Справа № 522/16025/24-Е
Провадження №2-а/522/111/25
09 травня 2025 року Приморський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Федчишеної Т. Ю., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
До Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про скасування постанови про адміністративне правопорушення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі постанови ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №С/9285 від 29 червня 2024 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього штраф у розмірі 17 000,00 грн, оскільки, як зазначено в постанові, він в умовах особливого періоду, в ході заходів оповіщення громадян всупереч вимог ч. 1 п. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» у АДРЕСА_1 , 19.06.2024 року о 07 годині 00 хвилин відмовився від підписання та отримання повістки на виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_2 , каб. № 24, про що складено акт відмови від отримання повістки за підписом двох військовослужбовців групи оповіщення відповідно до «Порядку проведення призову громадян під час мобілізації на особливий період», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024, пояснень своєї відмови не надав.
Позивач указує, що обставини, викладені у постанові не відповідають дійсності, оскільки він отримав повістку б/н від 19.06.2024 на прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 21.06.2024 о 10:00 год.
Однак, 20.06.2024 позивач отримав довідку військово-лікарської комісії № 7/1010 від 20.06.2024, що зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_4 ( ОСОБА_2 ) і як слідує з картки обстеження та медичного огляду, він 20.06.2024 та 21.06.2024 проходив обстеження спеціалістів КНП «Тарутинська центральна лікарня», що свідчить про поважність його неявки на 21.06.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де позивач не перебуває на військовому обліку.
Позивач зазначає, що його не було повідомлено відповідачем про розгляд справи про адміністративне правопорушення, також посилається на відсутність у повістці обов'язкових реквізитів, а саме дати народження особи, на ім'я якої вона видається, мети виклику до РТЦК та СП та реєстраційний номер повістки, а прізвище у повістці не спідпадає є його прізвищем. Також прізвище позивача в оскаржуваній постанові зазначено як « ОСОБА_3 », тоді як правильним написанням його прізвища є « ОСОБА_4 ».
Крім того, позивач зауважує, що у разі складення акта відмови від отримання повістки за підписом двох військовослужбовців групи оповіщення, то такий акт повинен бути зареєстрований в районному (міському) ТЦК та СП, як це передбачено п. 54 Порядку проведення призову громадян під час мобілізації на особливий період», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024.
Вважає, що саме по собі формулювання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення, а постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки така постанова є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. При цьому висновок про наявність в діях особи складу адміністративного правопорушення має бути обґрунтованим.
Посилається на те, що наявність у нього повістки від 19.06.2024, відсутність фото- і відеофіксації процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів, а також нереєстрація акта відмови позивача від отримання повістки свідчить про відсутність у відповідача підстав для притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2024 року клопотання позивача задоволено, поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_3 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Адміністративний позов залишено без руху, встановлено п'ятиденний строк з дня отримання копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків.
На виконання вимог вищевказаної ухвали 04.10.2024 позивачем подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Судом в ухвалі запропоновано відповідачу протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали подати до суду відзив на позов та роз'яснено, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішуватиме справу за наявними матеріалами.
Витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином засвідчені копії постанови №С/9285 від 29.06.2024 відносно ОСОБА_1 , а також усіх матеріалів, на підставі яких її прийнято.
Копію указаної ухвали доставлено до електронного кабінету відповідача 24.10.2024, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання Глущенко Т.О.
Відзив від відповідача на позовну заяву до суду не надходив.
На виконання вимог ухвали про витребування доказів 24.12.2024 до суду від ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшли витребувані матеріали.
Дослідивши матеріали справи, суд зазначає таке.
Судом установлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення №С/9285 від 28.06.2024, ОСОБА_1 19.06.2024 о 07:00 год. в умовах особливого періоду, в ході заходів оповіщення громадян всупереч вимог ч. 1 п. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» у АДРЕСА_1 відмовився від підписання та отримання повістки на виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_2 , каб. № 24, на 19.06.2024 о 08:30 год., про що складено акт відмови від отримання повістки за підписом двох військовослужбовців групи оповіщення відповідно до «Порядку проведення призову громадян під час мобілізації на особливий період», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024, пояснень своєї відмови не надав, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
29 червня 2024 року т.в.о начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_5 прийнято постанову № С/9285 у справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 гривень.
