09 травня 2025 року м. Харків Справа № 922/4408/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Медуниця О.Є., суддя Радіонова О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укрпошта" (вх.523Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 17.02.2025
у справі №922/4408/24 (суддя Буракова А.М., повний текст рішення підписано 17.02.2025)
за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м.Харків
до Акціонерного товариства "Укрпошта", м.Київ,
про стягнення заборгованості
Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Укрпошта" (відповідача) безпідставно збережені кошти у сумі 166.134,29 грн, з яких: 146.612,15 грн - орендна плата за період з 09.07.2022 по 14.11.2024; 4.933,17 грн - 3% річних за період 16.07.2022 - 14.11.2024; 14.588,97 грн - інфляційні втрати за період липень 2022 - жовтень 2024. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь судові витрати. Позов обґрунтовано з посиланням на те, що відповідач безпідставно користувався приміщеннями після 08.07.2022, переданими за договором позички №1872 від 01.08.2019.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.02.2025 позов задоволено. Присуджено до стягнення з АТ "Укрпошта" на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у сумі 166134,29 грн., з них: 146.612,15 грн за період 09.07.2022 - 14.11.2024 , 3% річних у сумі 4.933,17 грн за період 16.07.2022 - 14.11.2024, інфляційні втрати у сумі 14.588,97 грн за період липень 2022 року жовтень 2024 року, а також сплачений судовий збір у розмірі 2.422,40 грн.
Відповідач з вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 17.02.2025 у справі №922/4408/24 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, судові витрати по розгляду апеляційної скарги покласти на позивача. Обгрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник зазначає, що постановлене у справі судове рішення зазначеним вимогам процесуального закону не відповідає, оскільки Господарський суд Харківської області не дослідив належним чином зібрані у справі докази та не встановив пов'язані з ними обставини, що входили до предмета доказування, отже, рішення Господарського суду Харківської області від 17.02.2025 у справі №922/4408/24 не можна визнати законним і обґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:
- судом першої інстанції безпідставно задоволено вимоги щодо повернення безпідставно збережених коштів, які відповідач мав сплатити за користування нежитловими приміщеннями після спливу терміну дії договорів позички, у зв'язку з неврахуванням того факту, що фактично майно власнику не поверталося, акти повернення майна сторонами не підписувалися, оскільки обидві сторони на підставі п.5 Постанови КМУ від 27.05.2022 №634 вважали договір позички продовженим на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стан;
- враховуючи вимоги статті 827 Цивільного кодексу України, до договору позички мали бути застосовані положення глави 58 цього Кодексу, якою регулюються відносини найму (оренди) майна;
- пункт 5 Постанови №634 встановлює загальне правило: договори оренди автоматично продовжуються до кінця воєнного стану в країні та ще на 4 місяці і виключеннями з цього правила є лише два випадки: 1) коли балансоутримувач повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження такого договору за 30 календарних днів до дати завершення його строку дії з підстав, визначених статтею 19 Закону України №157-IX; 2) продовження договору відбулось за результатами аукціону, який було опубліковано до дати набуття чинності Постановою №634, тобто до 01.06.2022 (в такому разі орендар мав право укласти договір оренди з переможцем такого аукціону);
- позивач за період з моменту припинення дії договорів позички та до 24.08.2023 не звертався до відповідача з вимогою щодо повернення майна та не виставляв рахунки за користування майном тощо;
- позивач в односторонньому порядку не відмовлявся від договору позички та не зазначав, що договір буде розірваний сторонами чи визнаний недійсним у судовому порядку. У цьому разі договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України;
Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2025 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Медуниця О.Є., Радіонова О.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ “Укрпошта»; встановлено строк до 31.03.2025 (включно) для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 ГПК України; запропоновано учасникам справи до 31.03.2025 (включно) надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів інших учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 ГПК України; визначено розглядати справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/4408/24.
18.03.2025 на вимогу ухвали апеляційного суду з Господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи №922/4408/24.
26.03.2025 в межах строку визначеного ухвалою про відкриття провадження, на адресу Східного апеляційного господарського суду через підсистему “Електронний суд» від Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити рішення Господарського суду Харківської області від 17.02.2025 у справі №922/4408/24 без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення, оскільки висновки суду першої інстанції є такими, що ґрунтуються на достовірних і належних доказах, а рішення по суті справи є таким, що прийнято у відповідності до норм матеріального та процесуального права.
