засідання, оскільки на даний час підприємство не має адвоката або працівника, який б міг представляти наші інтереси у даній справі, однак з 01.05.2025 на посаду юрисконсульта буде прийнято фахівця, який здійснюватиме представництво інтересів підприємства у суді. Дане клопотання з додатками долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 23.04.2025 прокурор заперечував проти задоволення клопотання про врегулювання спору за участю судді та про відкладення підготовчого засідання.
Ухвалою суду від 23.04.2025 відмовлено у задоволенні клопотання Приватного підприємства “Будівельна компанія “Інвестор» про врегулювання спору за участі судді; повідомлено учасників справи про те, що підготовче засідання відбудеться 07.05.2025.
25.04.2025 прокурор через систему «Електронний суд» подав пояснення в яких вказує, що заперечення відповідача щодо розрахунку розміру пайової участі є хибними, оскільки прокуратурою розрахунок коштів пайової участі здійснено відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 132-ІХ на підставі нормативно-правового акту, у період дії якого об'єкт будівництва прийнято в експлуатацію, що повністю узгоджується з актуальною судовою практикою Верховного Суду, у якій зазначено, що розрахунок розміру коштів пайової участі необхідно проводити на дату введення об'єкта будівництва в експлуатації (10.09.2024), а не на час початку будівельних робіт (24.09.2020). Дані пояснення з додатками долучено до матеріалів справи.
07.05.2025 відповідач через систему «Електронний суд» подав пояснення в яких заперечує доводи прокурора щодо розрахунку розміру пайової участі, оскільки вважає, що правові висновки Верховного Суду, які б підтверджували правомірність зробленого прокурором розрахунку позовних вимог відсутні. Також в поясненні викладено клопотання про залишення позову без розгляду, оскільки вважає, що відсутні підстави для представництва прокурором інтересів Підгайцівської сільської ради у даній справі. При обґрунтуванні клопотання вказує, що прокурор листом № 53-2084ВИХ-25 від 05.03.2025 звернувся до Підгайцівської сільської ради з проханням повідомити запитувану інформацію, а вже 20.03.2025 прокурором подано позов до суду, у зв'язку з чим вважає, що строк у п'ятнадцять календарних днів не можна вважати розумним для з'ясування питання та сплати коштів. Також зазначає, що оскільки до пред'явлення позову ПП «БК «Інвестор» не отримувало від Підгайцівської сільської ради жодних повідомлень щодо виявлених порушень, то було позбавлене можливості врегулювання у позасудовому порядку. Дані пояснення з додатками долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 07.05.2025 прокурор заперечив щодо задоволення клопотання про залишення позову без розгляду, вказав, що прокуратурою дотримано вимоги абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», а саме окружною прокуратурою повідомлено позивача, зокрема, про прийняте рішення стосовно представництва інтересів держави шляхом пред'явлення до суду цього позову листом від 18.03.2025 та зазначений строк є розумним та достатнім.
Представник відповідача в судовому засіданні 07.05.2025 підтримав клопотання про залишення позову без розгляду.
Щодо клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, суд зазначає таке.
Відповідно до частини третьої статті 3 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно із частиною третьою статті 41 ГПК України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 (підпункти 6.21, 6.22), від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 (підпункти 4.19, 4.20), від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 26), від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18 (пункт 35), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (підпункт 8.5), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 80), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 75), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.16) і № 922/1830/19 (підпункт 7.1)).
Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18 (пункт 35), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 76), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.17) і № 922/1830/19 (підпункт 7.2)). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 27), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.18) і № 922/1830/19 (підпункт 7.3)).
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 цієї статті (абз. 1 і 2 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Таким чином, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".
У Рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Водночас, тлумачення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. При цьому, розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.
"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
У даному випадку прокурор звернувся до господарського суду в інтересах Підгайцівської сільської ради.
Як стверджує прокурор, зазначеним органом не вжито заходів, у тому числі щодо звернення до суду з відповідним позовом для захисту інтересів держави.
Судом встановлено, що прокурором долучено до позовної заяви лист Підгайцівської сільської ради від 11.03.2025 № 373/3-2/2-25 у якому остання повідомила про те, що заходи для примусового стягнення у судовому порядку коштів - пайової участі не вживались.
У листі від 18.03.2025 № 53-2376ВИХ-25 заступник керівника Луцької окружної прокуратури повідомив Підгайцівську сільську раду про те, що прокуратурою ініційовано звернення із позовом в інтересах держави в особі Підгайцівської сільської ради про стягнення із замовника будівництва - ПП «БК «Інвестор» до місцевого бюджету безпідставно збережені грошові кошти пайової участі, також повідомлено Підгайцівську сільську раду про можливість оскарження підстав для представництва її інтересів.
Підгайцівська сільська рада у відповідь не висловилася про те, що самостійно звернеться до суду з належним позовом. Після того як їй стало відомо про можливе порушення інтересів держави (лист від 05.03.2025 № 53-2084ВИХ-25), заходів для їхнього захисту у судовому порядку не вжили. Це дозволило прокурору звернутися до суду у порядку представництва інтересів держави в особі цієї сільської ради. Остання заперечень проти представництва прокурором інтересів держави не висловила.
Зазначене вказує на наявність підстав для застосування представницьких повноважень прокурором.
Водночас, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами судового розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (рішення у справі “Korolev v. Russia» пункт 33; рішення у справі “Menchinskaya v. Russia», пункт 35).
Правовідносини, пов'язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а у разі встановлення судом незаконності додаткових угод, на підставі яких ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає.
Окремо слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 виклала правову позицію щодо обґрунтування прокурором підстав для представництва інтересів держави в суді.
Зокрема, Велика Палата зазначила, що прокурор звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України “Про прокуратуру», фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали, такому зверненню тощо.
Як вбачається з наданих прокурором документів, 05.03.2025 вони звернулися до Підгайцівської сільської ради з листом №53-2084ВИХ-25 та 20.03.2025 подали позов до суду.
Враховуючи вищевикладене, на переконання суду строк для звернення до суду, який минув після звернення прокурора з листом №53-2084ВИХ-25 до Підгайцівської сільської ради та становить 14 календарних днів є розумним, Підгайцівська сільська рада листом від 11.03.2025 № 373/3-2/2-25 надала відповідь, тому суд постановив на місці відмовити у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.
У судовому засіданні 07.05.2025 прокурор та представник відповідача не заперечували проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.
Відповідно до ст. 195 ГПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку.
Суд на виконання вимог ст. 195 ГПК України, враховуючи строки розгляду справи, постановив на місці закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 21.05.2025.
Згідно із ч. 2 ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 120, 195, 234 ГПК України, господарський суд,-
постановив:
повідомити учасників у справі про те, що розгляд справи по суті відбудеться 21 травня 2025 року о 12:00 год. в приміщенні Господарського суду Волинської області за адресою: пр-т Волі,54а, м. Луцьк, в залі судових засідань № 208.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://vl.arbitr.gov.ua.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Ухвала підписана 08.05.2025.
Суддя А. С. Вороняк