Як зазначено у мотивувальній частині постанови ОСОБА_1 в умовах особливого періоду, в ході заходів оповіщення громадян всупереч вимог ч. 1 п. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» у АДРЕСА_1 , 19.06.2024 о 07:00 год. відмовився від підписання та отримання повістки на виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_2 , каб. № 24, про що складено акт відмови від отримання повістки за підписом двох військовослужбовців групи оповіщення відповідно до «Порядку проведення призову громадян під час мобілізації на особливий період», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024, пояснень своєї відмови не надав
Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Відповідно до частини першої статті 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Згідно частини першої статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Згідно частини першої статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Відповідно до частини першої статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно частини першої статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Як слідує з матеріалів справи, оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП у зв'язку з порушенням ним вимог п. 1 ч. 1 ст. 22 «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII), а саме відмовою 19.06.2024 о 07:00 год. від підписання та отримання повістки на виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_2 до каб. № 24 на 19.06.2024 о 08:30 год., про що складено акт відмови від отримання повістки за підписом двох військовослужбовців групи оповіщення.
Так, згідно з частиною першою статті 22 Закону № 3543-XII громадяни зобов'язані:
- з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
- надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;
- проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Разом з тим, оскаржувана постанова не містять відомостей, які саме обов'язки, визначені ч. 1 ст. 22 Закону № 3543-XII, порушено позивачем.
Процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (надалі - Порядок), що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560.
Відповідно до пункту 28 зазначеного Порядку, виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).
Пунктом 36 вищезазначеного Порядку передбачено, що за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання резервісти та військовозобов'язані можуть бути оповіщені через дільниці оповіщення шляхом їх виклику до таких дільниць та вручення повісток, отриманих від районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки представниками цих дільниць, та вручення повісток за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання; представниками районних, міських держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад; представниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки особисто або засобами зв'язку; групами оповіщення, до складу яких можуть включатися представники районних, міських держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, поліцейські, а також під час оповіщення мешканців багатоквартирних будинків - керівник установи (організації) або фізична особа - підприємець, яка надає послуги з управління багатоквартирними будинками, або голова правління об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.
Положення пункту 47 зазначеного Порядку передбачено, що у разі відмови резервіста або військовозобов'язаного від отримання повістки представником, який уповноважений вручати повістки, складається акт відмови від отримання повістки, який підписується не менш як двома членами групи оповіщення. Акт відмови від отримання повістки оголошується громадянину. Акт відмови від отримання повістки подається керівнику районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для вжиття заходів до притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності. Акт відмови від отримання повістки реєструється в районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Разом з тим, притягнення до юридичної відповідальності здійснюється лише на підставі закону.
При цьому відмова особи від отримання повістки на виклик до ТЦК та СП не є порушенням обов'язків, що передбачені у вказаній нормі.
Таким чином посилання на порушення позивачем частини першої статті 22 Закону № 3543-XII є необґрунтованим. Відомостей про порушення позивачем будь-яких інших норм законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію для цілей притягнення позивача до відповідальності за статтею 210-1 оскаржувана постанова не містить.
Відповідно до частини третьої статті 22 Закону № 3543-XII у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Аналіз викладеного свідчить, що резервісти та військовозобов'язані у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки мають обов'язок з'явитися у зазначені в повістці місце та строк. Водночас, норми чинного законодавства не містять приписів про обов'язок особи отримати повістку про виклик до відповідного ТЦК та СП.
Таким чином, сама лише відмова особи від отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки не є порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зокрема частини першої статті 22 Закону № 3543-XII.
Наведене вище свідчить про наявність достатніх підстав для висновку, що спірна постанова не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд враховує, що одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17, адміністративне провадження № К/9901/1403/17.
Відповідач не виконав обов'язку доведення правомірності прийнятого рішення.
Відповідно до ч. 3ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Всупереч вимогам ч. 2ст. 79 КАС України відповідачем не було надано належних, допустимих та достатніх доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а отже й правомірності оскаржуваної постанови.
Таким чином, суд дійшов висновку, що оспорювана постанова № С/9285 від 29.06.2025, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань останнього, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 484, 48 гривень.
Керуючись ст. ст. 8, 9, 72, 77, 242-246, 250, 272, 286, 295 КАС України,
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 № С/9285 від 29 червня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень та справу про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_5 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 ) судовий збір у в розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Тетяна ФЕДЧИШЕНА