Аргументуючи свою позицію по справі позивач зазначає таке:
- суд дійшов вірного висновку, що після закінчення 01.07.2022 строку дії укладеного сторонами договору Договір позички №1878 від 01.08.2019 Харківською міською радою позитивних рішень щодо продовження строку дії цього Договору в порядку пункту 5.2. Договору в подальшому не приймалось, а тому строк дії цього Договору закінчився 01.07.2022 відповідно до п.5.1. Договору;
- судом враховано, що з 01.02.2022 введено в дію Закон України “Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 №157-ІХ, відповідно до ч.2 ст.9 якого забороняється передача державного або комунального майна в безоплатне користування або позичку;
- застосування ч.1 ст.764 ЦК України до спірних правовідносин, на яке посилається апелянт, суперечить п.3 ч.2 ст.833 ЦК України та п.3.1.7. Договору щодо зобов'язання відповідача протягом 7 (семи) днів із моменту припинення дії Договору, повернути актом передане майно позивачу у тому ж стані, в якому це майно йому передавалося, з урахуванням нормального зносу майна.
- суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що відповідач, всупереч п.3.1.7. Договору, не повернув позивачу за актом приймання-передачі передане в позичку майно протягом 7 днів із моменту припинення дії Договору, отже після 08.07.2022 у відповідача відсутні правові підстави для безоплатного користування нежитловими приміщеннями як на підставі умов Договору позички, так і на підставі Закону, а отже відповідач зберіг (набув) за рахунок позивача кошти, які мав би сплатити за користування зазначеними нежитловими приміщеннями, у зв'язку з чим з нього відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу підлягають стягненню безпідставно збережені кошти.
Згідно з частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За приписами частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням не надійшло.
За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.
В ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на нижче викладене.
Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені такі обставини:
19.06.2019 рішенням Харківської міської ради №1623/19 було затверджено Перелік об'єктів, які передаються в безоплатне користування за договором позички, в тому числі нежитлові приміщення, які підлягають передачі у безоплатне користування АТ “Укрпошта» строком на 2 роки та 11 місяців.
Зазначене рішення опубліковано на сайті Харківської міської ради.
01.08.2019 на підставі вищезазначеного рішення Харківської міської ради, між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (Позичкодавець за договором, позивач по справі) та АТ “Укрпошта» (Користувач, відповідач по справі) укладено договір позички №1872.
Умовами даного Договору визначено наступне:
- предметом Договору є безоплатне користування майном. Право на укладання Договору отримано користувачем на підставі рішення 27 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 19.06.2019 №1623/19 «Про комунальну власність м. Харкова» (п.1.1. Договору);
- об'єктом договору позички є нежитлові приміщення площею 198,1 кв.м. у житловому будинку за адресою м.Харків, вул. Новгородська,2, які знаходиться на балансі КП «Жилкомсервіс» (далі - «балансоутримувач») (п.1.2.Договору);
- позичкодавець передає користувачу вищевказане майно у безоплатне користування на умовах, викладених в цьому Договорі строком на 2 роки 11 місяців, для розміщення відділення поштового зв'язку (п.1.3.Договору);
- майно, що передається у користування, є об'єктом комунальної власності територіальної громади міста Харкова. Передача майна у безоплатне користування не припиняє права комунальної власності територіальної громади міста Харкова (п.1.4.Договору);
- позичкодавець зобов'язаний передати користувачу майно протягом 10 днів після підписання цього Договору. Прийом і передача оформляється двостороннім Актом прийому - передачі (додаток), який є невід'ємною частиною Договору (п.2.1. Договору);
- користувач зобов'язаний прийняти передане майно протягом 10 днів після підписання цього Договору та здійснити відображення майна в обліку користувача в порядку та на умовах, визначених законодавством (п.3.1.1.Договору);
- користувач зобов'язаний протягом 7 днів із моменту прийняття рішення про ліквідацію користувача, припинення дії або дострокового розірвання Договору, користувач повинен повернути актом передане майно позичкодавцю у тому ж стані, в якому це майно йому передавалося, з урахуванням нормального зносу майна (п.3.1.7. Договору);
- цей Договір діє з 01.08.2019 до 01.07.2022 (п.5.1. Договору);
- Договір може бути продовжений на новий термін тільки за умови позитивного рішення сесії Харківської міської ради (п.5.2. Договору);
- у разі припинення або розірвання цього Договору, здійснені користувачем поліпшення майна, які неможливо відокремити без заподіяння йому шкоди, компенсації не підлягають (п.5.4.Договору);
- дія договору позички припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який було укладено Договір (п.5.5.Договору).
Обумовлене майно було передано позивачем, та відповідно прийнято відповідачем, за Актом приймання-передачі б/н, який є додатком до Договору.
За твердженням позивача, із системного тлумачення умов Договору вбачається, що під позитивним рішенням сесії Харківської міської ради слід розуміти рішення, аналогічне рішенню Харківської міської ради №1623/19 від 19.06.2019, яким би продовжили або встановили б новий термін для безоплатного користування відповідачем відповідними нежитловими приміщеннями. Однак, таких рішень Харківська міська рада в подальшому не приймала. Таким чином, строк дії Договору, тобто безоплатного користування нежитловими приміщеннями, сплив 01.07.2022 відповідно до п.5.1. Договору.
Крім того, позивач зауважує на тому, що з 01.02.2022 введено в дію Закон України “Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 №157-ІХ, відповідно до ч.2 ст.9 якого передача державного або комунального майна в безоплатне користування або позичку забороняється. Зі змісту зазначеної статті, а також системного тлумачення інших норм Закону, вбачається, що користування нерухомим майном комунальної власності може здійснюватися виключно на засадах платного користування, шляхом укладення в порядку, передбаченому чинним законодавством України, договору оренди. Отже після 08.07.2022 у відповідача відсутні правові підстави для безоплатного користування нежитловими приміщеннями, які були передані згідно Договору, як на підставі умов самого Договору, так і на підставі Закону.
Проте, після 08.07.2022 відповідач не вчинив будь-яких дій, спрямованих на повернення нерухомого майна (нежитлових приміщень) за Договором та продовжував користуватися спірним майном шляхом розміщення відділення поштового зв'язку, тим самим надаючи своїм клієнтам (споживачам) відповідні послуги та отримуючи дохід від такої господарської діяльності. Лише 14.11.2024 відбулася передача відповідачем позивачу спірного майна у вигляді вищевказаних нежитлових приміщень за Актом приймання-передачі б/н.
Тож, на думку позивача, відповідач за рахунок позивача зберіг (набув) кошти, які мав би сплатити за користування нежитловими приміщеннями, які були передані згідно з Договором та не були своєчасно повернуті і зазначені безпідставно збережені кошти підлягають стягненню з відповідача на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
Розмір коштів, які за висновком позивача безпідставно збережені відповідачем, визначений позивачем з розрахунку орендної плати за користування таким майном згідно з Порядком передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483 та становить 146.612,15 грн за період 09.07.2022 - 14.11.2024.
Також позивачем на вищезазначену суму нараховано відповідачу до сплати в порядку статті 625 Цивільного кодексу 3% річних у сумі 4.933,17 грн за період 16.07.2022 - 14.11.2024, інфляційні втрати у сумі 14.588,97 грн за період липень 2022 року жовтень 2024 року.
Господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю погодився із доводами позивача та дійшов висновку, що позивачем належним чином доведено факт користування відповідачем у період з 09.07.2022 по 14.11.2024 нежитловими приміщеннями нежитлові приміщення площею 198,1 кв.м. у житловому будинку за адресою м.Харків, вул. Новгородська,2, без достатніх на те правових підстав, оскільки підстава для безоплатного користування майном за договором після 01.07.2022 відпала. Неповернення відповідачем переданого за договором майна позбавило позивача можливості отримати дохід у відповідному розмірі від здачі майна в оренду. Також суд визнав правомірними та арифметично вірними інші нарахування на суму безпідставно збережених коштів.
Колегія суддів, не погоджуючись з наведеними вище висновками місцевого господарського суду, вважає за необхідне зазначити наступне.
Предметом позову в даній справі є матеріально-правова вимога щодо стягнення з АТ »Укрпошта» на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради безпідставно отриманих грошових коштів у сумі 146.612,15 грн за користування майном.
Отже предметом доказування є обставини, що підтверджують наявність або відсутність правових підстав користування спірним майном (нежитловими приміщеннями) в світлі приписів ст.1212 Цивільного кодексу України, статті 827 Цивільного кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану".
Згідно із частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Стаття 1212 ЦК України застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. У разі виникнення спору щодо набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним. Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому за правилами статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 827 ЦК України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Частиною 3 статті 827 ЦК України передбачено, що до договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу.
Водночас, глава 58 ЦК України регулює правовідносини, пов'язані з наймом (орендою). Відтак, до Договору позички підлягають застосуванню положення глави 58 ЦК України, а також інших законодавчих актів, якими регулюються питання оренди комунального майна - Господарського кодексу України, Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
В даному випадку, спірний Договір позички укладено щодо нерухомого майна, що знаходиться в комунальній власності.
Отже, відносини щодо спірного майна регулюються, між іншим, нормами Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Під час укладення Договору сторони керувалися Законом України від 10.04.1992 №2269-XII "Про оренду державного та комунального майна".
Проте, 27.12.2019 набрав чинності Закон України від 03.10.2019 №157-ІХ "Про оренду державного та комунального майна", який введено в дію 01.02.2020, та відповідно до пункту 2 Перехідних положень якого на правовідносини щодо продовження договору оренди після 01.07.2020 поширюється дія саме цього Закону.
Враховуючи те, що спірний Договір було укладено сторонами на термін з 01.08.2019 по 01.07.2022, до спірних правовідносин при вирішенні питання продовження договору оренди підлягають застосуванню норми Закону №157-ІХ.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, строк якого в подальшому був неодноразово продовжений Указами Президента України. Зокрема Указом від 16.11.2022 №2738-ІХ дію воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 21.11.2022 строком на 90 діб, тобто до 19.02.2023.
Отже, закінчення строку спірного Договору (01.07.2022) припало на час дії воєнного стану в Україні.
Водночас, у зв'язку із запровадженням воєнного стану в Україні, Верховною Радою Законом від 01.04.2022 №2181-IX внесено зміни до Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №157-ІХ та доповнено пунктом 6-1, яким унормовано, що під час дії воєнного стану Кабінет Міністрів України може встановити інші правила передачі в оренду державного та комунального майна, ніж ті, що передбачені цим Законом, зокрема щодо: продовження договору оренди, шляхом запровадження можливості автоматичного продовження договорів оренди, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, на строк до припинення чи скасування та на чотири місяці після припинення чи скасування воєнного стану.
На виконання вказаних законодавчих приписів Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 27.05.2022 №634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану", яка набрала законної сили 01.06.2022.
Так, у пункті 5 Постанови №634 від 27.05.2022 визначено, що договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про не продовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються. У разі коли граничний строк для подання заяви про продовження договору оренди припадає на період воєнного стану, цей строк продовжується на строк воєнного стану та три місяці з дати його припинення чи скасування (абзац 6 пункту 5 Постанови №634 від 27.05.2022).
Правовий аналіз наведених нормативних приписів вказаної Постанови дає підстави для висновку, що автоматичне продовження договорів оренди державного та комунального майна, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, починається з 24.02.2022, за таких умов: - строк дії відповідних договорів завершується у період воєнного стану; - відсутнє повідомлення балансоутримувача, з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, направленого за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди, орендодавцю та орендарю про не продовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону №157-ІХ.
Отже пунктом 5 Постанови №634 встановлено правило: договори оренди автоматично продовжуються до кінця воєнного стану в країні та ще на 4 місяці і виключеннями з цього правила є лише два випадки: 1) коли балансоутримувач повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження такого договору за 30 календарних днів до дати завершення його строку дії з підстав, визначених статтею 19 Закону України №157-IX; 2) продовження договору відбулось за результатами аукціону, який було опубліковано до дати набуття чинності Постановою №634, тобто до 01.06.2022 (в такому разі орендар мав право укласти договір оренди з переможцем такого аукціону).
Матеріали справи свідчать, що балансоутримувач не повідомив відповідачу про непродовження такого договору за 30 календарних днів до дати завершення його строку дії з підстав, визначених статтею 19 Закону України №157-IX. Також жодного продовження Договору позички на аукціоні не відбулося, оскільки його взагалі було укладено в позаконкурентному порядку, тобто без проведення аукціону. В даному випадку відсутні обставини, які є виключенням для застосування пункту 5 Постанови №634, а тому Договір позички продовжує свою дію також і в силу положень даної постанови.
Дана постанова Кабінету Міністрів України як акт органу виконавчої влади є по суті імперативною нормою, яка носить обов'язковий характер для учасників відповідних правовідносин, не зважаючи на її нижчу юридичну силу порівняно з Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.
Так, у постанові від 19.04.2024 у справи №911/1359/22 Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду викладено, зокрема, наступні висновки щодо імперативного характеру постанов органів виконавчої влади:
«Підпункт 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) - це імперативна норма, якою держава вказала учасниками ринку електричної енергії, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії».
Тобто, Об'єднана палата дійшла висновку про те, що виконавчий орган, який в силу Закону наділений повноваженнями унормовувати договірні відносини суб'єктів господарювання, може приймати загальнообов'язкові норми, які підлягають виконанню учасниками обороту.
З матеріалів справи вбачається, а сторонами не оспорюється той факт, що після набрання законної сили Законом України «Про оренду державного та комунального майна», позивач не звертався до відповідача з заявами про розірвання договору позички або повернення майна. Крім того, з моменту вступу в дію вказаного закону 01.02.2020 до моменту подання позивачем позову до суду пройшло майже п'ять років. Управління за період з моменту припинення дії договору позички та до 24.08.2023 взагалі не зверталося до Товариства з будь якою вимогою щодо повернення майна та не виставляло рахунки за користування майном тощо. Лише 24.08.2023 листом №4686 Управління проінформувало Товариство стосовно необхідності укладення договору оренди через систему Прозорро, у відповідь на що Товариство підтвердило готовність щодо участі у торгах.
Така відсутність активних дій додатково свідчить про те, що позивач фактично прийняв продовження користування майном без укладення нового договору.
Таким чином, враховуючи встановлені колегією суддів обставини, зокрема, що строк дії спірного Договору визначено до 01.07.2022, тобто у період дії воєнного стану; а також приписи Постанови №634 від 27.05.2022, у спірних правовідносинах відсутні передумови для припинення договору позички №1872 під час дії воєнного стану з підстав, визначених у пункті 5 вказаної Постанови, оскільки такий Договір вважається продовженим починаючи з 24.02.2022 на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, в силу імперативних приписів пунктів 5, 16 цієї Постанови, без заяви орендаря та окремого рішення орендодавця.
Тож, колегія суддів зазначає, що спірний договір діяв з 01.08.2019 по 14.11.2024, оскільки відповідно до акту приймання-передачі до договору позички від 01.08.2019, підписаного уповноваженими представниками сторін та скріпленого печатками, приміщення були повернуті відповідачем позивачу.
Позивач в односторонньому порядку не відмовлявся від договору позички та не зазначав, що договір буде розірваний сторонами чи визнаний недійсним у судовому порядку.
У цьому разі договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України, адже підстава (Договір), в розумінні положень ст.1212, не відпала (договір продовжував свою дію до моменту повернення нерухомого майна позивачу - 14.11.2024).
З огляду на викладене, положення статті 1212 Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки Договір позички від 01.08.2019 продовжував діяти до 14.11.2024, і повністю охоплює період, за який позивачем пред'явлено до стягнення з відповідача суму коштів (орендної плати) (09.07.2022 - 14.11.2024).
Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей). Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України.
Враховуючи викладене, можна дійти до висновку про відсутність підстав для стягнення спірних грошових коштів (орендної плати) відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України.
Зважаючи на викладене, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що відповідач після 08.07.2022 і протягом спірного періоду використовував передане йому в позичку майно без належних правових підстав, у зв'язку з чим суд першої інстанції безпідставно застосував в даному випадку положення статті 1212 Цивільного кодексу України та стягнув з відповідача в порядку даної норми 146.612,15 грн.
Отже позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача 146.612,15 грн безпідставно збережених коштів задоволенню не підлягає.
Оскільки позовна вимога про стягнення з відповідача 146.612,15 грн не підлягає задоволенню, то не підлягають задоволенню і похідні від неї позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 4.933,17 грн та інфляційних втрат у сумі 14.588,97 грн.
Зважаючи на викладене, Східний апеляційний господарський суд встановив, що висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог є помилковим та зроблений без урахування наведених положень закону.
Відповідно до п.2 ч.1 статті 275 ГПК України до повноважень апеляційного господарського суду належить скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Неправильне застосування норм матеріального права належить до підстав для скасування рішення місцевого господарського суду.
З огляду на зазначене, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 17.02.2025 у справі №922/4408/24 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
У зв'язку із задоволенням апеляційної скарги, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на позивача, а витрати на правничу допомогу не стягуються.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укрпошта" задовольнити.
Рішення Господарського суду Харківської області від 17.02.2025 у справі №922/4408/24 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Стягнути з Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, місто Харків, майдан Конституції, будинок 16; код ЄДРПОУ: 14095412) на користь Акціонерного товариства "Укрпошта" (01001, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 22; код ЄДРПОУ: 21560045) 3.633,60 грн судового збору за звернення з апеляційною скаргою.
Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбачені статтями 286-289 ГПК України.
Повна постанова складена 09.05.2025.
Головуючий суддя О.А. Істоміна
Суддя О.Є. Медуниця
Суддя О.О. Радіонова